Та витратами, зумовленими народженням та похованням

Правові, організаційні та фінансові засади соціального стра­хування з тимчасової втрати працездатності визначаються Зако­ном України «Про загальнообов'язкове державне соціальне стра­хування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та ви­тратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001р. №2240-111 та уточнені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Із змінами і доповненнями, внесеними Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'яз­ку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовле­ними народженням та похованням, передбачає матеріальне за­безпечення громадян у зв'язку із втратою заробітної плати (до­ходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням ди­тини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціально­го страхування з тимчасової втрати працездатності (ФСС ТВП).

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, здійснюється за такими принципами:

1) законодавчого визначення умов і порядку здійснення цього виду страхування;

2) обов'язковості страхування осіб, які підлягають цьому виду страхування згідно із законом, та добровільності страхування інших осіб;

3) державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;

4) обов'язковості фінансування ФСС ТВП витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг;

5) формування та використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидування;

6) цільового використання коштів;

7) паритетності в управлінні ФСС ТВП представників держави, застрахованих осіб та роботодавців;

8) відповідальності роботодавців та ФСС ТВП за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та со­ціальні послуги.

Суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, виступа­ють застрахована особа, страхувальник та страховик.

Застрахована особа — це найманий працівник, інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюєть­ся загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'яз­ку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовле­ними народженням та похованням. Представниками застрахо­ваних осіб є профспілки (їх об'єднання) чи інші уповноважені найманими працівниками органи.

Страхувальник – це:

• роботодавець для осіб, які працюють на умовах трудового договору на підприємствах або у фізичних осіб;

• особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та інші особи відповідно до чинного законодавства.

Страховик – Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Роботодавцем виступає власник підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, виду діяльності, гос­подарювання; фізична особа, яка використовує працю найма­них працівників. Найманим працівником є фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі, організації.

У даній сфері соціального страхування використовуються такі терміни, як:

страховий ризик — це обставина, внаслідок якої застрахована особа або члени її сім'ї можуть втратити тимчасово засоби існуван­ня та потребувати матеріального забезпечення або надання соціаль­них послуг за загальнообов'язковим державним соціальним стра­хуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

страховий випадок — подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання матеріаль­ного забезпечення або соціальних послуг за рахунок коштів ФСС ТВП;

страховий стаж — період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуван­ню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, і за який сплачено страхові внески. До страхового стажу зараховуються періоди тим­часової втрати працездатності, перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та час перебування застрахованої особи у відпустці на догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також періоди одержання виплат за окремими видами дер­жавного страхування, крім пенсій усіх видів.

До страхового стажу зараховується загальний трудовий стаж особи до введення в дію Закону України з 1 січня 2001 р. № 2240-III.

Право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зу­мовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні. Це право виникає, коли трапляється страховий випадок у період роботи, якщо інше не передба­чено законодавством.

Загальнообов'язковому державному соціальному страхуван­ню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають:

—особи, які працюють на умовах трудового договору (кон­тракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, а та­кож обрані на виборні посади в органах державної влади, орга­нах місцевого самоврядування та в інших органах;

—члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів.

Особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосеред­ньо від цієї діяльності), мають право на матеріальне забезпечен­ня та соціальні послуги за умови сплати страхових внесків до ФСС ТВП відповідно до діючого законодавства.

Особи, які не підлягають загальнообов'язковому державно­му соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за умови сплати страхових внесків до ФСС ТВП.

3.2.1 Джерела формування бюджету Фонду соціального страхування з

тимчасової втрати працездатності

Джерелами формування коштів загальнообов'язкового дер­жавного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втра­тою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є:

1) страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахо­ваних осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених законом;

2) суми не прийнятих до зарахування витрат страхувальника за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, пені, штрафів та інших фінансових санкцій, застосованих до страхувальників та посадових осіб відповідно до актів законодавства;

3) благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;

4) асигнування із Державного бюджету України;

5) інші надходження відповідно до законодавства.

Кошти ФСС ТВП не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню та використовуються тільки за цільовим призначенням. При їх невикористанні у поточному році вони переходять на наступний фінансовий рік.

Для забезпечення фінансової стабільності ФСС ТВП утво­рюється резерв страхових коштів у сумі, необхідній для фінансу­вання всіх видів матеріального забезпечення в розрахунку на місяць.

3.2.2 Платники страхових внесків та їх реєстрація

Платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності є страхувальники та застраховані особи.

