Перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, облік та звітність платників страхових внесків.

Джерелами формування коштів Фонду є: 1.Страхові внески страхувальників - роботодавців, застрахованих осіб.2.Асигнування Державного бюджету.3.Суми фінансових санкцій до підприємств та фізичних осіб за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів Фонду, а також суми адміністративних штрафів, накладених на посадових осіб та громадян за такі порушення.4Прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду.5Благодійні внески підприємств та фізичних осіб.Кошти Фонду використовуються на: 1.Виплату застрахованим особам і надання соціальних послуг.2.Відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних із достроковим виходом на пенсію.3.Фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, управління Фондом, розвиток його матеріальної та інформаційної бази.4.Створення резерву коштів Фонду.Страхові внески нараховуються на зазначені фактичні виплати (доходи), що не перевищують максимальної величини фактичних витрат страхувальника на оплату праці найманих працівників і доходу фізичних осіб, з якої справляються внески до Фонду, визначеної Кабінетом Міністрів України.Роботодавці - суб'єкти підприємницької діяльності відносять страхові внески на валові витрати, суми страхових внесків виключаються з доходів працівників, що підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян.Роботодавці, діяльність яких фінансується за рахунок державного та/або місцевих бюджетів, сплачують страхові внески з коштів, передбачених на ці цілі. Застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.Особи, визнані безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 календарних тижнів, мають право на допомогу по безробіттю без урахування страхового стажу.

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.

45. Характеристика трудових пенсій. Пенсія — це гарантована щомісячна грошова виплата для забезпеченості громадян у старості, на випадок повної чи часткової непрацездатності, втрати годувальника, а також у зв'язку з досягненням законодавчо встановленого стажу роботи у сферах трудової діяльності.Раніше згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України отримували такі види державних пенсій: а) трудові: за віком, за інвалідністю; у разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.Тепер згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набув чинності з 1 січня 2004 р., передбачено такі види пенсійних виплат із солідарної системи: пенсія за віком; пенсія за інвалідністю в результаті загального захворювання, інвалідності з дитинства; пенсія у зв'язку із втратою годувальника; соціальна виплата — допомога на поховання. Пенсією за віком прийнято називати таку пенсію, яка встановлюється з досягненням певного віку та за наявності необхідного стажу роботи. Вік, який дає право на пенсію за віком, зветься пенсійним1). Він, як і тривалість стажу, встановлюється законом. Пенсії за інвалідністю є одним із видів соціального захисту непрацездатних громадян. Їх можна визначити як щомісячні грошові виплати з Пенсійного фонду, призначувані у разі встановлення медичним органом однієї з трьох груп інвалідності, які тягнуть повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання. Поняття «пенсія на випадок втрати годувальника» пов'язується з необхідністю забезпечення непрацездатних членів сім'ї, які перебували на утриманні померлого. Під пенсією на випадок втрати годувальника розуміються щомісячні виплати з Пенсійного фонду, призначені у зв'язку з втратою годувальника непрацездатним членам його сім'ї, які знаходяться на його утриманні, у розмірах, співвіднесених із заробітком годувальника.Право на пенсію на випадок втрати годувальника мають усі сім'ї, чиї Допомога на поховання надається у разі смерті застрахованої особи, а також членів її сім'ї, які перебували на її утриманні: 1) дружини (чоловіка); 2)дітей, братів, сестер та онуків, які не досягли 18 років або старших цього віку, якщо вони стали інвалідами до 18 років, а також студентів та учнів середніх професійно-технічних і вищих навчальних закладів з денною формою навчання - до 23 років; батька, матері; діда та баби за прямою лінією спорідненості.годувальники належали до категорій осіб, які підлягають державному соціальному страхуванню.Цей вид пенсії призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які перебували на його утриманні. При цьому дітям призначається пенсія незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого.

