Рання грецька філософія

АНТИЧНА ФІЛОСОФІЯ

План

1. Рання грецька філософія

2. Класичний період античної філософії.

3. Елліністично-римська філософія.

Рання грецька філософія

На відміну від східної філософії, антична філософська думка форму-

ється на дещо інших засадах. Греки не мали священних книг, подібних до

«Вед» чи «У-цзин», від яких відштовхувалися міркування мудреців. Філо-

софія стародавніх греків спиралася переважно на знання (математичні, аст-

рономічні, метеорологічні, географічні тощо), часто запозичені в інших на-

родів Середземномор’я. Більш того, у греків землеробство ніколи не було

провідною галуззю господарства, тому вони майже не відчували себе част-

кою природи і більш сподівалися не на богів Олімпу, а на власні сили у мо-

реплавстві, рибальстві, скотарстві та виноградарстві. Умови життя форму-

вали такий світогляд, де людина з її розумом варта значно більшої поваги

(ніж на Сході), і саме цей чинник згодом оформлюється як прагнення підко-

рити природний світ. Розвиток філософської думки відбувається за умов так

званої рабовласницької демократії, що забезпечувала в достатній мірі спра-

вжню свободу мислення. А оскільки реально займатися поезією, математи-

кою чи філософією могли лише заможні люди, вільні від фізичної праці, то і

їхні міркування швидко набувають споглядального, теоретичного характеру

(θ ε ω ρ ί α з грецьк. – споглядання).

Філософська думка Середземномор’я вважається колискою всіх точ-

них наук як продукту розуму. Прагнення до мудрості властиве всім людям,

втім, у строгому сенсі, філософія є витвором еллінського генію. Першою іс-

торичною формою філософування у Давній Греції є так звана натурфілосо-

фія, тобто філософія природи.

Першим осередком натурфілософії вважається місто Мілет, розташо-

ване в області Іонія, що у Малій Азії. Відповідно до цього перший історич-

ний тип еллінської філософії називається Іонійською філософією, а пер-

шою філософською школою – Мілетська школа.

Засновником Мілетської школи є ТАЛЕС З МІЛЕТУ (або Фалес Мілет-

ський, бл. 640/624-548/545 рр. до н.е.), котрий, за визнанням Аристотеля,

був також і першим грецьким філософом. Вважається (не маємо інших при-

кладів), що до нього займалися майже виключно практичною проблемати-

ФІ Л О С О Ф І Я. КУ Р С Л Е К Ц І Й

кою, тоді як Талес став першим, хто сформулював саме теоретичне питан-

ня, що й поклало початок грецькій філософії природи: «З чого все?».

Талес додержувався думки про замкнений характер буття світу та про

те, що «все повне богів», тобто іманентних (внутрішніх) рушійних сил. Ціл-

ком природно, що спостерігаючи постійну мінливість емпіричних речей,

врешті решт, він зрозумів, що незважаючи на те, що плинність є головною

ознакою підмісячного світу, втім, сама його основа має бути вічною, пос-

тійною, незмінною, й загальною для всіх речей – тих що були, тих що є й

тих, що будуть. Саме це дало йому змогу сформулювати перше теоретичне

(умоглядне) питання грецької філософії: «Що є природа (φ ύ σ ι ς [фізис]) або

первоначало (#ρ χ ή [архе]) всього?».

Питання потребувало відповіді, і Талес цю відповідь дав – «все з води,

вода є першоначалом всіх речей». Вірогідно, що до такої відповіді Талес

прийшов, читаючи «Іліаду» Гомера, який свого часу висловив думку, що

прабатьком богів та людей є океан. Втім, подавши таку відповідь на ним же

поставлене питання, для того, щоб уникнути непорозуміння, Талес зробив

суттєве зауваження: ця вода – «не проста вода, а Божественна». Тобто, вода-

природа, вода-першоначало не є емпірична вода, а радше – сама стихія во-

ди, яку, вірогідніше за все, Талес ототожнював з первинним хаосом.