До страхувальників належать:

1) підприємства, установи, організації, їх об'єднання, бюд­жетні, громадські та інші установи і організації, об'єднання гро­мадян та інші юридичні особи незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, в особі власника або уповно­важеного ним органу;

2) філії, відділення та інші відокремлені підрозділи страху­вальників, що не мають статусу юридичної особи і самостійно проводять розрахунки з оплати праці, інші суб'єкти господарсь­кої діяльності, що використовують працю найманих працівників і не мають статусу юридичної особи;

3) фізичні особи, які використовують працю найманих пра­цівників;

4) розташовані в Україні іноземні підприємства, установи, організації, філії та представництва, які використовують працю найманих працівників;

5) на добровільних засадах брати участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні можуть:

а) громадяни України, які працюють за межами території України і не застраховані в системі соціального страхування краї­ни, в якій вони перебувають;

б)особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок);

в) фізичні особи, які виконують роботи згідно з цивільно-пра­вовими угодами.

Реєстрація страхувальників провадиться за їх місцезнаходжен­ням (юридичною адресою), а стосовно фізичних осіб — за місцем їх проживання у робочих органах відділень ФСС ТВП у районах та містах республіканського (АР Крим) та обласного значення.

Страхувальники — юридичні та фізичні особи — набувають статусу платників страхових внесків з дня їх реєстрації в органах ФСС ТВП. Страхувальники, які підлягають обов'язковій реє­страції, повинні зареєструватися у десятиденний строк з дня:

—отримання свідоцтва про державну реєстрацію;

—прийняття рішення про створення установи, організації, філії, представництва, іншого відокремленого підрозділу, якщо відповідно до законодавства України державна реє­страція таких страхувальників не проводиться;

—укладання трудового договору з першим найманим праців­ником (для страхувальника — фізичної особи, що викорис­товує найману працю);

— зміни місцезнаходження (юридичної адреси) страхуваль­ника.

Страхувальники - юридичні особи, зазначені в пунктах 1, 2 і 4, подають:

· заяву;

· завірені відповідальною особою органу ФСС ТВП копії таких документів:

- свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємниць­кої діяльності;

- довідки органу статистики про включення до Єдиного дер­жавного реєстру підприємств та організацій України або довідки органу Державної податкової адміністрації Украї­ни (ДПА) про включення страхувальника до Тимчасового реєстру платників податків.

Страхувальники – фізичні особи, зазначені в пунктах 3 і 5, показують паспорт і подають:

· заяву;

· завірені відповідальною особою органу ФСС ТВП копії та­ких документів:

- довідки про присвоєння ідентифікаційного номера з Дер­жавного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;

- свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємниць­кої діяльності або документа, що підтверджує роботу особи в країні, де вона перебуває, та що вона не застрахована в системі соціального страхування з тимчасової непрацездат­ності цієї країни (для страхувальників, зазначених у пункті 5а) або копії цивільно-правових угод (для страхувальників, зазначених у пункті 5в).

На підставі отриманих документів щодо кожного страхувальника робляться записи в журналах обліку страхувальників, а подані до­кументи підшиваються до персональної справи страхувальника, на якій проставляється його реєстраційний номер. Після реєстрації страхувальнику видається повідомлення.

За порушення строку реєстрації страхувальника на нього на­кладається штраф у розмірі 50% від суми належних до сплати страхових внесків за весь період, який минув з дня, коли страху­вальник повинен був зареєструватися, а також можуть бути на­кладені адміністративні стягнення.

3.2.3 Права, обов'язки та відповідальність страхувальників

Страхувальник має право:

- брати участь в управлінні ФСС ТВП через своїх представ­ників у складі правління та правлінь його відділень;

- брати участь у підготовці пропозицій щодо визначення роз­міру страхових внесків;

- отримувати в органах управління ФСС ТВП інформацію про порядок і умови сплати страхових внесків та використання коштів;

- на отримання інформації про результати проведення перевірки використання коштів ФСС ТВП;

- на додаткове фінансування з коштів ФСС ТВП у разі перевищення суми фактичних витрат за страхуванням з тимча­сової втрати працездатності над сумою нарахованих страхових внесків;

- на судовий захист своїх прав.