46. Сутність та поняття загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Пенсійне страхування – це гарантована державою система заходів щодо забезпечення громадян у старості, на випадок хвороби, втрати працез-датності.Пенсійне страхування – одна із основних форм соціального захисту, в основу якої покладено страховий метод, тобто внесення в особливі фонди обов'язкових платежів суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів господарської діяльності та особами найманої праці, які працюють на умовах трудового договору, й використання державою цих коштів для матеріального забезпечення громадян. Вітчизняне пенсійне законодавство передбачає дві форми пенсійного страхування: обов'язкову, яка відіграє головну роль, і добровільну.В Україні обов'язкове пенсійне страхування полягає у тому, що сам факт укладання трудового договору чи реєстрації особи як суб'єкта підприємницької діяльності породжує зобов'язання сплачувати визначені законодавцем страхові внески незалежно від волі працівника чи роботодавця. Організаційно-правові форми недержавного пенсійного страхування (добровільні) можуть використовуватися для підвищення рівня грошового забезпечення понад той, який гарантує державна система обов'язкового пенсійного страхування. Перший рівень - солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах солідарності та субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду.Другий рівень - накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат.

Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат.

47. Пенсійний фонд України як самостійна фінансова установа. Пенсійний фонд є органом, що здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом. Пенсійний фонд є самоврядною неприбутковою організацією та здійснює свою діяльність на підставі статуту, що затверджується його правлінням.Управління Пенсійним фондом здійснюється на основі паритетності представників держави, застрахованих осіб і роботодавців.Органами управління Пенсійного фонду є првління та виконавча дирекція Пенсійного фонду.Вищим органом управління Пенсійного фонду є правління. Правління Пенсійного фонду формується на основі паритетності представників держави, застрахованих осіб і роботодавців.Пенсійний фонд здійснює управління фінансами державного пенсійного страхування і, по суті, виступає гарантом стабільності державної системи пенсійного страхування. Пенсійний фонд діє в Україні як самостійна фінансово-банківська система з 1992 р. Його статус, завдання і функції первинно були визначені Положенням про Пенсійний фонд, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 1992 р., а в новій редакції - від 1 березня 2001 р. № 121.Пенсійний фонд України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і у встановленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України. В межах своїх повноважень Пенсійний фонд України організовує виконання актів законодавства та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

48. Джерела надходження коштів у Пенсійний фонд. страхові збори (внески) в рамках загальнообов'язкового державного пенсійного страхування — для виплати трудових пенсій; кошти Державного бюджету України – для виплати державних пенсій військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, державним службовцям, надбавок до пенсій та їх підвищень окремим категоріям громадян — ветеранам війни, жителям гірських населених пунктів, соціальних пенсій, державних дотацій при зарахуванні до трудового стажу періодів догляду за малолітніми дітьми, періодів проходження строкової військової служби тощо; кошти Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; для виплати пенсій за інвалідністю, на випадок втрати годувальника, за віком (до досягнення загальновстановленого пенсійного віку), додаткових пенсій і надбавок до пенсій, які призначаються відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи; и кошти Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття — для виплати пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» за період до настання пенсійного віку.

49. Платники збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. суб'єкти пп діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також ФО - суб'єкти ппї діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юрї особи, розташовані на території іншої, ніж платник зборів, територіальної громади; ФО – суб'єкти пп діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб'єктами пп діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу; ФО, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та ФО, які виконують роботи згідно з цивільно-правовими договорами, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок тощо; юридичні та ФО, що здійснюють операції з купівлі - продажу валюти; суб'єкти пп діяльності, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння; юридичні та ФО при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом; 8) пп, установи та організації незалежно від форм власності та ФО, які придбають нерухоме майно, за винятком державних пп, установ і організацій, що придбають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбають житло і перебувають у черзі на одержання житла, або придбають житло вперше; 9) пп, установи та організації, ФО, які користуються послугами стільникового рухомого зв'язку, а також оператори цього зв'язку, які надають свої послуги безоплатно.

