Вип'ємо ще по одному пуншеві до подушки та й лягаймо спати, - промовив отець Мельхиседек, наливаючи в стакан рому.

Випили ще по одному пуншеві, а сон таки не брав. Пунш тільки більше розтривожив усіх. Усім хотілось балакати. Всі розказували, кричали, й ніхто нікого не слухав.

А даваймо ще співати, абощо! - крикнув отець Мельхиседек. - Ану, Марто, починай!

Марта завела тоненьким голоском, але в неї голос неначе спорснув і перетявсь. Марта покашляла, знов затягла, та й не вивела. Нитка знов порвалась. Мельхиседек хотів її піддержати, але тільки загарчав. Студенти підхопили, матушки пристали до їх. Кожний тяг, куди попалось. Концерт вийшов якраз такий, який співає череда, йдучи з поля в село.

Чорта з два заспіваємо, коли оці рожі в бутлі забили памороки, - сказав отець Мельхиседек. - Чи не покликати б з лірою Шмида: нехай би нам заспівав Лазаря.

Коли й Шмид ласий до бутля: ще сховає бутля в торбу, - сказала Марта.

Покличмо бабу Оришку, - оця так утне! Там тобі така дженджеляста! - сказав Мельхиседек.

А справді покличмо! - крикнули всі.

Один студент побіг в пекарню й розбудив бабу Оришку. Баба спросоння схопилась. Паничі взяли її по-під руки й привели в світлицю.

Отець Мельхиседек поставив серед постелі стільчик. Бутля посунули набік, і на місці бутля сиділа баба Оришка в чорній запасці, зав'язана білою хусточкою; сиві коси повилазили з-під очіпка. Сонна баба сиділа на стільчику, неначе відьма на Лисій горі.

Ож на, бабо, випий цього дива, то, може, швидше прочумаєшся, - сказав отець Мельхиседек, подаючи бабі стакан з ромом.

Баба вхопила в рот рому й закашлялась по-овечому.

Ой цур йому! Як його попи п'ють? Якби я випила, то до світу і здуріла б, - сказала весела баба, дуже ласа до жартів.

Ану, бабо, випийте, - ми побачимо, як ви здурієте до світу, - заговорили паничі.

Еге! Здурійте вже ви самі передніше, а я, стара, вже за вами, - сказала баба, розвеселившись.

Може б, ви, бабо, заспівали нам, бо в нас од цього пуншу вже памороки забило.

Потривайте ж, вип'ю для сміливості, щоб голосу набратись, - сказала баба, цідячи ром через зуби. - Та й смачну ж ви горілочку п'єте! Ото коли б нам шинкар таку продавав, - сказала баба.

Ага! Розсмакувала! Ну-бо, починай хутчій, та бери тонше, - крикнули гості.

Коли ж соромлюсь! Хоч не дивіться ж усі на мене, - сказала баба.

Отже ж ти, Оришко, ще б і заміж пішла, - сказала Марта.

Пішла, якби пак хто сватав, але ніякий проклятущий дід щось не квапиться мене сватати.

Посилай старостів до Шмида, - от буде тобі й пара. Ну, починай-бо мерщій! - сказав отець Харитін.

Баба, з чаркою в руках, почала тонесеньким, але ще міцним і рівним голосом Гриця, заспівала ще кілька смутних пісень.

Гості замовкли й слухали. Отець Мельхиседек позіхнув на всю хату, а за ним отець благочинний.