![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Ой господине! дайте ще сорочку, та вже міцнішу, бо знов оті кати пошматкують, - благав о. Мельхиседек через двері.
Онися трохи розсердилась, одначе встала, навпомацки дійшла до скрині, полапки вийняла з скрині стару сорочку й подала Мельхиседекові. Так вам і треба, щоб не лякали! - говорила Онися Степанівна. - Але як цю подеруть, то вже більш не дам. Гості вже більше не зачіпали Мельхиседека. Тепер вже справді усі потомились. Розмова й жарти якось не клеїлись. Усі незчулись, як позасипали дуже міцним сном. Вже й мерці нікому не то що не показувались під вікнами, - навіть нікому не снились. Тільки що надворі почало розвиднюватись і в кімнаті заворушились матушки, о. Мельхиседек тихенько встав, налапав кухля з раками, повитягав раки й попідкидав під кожухи двом старим батюшкам, котрі спали як побиті. Надворі почало сіріти. Отець Мельхиседек почав кричати на всю хату й побудив усіх. Старі батюшки ще спали. Як сплять! Як святі, а вчора мене набили бебехами, як жиди Гамана, - сказав отець Мельхиседек, показуючи на сивих батюшків. - А доки ви спатимете! Вставайте, а то під вами ще й раки розплодяться, - гукнув отець Мельхиседек над самим вухом одного батюшки. Ой, щось щипається! Чорт зна що вигадав! Чого ти, отець Мельхиседек, щипаєшся? - крикнув спросоння другий батюшка. Дух святий з нами! Я лежу од вас за версту. Може, вас, панотче, блохи кусають, - сказав Мельхиседек з невинуватістю ягняти. Старий батюшка знов крикнув і схопився з постелі. В його на нозі висів рак. А ба! Я казав, щоб ви не спали так довго, бо під вами заведуться раки, - сказав отець Мельхиседек, потягаючись. - Може, й під цим старим завелись раки. Паничі, а йдіть печерувати раки. Отець Мельхиседек засунув руку під кожух і справді витяг звідтіль рака. Студенти кинулись і собі печерувати раки й витягли з-під панотця цілих п'ять штук. Старий панотець протер заспані очі, схопився з місця й почав облапувати себе навкруги. Він боявся, щоб раки часом не залізли, куди було не треба лізти. В хаті піднявся регіт. Студенти ловили на постелі раки й складали на тарілку. Благочинний схопився з постелі й облапував кругом себе руками. Він боявся, чи не завелися часом за ніч і під ним раки. Отець Мельхиседек одхилив двері в кімнату, де покотом лежали матушки, набрав жменю раків і потрусив ними матушок. Нате вам, матушки, на снідання павуків! - приказував Мельхиседек, посипаючи матушок зверху. Матушки спросоння вгляділи маленьких раків, і їм здалось, що то й справді здорові павуки. Ой павук! Їй-богу, павук! Ой лишечко! - заверещала Марта, на котру впав один рачок. Слово " павук" зробило такий вплив, неначе іскра громовини. Матушки разом всі попрокидались, посхоплювались з постелі й повтікали до лежанки. Благочинна угляділа мохнатого рака й собі схопилась і стала на ліжку на ногах.
|