50. Персоніфікований облік громадян у пенсійному забезпеченні. Персоніфікований облік громадян у пенсійному забезпеченні. Одним із головних напрямків реалізації заходів щодо реформування солідарної системи пенсійного забезпечення в Україні було впровадження системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб (скорочено СПОВ). Таким чином, починаючи з 1998 року, в базі даних накопичується інформація про заробіток та трудовий стаж тих працівників, на яких роботодавці по закінченню календарного року подають відомості до відділу персоніфікованого обліку. Значна частина фізичних та юридичних осіб не сплачує внески або звітується до ПФУ про відсутність господарської діяльності. Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування - це організація і ведення обліку відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування на кожну застраховану особу відкривається персональна облікова картка, до якої заносяться особові дані, страховий стаж, заробітна плата (доход), сума сплачених страхових внесків, виплата пенсій за рахунок коштів пенсійного фонду і т.д.

51. Переваги та недоліки системи пенсійного забезпечення в Україні. переваги трирівнева система 1 Солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.2 Накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. 3 Система недержавного пенсійного забезпечення.недоліки: відсутність єдиного програмного забезпечення, дублювання функцій окремих фондів соціального страхування, високі податки, малі пенсії, високий пенсійни вік, відсутність чіткого і прозорого контролю за діяльністю органів Пенсійного фонду і функціонуванням пенсійної систем, низьке інформаційне забезпеченняЗа сучасних умов в Україні система пенсійного страхування потребує глибокої трансформації напрямку максимальної відповідності вимогам ринкової економіки. Страхова пенсійна система має базуватися на відносинах найманої праці та різних форм власності, на реальній вартості робочої сили.Вітчизняне пенсійне законодавство передбачає дві форми пенсійного страхування: обов'язкову, що відіграє головну роль, і добровільну.В Україні обов'язкове пенсійне страхування полягає в тому, що сам факт укладання трудового договору чи реєстрації особи як суб'єкта підприємницької діяльності породжує зобов'язання сплачувати визначені законодавством страхові внески незалежно від волі працівника чи роботодавця

52. Напрями використання коштів Пенсійного фонду. Кошти Пенсійного фонду України спрямовуються на: фінансування виплати державних пенсій та інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, у тому числі громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон; погашення банківських кредитів та відсотків за їх використання; створення та функціонування системи персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування; утримання центрального апарату та органів Пенсійного фонду України, розвиток їх матеріально-технічної бази; організацію роз'яснювальної роботи серед населення та здійснення інших заходів відповідно до завдань Пенсійного фонду України. Найбільша частка видатків бюджету Пенсійного фонду України спрямовується на виплату державних пенсій.