Страхувальник зобов'язаний:

—зареєструватися у виконавчій дирекції відділення ФСС ТВП як платник страхових внесків у десятиденний строк з дня: отримання свідоцтва про державну реєстрацію, прийняття рішення про створення установи, зміни юридичного статусу (адреси), укладання трудового договору з найманим працівником;

—нараховувати та сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески;

—надавати та оплачувати застрахованим особам у разі виникнення страхового випадку відповідний вид матеріального забез­печення та соціальних послуг;

—вести облік коштів і своєчасно надавати органам ФСС ТВП встановлену звітність щодо цих коштів;

—допускати посадових осіб органів ФСС ТВП, органу держав­ного нагляду, інших органів контролю до перевірок правильності обчислення та сплати страхових внесків, ви­користання страхових коштів, надавати їм необхідні документи та пояснення;

—вести облік заробітної плати застрахованої особи та надава­ти на її вимоги відповідні відомості.

Страхувальник – роботодавець несе відповідальність за ухи­лення від реєстрації як платника страхових внесків, несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, а також за порушення порядку використання страхових коштів.

У разі несвоєчасної або неповної сплати страхувальником внесків він сплачує суму донарахованих страхових внесків (не­доїмки), штраф та пеню. Строк давності при стягненні страхо­вих внесків, пені та фінансових санкцій не застосовується. Право встановлення фінансових санкцій мають керівники виконав­чої дирекції, робочих органів відділень ФСС ТВП та їх заступ­ники.

Уся сума заборгованості за коштами ФСС ТВП, штрафів та пені зараховується на його рахунки.

Якщо заробітна плата не виплачувалася за відсутністю коштів на рахунку підприємства, то пеня за несвоєчасне перерахування платежів до ФСС ТВП не стягується.

Нарахування пені розпочинається з першого робочого дня, що настав після дня одержання заробітної плати. Закінчення строків нарахування пені настає в день прийняття банком, який обслуговує страхувальника, платіжного доручення на сплату платежу. Пеня на пеню не нараховується.

Таблиця 3.1 - Відповідальність платників страхових зборів до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

3.2.4 Контроль за надходженням коштів до ФСС ТВП

Контроль за правильністю нарахування, своєчасністю і по­внотою перерахування й надходження страхових внесків та інших платежів до ФСС ТВП здійснюють страхувальники, ви­борні органи профспілок на підприємстві, в установі, організації, комісії із соціального страхування на підприємстві та центральні й територіальні органи фонду.

Органи ФСС ТВП проводять ревізії та перевірки на підприє­мствах, в організаціях. Перевірці підлягають бухгалтерські до­кументи щодо повноти нарахування страхових внесків на опла­ту праці найманих працівників, платіжні доручення про перера­хування сум страхових внесків та інших платежів на рахунок ФСС ТВП, касові документи про сплату (часткової) повної вар­тості путівок на санаторно-курортне лікування та оздоровлен­ня, оплачених за рахунок коштів ФСС ТВП, видаткові докумен­ти на проведені виплати і перерахування, акти розслідування нещасних випадків невиробничого характеру, відповідність да­них фінансових звітів за коштами ФСС ТВП балансовим рахун­кам «За соціальним страхуванням».

Перевірці підлягають документи за поточний і попередній роки, а в разі виявлення порушень або зловживань — за більш ранні періоди.

За результатами перевірки складається акт у двох примірни­ках і підписується особами, які проводили перевірку, та керів­ником і головним бухгалтером страхувальника. Один із при­мірників акта передається під розписку керівникові або голов­ному бухгалтеру страхувальника.

В акті зазначається: за який період проведено перевірку, які виявлено порушення в нарахуванні та сплаті страхових внесків і пені, обчисленні та виплаті допомоги; відображаються суми до­датково нарахованих страхових внесків і пені. Зміст порушення викладається в акті із зазначенням порушених нормативно-правових актів.

Суми донарахованих платежів і фінансових санкцій сплачу­ються страхувальниками на рахунок ФСС ТВП у десятиденний термін із дня складання акта ревізії чи перевірки окремим платі­жним дорученням.

У разі відмови керівника чи головного бухгалтера підприєм­ства або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності від підписання акта перевірки посадовою особою органу ФСС ТВП складається акт довільної форми, що засвідчує факт такої відмови. При цьому в акті слід зазначити про ознайомлення ке­рівника і головного бухгалтера підприємства, фізичної особи суб’єкта підприємницької діяльності із змістом акта перевірки та нормативно-правовими актами.

Посадові особи страхувальників, винні у порушенні встанов­леного порядку реєстрації платників страхових внесків, сплати платежів до ФСС ТВП, у неподанні звітності залежно від об­ставин справи притягуються до матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності.

Органи ФСС ТВП надсилають матеріали, що підтверджують факти порушень, до органів прокуратури, суду чи іншого визна­ченого законом органу.

