Недержавне медичне страхування.

Фонд СС на випадок втрати працездатності є цільовим позабюджетним фондом, органом, що здійснює керівництво та управління СС, провадить збір та акумуляцію страхових внесків, інших коштів, направлених на виплату матеріального забезпечення, здійснює їх виплату, контроль за використанням.

Управління здійснює правління та виконавча дирекція Фонду. В АРК, областях, мм. Києві, Севастополі безпосереднє упр-ня здійснюють правління та виконавчі дирекції відповідних відділень Фонду. До складу правління входять по15 представників держави, роботодавців та застрахованих осіб, що виконують обов’язки на громадських засадах.

Нагляд за діяльністю Фонду, за виконанням його статутних завдань, цільовим використанням коштів здійснює Наглядова рада, що дії на громадських засадах. Державний нагляд щодо дотримання законодавства у сфері СС здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

3.Кошти страхування: джерела формування та порядок використання.

Джерелами формування фонду коштів СС є:

1) Страхові внески

2) Суми не прийнятих до зарахування витрат страхувальника., пені, штрафів, фін.санкцій, застосованих до страхувальників та посадових осіб

3) Благодійні внески під-в, установ, організацій та ф\о

4) Асигнування з держбюджету

5) Прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду, в тому числі резерву страхових коштів Фонду, на депозитному рахунку.

6) Інші надходження.

Кошти зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду в установах банків, визначених Кабміном для обслуговування державного бюджету, або спеціалізованого банку, що обслуговує фонди з окремих видів страхування. З метою забезпечення фін-ї стабільності роботи фонду створюється резерв коштів у сумі, необхідній для фінансування всіх видів мат-го забезпечення в розрахунку на місяць. Порядок розміщення тимчасово вільних коштів на депозитному рахунку в банку визначається Кабміном, інші умови обслуговування та збереження коштів на рахунку визначаються в угоді з банком. Рішення щодо використання прибутку від розміщення приймає правління фонду.

Використання коштів фонду має цільовий характер та направлене на:

1) Виплату допомоги по на випадок втрати працездатності, вагітності, пологах, народженню дитини та догляду за нею до 3-х років, похованням

2) Фінансування санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованих осіб і членів їх сімей

3) Утворення резерву страхових коштів в розрахунку на місяць для фінансування матеріального забезпечення застрахованих (згідно часткових змін закону від 17.01.2002 встановлюється в розрахунку 15 календарних днів)

4) Забезпечення поточної діяльності та утримання органів фонду, розвиток його матеріальної бази.

4.Визначення розміру страхових внесків, порядок та строки сплати.

Розмір страхових внесків визначається ВР України щорічно за поданням Кабміну у %: 1) для роботодавців до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають оподаткуванню податком з доходів громадян; 2) для застрахованих осіб (найманих працівників) - до сум оплати праці, які включаються в основну та додаткову з\пл, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у т.ч. у натуральній формі, які підлягають обкладенню податком з громадян, 3) для інших застрахованих осіб – у % до сум оподатковуваного доходу. Страхові внески нараховуються в межах граничної суми з\пл, що встановлюється Кабміном та розрахунковою величиною при обчислені допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Платниками стр.внесків є страхувальники та застраховані особи. Перші сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників стр.внесками та витратами, пов’язаними з наданням забезпечення та соцпослуг. Перерахування коштів здійснюється шляхом безготівкових розрахунків один раз на місяць – в день встановлений для одержання в банках коштів на оплати праці у відповідний період. У разі нестачі коштів на виплату з\пл та сплати внесків у повному обсязі нарахування їх на з\пл та перерахування внесків здійснюється пропорційно сум з\пл. днем сплати внесків вважається: у разі перерахування безготівковій формі – день подання до установи банку розрахункових документів на перерахування внесків на рахунок банку; у разі сплати готівкою –день внесення кошті вдо банківської установи чи відділення зв’язку для перерахування на рахунок Фонду.

5.Забезпечення за страхуванням тимчасової втрати працездатності

Згідно чинного законодавства передбачено такі види матеріального забезпечення на випадок втрати працездатності:

1) Допомога по непрацездатності, включаючи догляд за хворою дитиною

2) Допомога по вагітності та пологах

3) Допомога при народжені дитини

4) Допомога по нагляду за дитиною до досягнення нею 3-х рр

5) Допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, що померли від нещасного випадку на виробництві)

6) Забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування застарілим особам та членам їх сімей, до дитячих оздоровчих закладів, утримання санаторіїв-профілакторіїв, надання соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми).

Допомога по 1) виплачується залежно від страхового стажу у таких розмірах:

- 60% сер.з\пл особам, що мають стаж до 5 рр.;

- 80% сер з\пл особам, що мають стаж від5 до 8 рр.;

- 100% - стаж понад 8 рр.

Розмір допомоги по 2) у розмірі 100% сер. з\пл і не залежить від страх-го стажу.

Допомога по 4) надається особі, що фактично здійснює догляд за дитиною, частково компенсує затрати на її догляд, її розмір визначається правлінням фонду та становить не менше розміру прожиткового мінімуму. Надається раз на місяць з дня настання відпустки по догляду за дитиною до її закінчення, не більше як день після досягнення дитиною 3-х рр.

Допомога по 5) виплачується членам сім’ї померлого, особам на утриманні, що здійснюють поховання. Розмір визначається правлінням, не менше мінімального прожиткового мінімуму.

Допомога по 6) надається на наявності медичних показань для забезпечення відновлення здоров’я, обсяг коштів на допомогу визначається бюджетом Фонду.

6.Сутність, завдання і основні принципи СНВВПЗ

Стр. Захист від небезпек на вир-ві має власні характерні особливості і завдання, тому історично його відокремлюють в окрему галузь.

Нині цей вид стр. Охоплює поруч із працівниками, зайнятими на шкідливих і небезпечних видах в-ва, працівників усіх сфер ек-ї діяльності.

