Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Способи розв’язання конфліктних ситуацій
Конфлікт є значно складнішим, глибшим явищем, ніж суперечка. Він спричинений протиріччями, які складно вирішити, зіткненнями інтересів на засадах конкуренції. В основі конфліктної ситуації — або протилежні позиції сторін, або протилежні цілі та засоби їх досягнення. Для розкручування конфлікту необхідний інцидент, за якого одна сторона вдається до дій, що прямо посягають на інтереси іншої сторони. Надзвичайно важливий у разі конфлікту вибір стилю поведінки опонентів. Стиль може захищати власні інтереси опонентів (діючи активно чи пасивно) та інтереси організації (діючи спільно чи індивідуально). Розрізняють структурні та міжособистісні способи вирішення конфліктних ситуацій. До структурних методів належать: 1. Роз’яснення вимог до змісту роботи (делегування окремими особам чи структурним підрозділам чітко окреслених повноважень для виконання покладених функцій і ознайомлення з відповідальністю за їх виконання, оперативне доведення максимуму наявної релевантної інформації з цього питання); 2. Принцип використання ієрархії (звернення до керівника) при вирішенні конфліктних ситуацій. Ієрархія визначає порядок взаємодії та підпорядкованість, регулює інформаційні потоки і вказує на те, яка особа відповідальна за ухвалення конкретного управлінського рішення; 3. Підпорядкування цілей підрозділів загально організаційним цілям. Загальна мета організації, якій підпорядковується решта цілей підрозділів, змушує всі ланки, формальні та неформальні групи і окремих осіб сприяти її досягненню; 4. Вплив на поведінку через систему винагород. Міжособистісні стилі вирішення конфліктів: 1. Стиль конкуренції. Передбачає активне розв'язання конфлікту на засадах співпраці з різними його сторонами. Ефективний у тому разі, якщо менеджер володіє певною владою. Доцільність його застосування обумовлюють такі підстави: — важливість для менеджера остаточного результату; — необхідність оперативного прийняття рішення; — відсутність іншого варіанту; — безпрограшність ситуації для менеджера; — критичність ситуації для менеджера, яка потребує миттєвої реакції; — необхідність прийняття нестандартного рішення. 2. Стиль ухилення. Оскільки це пасивний стиль, то він є прийнятним за умови, що вирішувана проблема не дуже важлива або недостатньо інформації для прийняття оптимального рішення. Хоча такий стиль ідентифікується з «втечею від проблеми» (відповідальності) і не належить до ефективних способів розв'язання конфліктів, він є цілком конструктивною реакцією на конфліктну ситуацію. Виправданий за певних обставин: — результат розв'язання конфліктної ситуації не має важливого значення; — рішення, які потрібно ухвалити, є настільки тривіальними, що на них не варто витрачати час, сили, кошти; — проблематичність, а то й неможливість розв'язання конфлікту на свою користь; — необхідність виграти час для отримання додаткової інформації; — недостатня влада і брак шансів для розв'язання проблеми бажаним для себе чином; — недоцільність дій у зв'язку з великою ймовірністю погіршити ситуацію. 3. Стиль пристосування. Як і попередній стиль, належить до пасивних. Його варто використовувати, якщо наслідки конфлікту надзвичайно важливі для опонента і не дуже суттєві для менеджера. Відмінність його від стилю ухилення полягає у тому, що опоненти діють разом. Стиль пристосування використовують у таких типових ситуаціях: — за необхідності зберегти добрі стосунки з опонентами; — за важливості результату для опонентів тощо. 4. Стиль співпраці. Характеризується тим, що опоненти є активними учасниками розв'язання конфлікту, які відстоюють власні інтереси, намагаючись при цьому співпрацювати. Цей стиль потребує більш продуктивної роботи, оскільки спочатку оприлюднюються потреби, турботи та інтереси всіх сторін, а відтак відбувається їх спільне обговорення. Він є особливо ефективним, коли сторони мають різні приховані потреби і не можуть встановити причин, через які ці потреби залишаються незадоволе-ними. Доцільність використання цього стилю зумовлюється такими чинниками, як: — важливість розв'язання проблеми для обох сторін, жодна з яких не має наміру ухилятися від цього процесу; — тривалість і взаємозалежність відносин між опонентами; — наявність в опонентів достатнього часу для розв'язання проблеми; — ознайомленість усіх сторін конфлікту з проблемою та з інтересами кожного його учасника; — рівноправність сторін, що змушує їх на рівних умовах здійснювати пошук шляхів розв'язання проблеми. 5. Стиль компромісу. Передбачає часткове задоволення інтересів обох сторін через взаємні поступки. Тобто якщо опонент поступається у чомусь, то відповідно йде на поступки й інша сторона. Цей стиль є ефективним, якщо сторони прагнуть одного і того ж, але знають, що одночасно неможливо досягнути власних цілей. Компроміс часто є останньою можливістю прийняти раціональне рішення. Як правило, він є результативнішим для сторони, яка володіє більшою владою. Цей стиль є найбільш прийнятним у разі: — рівноправності та єдності інтересів усіх сторін; — намагання усіх сторін швидко віднайти розв'язання проблеми; — погодження всіх з тимчасовим рішенням; — безуспішності інших підходів до розв'язання проблеми; — ймовірності збереження добрих взаємовідносин у результаті компромісу; — готовності отримати хоча б щось, ніж втратити все. Існує наука — конфліктологія, яка вивчає природу конфліктів, їх виникнення, види, шляхи подолання та наслідки. її виникнення пов'язане з тим, що різноманітні конфліктні ситуації супроводжують діяльність кожної людини, колективу, організації загалом.
|