Іншими представниками Мілетської школи є АНАКСИМАНДР (бл. 610 –

547/540 рр. до н.е.) та АНАКСИМЕН (бл. 585/560 – 525/502 рр. до н.е.). Розмі-

рковуючи над поставленим Талесом питанням, вони дійшли дещо інших ви-

сновків, ніж засновник Мілетської школи. Анаксимандр відмовився сприй-

няти тезу Талеса про те, що вода є першоначалом всього, вважаючи, що

стихія води є надто обмеженою, щоб бути першоначалом (поруч з нею іс-

нують інші стихії – земля, повітря, вогонь). Натомість він вважав, що пер-

шоначало (#ρ χ ή) є відмінним від усіх стихій (на те воно й першоначало), а

головною ознакою його є те, що воно є нічим не обмежене, а тому воно є

саме «нескінчене» (τ ó Вπ ε ι ρ ο ν [апейрон]). Анаксимен, в цілому сприйнявши

позицію Анаксимандра щодо первоначала, зробив уточнення: ототожнив

«нескінчене» (τ ó Вπ ε ι ρ ο ν) з «імлистим повітрям» (#/r [аир]) – чимось серед-

нім між стихіями землі й води, з одного боку, та повітря й вогню, з іншого.

Майже паралельно зі становленням в Іонії Мілетської філософської

школи, в області т.зв. Великої Греції – Італії, відбувається становлення аль-

тернативної філософської традиції – Італійської філософії.

Першою школою Італійської традиції є школа пітагорейців, що мала

характер таємної організації, так званий Пітагорейський союз. Її засновни-

ком вважається ПІТАГОР З САМОСУ (або Піфагор Самосський, 570–490 рр. до

н.е.). Вважається, що саме Пітагорові ми завдячуємо появою поняття кос-

мос, у значенні «світ» або «система речей». За вченням Пітагора, першона-

чалом всього є число (#ρ ι θ μ ó ς [арітмос]), як основа певного ладу (τ ά ξ ι ς [так-

сіс]) у русі (κ ί ν η σ ι ς (кінисіс)) – ритму (ρ υ θ μ ó ς [ритмос]). Пітагор, на відміну

від іонійців, не ототожнював «природу» та «першоначало». На його думку,

Тема 3. Антична філософія

першоначало є тільки породжуючим, тоді як природа передбачає не тільки

породжуюче, а й породжене. Отже, за Пітагором, природа – це первоначало

у поєднанні з відмінним від нього, яке він називає « іншим » (Вλ λ ο [алло]).

Поєднуючись з «іншим», число набуває конкретності (стає «цим», тобто

річчю), стає продуктивним, утворюється космос – світ гармонії, краси та ри-

тму, з’являється розмаїта система речей.

Постаттю особливої значущості в історії становлення ранньої грецької

філософії є також представник іонійської філософії ГЕРАКЛІТ З ЕФЕСУ (бл.

540–483 рр. до н.е.). Обізнаний зі здобутками попередників – як іонійської

Мілетської школи, так і італійської Пітагорейської школи, – Геракліт ство-

рив оригінальну систему, що мала на меті подати цільну й загальну, динамі-

чну картину світу та процес пізнання цього світу людиною. Геракліт – рі-

шучий й різкий опонент Пітагора та пітагорейської математичної статики,

як у погляді на світ, так і у погляді на пізнання. Головною ознакою емпірич-

ного світу, за Гераклітом, є його плинність. В емпіричному світі, який Гера-

кліт також називав «віком» (α > ώ ν), «π ά ν τ α ρ ε _ κ α J κ ι ν ε _τ α ι, κ α J ο 8δ 2ν μ έ ν ε ι»

(«все тече й змінюється, жодна річ не перебуває» [Платон навіть називав

послідовників Геракліта «o< @1onte~» – «плинні»]), а тому навіть «в одну рі-

чку не можна увійти двічі». Емпіричний світ перебуває у стані постійної ґе-

нези (становлення) – це швидкоплинний потік життя: «Вік – дитина, що

грає, кісточки кидає, дитина, що панує».