Цей вид стр-я поруч із виплатами, призначеними на відновлення втраченого заробітку, забезпечує організацію і оплату мед. допомоги, лікування постраждалих на вир-ві, широкий спектр послуг щодо мед. професійної та соц. реабілітації осіб, що втратили працездатність та систему заходів попередження НВ на вир-ві і проф. захворювань.

Пенсійне забезпечення за цим видом соц. стр-я звичайно створює значно вищий відновлюваний дохід, ніж за звичайним пенсійним забезпеченням.

Стр-я від НВ на вир-ві і проф. захворювань є самостійним видом ОДСС, за доп. якого здійснюється соц. захист, охорона життя і здоров'я громадян в процесі їх труд. діяльності. Таким чином об’єктом стр-я є життя застрахованого, його здоров' я і працездатність, а держава гарантує усім застрахованим громадянам забезпечення їх прав у стр-і.

Завдання стр-я від НВ на вир-ві:

1. Проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання НВ на вир-ві, проф. захворюванням та ін. випадкам загрози здоров'ю застрахованих, виснажливих умов праці.

2. Відновлення здоров'я і працездатності потерпілих на вир-ві від НВ або ПЗ.

3. Відшкодування матеріальної і моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

Основними принципами цього виду стр-я є аналогічні для усіх видів СС окрім:

- Диференціювання стр. тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці виробничого травматизму і проф. захворюваності на кожному під-ві;

- Економічна зацікавленість суб’єктів стр-я у поліпшені умов і безпеки праці.

Обовязковому стр-ю від НВ підлягають:

1) Особи, що працюють на умовах труд. договору;

2) Учні та студенти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до робіт під час, перед чи після занять в період проходження виробничої практики, стажування, виконання робіт на під-вах;

3) Особи, що знаходяться у виправних, лікувально-трудових закладах і залучені до трудової діяльності на вир-ві цих установ чи ін. під-вах за умовами договору.

Добровільно можуть стр-ся (за письмовою заявою):

1) Священнослужителі, церковнослужителі та особи, що працюють в релігійних організаціях на виборних засадах;

2) Особи, які забезпечують себе роботою самостійно;

3) Фізичні особи СПД.

7. Управління і нагляд у сфері страхування від нещасних випадків на виробництві

Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків

Управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців.

Безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція.

До складу правління Фонду включаються представники держави; застрахованих осіб; роботодавців.

Представники держави призначаються Кабінетом Міністрів, а представники застрахованих осіб і роботодавців обираються об'єднаннями профспілок та роботодавців, які мають статус всеукраїнських.

Від кожної із трьох представницьких сторін призначається і обирається по 15 членів правління Фонду.

Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків створюється на 6-річний строк.

Правління очолює Голова, що обирається з членів правління строком на 2 роки почергово від представників кожної сторони.

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду.

Нагляд за діяльністю Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснює наглядова рада. Метою нагляду є забезпечення виконання Фондом соціального страхування від нещасних випадків його статутних завдань і цільового використання коштів цього Фонду.

Державний нагляд у сфері страхування від нещасного випадку здійснюють спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади. Спрямовує і координує роботу зазначених органів з цих питань Кабінет Міністрів України.

Метою нагляду є контроль за додержанням страхувальниками та Фондом соціального страхування від нещасних випадків законодавства про страхування від нещасного випадку.

8. Відшкодування шкоди заподіяної застрахованому ушкодженнями його здоров'ю.

На відміну від інших видів СС по цьому виду внески сплачують лише працедавці. Працівники й держава не беруть участі у створені стр. фондів, а стр. тарифи не є одноманітними і фіксованими для усіх галузей і під-в. головний критерій їх розміру – рівень професійного ризику в галузі та на під-ві, що встановлюється відповідно до емпіричних даних щодо кількості НВ та ПЗ, ступенів втрати працездатності і рівнів виробничої небезпеки.

В Україні порядок визначення тарифів за цим видом СС покладено на КМУ.

Усі галузі економіки диференціюються за класами професійного ризику виробництва, який характеризується інтегральними показниками професійного ризику – чим він вищий, тим вищий (починаючи з першого класу) клас професійного ризику. Страхові тарифи, диференційовані по галузях економіки залежно від виду професійного ризику, поділяються на класи, яких згідно чинного законодавства є 67.

Відповідно до ЗУ «Про страхові тарифи на ЗДСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» для окремих галузей економіки без зміни класів прфесійного ризику встановлено окремі тарифи (клас 24 – обслуговування, господар.управління сіл.гос-ва; клас 22 – сіл.гос-во; клас 59 – відкритий видобуток руд чорних металів, видобуток і збагачення нерудно сировини для чорної металургвї)

Страхувальник здійснює страх.внески в порядку і в строки, що визначаються страховиком.

Страхові внески сплачують:

1) юр.особами – у день одержання коштів на оплату праці в утановах банків, а при проведені оплати праці з готівкової виручки – платники зобов'язані не пізніше наступного дня після здійснення виплат подати до установ банку платіжне доручення на перерахування страх.внесків до Фонду;

2) фіз.особи – СПД, які використовують найманих працівників щомісяця не пізніше 10 числа наступного за місяцем, за яким сплачено ЗП;

3) добровільно застраховані особи у строки, передбачені для сплати цими особами.

У разі нестачі коштів на поточних рахунках платника на виплату ЗП і сплати страх.внесків у повному обсязі, отримана платниками коштів на оплату праці й перерахування страх. внесків здійсюється у пропорційних сумах.

У випадку зміни місця знаходження на міжрегіональному рівні страхувальник зобов'язаний у 15-денний термін провести останні розрахунки щодо сплати страх. внесків на день реалізації і зняття з обліку.

Страхувальники, які застрахованим особам сплачують допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності здійснюють витрати на поховання у разі смерті потерпілого, перераховують Фонду суму, що дорівнює: Нараховані страхові внески(з урахуванням пені) – Видатки страхувальників.

