Іконостас.

ІКОНОСТÁ С (від грецьк. eikō ́ n – зображення, образ і stá sis – місце стояння), в православному храмі перепона у вигляді стіни з розташованими у певному порядку рядами ікон, що відділяють вівтар від приміщення для тих, хто молиться. Іконостас як цілісна композиція являє собою проповідь християнського віровчення і спасительного шляху в Царство Боже засобами живопису. Він ховає від очей віруючих священні таїнства, що відбуваються у вівтарі, і в той же час означає незриму присутність у просторі храму зображених на іконах Христа, Богоматері, святих. Ряди іконостаса вибудовуються подібно до сходинок, розповідаючи про духовне сходження к горнєго (вищого) світу.

Іконостас виник з вівтарної перепони, котра існувала вже в раннє-християнських будівлях. Вона являла собою невисоку мармурову балюстраду у вигляді колонного портика, в центрі якого знаходився прохід у вівтар. У Візантії існував тип такої перепони, що називався темплон; його прикрашали орнаментами й зображеннями хрестів, фігурами святих. Найбільш ранні зі збережених іконописних зображень, що вміщувались на темплоні, відносяться до 11 ст. Із збільшенням розміру й числа ікон темплон поступово втрачав самостійне значення, стаючи свого роду «підставкою» для живописних образів.

Іконостас Спасо-Преображенської церкви у Великих Сорочинцах. 18 ст.

На Русі в до-монгольський період були також розповсюджені невисокі одноярусні вівтарні перепони за типом візантійських темплонів. На межі 14–15 ст. іконостас складався вже з трьох рядів, у 16 ст. до ним додався четвертий, у 17 ст. – п’ятий. Наприкінці 17 ст. були спроби збільшити число рядів до шести-семи, але це не стало системою. Класичний високий іконостас нараховує п’ять рядів – так званих «чинів».

Іконостас має “царські” та двоє бічних “дияконських” дверей. Іконостас стоїть на підвищенні – солеї, за “царськими вратами”. У західних церквах немає іконостасу, є лише невисокі бар’єри. В давнину всі церкви мали лише бар’єр, що відокремлював вівтар від вірних. Внаслідок різного трактування на Сході й Заході тут внутрішніх прикрас храму, на Сході бар’єр згодом розвинувся у стіну – іконостас, а образ Тайної Вечері перенесено із запрестольної стіни на іконостас, де він займає центральне місце.

Схема п’ятиярусного іконостасу

Перший ряд іконостасу.

«Царські врата» собору Різдва Богородиці. 1752-1766 рр. смт Козелець Черніговської області.

Іконостас складається з кількох рядів ікон: в першому ряду – на “царських вратах” звичайно міститься образ Благовіщення і четверо євангелістів, праворуч – образ Спасителя, а далі храмовий образ, ліворуч ікона Богоматері й одного з найбільш шанованих святих. Цей ряд або чин ще називають намісним, бо в ньому представлені ікони найбільш шанованих святих в цій місцевості.

Другий ряд іконостасу – самий головний ряд, він ще має назву «деісусний чин» (деісус – грецьк. моління). В центрі – Спас на престолі, по обидва боки від Христа Богоматір та Іоанн Хреститель (Предтеча), а також ангели й апостоли.

Другий ряд іконостасу (може бути третім).

Деісус. Деісус Вознесенської Деісусний чин і новгородці, що

церкви с. Березна (Чернігівщина). 1760-ті. моляться. 15 ст.

А.Рубльов. Деісусний чин Успенського собору у Володимирі. 1408.

В центрі образ Ісуса Христа, який в літературі прийнято називати “Спас в силах”. Це зображення Спасителя як Вседержителя і Судії на майбутньому загальному суді і Царя Небесного Єрусалиму. Завдяки особливостям художнього рішення образ “Спаса в силах” одразу привертав до себе увагу глядача. На всю довжину і ширину іконного поля художник писав накладені один на одного ромб і чотирикутник інтенсивного червоного кольору (символи “слави” Спаса, “слава” Трійці), які перетинались темним синьо-зеленим овалом з “небесними силами”. На цьому яскравому тлі в “силі” і “славі” сидів Христос у сяючих золотим асистом (золоте або вохристе штрихування одеж, що символізує світіння) одежах на троні, який ледве проглядався крізь червоно-синю або червоно-зелену завісу.

В третьому ряду, по обидва боки від Тайної Вечері, образи Господніх і Богородичних празників (може бути й ІІ рядом). Цей чин розповідає про різдво і земне життя Ісуса Христа, також Богородиці. Події, зображені в цьому чині, відмічені в церковному календарі як головні («двунадесяті») релігійні свята або празники.

ІІІ празниковий ряд (може бути другим).

Ікони з іконостасу Успенського собору Києво-Печерської лаври. 1729 р.

Стрітення В’їзд до Єрусалима. Зішестя Святого Духа.

Різдво Христове. Таємна вечеря.

У четвертому ряду – образи старозавітних пророків; вони зображені зі свитками в руках.

Четвертий – пророчий чин іконостасу.

Пророки Давид, Даниїл і Соломон. 15 ст.

П’ятий ряд – патріарший, російською – праотеческий, бо в ньому зображують праотців; в центрі – ікона Трійці або зображення Бога Отця.

П’ятий чин – патріарший.