Втім, навіть такий мінливий та швидкоплинний світ виглядає надзви-

чайно гармонійно. Навіть у цій плинності, людина здатна вбачати лад та мі-

ру, знаходити закономірності. З усією величчю та серйозністю перед Герак-

літом постає таємниця людського мислення, а разом з нею відкривається і

таємниця вічності космосу. Людське мислення відкриває, що космос є віч-

ним, незважаючи на те, що «все тече», а отже й те, що космос є вічною ос-

новою швидкоплинних речей. Вперше в історії грецької філософії (а мож-

ливо й взагалі у людській історії) саме Геракліт відкриває відмінність між

чуттєвим та мисленим пізнанням – сферою чуття та сферою мислення, а от-

же розрізняє сферу чуттєвого та сферу мисленого пізнання. Ті ж самі речі

відкриваються відмінними для чуття й для мислення. Так, наприклад, чуття

кажуть, що світ є мінливим, непостійним, швидкоплинним, тоді як розум

говорить, що світ є світом – він є тотожний самому собі, незважаючи на

плинність та мінливість речей. Більшість людей живе життям подібним до

сну – життям на рівні чуттєвості, й лише одиниці «прокидаються» до життя

у мисленні, яке Геракліт і вважає шляхом мудрості; втім, це не бентежить

філософа: «Один для мене – міріади, якщо він найкращий», – говорить Ге-

ракліт.

Осягнення відбувається шляхом ноезису (мислення), втім, це має бути

саме мислення, – живе, безпосереднє, самостійне й вільне, – а не лише «ко-

лекціонування ноем» (думок) попередників. «Численні знання розуму не

навчають» – можна бути непогано освіченою, втім, лишатися недалекою, а

ФІ Л О С О Ф І Я. КУ Р С Л Е К Ц І Й

то й бути відверто глупою людиною. Саме розум, а не чуття дають людині

змогу осягнути єдність світу: «Не мене, та сам розум (логос) послухай, як

вважаєш, що мудрість існує: все є єдиним», – говорить Геракліт. Втім, він не

заперечує, що певну роль у пізнанні відіграють і органи чуття, тільки б вони

були вірно скеровані, в противному ж разі: «Очі й вуха погані свідки, якщо

душі у них варварські».

Мудрість відкриває потаємне й приховане, а «природа, – за словами

Геракліта, – любить ховатися». Природа, у розумінні ефесця, – це єдина

прихована причина і смисл того, що на чуттєвому рівні відкривається як

швидкоплинний потік життя, саме становлення, втім, на рівні мислення як

Божественний Логос світу, який є і справжньою природою, і космосом.

«Цей космос один й той самий для всіх, ніхто його не створив ні з богів, ні з

людей, але був він завжди, є й буде вічно живий вогонь, що мірою спалахує

й мірою згасає». Космос – лад речей, їх становлення та розташування.

Отже, космос – структура світобудови. На мисленнєвому рівні він ві-

дкривається як Логос (смисл), тоді як на чуттєвому – як вогонь, що має свої

цикли – спалахування («шлях вгору» – екпіроза) та згасання («шлях вниз» –

діакосмеза). Коли вогонь йде вгору, спалахує – все гине, коли йде вниз, зга-

сає – все починає становитися, квітнути, набирати сил. Втім, це саме цикли,

а не випадкові спалахування та згасання, що мають свою міру (μ έ τ ρ ο ν [мет-

рон]), безпосередньо обумовлену смислом (λ ó γ ο ς [логос]). Логос є мірою

спалахування та згасання вогню, а отже, врешті решт, він «відповідальний»

за всі процеси становлення, що є засновком космосу. Таким чином, мислен-

ня, на думку Геракліта, відкриває Природу (або Первоначало), що є або Ло-

госом, тобто смислом, Божественним задумом, або космосом, що відкрива-

ється мисленню як космос (лад, гармонія, краса), а на чуттєвому рівні – як

вогонь.

Ще однією ознакою філософського вчення Геракліта є його глибин-

ний онтологічний антитетизм (переконання, що світ «зітканий» з протилеж-

ностей), у якому можна побачити зародки діалектичного способу мислення.

Так само, як у самій основі світобудови лежить протилежність спалахування

та згасання вічного огню (екпірози та діакосмези), так само й увесь світ сто-

їть у протилежностях. Більш того, без протилежностей була б неможлива

ані ґенеза світу, ані вища, забезпечувана Логосом, гармонія всесвіту, яку Ге-

ракліт уподібнює «гармонії луку» або «гармонії ліри». А отже, наявність

протилежностей (антитез) є необхідною умовою існування світу, як емпіри-

чного (чуттєвого), так і ноуменального (мисленнєвого).

Погляди Геракліта знайшли собі опонентів у особах представників

Елейської школи, засновником якої вважається ПАРМЕНІД (бл.540/520 –

450 рр. до н.е.). Вчення Парменіда мало два джерела: перше – теологічне й

моністичне вчення іонійця Ксенофана з Колофону (бл. 580/577 – 485/490 рр.