Страхувальники, що сплачують страх. виплати і надають соціал.послуги працівникам, які потерпіли на виробництві і у встановленому порядку на передачу Фонду документи, які підтверджують право цих працівників на такі страхові виплати і соціал. послуги, сплачують суму, котра дорівнює: Нараховані страх. внески - Видатки страхувальників.

Залишки сум можливого переміщення доходів над видатками Фонду за підсумками фінансового року, використовується для коригування (зменшення) сум внесків страхувальників.

9. Фінансування страхування від нещасних випадків

Фінансування Фонду здійснюється в основному за рахунок страх. внесків роботодавців (87% доходів бюджету Фонду), а також капіталізації платежів, що надійшли у випадку ліквідації страхувальників, а в останні роки збільшуються надходження коштів від сплати штрафів та пені.

До джерел доходів бюджету належать:

1) внески роботодавців: для підприємців – з віднесенням на витрати підприємства для бюджетних установ; організацій – з асигнувань, виділених на їх утримання і забезпечення;

2) капіталізовані платежі у вип. ліквідації страхувальників;

3) дохід, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках;

4) кошти, одержані від стягнених фінансових санкцій з підприємств та керівників, працівників, винних у порушенні вимог щодо охорони праці;

5) добровільні внески.

10. Порядок і строки проведення страх. виплат

Страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:
1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;
2) особам, які мають право на виплати у зв'язку із смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Одноразова допомога виплачується потерпілому в місячний строк з дня визначення медико-соціальною експертною комісією стійкої втрати професійної працездатності, а в разі смерті потерпілого - у місячний строк з дня смерті застрахованого особам, які мають на це право.

Виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.

Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат - протягом строку, на який визначено потребу в них.

Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого медико-соціальною експертною комісією або лікарсько -консультаційною комісією. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв'язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров'я.
Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду соціального страхування від нещасних випадків своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та.
Страхові виплати за поточний місяць провадяться протягом місяця з дня настання страхового випадку.

11.Суть, значення, основні принципи страхування на випадок безробіття.

Страхування на випадок безробіття на Україні регулюється в рамках загальнообов’язкового соціального страхування на випадок безробіття. Так, соціальне страхування на випадок безробіття являє собою систему прав, обов’язків та гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Суб’єктом страхування є застраховані особи, а у деяких випадках, передбачених законодавством, також члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.

Об’єктом страхування є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім’ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, передбачених чинним законодавством.

Страховим випадком є подія, через яку:

- застраховані особи втратили заробітну плату або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу;

- застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття [ часткове безробіття - вимушене тимчасове скорочення нормальної чи встановленої законодавством тривалості робочого часу, перерва в одержані заробітку або скорочення його розміру через тимчасове припинення виробництва без припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного характеру].

Страхування на випадок безробіття здійснюється за принципами:

- надання державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;

- обов’язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих в умовах страхового договору та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільності такого страхування особами, що забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, що не є членами творчих спілок), а також громадянами – суб’єктами підприємницької діяльності;

- цільового використання коштів страхування;

- солідарності та субсидіювання;

- обов’язковості фінансування Фондом ЗДСС на випадок безробіття витрат, пов’язаних з наданням матеріального забезпечення у випадку безробіття та соціальних послуг в обсягах, передбачених законом;

- паритетності в управлінні СВБ держави, представників застрахованих осіб та роботодавців;

- диференціації розмірів виплати допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу та тривалості безробіття;

- надання на рівні не нижче за прожитковий мінімум, встановлений законом, допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації;

- законодавчого визначення умов і порядку здійснення страхування на випадок безробіття.

Правові, фінансові та організаційні засади соціального страхування на випадок безробіття в Україні регламентовано Конституцією України та наступними законодавчими актами: Основами законодавства України про загальнообов’язкове соціальне страхування, Законом України “Про загальнообов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття”, Законом України “Про зайнятість населення” та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана ВР України.

12.Особи, що підлягають страхуванню на випадок безробіття.

Застраховані особи. Страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, що працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, що проходять альтернативну (невійськову) службу, а також ті, що працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю. Окрім найманих працівників, згідно чинного законодавства, застрахованими на випадок безробіття є також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які постійно проживають на території України, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана ВРУ), на користь яких здійснюється страхування.

Представниками застрахованих осіб є профспілки або їх об’єднання чи інші уповноважені найманими працівниками органи (представники).

Статусу застрахованої особа набуває з дня укладання трудового договору, з якого починається сплата страхових внесків. Їх сплата припиняється відповідно з дня розірвання договору. Застрахованим особам видається свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів соціального страхування. Порядок його видачі та зразок затверджується Кабміном України.

Страхуванню на випадок безробіття не підлягають:

- працюючі пенсіонери та особи, в яких відповідно до законодавства виникло право на пенсію;

- іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором.

Застраховані особи отримують право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги. Право на їх отримання мають також незастраховані особи (військовослужбовці України, звільнені з військової служби у зв’язку з скороченням чисельності чи штату без права на пенсію) та особи, що вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітні.

Громадяни України, що працюють за її межами та незастраховані у системі соціального страхування на випадок безробіття країни, в якій вони перебувають, мають право на забезпечення за умови сплати страховику страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародним договором.

Особи, що забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, не члени творчих спілок), фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, особи, що виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими угодами мають право на матеріальне забезпечення за умови сплати страхових внесків.

13.Джерела коштів страхового фонду та їх використання.

Управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, а також контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг здійснюється Фондом соціального страхування на випадок безробіття.

Так, джерелами формування фінансових ресурсів страхового фонду коштів є:

1. страхові внески страхувальників – роботодавців та застрахованих осіб;

2. асигнування державного бюджету;

3. суми фінансових санкцій, застосованих до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів Фонду, недотримання законодавства про зайнятість населення, а також суми адміністративних штрафів, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за такі порушення;

4. благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;

5. інші надходження.

Використання коштів Фонду направлене на:

1. виплату матеріального забезпечення та надання соціальних послуг;

2. відшкодування Пенсійному фонду витрат, пов’язаних з достроковим виходом на пенсію осіб;

3. створення резерву коштів Фонду.

