Аналіз та оцінка ефективності інвестування.

Теоретичні засади інвестиційного аналізу складають систему методів та показників, за допомогою яких можна провести економічну оцінку ефективності інвестування, або іншими словами – економічну оцінку привабливості інвестування. В Україні досі діє “Методика визначення ефективності капітальних вкладень” (1988 р.), її викорис­тання неефективне, оскільки нормативні коефіцієнти не враховують підприємницький ризик та обмежуються усередненим роком або строком окупності. У світовому досвіді інвестиційний аналіз проектів, в ході якого оцінюється та співставляється інвестиційна привабливість, ефектив­ність напрямків інвестування окремих програм (проектів) або об’єктів, проводиться із використанням таких груп методів [176, с. 40; 52, с. 142]:

- оцінки ефективності інвестицій за допомогою співвідно­шення грошових надходжень (позитивних потоків) з витратами (нега­тивними потоками). Сьогодні такі методи вважаються традиційними;

- оцінки інвестицій за бухгалтерською звітністю;

- оцінки ефективності інвестицій, що ґрунтуються на теорії часової вартості грошей (дисконтування).

Вибір того чи іншого методу інвестиційного аналізу залежить від виду оцінки ефективності.

Розрізняють три види оцінки ефектив­ності інвестицій: фінансову, бюджетну та економічну.

Фінансова оцінка ефективності інвестицій передбачає фінансові результати реалізації проекту для його безпосередніх учасників. Базується на очікуваній нормі доходності, яка влаштовує всіх суб’єктів інвестування, при цьому інші наслідки впровадження проекту не враховуються.

Бюджетна оцінка відображає фінансові наслідки для різних рівнів бюджетів, тобто очікувані співвідношення видатків, податків та зборів. Показником бюджетної ефектив­ності впровадження проекту є різниця між податками та видатками певного рівня бюджету, рівень яких залежить від впровадження конкретного проекту.

Економічна ефективність інвестиційного проекту – це різниця між результатами і витратами за межами фінансової ефективності прямих учасників проекту. Економічна оцінка характеризує ефективність проекту для ринкового господарства загалом або для галузі, групи підпри­ємств, регіону тощо.

Традиційні методи не передбачають використання концепції дисконтування, їх називають також простими методами оцінки інвестицій. До таких методів відносяться ті, які базуються на показниках окупності, розрахунку ємності інвестицій та бухгалтерсь­кої рентабельності інвестицій. Ця група методів, як правило, використовується з метою одержання додаткової інформації про інвестиційний процес. З появою концепції дисконтування грошових надходжень та затрат, теорія та практика отримала більш точні способи оцінки інвестицій. Методи фінансово-інвестиційного аналізу систематизовані у табл. 1.

Метод розрахунку періоду окупності інвестицій дозволяє визначити час, протягом якого грошовий потік, одержаний інвестором від втілення проекту, досягне величини вкладених у проект фінансових ресурсів. Таким чином, розраховується період, за який кумулятивна сума (отримана наростаючим підсумком) грошових надходжень зрівняється із сумою первісних інвестицій. Якщо грошовий потік прогнозується однаковим на всі роки після впровадження проекту, термін окупності інвестицій визначається як частка від ділення суми інвестицій на річний обсяг грошового потоку.

Таблиця 1