до н.е.), друге – вчення Пітагора та пітагорейців (Парменід був утаємниче-

ний й належав до Пітагорейського союзу). Вірогідно, під впливом Ксенофа-

Тема 3. Антична філософія

на Парменід у своєму вченні намагається подолати пітагорейський дуалізм

«породжуючого» та «породженого», «числа» та «іншого», так само він за-

перечував й ідею Геракліта щодо постійної ґенези світу.

На думку Парменіда, світ є єдиним. Головною ознакою світу є його

наявність, тобто те, що «він є». Звідси головна онтологічна теза Парменіда:

«буття є, а небуття немає» (або «суще є, а несущого немає»). Суще є ціліс-

ним – у ньому немає порожнечі, втім, якби така була, то обов’язково мала б

бути чимось відмінним від сущого. Втім, бути і, разом із тим, бути відмін-

ним від сущого є, на думку Парменіда, логічною суперечністю, оскільки все,

що є, незмінно є сущим. А отже, не існує нічого, що б було несущим – не-

буття не існує. Розмаїття речей у світі має не більше як позірний характер,

насправді ж «все є єдине», – погоджується Парменід з Гераклітом. У той же

час, як все є єдиним, то проблематичним постає рух, оскільки рух може бу-

ти здійснений тільки у певному проміжку, у порожнечі, чого у сущому як

раз й немає. Суперечливість даних органів чуття та розуму тільки підтвер-

джують цей стан речей, вказуючи людині на оманливість даних досвіду, що

постачають органи чуття. За Парменідом, людина мусить жити за розумом

(ν ο $ς [нус]), а не йти за оманливими даними відчуттів, оскільки, буття має

надчуттєву природу, а тому осягається тільки розумом.

Вчення Парменіда активно обстоював й пропагував його учень ЗЕНОН

З ЕЛЕЇ (бл. 490–430 рр. до н.е.). Для цього він виробив особливий тип логіч-

них доведень – доказ, що має назву епіхейрема (або апорія), тобто супереч-

ність або безвихідь (непрохідність). Саме тому, за свідченням Аристотеля,

Зенон вважається батьком діалектики (хоча певні діалектичні міркування

можна знайти вже у Геракліта, а досконалу систему діалектики, що одер-

жить назву логіки, побудує лише Аристотель у корпусі праць, що пізніше

одержать назву «Органон»).

Відомо, що Зенон сформулював близько сорока апорій, п’ять з яких

були базовими й збереглися до нашого часу: 1) «Дихотомія»; 2) «Ахіллес»;

3) «Стріла»; 4) «Стадій»; 5) «Просіяне зерно». У цих апоріях Зенон дово-

дить, що космос (який він розуміє логічно, а не натуралістично) є єдиний, й

заперечує саму логічну можливість руху. Перша апорія – «Дихотомія» – по-

яснює сам принцип апоретичності руху, виходячи з поняття часової обме-

женості й необмеженої подільності простору. Друга – «Ахіллес» – доводить

неможливість руху, виходячи з відношення двох об’єктів, що рухаються

один за одним – Ахіллес та Гектор, Ахіллес та черепаха – в умовах, описа-

них у першій апорії. Третя – «Стріла» – доводить неможливість руху у сто-

сунку до самого предмету руху. Четверта – «Стадій» – стверджує неможли-

вість руху у відношенні до обмеженої кількості інших предметів, що пере-

бувають у русі та у спокої. П’ята – «Просіяне зерно» – доводить неможли-

вість руху, виходячи з понять однини, множини та пропорції, частини та ці-

лого.

ФІ Л О С О Ф І Я. КУ Р С Л Е К Ц І Й

Опонентами представників Елейської школи стали атомісти – ЛЕВКІП

та його учень ДЕМОКРІТ З АБДЕРИ (бл. 460–360 рр. до н.е.). Елеати стверджу-

вали єдність і неподільність буття, концентруючи свою увагу на логічному

боці онтологічної проблематики, ототожнюючи буття та мислення, нато-

мість атомісти звернули увагу радше на емпіричний бік існування космосу.