Видатки бюджету Фонду щодо забезпечення виплати допомоги по безробіттю є захищеними, їх фінансування здійснюється у першочерговому порядку.

З метою забезпечення фінансової стабільності діяльності Фонду створюється резерв коштів Фонду, що не може перевищувати суму, необхідну для виплати допомоги по безробіттю в розрахунку на місяць. Резерв коштів Фонду зберігається на спеціальному рахунку в уповноваженому банку України та використовується за цільовим призначенням за рішенням правління Фонду.

14.Розмір та порядок сплати страхових внесків.

1. Порядок обчислення розміру страхових внесків.

Розміри страхових внесків визначаються виходячи з того, що вони повинні забезпечувати:

- Виплату застрахованим особам забезпечення та надання соціальних послуг;

- Створення резерву коштів Фонду;

- Покриття витрат фонду у зв’язку із:

- відшкодуванням Пенсійному фонду витрат, пов’язаних з достроковим виходом на пенсію;

- фінансуванням витрат на утримання та забезпечення діяльності виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, управління Фондом, розвиток його матеріальної та інформаційної бази.

Розмір страхових внесків щорічно за поданням Кабміну встановлюється ВРУ відповідно для роботодавців та застрахованих осіб одночасно з затвердженням Державного бюджету України на поточний рік. Визначається згідно з порядком нарахування і сплати єдиного соціального внеску.

Розміри страхових внесків установлюються на календарний рік:

- для роботодавця – у % до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, які включають: витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, заохочувальні та компенсаційні виплат, у тому числі у натуральній формі, що підлягають оподаткуванню прибутковим податком з громадян;

- для найманих працівників - у % до сум оплати праці, які включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, заохочувальні та компенсаційні виплат, у тому числі у натуральній формі, що підлягають оподаткуванню прибутковим податком з громадян;

- для інших осіб – у % до сум оподатковуваного доходу громадян.

2. Порядок нарахування страхових внесків.

Згідно з порядком нарахування і сплати єдиного соціального внеску.

Страхові внески нараховуються на зазначені фактичні виплати (доходи), що не перевищують максимальної величини фактичних витрат страхувальника на оплату праці найманих працівників і доходи фізичних осіб, з якої справляються внески, визначеною Кабміном.

Роботодавці – суб’єкти підприємницької діяльності відносять страхові внески на валові витрати, суми страхових внесків виключаються з доходів працівників, що підлягають обкладанню податком на доходи громадян. Роботодавці, діяльність яких фінансується за рахунок державного чи місцевих бюджетів, сплачують страхові внески з коштів, передбачених на ці цілі.

3. Порядок сплати страхових внесків.

Згідно з порядком нарахування і сплати єдиного соціального внеску.

Якщо роботодавці несвоєчасно чи не в повному обсязі сплачують внески, до них застосовуються відповідні штрафні санкції. У випадку ліквідації чи реорганізації роботодавець зобов”язаний провести повний розрахунок щодо сплати внесків до Фонду на день ліквідації або реорганізації та звернутися за місцем реєстрації як платника для зняття з обліку.

15. Матеріальне забезпечення на випадок безробіття

Видами матеріального забезпе чення при соціальному страхуванні на випадок безробіття є:

-допомога по безробіттю, у тому числі одноразова виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;

- допомога по частковому безробіттю;

- матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

- матеріальна допомога по безробіттю, одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, що перебувають на його утриманні;

- допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, що перебувала на його утриманні.

Видами соціальних послуг, що надаються застрахованій на випадок безробіття особі є:

- професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація;

- пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних та фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних;

- інформаційні та консультативні послуги, пов’язані з працевлаштуванням.

1. Визначення страхового стажу

При визначенні матеріального забезпечення на випадок безробіття важливого значення має обчислення страхового стажу, який складається із суми періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески. До стажу також включається період, протягом якого застрахована особа була звільнена від сплати чи отримувала виплати за окремими видами СС, крім пенсій усіх видів, а також трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору до набрання чинності ЗУ “Про страхування на випадок безробіття”.

2. Умови виплати допомоги по безробіттю

Застраховані особи, визнані безробітними, які протягом 12 міс, що передували безробіттю, працювали на умовах повного чи неповного робочого дня не менше 26 робочих тижнів та сплачували страхова внески, мають право на допомогу по безробіттю незалежно від стажу. Право на допомогу зберігається у разі настання перерви стажу з поважних причин, якщо особа протягом 1 міс після закінчення цієї перерви зареєструвалася у державній службі зайнятості. Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації у службі зайнятості. Загальна тривалість виплати допомоги не може перевищувати 360 днів протягом 2-х років. Для осіб перед пенсійного віку (за 2 роки до пенсії) виплата не може перевищувати 720 днів.

4. Розмір допомоги по безробіттю

Застрахованим особам розмір допомоги по безробіттю визначається у % до їх середньої з\пл визначеної відповідно до Порядку обчислення, затвердженого Кабміном, залежно від трудового стажу:

- До 2 років –50%;

- від2 до 6 років – 55 %;

- від 6 до 10 років – 60%;

- понад 10 років –70%.

- Допомога виплачується залежно від тривалості безробіття у % до визначеного розміру: перші 90 календарних днів – 100%; протягом наступних 90 днів – 80%; у подальшому –70%.

- Для осіб, що визнані безробітними, але протягом 12 кал міс, що передували безробіттю, працювали менше 26 тижнів, а також осіб, що бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 міс) перерви, та осіб, звільнених з останнього місця роботи з підстав, визначених Законом про працю, допомога визначається у розмірі прожиткового мінімуму.

У середньомісячну з\пл для обчислення допомоги по безробіттю враховуються усі види виплат, на які нараховувалися стархові внески. Допомога по безробіттю не може бути вищою за средню з\пл, що склалася в галузях економіки відповідної області за минулий місяць, і нижчою за прожитковий мінімум.

Одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності здійснюється у розмірі допомоги по безробіттю, нарахованої відповідно до вказаних умов, у розрахунку на рік.

Безробітним, у яких закінчився строк виплати, допомога надається за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім”ї не перевищує прожитковий мінімум. Матеріальна допомога надається протягом 180 днів у розмірі 75% прожиткового мінімуму безробітним, у яких закінчився строк виплати, та непрацездатним особам, що перебувають на їх утримані, може надаватися одноразова допомога у розмірі 50% прожиткового мін.

4. Дотація роботодавцю на створення додаткових робочих місць

Фондом може надаватися дотація роботодавцям на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних осіб у розмірі витрат на з\пл прийнятих за направленням служби зайнятості осіб, але не вище за середній рівень по області, в розрахунку на рік. Можливості та обсяг дотацій визначаються Фондом в залежності від фінансового стану Фонду.

16.Управління та нагляд у сфері страхування на випадок безробіття.

1. Управління страхуванням на випадок безробіття.

Управління страхуванням на випадок безробіття в Україні здійснюється Фондом загальнообов”язкового соціального страхування на випадок безробіття.

До основних функцій Фонду входять:

-страхування на випадок безробіття;

-провадження збору та акумуляції страхових внесків;

-контроль за використанням коштів;

-виплата матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг є держава. Кошти Фонду не включаються до складу державного бюджету України. Діяльність Фонду регулюється Основами, ЗУ “Про зайнятість населення”, ЗУ “Про страхування на випадок безробіття” та статутом Фонду, який затверджується правлінням фонду. Усі застраховані особи є членами Фонду.

Управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців, правлінням Фонду та виконавчою дирекцією. До складу правління входять по 15 представників від держави, застрахованих осіб та роботодавців, які виконують свої обов”язки на громадських засадах.Представниками держави є представники від центральних органів виконавчої влдаи, що призначаються Кабміном. Представники застрахованих осіб та роботодавців делегуються профспілками, їх об”єднаннями та об”єднаннями роботодавців. Порядок делегування цих представників визначається стронами самостійно. Строк повноваженьчленів правління становить 6 років. Правління очолює Глова, що обирається з членів правління строком на 2 роки почергово від представників кожної сторони.

Виконавча дирекція є виконавчим органом правління, що організовує виконання рішень правління Фонду та забезпечує дотримання законодавства про страхування на випадок безробіття. ЇЇ фукції покладаються на органи державної служби зайнятості.

Нагляд у сфері страхування на випадок безробіття. Нагляд за діяльністю Фонду здійснює Наглядова рада, що контроює виконання статутних завдань та цільове використання коштів.

Державний нагляд у сфері страхування на випадок безробіття здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. Метою державного нагляду є контроль за дотриманням законодавства у цій сфері.

17.Значення пенсійного страхування, основні принципи.

Пенсійне срахування - гарантована державою система заходів щодо забезпечення громадян у старості, на випадок хвороби, втрати працездатності Пенсійне страхування має базуватися на відносинах найманої праці, різних форм власності, на реальній вартості робочої сили.

Пенсія – це гарантована щомісячна грошова виплата для забезпеченності громадян у старості, на випадок повної чи часткової втрати працездатності, втрати гдувальника, у зв”язку з досягненням законодавчо встановленого стажу роботи у сферах трудової діяльності.

Основні її ознаки – регулярність, систематичність, періодичність.

Вперше державне пенсійне страхування введене Отто фон Бісмарком в 1889 р.

Сутність пенсійного страхування проявляється у функціях покриття ризику і запобіжній функції. При цьому формуванню пенсійних страхових резервів властива “ замкнена розкладка ” [ метод резервування платежів і майбутніх виплат ], тобто в молодості сплачуються внески у вигляді страхових премій, що акумулюються в резерви, які використовуються пізніше з моменту виходу на пенсію.

При державному перерозподілі коштів від активного працездатного покоління на користь покоління пенсіонерів не береться до уваги чи сплачувало страше покоління внески чи ні. В такому випадку говорять про метод перерозподілу, що базується на так званому “ договорі/згоді поколінь ”.

Пенсійна політика в умовах демократії більшості є результатом консенсусу між економічно активним поколінням і пенсіонерами у виборі методу перерозподілу і резервування. В інших умовах, молоде покоління буде підтримувати метод резервування. Проте коли виникають перешкоди до шляху нагромадження капіталу преференції будуть зміщуватися на користь методу резервування. Старше покоління в будь-якому випадку буде ввідавати перевагу методу перерозподілу порівнянно з методом резервування.

Конфлікт щодо системи фінансування пенсійних виплат виникає, коли населення скорочується і молоде покоління виступає за метод резервування, тому що має змогу отримати вищі % по внесках, а старше покоління завждихоче отримувати пенсійні виплати на стабільній основі. Оскільки пенсіонерів більше (при прийнятті політичних рішень) в умовах демократії більшості, метод перерозподілу завжди переважає.

Основними принципами загальнобов”язкового державного пенсійного страхування в Україні є:

1) Законодавче визначення умов та порядку здійснення загальнобов”язкового державного пенсійного страхування;

2) Обов”язковість страхування осіб, які працюють на умовах трудового контракту, інших підставах, осіб, що забеспечують себе роботою самостійно, ф/о – суб”єктів підприємницької діяльності;

3) Право на добровільну участь у системі загальнобов”язкового державного пенсійного страхування осіб, які не підлягають страхуванню;

4) Заінтерисованність кожної особи у власному матеріальному забеспеченні після виходу на пенсію;

5) Рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов”язків стосовно сплати страхових внесків

6) Диференціація розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу і розміру з/пл (доходу)

7) Солідарність і субсидіювання

8) Цільового і ефективного використання коштів

9) Державних гарантій реалізації застрахованими своїх прав, передбачених законодавством

10) Організації управління пенсійним фондом на основі паритетності представників застрахованих осіб, роботодавців і держави на засадах гласності, прозорості і доступності його діяльності

18.Пенсійна система України: принципи організації, структура. Пенсійний фонд України (ПФУ)

Законом України “Про державне пенсійне страхування” 2003 р. визначено структуру і механізми функціонування 3-х рівневої пенсійної системи України:

1 рівень – Солідарна система загальнобов”язкового пенсійного страхування

Принципи: солідарності, субсидіювання і здійснення виплати пенсій; надання соціальних послуг за рахунок коштів ПФУ на умовах і порядку передбачених законом

Суб’єкти: 1) Страховики, 2) ПФУ, 3) Уповноважений банк, 4) Підприємства, установи, організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій

2 рівень – Накопичувальна система

Принципи:

-Накопичення коштів застрахованих осіб у накопичувальному фонді

-Фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій, одноразових виплат.