3.3 Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку

виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням

Даний порядок затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1266.

Для розрахунку соціаль­них виплат визначається середня заробітна плата. Розрахунко­вим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є період роботи за останнім основним місцем роботи перед настан­ням страхового випадку, протягом якого застрахована особа пра­цювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески.

Розрахунковим періодом для застрахованих осіб є останні 6 календарних місяців, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.

Якщо застрахована особа працювала та сплачу­вала страхові внески або за неї сплачувались страхові внески менш ніж 6 календарних місяців, середня заробітна плата обчис­люється за фактично відпрацьовані календарні місяці, за які сплачено страхові внески.

Середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється, виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочу­вальні та компенсаційні виплати, які визначаються згідно з нор­мативно-правовими актами.

Середній дохід добровільно застрахованої особи обчис­люється, виходячи із суми оподатковуваного доходу (прибутку), з якого сплачувалися страхові внески.

До середньої заробітної плати (доходу) включається заробіт­на плата у межах максимальної величини заробітної плати та оподатковуваного доходу, з якого сплачуються страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального стра­хування.

Якщо перед настанням страхового випадку застрахована особа не мала заробітку або якщо страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця визначається, виходячи із місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент виникнення страхового випадку.

Середньоденна заробітна плата (доход) обчислюється шляхом розподілу нарахованої за розрахунковий період заробітної плати (оподатковуваного доходу), з якої сплачувалися страхові внески:

- на кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді:

за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності й витратами, обумовленими народженням і похованням;

за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві й професійному захворюванні (крім розрахунку страхових виплат добровільно застрахованим особам), і для оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця;

- на кількість календарних днів за розрахунковий період (без обліку святкових і неробочих днів, установлених законодавством):

за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття – для осіб, робочий час яких у зв'язку з особливостями умов праці не піддається точному обліку, для осіб, які робочий час розподіляють на свій розсуд (робота вдома, страховий агент й ін.), і для добровільно застрахованих осіб за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Нормативними документами визначено, що особам, які пра­цюють за сумісництвом, середній заробіток для надання допомо­ги на період тимчасової непрацездатності обчислюється окремо за основним місцем роботи і окремо — за сумісництвом. При цьо­му допомога за основним місцем роботи надається на підставі са­мого оригіналу листка непрацездатності, а на роботі за сумісни­цтвом — на підставі копії листка непрацездатності, засвідченої підписом керівника та печаткою за основним місцем роботи, і до­відки про середню заробітну плату за основним місцем роботи.

Середній заробіток для надання допомоги з тимчасової непрацездатності за сумісництвом визначається за той самий розрахунковий період, що й за основним місцем роботи.

При цьому сумарний розмір заробітної плати, з якої обчислюється допомо­га на період тимчасової непрацездатності, за місяцями розрахун­кового періоду за основним місцем роботи та за сумісництвом не може перевищувати розміру максимальної заробітної плати, з якої сплачуються внески на загальнообов'язкове державне со­ціальне страхування.

3.4 Матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням з

тимчасової втрати працездатності

3.4.1 Загальні положення

За загальнообов'язковим державним соціальним страхуван­ням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витрата­ми, зумовленими народженням і похованням, надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг:

1) допомога з тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);

2) допомога з вагітності та пологів;

3) допомога при народженні дитини;

4) допомога на період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

5) допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безро­бітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);

6) забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на сана­торно-курортне лікування застрахованим особам та членам їхніх сімей, до дитячих оздоровчих закладів, утримання санаторіїв-профілакторіїв, надання соціальних послуг у позашкільній ро­боті з дітьми).

Матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуван­ням з тимчасової втрати працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору, та членам коопера­тивів призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених ними страхових внесків.

У випадку ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, організації матеріальне забезпечення за страховими випадками, які трапилися до їх ліквідації (реорганізації), виплачується застра­хованим особам їх правонаступником, а в разі відсутності пра­вонаступника — виконавчою дирекцією відділення ФСС ТВП за місцем реєстрації ліквідованого підприємства як страхуваль­ника.

Застрахованим особам, які забезпечують себе роботою само­стійно, та тим, які працюють за межами території України, при­значення та виплата матеріального забезпечення, а також надан­ня соціальних послуг здійснюються виконавчою дирекцією відділення ФСС ТВП за місцем реєстрації їх як страхувальників.

Рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваже­ним) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства та застрахованих осіб.