За Левкіпом і Демокрітом в основі космосу лежать неподільні частинки –

атоми, й порожнеча. Кожен атом має свої, тільки йому властиві – форму,

лад та положення. Відповідно до цього світ, на думку атомістів, складається

з одиничних сутностей. Головною ознакою атомів є рух. У результаті руху

та поєднання атомів утворюються тіла. Дія атомів (різної форми) на органи

чуття викликає різні відчуття. Людина, за Демокрітом, є мікрокосм – відо-

браження великого світу. З конкретних людських індивідів (атомів) склада-

ється суспільство, в якому, за висловом Демокріта, люди рухаються як ато-

ми у порожнечі. Отже, буття перш за все множинне, а не єдине.

Старшим сучасником атомістів був інший відомий філософ античнос-

ті – ЕМПЕДОКЛ З АКРАГАНТУ (бл. 490–430 рр. до н.е.), що торував собі шлях

між крайнощами думки Геракліта та представників Елейської школи. Він

вчив, що всі речі мають у своїй основі чотири елементи – вогонь, повітря,

землю та воду, а їх об’єднання та роз’єднання відбувається під дією вічних

рушійних сил – __________ любові (симпатії) та незгоди (антипатії). Тобто, тут ми бачи-

мо розділення матеріального (стихії) та рушійного (любов та незгода) поча-

тків. У бутті світу, за Емпедоклом, існує певна циклічність. Ця циклічність

має чотири періоди: 1) первісний стан – спокою, найдосконалішого ладу; 2)

період діяння «незгоди», що врешті решт має своїм результатом 3) стан ціл-

ковитого змішання стихій – хаосу; після якого настає 4) період діяння «лю-

бові», в результаті якого відбувається повернення до первісного досконало-

го стану. Відповідно, на думку Емпедокла, перший і третій періоди, що ха-

рактеризуються сталістю, є періодами нерухомості, про яку говорили елеа-

ти, а другий і четвертий – мінливості, про яку говорив Геракліт.

Космогонія Емпедокла, з одного боку, зберігає певні риси міфологіч-

ного світогляду, з іншого, несе у собі інтуїцію, з якої пізніше постане теорія

еволюції. За його уявленнями, на початку існування світу все перебувало у

хаосі, існували «випадкові поєднання» – «людські тулуби з головами волів»,

«очі без обличчя», «члени без шиї й тулуба», тощо; втім, врешті решт ли-

шилися лише більш-менш досконалі істоти, пристосовані до життя.

Теорія пізнання Емпедокла побудована на принципі «подібне пізна-

ється подібним». На його думку, все, що ми здатні сприймати, так чи інак-

ше, вже присутнє у нас самих: «Землею бачимо землю, водою воду, повіт-

рям бачимо ясне повітря, а вогнем нищівний вогонь. Любов’ю бачимо лю-

бов, а ненавистю сумну ненависть». З кожного органу пізнання виходить

«випливи», що, стикаючись з зовнішнім відповідником, породжують від-

чуття у суб’єкті пізнання.

Тема 3. Антична філософія

Наступником Емпедокла й першим мислителем, що замешкав у Афі-

нах, став АНАКСАГОР З КЛАЗОМЕН (бл. 500–428 рр. до н.е.). Анаксагор розви-

ває своє вчення, в цілому продовжуючи лінію Емпедокла, втім, далеко не у

всьому з ним погоджується. Особливим вченням Анаксагора є вчення про

т.зв. «насіння речей», які він також називає «зародками», або просто «реча-

ми», – пізніше, Аристотель назве їх гомеомеріями (єдиномірними) – тобто,

тілами, що є цілковито однорідними. Насіння всіх речей присутні у всіх ре-

чах, втім, їх пропорція є різною у різних речах, а тому існує вся множин-

ність речей. Речі є складні й подільні до нескінченості (інфінітизм – уніка-

льне явище для античності). Активним початком (першоначалом), за Анак-

сагором, є не що інше як ум (ν ο $ς [нус]), що є зовнішнім рушієм природи,

втім, природа несе на собі постійний відбиток його діяльності.

Теорія пізнання Анаксагора є відмінною від тієї, яку розвинув Емпе-

докл. За Анаксагором, наше сприйняття є сприйняттям не того, що є до нас

подібним, а навпаки – неподобного й протилежного. Саме тому, на думку

Анаксагора, ми здатні відчувати пересичення: «надто блискучі барви та

надмірний гамір викликають біль, яку ми не можемо втамувати протягом

тривалого часу».