Сфера контакту як сфера комунікативного конфлікту

Необхідно виходити з того, що мова в цьому випадку використовується для демонстрації або споживання інформації комунікантів про тип взаємодії між ними. Тому обов'язковим виявляється згода адресанта й адресата з приводу постулатів, дотримання яких дозволяє їм встановлювати оптимальну форму контакту.

Існує три комунікативні парадигми, які розрізняються по типу контакту між адресантом і адресатом:

Парадигма 1: “нульовий”, нейтральний контакт - установка на окремість, розділення комунікантів, взаємний не-вплив.

Парадигма 2: однобічний контакт - установка на домінування/підпорядкування як тип відносин між комунікантами.

Парадигма 3: двосторонній контакт - установка на між-дію, взаємо-дію, діалог між комунікантами

Потенційна можливість комунікативних конфліктів у сфері контакту, таким чином, існує на двох рівнях.

Перший рівень конфліктності: вибір адресантом і адресатом установки на тип контакту. Безконфліктної на даному рівні буде ситуація, при якій адресант і адресат мають подібну контактну установку:

· тільки на окремість,

· тільки на діалог,

· тільки на домінування/підпорядкування.

Конфліктною на даному рівні буде ситуація, при якій адресант і адресат мають різну контактну установку: наприклад, адресант орієнтований на окремість, а адресат прагне до діалогу, або адресант прагне до домінування/підпорядкуванню, а адресат орієнтований на діалог і т.д.

Другий рівень конфліктності. Конфліктність у сфері контакту може виникати й у тих випадках, коли у адресанта й адресата подібна установка на тип контакту.

Безконфліктною на даному рівні буде ситуація, при якій адресант і адресат приймають симетричні контактні рішення.

Конфлікт на цьому рівні може виявлятися по-різному в залежності від того, що є його предметом:

· або асиметричний вибір адресантом і адресатом позиції в межах однієї установки (такий конфлікт виникає, наприклад, тоді, коли при установці на домінування/підпорядкування і адресант, і адресат одночасно хочуть домінувати або підкорятися),

· або використання адресантом або адресатом тактики незалежно від обраної установки, тобто в цьому випадку між адресантом і адресатом виникають розбіжності з приводу тих постулатів, які забезпечують успішну комунікацію при встановленні контакту, а саме:

1) постулат звернення: комуніканти повинні погодитися з приводу ступеня товариськості кожного з них при передачі інформації; вони повинні мати подібну точку зору на те, чи передбачається або ні в ході комунікації можливість для кожного з них реалізувати потреби безпосередньої взаємодії;

2) постулат повідомлення: комуніканти повинні погодитися з приводу того, хто і якою мірою може виступати джерелом інформації;

3) постулат вираження: комуніканти повинні погодитися з приводу того, якої величини дозволена дистанція між ними, у якому ступені необхідно і дозволено кожному виявляти свою особистість.

Звідси основними правилами контактної поведінки будуть:

· правило комунікативної ініціативи, яке залежить від цілей і задач комунікації,

· правило впливовості, яке залежить від впливовості комунікантів. Впливова людина має авторитет, владу, силу. У ситуації спілкування знаком авторитету є право бути джерелом інформації, а також змінювати позицію співрозмовника

· правило представництва, яке визначається критеріями дистанції і контактності.

Підтекст — це суб'єктивна інформація, яка відповідає намірам комунікатора, і яка прямо не вказується у змісті повідомлення.

Контекст — передає єдиний смисл тексту. Контекст утворюється окремими фразами, уривками тексту, які несуть основне смислове навантаження, що відповідає меті реклами.

Затекст — це «духовна атмосфера, у якій створювався текст», емоційне сприйняття тексту.