Комісія із соціального страхування здійснює контроль за пра­вильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення, розгля­дає правильність видачі листків непрацездатності та інших до­кументів, які є підставою для надання матеріального забезпечен­ня та соціальних послуг.

Документи про призначення допомоги з тимчасової непра­цездатності, з вагітності та пологів, на догляд за дитиною до до­сягнення нею трирічного віку розглядаються не пізніше 10 днів з дня їх надходження.

Повідомлення про відмову в призначенні допомоги із зазна­ченням причин відмови та порядку оскарження видається або надсилається заявникові не пізніше п'яти днів після винесення відповідного рішення.

Призначене, але не одержане у зв'язку із смертю застрахо­ваної особи матеріальне забезпечення виплачується членам сім'ї, які проживали разом з нею, або спадкоємцям. Не одер­жане застрахованою особою своєчасно матеріальне забезпечен­ня виплачується за минулий час без обмеження будь-яким стро­ком у розмірі, встановленому на час виникнення страхового ви­падку.

Витрати на матеріальне забезпечення та соціальні послуги страхувальники-роботодавці здійснюють за рахунок коштів ФСС ТВП з відповідним урахуванням проведених витрат при сплаті страхових внесків на соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності.

Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, вагітні­стю та пологами застрахованим особам виплачується у найближ­чий після призначення допомоги строк, встановлений для ви­плати заробітної плати, допомога на догляд за дитиною до до­сягнення нею трирічного віку виплачується щомісячно у строк, встановлений для виплати заробітної плати.

Добровільно за­страхованим особам така допомога надається не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем.

Допомога при на­родженні дитини та на поховання виплачується не пізніше на­ступного дня за днем звернення.

Страхувальники-роботодавці не мають права припиняти ви­плату допомоги у випадках, коли сума нарахованих страхових внесків та інших платежів до ФСС ТВП не покриває фактичних витрат з виплати допомоги.

Якщо витрати, проведені страхуваль­ником, за звітний квартал перевищують нараховану суму стра­хових внесків та інших платежів, то різниця між сумою витрат і сумою страхових внесків зараховується за рахунок сплати наступ­ного кварталу.

Якщо ж витрати не можуть бути покриті страховими внеска­ми і у наступному кварталі, то сума перевищення, з урахуван­ням очікуваного результату в наступному кварталі, відшкодовується страхувальнику — роботодавцю органом реєстрації після одержання від нього звіту за формою № 4 ФСС ТВП за минулий квартал.

Відшкодування здійснюються органом реєстрації шля­хом перерахування відповідних сум на поточний рахунок стра­хувальника.

Усі розрахунки за коштами ФСС ТВП між органом реєстрації та страхувальником проводяться за безготівковими розрахунками.

3.4.2 Допомога на період тимчасової непрацездатності

Допомога з тимчасової непрацездатності надається застра­хованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі виникнення у неї одного з таких страхових випадків:

- тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на вироб­ництві;

- необхідності догляду за хворою дитиною;

- необхідності догляду за хворим членом сім'ї;

- догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 16 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;

- карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологіч­ної служби;

- тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на більш легку, нижчеоплачувану роботу;

- протезування з перебуванням у стаціонарі протезно-ортопедичного підприємства;

- санаторно-курортного лікування.

Застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасо­вих роботах, допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, надається не більш ніж на 75 календарних днів протягом календарного року.

Допомога на період тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, виплачується застрахованим особам ФСС ТВП, почи­наючи з шостого дня непрацездатності, за весь період до відновлення працездатності або до встановлення МСЕК інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи у період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Перші п'ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок за­хворювання або травми оплачуються власником чи уповнова­женим органом за рахунок коштів підприємства, організації за основним місцем роботи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Допомога з тимчасової непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років виплачується застрахованій особі з першого дня за період, протягом якого дитина - за висновком лікаря - потребує догляду, але не більш ніж за 14 календарних днів. Допомога із тимчасової непрацездатності по догляду за хво­рою дитиною віком до 14 років, якщо вона потребує стаціонар­ного лікування, виплачується застрахованій особі з першого дня за весь час її перебування в стаціонарі разом із хворою дитиною.

Допомога з тимчасової непрацездатності по догляду за хво­рим членом сім'ї (крім хворої дитини віком до 14 років) надаєть­ся застрахованій особі з першого дня, але не більше ніж за 3 ка­лендарні дні, а у виняткових випадках з урахуванням тяжкості хвороби члена сім'ї та побутових обставин — не більш ніж за 7 календарних днів.