Суб’єкти: 1) Особи від імені і на користь яких здійснюється накопичення і інвестування коштів; 2) Страхові організації, 3) Накопичувальний фонд - цільовий позабюджетний фонд, що створюється ПФУ, пенсійні активи якого використовуються для оплати договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат; 4) Зберігач (банк, що забезпечує зберігання і обслуговування коштів накопичувального фонду); 5) Недержавні пенсійні фонди (НПФ); 6) Юридичні особи, що здійснюють адміністративне управління накопичувальним фондом і НПФ та управління їх активами; 7) Підприємства, організації, установи і фізичні особи, що здійснюють перерахування коштів до накопичувальної системи; 8) Інші суб”єкти (можуть визначатись законом).

На сьогодні із 2-х обов’язкових складових 3х рівневої пенсійної системи діє лише солідарна.

3 рівень – Система недержавного пенсійного страхування

Принципи: Добровільності участі громадян, роботодавців і їх об”єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах ЗУ “Про недержавне пенсійне забезпечення”

Суб’єкти: 1) Страхові організації, що укладають договори страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті; 2) НПФ; 3)Вкладники пенсійних депозитних рахунків; 4) Банківські установи, що уклали договір про відкриття пенсійних депозитних рахунків.

Трирівнева система пенсійного забезпечення передбачає створення принципово нових для України елементів пенсійних накопичень - виплати пенсій з системи загальнообов’язкового пенсійного страхування за рахунок 2-х складових: 1) виплати з реформованої солідарної пенсійної системи, побудованої на принципах “солідарності страхування” і “солідарності поколінь”; 2) виплати з накопичувальної системи, що формується за рахунок відрахувань частини обов’язкових внесків до пенсійної системи. Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує керівництво і управління солідарною системою, проводить збір, акумуляцію і облік страхових внесків, призначає пенсії і готує документи щодо її виплати, забезпечує повне і своєчасне фінансування і виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів ПФУ.

Фонд створений в грудні 1990 р. як Українське республіканське відділення Пенсійного фонду СРСР, з січня 1992 р. перетворене в Пенсійний фонд України.

Бюджет ПФУ – головний план формування фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій ПФУ. Бюджетна система ПФУ складається з бюджетів головних управлінь ПФУ в АРК, областях, містах і районах у містах і використовується для аналізу і прогнозування розвитку пенсійної системи. Будується на принципах: єдності; збалансованості; повноти; обгрунтованості; цільового використаня коштів. Бюджетний процес в ПФУ - це регламентована законодавством діяльність, щодо складання, розгляду, затвердження бюджету. Включає етапи: складання проекту бюджету; розгляд і затвердження бюджету; виконання бюджету; складання звітності про виконання.

19. Порядок нарахування страхових внесків, визначення розмірів і строки сплати страхових внесків до ПФУ

Порядок нарахування страхових внесків, визначення розмірів і строки сплати страхових внесків до ПФУ здійснюється в межах нарахування і сплат ЄСВ до органів ПФУ.

Сплата єдиного внеску здійснюється у безготівковій формі лише в національній валюті на рахунки, спеціально відкриті ПФУ в органах Державного казначейства України. Зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, наступного за базовим звітним періодом. Платники, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв’язку.

Роботодавці-страхувальники зобов’язані сплачувати єдиний внесок під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нараховано єдиний внесок (у т. ч. на авансові платежі), одночасно з видачею таких сум). Винятком можуть бути випадки, коли платіж уже сплачено не пізніше 20 числа місяця або якщо за страхувальником є переплата з єдиного внеску, яка перевищує суму цього внеску або дорівнює їй, згідно зі звіркою платника єдиного внеску з територіальним органом ПФУ.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Зобов’язання зі сплати єдиного внеску повинні виконуватися в першу чергу, крім зобов’язань із виплати заробітної плати (доходу), у т. ч. і перед виконанням зобов’язань зі сплати податків.

Днем сплати єдиного внеску вважається день, коли суму єдиного внеску буде списано з рахунка платника, незалежно від строку зарахування коштів на рахунок ПФУ.

Помилково сплачені суми єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів з єдиного внеску або повертаються платникові в порядку та строки, визначені ПФУ.

Єдиний внесок не входить до системи оподаткування, податкове законодавство не регулює його порядку нарахування, обчислення та сплати, саме тому кошти, що надходять від сплати єдиного внеску, не підлягають перерахуванню до державного бюджету та місцевих бюджетів.

20.Звітність до Пенсійного фонду.

Звітність за персоніфікованим обліком

Згідно Постанови КМУ “Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей в системі загальнообов”язкового державного пенсійного страхування” №794 від 04.06.98 р., з 1 липня 2002 року нарахування пенсій усім громадянам проводиться з урахуванням даних персоніфікованого обліку, які базуються на:

-Створенні єдиного автоматизованого банку реєстру фізичних осіб;

-Сприянні зацікавленності фізичних осіб у внесенні платежів на пенсійне страхування;

-Сприянні створенню умов для більш повного надходження платежів на пенсійне страхування;

-Створенні інформаційних передумов для визначення розміру виплат за пенсійним страх-уванням залежно від трудового стажу громадян, а також їх особистих внесків на пенсійне страхування;

-Забезпеченні захисту відомостей фізичних осіб.

