Засоби запобігання/дозволу комунікативних конфліктів. Кодекс і правила. Прийоми та мовні засоби.

Комунікативні дії можуть здійснюватися по певному зразку, стереотипові.Стереотипний спосіб комунікативного рішення, виконаннятого або іншого правила являє собою модель комунікативного - або мовного - поведінка. Моделі ці можуть бути конфліктними і безконфліктними.

Інструментами комунікативних дій будуть прийоми і мовні засоби.

Тому опис чинених коммуникантами дій можливо через поняття “прийом” і “засіб”.

Прийом - це спосіб організації тих або інших елементів тексту, необхідний для виконання того або іншого правила,

Засіб - це окрема мовна одиниця, що або входить у якийсь прийом, або використовується самостійно для виконання того або іншого правила.

Оскільки матеріалізацією мовного поведінка виступає текст, то по його язикових характеристиках можна робити висновки про те, які дії робить коммуникант і яким правилам підпорядковуються вироблені їм дії.

Правила успішної комунікації. Кожний, хто бере участь у комунікації, інтуїтивно прагне додержуватися деяких норм і правилам, що дозволяють, на його думку, спілкуватися результативно, успішно.

Особливості мовного поведінка, тобто використання коду в конкретній мовній ситуації обговорювала ще класична риторика. Основні вимоги до мови, представлені в класичній риториці, загальновідомі:

1) граматична правильність (лат.puritas - чистий);

2) ясність (лат.perspectus - добре випробуваний, відомий);

3) придатність, доцільність (лат.aptum - підходящий, придатний, доцільний):

4) краса, прикрашення, добірність (лат.ornatus - прикрашений, красивий, витончений).

Правильність - мінімальна якість гарної мови, що складається у відповідності мови прийнятим мовним нормам.

“Адже якщо ми і хвалимо правильність мови, - зауважує з приводу цієї якості римський політичний діяч, оратор і письменник Марко Туллий Цицерон, - те не стільки тому, що вона коштовна сама по собі, скільки тому, що занадто багато хто нею зневажають; уміти правильно говорити по-латинському - ще не заслуга, а не вміти - уже ганьба, тому що правильна мова, по-моєму, не стільки достоїнство гарного оратора, скільки властивість кожного римлянина.”

У деяких риториках поряд з поняттям “правильність” ми зустрічаємо також поняття “чистота”.

Ясність - якість мови, що полягає в тому, що ми можемо зрозуміти мовне повідомлення так, як це задумував автор³⁷.

Доцільність - це якість мови, що складається у відповідності мови, що обирається мовного засобу (з декількох можливих) цілям спілкування, особливостям адресанта й адресата, предметові мови.

Приведемо міркування Цицерона про цю якість (називаному також доречністю): “...тепер, коли ми якщо і не розкрили, те принаймні показали всякі приклади всякої прикраси мови, подивимося, що серед них доречно, що найбільш гідним образом личить нашої мови. Тому що зовсім очевидно, що того самого роду мова не годить для будь-якої справи, будь-якого слухача, будь-якої особи, будь-якого часу...А зрештою, тут, як і скрізь, здоровий глузд підкаже нам, що й у якому випадку доречно, а наука і дарування допоможуть цієї доречності досягти.”

Краса - це якість мови, що забезпечується використанням у ній особливих способів вираження думки;

До таких способів у риториці звичайно відносять тропи (греч. tropos- поворот) і фігури. Хоча вже в античності з поняттям “краси” зв'язували в цілому проблему вибору виразного слова, вважаючи, що мова може бути “і рясної, але разом з тим витонченою, і убогої, але не позбавленої міцності і сили, і, нарешті, такий, яка тримається похвального середнього шляху, з'єднуючи якості того й іншого роду.”