Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
ДОДАТОК № 1. ⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 4
Класифікація внутрішніх органів, загальний план будови стінки трубчастих органів Спланхнологія (splanchnologia) - вчення про нутрощі. Нутрощі - splanchna (гр.), viscera (лат.) - це внутрішні органи, які лежать у порожнинах тіла (ротовій, порожнині шиї, грудній, черевній, тазовій) і забезпечують в організмі обмінні процеси із зовнішнім середовищем, а статеві органи мають функцію розмноження. Внутрішні органи - більш широке поняття. Це всі утвори, які лежать під шкірою. Нутрощі об'єднуються в системи: дихальну, травну, сечостатеву. Грудна і черевна порожнини вистелені серозною оболонкою, яка частково фіксує внутрішні органи. Ця оболонка складається із сполучної тканини, зовнішня поверхня якої вкрита одношаровим плоским епітелієм. Вона зменшує тертя між органами під час їх рухів. У тих місцях, де немає серозної оболонки, органи покриваються волокнистою сполучною тканиною — адвентицією. За адвентицією (чи серозною оболонкою) розміщуються: м'язова оболонка, підслизова основа і слизова оболонка. Слизова оболонка вистеляє зсередини порожнисті органи. Вона містить залози і окремі епітеліальні клітини, які виділяють слиз, а лімфоїдні фолікули, що теж знаходяться тут, виконують захисну функцію. М'язова оболонка частіше має два шари: внутрішній циркулярний і зовнішній поздовжній. Більшість органів має трубкоподібну форму – тобто трубчасті. Складаються вони із слизової, м’язової і серозної (зовнішньої) оболонок. Залежно від функції кожна з оболонок має специфічну будову. Все внутренние органы снабжены кровеносными и лимфатическими сосудами и нервами. Крім трубчастих (порожнистих) внутрішніх органів, розрізняють паренхіматозні органи. Паренхіматозні внутрішні органи не мають порожнини і обмежуючих її стінок. Вони складаються з паренхіми - основної тканини, ув’язненій в сполучнотканинну строму(остов). Паренхіма представлена переважно епітелієм, яким обумовлена специфічність функції органу. Сполучна тканина, утворююча строму, покриває орган зовні і у вигляді прошарків пронизує його паренхіму. До паренхіматозних органів відносяться печінка, підшлункова залоза, легені, нирки і ін. Всі внутрішні органи забезпечені кровоносними і лімфатичними судинами і нервами. Слизова оболонка – це внутрішній шар стінки, складається з трьох пластинок: епітелію, власної і м'язової пластинок слизової оболонки. Епітелій, який відмежовує стінку органів від зовнішнього середовища (вмісту травного каналу) у ротовій порожнині, горлі, стравоході, відхідниковому каналі – багатошаровий, плоский не зроговілий; у шлуночку, тонкій і товстій кишках – простий стовпчастий (одношаровий циліндричний). Власна пластинка слизової оболонки, на якій міститься епітелій, утворена пухкою волокнистою неоформленою сполучною тканиною. В ній розташовані залози, лімфатичні вузлики, нервові елементи, судини. М'язова пластинка складається з міоцитів. Підслизова основа утворена пухкою волокнистою неоформленою сполучною тканиною, в якій розташовані скупчення лімфоїдної тканини, залози, нервове сплетення (Мейснера), артеріальні, венозні і лімфатичні сплетення. М'язова оболонка – це середній шар стінки трубчатих органів. Найчастіше складається з двох шарів внутрішнього – колового і зовнішнього – поздовжнього. Між шарами лежить пухка волокниста неоформлена сполучна тканина, в якій розташоване нервове сплетення (Ауербаха) та судини. У стінках більшої частини травного каналу м'язи непосмуговані, а лише у верхньому відділі (горло, верхня третина стравоходу) і в нижньому (зовнішній м'яз – стискач відхідника) м'язи посмуговані. Серозна оболонка – це зовнішній шар стінки трубчастих органів, утворений сполучнотканинною основою, покритий одношаровим плоским епітелієм – мезотелієм. Покриває більшість органів травної системи, крім горла, стравоходу, нижньої частини прямої кишки.
Черевна порожнина та порожнина очеревини: Черевна порожнина - це порожнина, яка обмежована вгорі діафрагмою, внизу переходить в порожнину таза, бічні і задні її стінки представлені поперековим відділом хребта і м'язами, а передня - широкими м'язами живота та їхніми сухожилковими розтягами (апоневрозами). У черевній порожнині розташовані такі органи, як шлунок, тонка і товста кишки, печінка, підшлункова залоза, селезінка, а також органи сечостатевої системи (рис. 9.12, 9.13). Зсередини черевна порожнина вистелена серозною оболонкою - очеревиною, яка складається з двох листків: парієнтального (пристінкового, він покриває стінки порожнини) і вісцерального (нутряного, він в тій чи іншій мірі покриває внутрішні органи). Якщо вісцеральний листок покриває орган з усіх сторін, говорять про його інтраперитонеальне положення (шлунок); якщо орган покритий очеревиною з трьох сторін, то він знаходиться в мезоперитонеальному положенні (висхідна та низхідна ободові кишки); і, нарешті, якщо орган покритий очеревиною лише з однієї сторони, то він лежить екстраперитонеально (підшлункова залоза). Між вісцеральним і парієнтальним листками є система щілин, яка заповнена серозною рідиною (1-2 мл) і становить порожнину очеревини. Гладка зволожена очеревина полегшує переміщення органів відносно один одного, зменшуючи тертя між листками. Крім того, органи черевної порожнини, розвиваючись між очеревиною і задньою черевною стінкою, відходять від стінки і тягнуть за собою серозну оболонку так, що утворюються серозні складки, на яких підвішуються органи. Ці складки складаються з двох листків очеревини і називаються брижами. Переходячи з органа на орган або із стінки на орган, очеревина утворює зв'язки і чепці (сальники). Розрізняють великий і малий чепці (сальники). Великий звисає з великої кривизни шлунка, як фартух, і складається з чотирьох листків очеревини, між якими знаходиться жир. Малий чепець (сальник) представлений двома зв'язками: печінково-шлунковою і печінково-дванадцятипалою. Вони складаються з двох листків очеревини. Між листками печінково-дванадцятипалої зв'язки проходять важливі анатомічні утвори: печінкова артерія, загальна жовчна протока і ворітна вена. Позаду малого чепця (сальника) і шлунка знаходиться сальникова сумка, яка є частиною порожнини очеревини. Вона обмежована органами і зв'язками.
Положення органів черевної порожнини щодо очеревини Інтраперитонеальне положення органів. Шлунок Порожня кишка
Клубова кишка
Сліпа кишка з червоподібним відростком Поперечна ободова кишка Селезінка
Маткові труби Мезоперитонеальне положення органів. Печінка Жовчний міхур
Одна третина дванадцятипалої кишки Висхідна ободова кишка
Низхідна ободова кишка Середня третина прямої кишки Матка Сечовий міхур
|