Органи ПФУ:

-Ведуть облік всіх застрахованих осіб і персоніфікований облік надходження страхових внесків

-Створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб

-дійснюють облік Накопичувального фонду на накопичувальних пенсійних рахунках [поки не діє! ]

На кожну застраховану особу відкривається персональна картка, в якій використовується постійний ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов”язкових платежів.

Персональна облікова картка застрахованої особи зберігається в ПФУ протягом всього життя цієї особи, а після смерті – протягом 75 років на паперових носіях і в електронних і в електоронному вигляді за наявності засобів, які гарантують ідентичність паперової та електронної форми документа.

Згідно Інструкції № 21-1 ПФУ від 19.12. 2003р. не передбачено форми персоніфікрваної звітності. Але ПФУ займається розробкою відповідної документації щодо персоніфікованої звітності та порядку її заповнення.

Звітність платників єдиного внеску

Обов’язок звітувати платників єдиного внеску перш за все передбачено пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону № 2464. Для цього звітність подають до територіального органу ПФУ у строки, в порядку та за формою, установленими цим Фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування та Державним комітетом статистики України.

Звіт має подаватися або в електронній формі, згідно з Порядком подання звітів до Пенсійного фонду України в електронній формі,, або в паперовій формі, яка завірена підписом керівника страхувальника та скріплена печаткою (за наявності), до якої додається електронна форма Звіту на електронних носіях інформації. Однак якщо кількість застрахованих осіб страхувальника не перевищує п’яти, Звіт на паперових носіях дозволено подавати без електронної форми. Подання Звіту поштою не передбачено.

Роботодавці-страхувальники мають подавати Звіт щомісяця не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Якщо ж останній день строку подання Звіту припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, то останнім днем подання Звіту вважається перший після нього робочий день.

Реєстрація та облікплатників єдиного внеску

Згідно з Положенням про Державний реєстр загальнообов’язкового державного соціального страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 8 жовтня 2010 року, в обов’язки ПФУ входить формування та ведення Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Зазначений реєстр складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

До реєстру страхувальників включаються дані про страхувальників — платників єдиного внеску.

Реєстр застрахованих осіб містить дані про фізичних осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, та персоніфіковані відомості про їх заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), на яку нараховано та з якої сплачено страхові внески, і розмір цих внесків.

На кожну застраховану особу заводиться персональна облікова картка, яка зберігається в ПФУ протягом усього її життя та протягом 75 років після її смерті (на паперових та/або електронних носіях за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперового та електронного документів).

Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється.

Звірка даних платників страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне

Взяття на облік новостворених у 2011 році суб’єктів господарювання здійснюється згідно з Порядком взяття на облік та зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року. Взяття на облік платника єдиного внеску — юридичної особи здійснюється територіальним управлінням ПФУ за місцезнаходженням юридичної особи, а платника єдиного внеску —фізичної особи — підприємця — органом ПФУ за місцем її проживання.

21, Виплата пенсій в солідарній системі.

Згідно ЗУ “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.91 р громадяни України отримували такі види пенсій: 1) трудові: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; 2) соціальні.

Згідно ЗУ “Про загальнобов”язкове државне пенсійне страхування” від 09.07.2003 в солідарній системі пенсійного страхування виплачуються такі види пенсій: пенсія за віком; по інвалідності в результаті загального захворювання, інвалідності з дитинства; пенсія у зв”язку із втратою годувальника; соціальна виплата – допомога на поховання.

Пенсія за віком залежить від страхового стажу (фактичного стажу працездатності). Від пенсії за вислугу років відрізняється тим, що умовою її отримання є досягнення необхідного пенсійного віку. Право на неї мають: чоловіки – після досягнення 60 рр. при стажі роботи не менше 25 рр (після реформи 35р.); жінки – після 55 рр. при стажі роботи не менше 20 рр(після реформи 30р.).

Особам, що не мають достатнього стажу для приначення пенсії, призначаються пенсії за віком при неповному стажі у розмірі, пропорційному наявному стажу, але не менше соцальної пенсії.

10 вересня 2011 року Президентом України підписаний прийнятий 8 липня п.р. Закон України " Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI. Закон набирає чинності з 1 жовтня 2011 року. Згідно із прийнятим Законом всі пенсії, призначені до набрання ним чинності, продовжують виплачуватись у встановлених розмірах, без будь-яких обмежень, в тому числі і працюючим пенсіонерам.

При обчислені розміру пенсії важливе значення має визначення страхового стажу – періоду, протягом якого особа підлягає страхуванню, і за який сплачені щомісячні страхові внески у сумі, не менше ніж МСВ. Цей період поділяється на: 1) період до 01.01.2004 р. – зараховується до загального стажу в порядку і на умовах, що діяли за старим закондавством; 2) період з 01.01.2004р. – до стажу згідно нового закону про пенсійне страхування, обчислюється в місяцях.

Найбільш важливим питанням, яке хвилює сьогодні українців, - як зміниться розмір пенсій після набрання реформою чинності. Розмір пенсії ніяк не зміниться, тому що формула розрахунку залишається незмінною. Як і раніше, з 1 жовтня вона буде рахуватися так: коефіцієнт зарплати (ваш середній заробіток / середня зарплата по країні) х стаж х 1, 35% (оцінка одного року страхового стажу) х середня зарплата по країні) = пенсія. Правда, якщо зараз береться середня зарплата по країні за рік, що передує виходу на пенсію, то з 1 січня в розрахунку буде фігурувати зарплата за 3 роки, що передують виходу на пенсію. Але на розмір пенсії це жодним чином не вплине.