Допомога з тимчасової непрацездатності в разі захворюван­ня матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за ди­тиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 16 років, надається застрахованій особі, яка здійснює догляд за ди­тиною, з першого дня за весь період захворювання в порядку та встановлених розмірах.

Допомога з тимчасової непрацездатності із догляду за хворою дитиною віком до 14 років, з догляду за хворим членом сім'ї та в разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до 3 років або дитиною-інва­лідом віком до 16 років, не надається, якщо застрахована особа перебувала в цей час у щорічній (основній чи додатковій) відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням або творчій відпустці.

Допомога з тимчасової непрацездат­ності, якщо тимчасова непрацездатність застрахованої особи ви­кликана карантином, накладеним органами санітарно-епідемі­ологічної служби, надається з першого дня за весь час відсутності на роботі з цієї при­чини.

Допомога з тимчасової непрацездатності у разі тимчасового переведення застрахованої особи відпо­відно до медичного висновку на легшу, нижче оплачувану робо­ту цій особі, надається з першого дня за час такої роботи, але не більше ніж на два місяці. Ця допомога обчислюється за загальними правилами, але на­дається у розмірі, який разом із заробітком за тимчасово вико­нувану роботу не може перевищувати суми повного заробітку до часу переведення.

Допомога з тимчасової непрацездатності в разі здійснення протезування за медичними показаннями у стаціонарі протезно-ортопедичного підприємства надається застрахованій особі з першого дня за весь період перебування на цьому підприємстві з урахуванням часу на проїзд до протезно-ортопедичного підприє­мства та назад.

Допомога з тимчасової непрацездатності в разі здійснення санаторно-курортного лікування надається застрахованій особі, якщо тривалість щорічної (основної та додаткової) відпустки недостатня для лікування і проїзду до санаторно-курортного закладу та назад.

Допомога з тимчасової непрацездатності застрахованій особі, яка направляється на санаторно-курорт­не лікування після перенесених захворювань і травм безпосеред­ньо із стаціонару лікувального закладу за рахунок страхових коштів ФСС ТВП, надається лише за час проїзду до санаторно-курортного закладу та назад. Якщо таке лікування здійснювалося за рахунок власних коштів за­страхованої особи або інших джерел, допомога з тимчасової непра­цездатності надається за весь період перебування у санаторії з ура­хуванням часу на проїзд у порядку та встановлених розмірах.

Допомога з тимчасової непрацездатності застрахованій особі, яка виховує дитину-інваліда віком до 16 років, надається за весь період санаторно-курортного лікування дитини-інваліда (з ура­хуванням часу на проїзд до санаторно-курортного закладу та назад) за наявності єдиного висновку про необхідність сторон­нього догляду за нею.

Допомога з тимчасової непрацездатності не надається:

- у разі одержання застрахованою особою травм або її захво­рювання при вчиненні нею злочину;

- у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи, тих чи інших обов'язків або симу­ляції хвороби;

- за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;

- за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;

- у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюван­ням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, нарко­тичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних із таким сп'янінням;

- за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням.

Застраховані особи, які в період отримання допомоги з тим­часової непрацездатності порушують режим, встановлений для них лікарем, або не з'являються без поважних причин у призна­чений строк на медичний огляд, у тому числі на лікарсько-кон­сультативну комісію (ЛКК) чи МСЕК, втрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на строк, що встанов­люється рішенням органу, який призначає допомогу з тимчасо­вої непрацездатності.

Допомога з тимчасової непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу у таких розмірах:

— 60% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж до п'яти років;

— 80% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж від п'яти до восьми років;

— 100% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років;

— 100% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, віднесеним до І - IV категорій осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Отже, розмір допомоги з тимчасової непрацездатності зале­жить від трьох показників:

- середньої заробітної плати;

- страхового стажу;

- кількості днів непрацездатності:

П = З Д К,

де П — сума допомоги;

З — середньоденна заробітна плата особи;

Д — кількість робочих днів непрацездатності, що припадають на період відпустки;

К – коефіцієнт страхового стажу (60 %, 80 %, 100 %).

Страховий стаж визначається як період, протягом якого осо­ба підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню з тимчасової втрати працездатності і сплачує або за неї сплачуються страхові внески до ФСС ТВП.

До страхового стажу зараховуються періоди:

- тимчасової втрати працездатності;

- перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами;

- перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнен­ня нею трирічного віку;

- отримання виплат за окремими видами загальнообов'язково­го державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів.

