Організація як тип формальної групи.

Організація – це робота групи людей, яка направлена на виконання певного комплексу суспільно значущих задач.

Основні риси організації:

- створюється в певний час, з певним уставом та задачами

- в організації строго структуровні взаємовідносини, ієрархічний розподіл ролей та інформації

- розподіл праці

- в організації проводится управління матеріальними та людськими ресурсами

- комунікація в організації направлена на досягнення найбільшої ефективності цієї організації в межах виконання поставлених задач.

По відношенню до комунікації дослідниками із Стенфордського університету виділяються наступні ролі співробітників організації.

- сторож – контролює потоки повідомлень (секретар)

- зв’язний – знаходиться на перехресті комунікативних потоків між групами (деканат)

- лідер думки – доступний для спілкування авторитет

- космополіт – має постійні контакти з зовнішнім середовищем, є джерелом нової зовнішньої інформації (командіровки)

Інша класифікація ролей Белбина взаємодоповнює функції в рішенні сумісних задач команди:

- голова (координація та співробітництво)

- робітник команди

- sheper (ведучій спеціаліст, той хто домінує та зайнятий конкретними ділом)

- наглядач (критично аналізує ідей та задачі

- дослідник (дослідження, співробітництво)

- plant – (виробник ідей)

- виконавець

Стилі керівництва в організації:

- авторитарний,

- демократичний

- м’який

Авторитарнтарний стиль:

- Жорстке управління,

- Напрям обвинувачення

- Уникнення дискусій

- Інструкції без пояснень

Демократичний стиль

- Заохочення дискусій

- Консультації з колегами

- Спільне прийняття рішень

- Бажання обговорювати проблеми

- Прийняття ради спеціалістів

- Навчання підлеглих

М’який стиль або анархічний стиль:

- Немає оцінки роботи

- Немає зворотного зв’язку

- Нехай самі роблять

- якось воно буде

- немає допомоги

- немає обговорення, навчання співробітників

Структура організації визначає направлення комунікаційних потоків між різними підрозділами та співробітниками організації.

1. Вертикальні комунікаційні потоки йдуть від адміністрації до рядових членів (наказ, постановка задачі, контроль) та від рядового співробітника до адміністрації (звіт, запит, службова записка).

2. Горизонтальні комунікаційні потоки – між рівними по рангу членами організації (виробнича комунікація)

3. Зовнішні комунікаційні потоки – це повідомлення, які пов’язані з перехрестям умовної межі організації (реклама, співробітництво з іншими організація).

Комунікаційні потоки можуть бути:

- одно направленими (наказ)

- двунаправленими (взаємозв’язок)

- багато направленими (всенародне обговорення)

Комунікаційні потоки також пов’язані з різними зрізами середовища, в якому діє організація:

- сфера прямої взаємодії або мікро середовище (постачальник та споживач, податкові органи)

- сфера непрямої взаємодії або макросередовище – (політичні, науково-технічні кола, фінансові організації ЗМІ.

Дослідження комунікативних процесів групи може розглядати участь членів групи у житті організації та взаємодії членів групи. Перший аспект більш кількісний (хто скільки раз бере слово), другий аспект – векторний (на кого направлено слово.

Якісний аналіз внутршньогогрупової комунікації аналізує задачі, взаємовідношення, індивідуальні потреби членів групи, їх комунікативні навички.