Зміни в порядку призначення та перерахунку пенсій згідно Закону України " Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI:

- для призначення пенсії враховується середня заробітна плата по Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а для перерахунку пенсії - середня заробітна плата, з якої призначено (перераховано) пенсію;

- із заробітку для обчислення пенсії надано можливість виключати періоди догляду за дитиною до 3-х років, за інвалідом І групи, престарілим або дитиною-інвалідом, періоди строкової військової служби;

- працюючим пенсіонерам, перерахунки пенсії у зв’язку з підвищенням розміру прожиткового мінімуму будуть здійснюватись тільки після звільнення з роботи;

- пенсії за вислугу років будуть перераховуватись із урахуванням відпрацьованого страхового стажу після досягнення пенсійного віку;

- особам, які звільнені за скороченням штатів та яким призначена пенсія за віком за 1, 5 року до досягнення ними пенсійного віку виплата призначеної пенсії у разі їх працевлаштування припиняється;

- зміни у порядку обчислення заробітку для призначення пенсії для осіб, які отримували допомогу по безробіттю:

- за період отримання допомоги по безробіттю враховується мінімальна зарплата;

- періоди безробіття виключаються із заробітку при оптимізації.

22. Особливості недержавного соціального страхування.

В Україні передбачається запровадити всі види соціального страхування. держава повинна створити умови для широкої участі суб”єктів, що надають послуги із соціального страхування, без переваг окремим страхувальникам залежно від форм власності, організаційно-правових форм. Страхувальникам потрібно дати можливість надават необмежену кількість послуг із соціального страхування, не відчуваючи перешкод щодо їх потенційних отримувачів.

Згідно ЗУ “Про страхування” до добровільного (недержавного) особового страхування належать такі види: страхування життя; страхування від нещасних випадків; страхування додаткової пенсії; медичне страхування (безперервне страхування здоров”я); страхування здоров”я на випадок хвороби; страхування медичних витрат.

Поряд із особовим страхуванням окремо виділяють недержавне соціальне страхування, в рамках становленя недержавного пенсійного (недержавні пенсійні фонди, страхові компанії) і медичного страхування. Його особливості:

-Не витримує конкуренції з державним, через нерівність первинних умов на ринку, в яких всі види державного страхування є обов”язковими.

-Слабка довіра потенційних суб”єктів до страхових компаній, що пов”язане із “трастовим” періодом розвитку цього сектора економіки.

З метою подолання недовіри влада повинна запровадити раціональні правила діяльності на ринку та механізми ефективного контролю для державних і недержавних компаній. це створить рівні конкурентні умови для них, тому що і державні соціальні фонди і недержавні компанії функціонують для надання послуг із соціального страхування.

Сутність недержавного пенсійного страхування полягає в нагромадженні внесків на пенсійному рахунку застрахованого і інвестуванні їх з метою отримання прибутку. Прибуток необхідний для утримання апарату управління і захисту внесків від інфляції. При цьому заздалегідь встановлюється можливий розмір пенсії і відповідна йому норма відрахувань від заробітку з урахуванням відсотків їх зростання завдяки капіталізації.

Недержавне (добровільне) медичне страхування є додатковим до обов»язкового загальнодержавного і передбачає оплату медичних послуг понад програму обов»язкового медичного страхування. Його метою є забезпечення гарантій повної чи часткової компенсації додаткових витрат, пов»язаних із зверненням до медичної установи за послугою, ячка надається за програмою добровільного медичного страхування. Цей вид соціального страхування базується на залученні вільних коштів підприємств, організацій і населення.

23Недержавне пенсійне страхування.

Пенсійне забезпечення у багатьох країнах здійснюється за рахунок:

-державних пенсійних систем (у межах соціального страхування);

-пенсійними фондами;

-страховими компаніями;

-іншими фінансовими організаціями.

У багатьох країнах пенсійне забезпечення громадян здійснюється приватними пенсійними фондами (наприклад, пенсійні фонди підприємств). Такий вид страхування отримав назву корпоративного страхування пенсій. Зацікавленність підприємств у розвитку приватного страхування пояснюється тим, що продумана пенсійна програма може сприяти зменшенню плинності найбільш кваліфікованих кадрів. Крім того, підприємство яке робить внески на страхування пенсії своїх працівників, має пільги щодо сплати податків.

Приватні пенсійні фонди найбільш розвинені саме в тих країнах, де недостатній розвиток одержали державні пенсійні системи. Виплати з приватних пенсійних фондів можуть значно превищувати розміри державних пенсій. Пенсійні фонди мають значні кошти, які вони інвестують в акції, облігації, нерухомість.

Пенсійні фонди можна поділити на:

1.фонди із встановленими розмірами внесків, які в свою чергу можуть бути:

- накопичувальними;

- з виплатою прибутку;

- ощадні;

2.фонди із встановленими розмірами виплат.

Накопичувальні фонди створюються за участю роботодавців, які сплачують внески, встановлені у відсотках до заробтіної плати працівників. Другий тип передбачає, що частина прибутку, на яку має право працівник, передається йому, а інша частка – у пенсійний фонд. Ощадні фонди створюються за рахунок коштів працівників які самі здійснюють відрахування у пенсійний фонд, і роботодавців. Фонди із встановленими розмірами виплат можуть бути із встановленими твердими розмірами виплат протягом того часу, коли здійснюються внески у пенсійний фонд (рік, квартал, місяць); ставити розмір виплат залежно від кількості років і середнього заробітку за весь період роботи; ставити розміри виплат в залежність від числа років і середнього заробітку за кілька років.

Роботодавець, який має намір розробити пенсійну схему, може піти кількома шляхами. По-перше, він може виходити з того, що це буде самостійно керована схема з залученням консультантів-спеціалістів. По-друге, повністю або частково передати пенсійну схему страховій компанії, що має певні переваги, оскільки страховик може забезпечити фундаментальний захист, має більше адміністративного досвіду і більше можливостей для інвестування.

Пенсійне забезпечння може бути здійснене і шляхом купівлі індивідуальних страхових полісів у страхових компаній. Договори стахування пенсій укладаються як індивідуально, так і з групою осіб. Пенсійне страхування передбачає, що страхова компанія здійснює застрахованій сообі виплати, які пов”язуюься з виходом на пенсію (страхування додаткової пенсії) або віком, установленим договором страхування. Відповідальність страхової компанії за договором страхування додаткової пенсії страхова компанія може взяти на себе відповідальність здійснити виплати в разі настання