Особливістю допомоги з тимчасової непрацездатності є по­рядок оплати перших п'яти днів.

Згідно із Законом України від 11 січня 2001 р. № 2213-ІІІ перші п'ять днів тимчасової непраце­здатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з не­щасним випадком на виробництві, оплачуються власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства, організації за основним місцем роботи.

Оплата днів тимчасової непрацездатності особі проводиться у формі матеріального забезпечення, що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати за робочі дні відповідно до графіка роботи, що припадають на дні тимчасової непрацездатності.

Вихідні, святкові та неробочі дні тимчасової непрацездатності не оплачуються.

3.4.3 Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами

Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втра­ту заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагіт­ністю та пологами.

Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами застрахованій особі випла­чується за весь період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнення пологів або народження двох чи більше дітей — 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до І - IV категорій осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильсь­кої катастрофи, допомога у зв’язку з вагітністю та пологами виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 — до пологів та 90 — після пологів).

Розмір зазначеної допомоги обчислюється су­марно та надається застрахованій особі у повному обсязі неза­лежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.

Допомога виплачується застрахованій особі, яка усиновила дитину протягом двох місяців з дня її народ­ження, зазначеного у свідоцтві про народження, за період з дня усиновлення та до закінчення 56 календарних днів (70 календар­них днів у разі одночасного усиновлення двох і більше дітей, 90 календарних днів — для жінок, віднесених до І - IV категорій осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи).

У разі надання застрахованій особі відпустки у зв'язку з вагіт­ністю та пологами у період її тимчасової непрацездатності лис­ток непрацездатності з тимчасової непрацездатності закриваєть­ся і з дня настання цієї відпустки видається інший листок не­працездатності. Кожний із зазначених листків оплачується за відповідними нормами.

За період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, що збігається з відпусткою по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога у зв’язку з вагітністю та пологами виплачується незалежно від допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами надається застрахованій особі у розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу), обчисленої за шість останніх місяців, і не залежить від страхового ста­жу.

Сума допомоги працівниці підприєм­ства розраховується як добуток її середньоденної заробітної плати та кількості робочих днів (годин), що припадають на період відпустки працівниці у зв’язку з вагітністю та по­логами:

П = З Д,

де П — сума допомоги;

З — середньоденна заробітна плата особи;

Д — кількість робочих днів непрацездатності, що припадають на період відпустки.

До розрахунку допомоги приймаються не всі календарні, а лише робочі дні. Це пояснюється безпосе­редньо метою виплати допомоги - компенсувати застрахованій жінці втрату її заробітної плати.

Допомога не включається до сукупно­го оподатковуваного доходу працівниці, а тому не обкладається єдиним внеском.

Допомога надається сумарно — відразу за весь період дек­ретної відпустки. Розмір допомоги становить 100% середньомі­сячного доходу (стипендії, грошового забезпечення, допомоги на випадок безробіття тощо) жінки, але не менше 25% встанов­леного законодавством прожиткового мінімуму для працездат­ної особи з розрахунку на місяць.

Допомога призначається і виплачується органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання одержу­вача на підставі документів, визначених чинним законодавством.

У зв’язку з вагітністю та пологами - право на цей вид допомоги мають всі жінки, які не застраховані в системі загальнообов’язкового державного страхування.

Розмір допомоги у 2012 році складає: з січня - 268, 25 грн., з квітня - 273, 5 грн., з липня – 275, 5 грн. з жовтня – 279, 5 грн., з грудня – 283, 5 грн. (не менше 25% від прожиткового мінімуму для працездатної особи із розрахунку на місяць).

3.4.4 Допомога при народженні дитини

Застрахованій особі (одному з батьків дитини, усиновителю чи опікуну) при народженні дитини надається одноразова до­помога.

У разі народження (усиновлення, встановлення опіки) двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину.

При народженні мертвої дитини допомога при народженні дитини не надається.

Допомога при народженні дитини надається одному з батьків чи опікуну, які постійно проживають на території України разом з дитиною, з метою створення належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.

Підставою для нарахування і виплати допомоги є:

—свідоцтво про народження дитини, видане органом реє­страції актів цивільного стану;

—заява про виплату допомоги.

Допомога при народженні дитини з 1 січня 2009 році встановлена у розмірі 12588 гривень.

Допомога при народженні дитини, яка народилася після 8 квітня 2011 року надається у таких розмірах: на першу дитину у сумі кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму; на другу дитину – 60 розмірам прожиткового мінімуму; на третю і наступну дитину – 120 розмірам прожиткового мінімуму.

Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні, решта суми допомоги виплачується на першу дитину протягом наступних 24 місяців; на другу дитину – 48 місяців; на третю і наступну дитину – 72 місяців.

Допомога при народженні дитини призначається за умов, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

3.4.5 Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Зазначена допомога надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення, яке частково компенсує втрату за­робітної плати (доходу) у період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею триріч­ного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встанов­люється правлінням ФСС ТВП, але не менше розміру прожит­кового мінімуму, встановленого законом.

Підставою для нарахування допомоги є наказ роботодавця про надання застрахованій особі, яка фактично здійснює дог­ляд за дитиною, відпустки по догляду за дитиною.

Для надання відпустки усиновителям необхідна копія рішення суду про уси­новлення; для надання відпустки опікунам — рішення відповід­них органів про встановлення опіки.

Допомога призначається з дня надання відпустки з урахуванням таких обмежень:

• матері — не раніше закінчення відпустки у зв'язку з вагітні­стю та пологами;

• усиновителям — не раніше дня ухвалення рішення суду про усиновлення;

• опікунам — не раніше дня ухвалення рішення про встанов­лення опіки.

Допомога виплачується за місцем роботи щомісяця у термі­ни, встановлені для видачі зарплати.

На відміну від допомоги при народженні дитини розмір до­помоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку змінюється залежно від установлення такого розміру постано­вами правління ФСС ТВП.

Розмір допомоги по догляду за дити­ною не фіксується на рівні розміру допомоги, встановленої на день, коли застраховану особу було відправлено у відпустку по догляду за дитиною, а змінюється протягом її перебування в цій відпустці.

Якщо жінка в період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку працює, то до­помога виплачується за умови, що вона працює на умовах не­повного робочого часу або вдома (ст. 179 КЗпП). При виході на роботу на повний робочий день відпустка вважається пе­рерваною і право на допомогу втрачається. У такому разі відпустку по догляду за дитиною може бути надано родичам. Родич, який доглядає за дитиною і є застрахованою особою, має пра­во на одержання допомоги.

Якщо в період частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною у жінки настає відпустка у зв'язку з вагітністю та поло­гами наступної дитини, право на допомогу вона не втрачає. Їй виплачується допомога й оплачується листок непрацездатності у зв'язку з вагітністю та пологами. По закінченні відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами їй виплачується допомога згідно із встановленим порядком.

З 2010 року допомога дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.

4. На дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням

Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування надається у розмірі, що дорівнює різниця між двома прожитковими мінімумами для дитини відповідного віку та середньомісячним розміром одержуваних на дитину аліментів, пенсії, стипендії та державної допомоги за попередні шість календарних місяців.

Максимальний розмір допомоги у 2012 році

На дітей віком до 6-ти років:

з січня - 1786 грн., з квітня - 1822 грн., з липня – 1834 грн., з жовтня – 1860 грн., з грудня -1922 грн.

На дітей віком від 6 до 18 років:

з січня – 2224 грн., з квітня – 2268 грн., з липня – 2288 грн., з жовтня – 2322 грн., з грудня - 2394 грн.

5. Допомога на дітей одиноким матерям

На допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері, одинокі усиновителі (які не перебувають у шлюбі), якщо у свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька дитини або запис про батька проведено в установленому порядку за вказівкою матері, мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника або соціальну пенсію.

Допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновителям, матері (батьку) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I – IV рівнів акредитації - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) надається, у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Середньомісячний сукупний дохід сім’ї визначається згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім’ї для всіх видів соціальної допомоги, що затверджується наказом Мінпраці, Мінекономіки, Мінфіном, Мінмолодьспортом та Держкомстатом.

Мінімальний розмір

6. При усиновленні дитини

Допомога при усиновленні дитини призначається особам, які усиновили дитину після 1 січня 2009 року, незалежно від одержання на дитину інших видів допомоги.

Допомога при усиновленні дитини призначається на кожну дитину у розмірі та в порядку, що встановлені для виплати допомоги при народженні першої дитини, на дату набрання законної сили рішенням про усиновлення.

Усиновлювачу допомога при усиновленні дитини призначається і виплачується органами праці та соціального захисту населення за місцем його реєстрації на підставі:

- заяви одного із усиновлювачів;

- копії свідоцтва про народження дитини, виданого державним органом реєстрації актів цивільного стану після внесення змін до актового запису про народження дитини на підставі рішення суду про усиновлення дитини;

- копія рішення суду про усиновлення дитини.