Організація об’єднаних націй

До компетенції ООН, згідно з її статутом, входить всебічний розгляд проблем у галузі прав людини. Генеральна Асамблея ООН приймає з цих питань резолюції (серед них особливо важливе значення мають декларації) і договори. Звичайно питання, які стосуються прав людини, включаються в її порядок денний за рекомендацією Економічної і Соціальної ради (ЕКОСОС) або за пропозицією держав-членів. Більшість таких питань Генеральна Асамблея передає на розгляд у свій Третій комітет (з соціальних, гуманітарних і культурних питань), який готує щодо них проекти резолюцій, що приймаються Генеральною Асамблеєю у кінці її сесії. Вона створює також додаткові органи з тих чи інших проблем у галузі прав людини (наприклад, Спеціальний комітет по деколонізації, Спеціальний комітет проти апартеїду, Комітет з здійснення невід’ємних прав палестинського народу та ін.).

Економічна і Соціальна Рада ООН приймає з питань прав людини резолюції або проекти резолюцій (у тому числі декларацій) і договорів, які передає для ухвалення до створених при ЕКОСОС Комісії з прав людини й Комісії з положення жінок.

Комісія з прав людини складається з 53 держав-членів, які вибираються ЕКОСОС. Комісія приймає резолюції і проекти резолюцій або спеціальних доповідей для розгляду окремих проблем (наприклад, щодо смертної кари, релігійної терпимості тощо) і вивчення ситуацій у конкретних країнах (наприклад, в Афганістані, Іраку), створює робочі групи (щодо права на розвиток, з вивчення випадків постійного грубого порушення прав людини та ін.). Із суверенітету держави витікає, що вся сфера її взаємовідношень з власним населенням – питання, в принципі, внутрішнє, яке регулюється на національному рівні. Під порушенням принципу захисту прав людини треба розуміти насамперед загальну політичну і правову ситуацію у державі, яка свідчить про те, що дана держава ігнорує свої зобов’язання поважати права людини, масово і грубо порушуючи основні права людини внаслідок, наприклад, апартеїду, расизму, колоніалізму, окупації тощо. Багато років вважалося, що окремі порушення прав конкретних осіб (індивідуальні випадки) звичайно належать до внутрішньої компетенції держави і не можуть бути через це предметом розгляду в ООН чи інших міжнародних організаціях. Самі по собі вони можуть і не бути ознакою того, що ця держава порушує свої зобов’язання відповідно до Статуту ООН.

За останні роки погляди на цю проблему змінюються.

Глобальний договір ООН (UN Global Compact) - міжнародна ініціатива Організації Об'єднаних Націй, що поєднує на добровільній основі компанії з різних країн миру з метою підтримки універсальних принципів соціальної та екологічної відповідальності. Учасники UN Global Compact, у число яких у цей час входить уже кілька сотень компаній з різних регіонів миру, а також великі міжнародні організації, активно просувають 10 принципів, що включають норми в галузі прав людини, гідних умов праці, охорони навколишнього середовища й протидії корупції (див. розділ 1, п.1.2).

Організація Об'єднаних Націй по промисловому розвитку (Unіted Natіons Іndustrіal Development Organіzatіon, UNІDO)

ЮНІДО є спеціалізованою установою Організації Об'єднаних Націй, що додає всі зусилля для поліпшення життя людей у країнах, що розвиваються, і у країнах з перехідною економікою на основі розвитку їхньої промисловості.

Послуги, що надаються ЮНІДО, покликані допомогти цим країнам перебороти труднощі в соціальній й економічній областях і домогтися більше широкої участі на світовому ринку, використовуючи свій власний фундамент довгострокового стійкого розвитку. Вона відіграє роль каталізатора в здійсненні змін і надає промислові послуги, які мають важливе значення для споживачів, допомагають ним забезпечувати власний економічний добробут і розвивати національний потенціал.