Видатки бюджетів, їх розмежування між окремими ланками бюджетної системи

Розмежування видатків ґрунтується на призначенні того чи іншого бюджету: з центрального бюджету фінансуються видатки загальнодержавного характеру, а з відповідних місцевих бюджетів - видатки регіонального значення. При цьому можуть застосовуватися два підходи:

- розподіл за територіальною ознакою;

- розподіл за відомчим підпорядкуванням

Видатки місцевих бюджетів розподіляються у Бюджетному кодексі на дві групи: ті, що враховуються та не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Перша група охоплює видатки на утримання органів управління, освіту, охорону здоров’я, соціальний захист та соціальне забезпечення, культуру і мистецтво, фізичну культуру і спорт. Застосування такого підходу має на меті забезпечити рівномірне фінансування цих видатків і надання відповідних суспільних послуг по всій країні згідно із ст. 88-90 Бюджетного кодексу.

Бюджетного кодексу визначено перелік видатків, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів. Органи місцевого самоврядування самостійно приймають рішення про їх необхідність, структуру та обсяги, тому що до цих видатків належать передусім видатки на підтримку та розвиток комунальної інфраструктури населених пунктів, бюджетні програми та заходи місцевого значення. Основним джерелом забезпечення видатків, визначених у ст. 91 Бюджетного кодексу, є доходи, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів. Тому рівень благоустрою, комунальних послуг і власних соціальних програм на конкретній території залежить від нарощування таких доходів.

Одним з головних досягнень Бюджетного кодексу є чіткий розподіл видатків між бюджетами (між державним і місцевими бюджетами, між місцевими бюджетами), що стало правовою основою для формування місцевих бюджетів та проведення відповідних розрахунків. Проте на практиці встановлена чіткість у розподілі видатків, підзаконними актами нівелювалась у невизначеність, коли ставало питання про передачу бюджетних установ відповідно до розмежування видатків між бюджетами. Це засвідчує, що: по-перше, розмежування видатків не вирішує проблему розмежування повноважень, по-друге, чинний розподіл видатків не в усіх випадках виявився оптимальним. Вважаємо, що правове регулювання має бути комплексним і узгодженим шляхом одночасного розмежування видатків у Бюджетному кодексі та деталізацією розподілу повноважень у законодавстві про місцеве самоврядування.