53. Види пенсій: трудові, соціальні. Порядок обчислення пенсій. Пенсією за вислугу років прийнято називати таку пенсію, яку призначають довічно за наявності певного спеціального стажу (вислуги років), як правило, незалежно від віку і фактичного стану здоров’я. Підставою пенсійного забезпечення за вислугу років є зайнятість окремих категорій громадян на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до праці раніше настання відповідного віку, що дає право на пенсію за віком (ст.51 Закону України " Про пенсійне забезпечення"). Мова йде про те, що особу, яка тривалий час приносила користь суспільству певною діяльністю, звільняють від обов’язку працювати. Коло осіб, що мають право на пенсію за вислугу років, достатньо широке і виходить за рамки дії Закону України " Про пенсійне забезпечення". Ще кілька законів, окрім зазначеного, регулюють порядок призначення пенсій за вислугу років, а саме: " Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" від 09.04.92 р.; " Про державну службу" від 16.12.93 р.; " Про статус народного депутата України" від 21.11.94 р.; " Про статус суддів" від 15.12.92 р; " Про прокуратуру" від 25.03.92 р.; Митний кодекс України тощо. Законодавство вирізняє чотири категорії громадян: 1) військовослужбовці та службовці (працівники) органів внутрішніх справ; 2) працівники цивільної авіації та льотно-випробувального складу; 3) державні службовці, судді, працівники прокуратури та митних органів; 4) окремі категорії працівників (спеціалістів) національної економікиПершій із зазначених категорій пенсії призначаються за наявності певної вислуги років служби, незалежно від віку, інколи - в сукупності з віком та іншими обставинами (хворобою, скороченням штатів військових формувань). У другій групі умовами призначення пенсій за вислугу років є наявність певного стажу роботи за спеціальністю (вислуги років) і припинення до часу звернення за пенсією роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років. У третій групі право на пенсію виникає за наявності вислуги років (спеціального стажу на зазначених посадах і досягнення пенсійного віку). У четвертій групі умовами призначення пенсій за вислугу років є встановлена законодавством робота (професія, спеціальність), її тривалість, а також досягнення певного віку чи незалежно від віку" [2, 162-163]. " Соціальна пенсія - це пенсія, яку призначають громадянам у разі відсутності трудового стажу, тобто вона не пов’язана з трудовою діяльністю людини. Соціальні пенсії призначають і виплачують непрацюючим громадянам, окрім інвалідів з дитинства, при відсутності права на трудову пенсію. " Соціальні пенсії можна визначити як щомісячні виплати з Пенсійного фонду, призначені непрацюючим, непрацездатним громадянам, які не мають права на трудову пенсію. До осіб, які мають право на соціальну пенсію, належать: інваліди І та II груп, у тому числі інваліди з дитинства, а також інваліди III групи; особи, які досягай пенсійного вік (чоловіки - 60; жінки - 55 років); діти, які не досягли 18-річного віку чи старші за цей вік, якщо вони стали інвалідами до виповнення їм 18 років, у разі втрати годувальника; діти-інваліди у віці до 16 років. Розмір соціальних пенсій диференційований: від 30 до 200% мінімальної пенсії за віком. Соціальні пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком призначаються чоловікам і жінкам, які досягли відповідно 60 - і 55-річного віку, але не мають права на трудову пенсію без поважних причин. Особи, які досягли пенсійного віку, а також інваліди III групи, які не мають права на трудову пенсію з поважних причин, мають право на соціальну пенсію в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Соціальні пенсії в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком призначаються: інвалідам II групи; дітям-інвалідам у віці до 16 років; дітям, які не досягли 18-річного віку чи старші за цей вік, якщо вони стали інвалідами до виповнення їм 18 років; у разі втрати годувальника; одному з батьків, незалежно від віку, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, які не досягли 8-річного віку, і не працює. Інвалідам І групи, матерям-героїням, яким присвоєно звання " Мати-героїня", соціальні пенсії призначаються в розмірі 200% мінімальної пенсії за віком.

54. 55.Недержавне пенсійне страхування: економічна сутність та роль у системі соціального страхування. Суб'єкти та об'єкти недержавного пенсійного страхування Унаслідок сплеску народжуваності впродовж 1960-70-х років та його критичного спаду впродовж 1980-90-хроків, на фоні збільшення загальної тривалості життя та незначного збільшення народжуваності спостерігається дисбаланс кількості населення пенсійного віку відносно до кількості населення працездатного віку, який має тенденцію до поглиблення, починаючи з 2020 року. Сучасна солідарна система надзвичайно вразлива до демографічних змін, що викликаються старінням населення, в результаті чого зменшується співвідношення кількості працюючих і кількості пенсіонерів. Уряд вживає заходів для розвитку недержавного пенсійного забезпечення, що є важливим чинником покращання пенсійного забезпечення громадян та прискорення соціально-економічного розвитку держави. Система недержавного пенсійного забезпечення, започаткована з січня 2004 року, є складовою частиною системи накопичувального пенсійного забезпечення, що ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками цієї системи додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Суб'єктами недержавного пенсійного забезпечення є: Недержавні пенсійні фонди. Страхові організації, що уклали договори страхування довічної пенсії. Банківські установи, що уклали договори про відкриття пенсійних депозитних рахунків. Вкладники та учасники пенсійних фондів. Вкладники пенсійних депозитних рахунків. Фізичні та юридичні особи, що уклали договори страхування довічної пенсії. Засновники пенсійних фондів. Роботодавці - платники корпоративних пенсійних фондів. Саморегулівні організації суб'єктів, що надають послуги у сфері недержавного пенсійного забезпечення. Органи державного нагляду та контролю у сфері недержавного пенсійного забезпечення. Адміністратори пенсійних фондів. Компанії з управління активами. Зберігачі. Аудитори. Особи, які надають консультаційні та агентські послуги. Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється: 1) пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів; 2) страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду; 3) банківськими установами шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків. Принципи недержавного пенсійного забезпечення: Законодавче визначення умов недержавного пенсійного забезпечення. Зацікавленість фізичних осіб у недержавному пенсійному забезпеченні. Добровільність створення пенсійних фондів юридичними та фізичними особами, об'єднаннями фізичних осіб та об'єднаннями юридичних осіб. Добровільність участі фізичних осіб у системі недержавного пенсійного забезпечення та вибору виду пенсійної виплати. Добровільність прийняття роботодавцем рішення про здійснення пенсійних внесків на користь своїх працівників до системи недержавного пенсійного забезпечення. Економічна зацікавленність роботодавця у здійсненні пенсійних внесків на користь своїх працівників до системи недержавного пенсійного забезпечення. Неможливість необгрунтованої відмови роботодавця від здійснення пенсійних внесків до системи недержавного пенсійного забезпечення на користь своїх працівників, якщо роботодавець розпочав здійснення таких пенсійних внесків. Рівноправність всіх учасників пенсійного фонду, які беруть участь в одній пенсійній схемі. Розмежування та відокремлення активів пенсійного фонду від активів його засновників та роботодавців-платників пенсійного фонду, адміністратора, компаній з управління активами, страхових організацій з метою унеможливлення банкрутства фонду. Визначення розміру пенсійної виплати залежно від суми пенсійних коштів, облікованих на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду або застрахованої особи. Цільове та ефективне використання пенсійних активів. Державне регулювання розміру тарифів на послуги, що надаються у системі недержавного пенсійного забезпечення. Відповідальність суб'єктів системи недержавного пенсійного забезпечення за порушення норм. Державне регулювання діяльності з недержавного пенсійного забезпечення та нагляду за його здійсненням.

56. Недержавні пенсійні фонди: відкриті, корпоративні, професійні. Послуги недержавних пенсійних фондів. Система недержавного пенсійного забезпечення — це складова системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних і юридичних осіб у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат. Види недержавних пенсійних фондів: 1. відкритий пенсійний фонд – недержавний пенсійний фонд, учасниками якого можуть бути які-небудь фізичні особи незалежно від місця і характеру їх роботи; 2. корпоративний пенсійний фонд – недержавний пенсійний фонд, засновником якого є юридична особа-працедавець або декілька юридичних осіб-працедавці, до якої можуть приєднуватися працедавці-платники. Учасниками цього фонду можуть бути виключно фізичні особи, що перебувають (перебували) в трудових відносинах з працедавцями-засновниками і працедавцями-платниками цього фонду; 3. професійний пенсійний фонд – недержавний пенсійний фонд, засновником якого можуть бути об’єднання юридичних осіб-працедавців, об’єднання фізичних осіб, включаючи професійні союзи (об’єднання професійних союзів), або фізичні особи, зв’язані по роду їх професійної діяльності (занять). Учасниками такого фонду можуть бути виключно фізичні особи, зв’язані по роду їх професійної діяльності (занять), визначеної в статуті фонду.

57. (1)Переваги та недоліки системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні. Участь у недержавному пенсійному фонді вигідна як працівникам, включаючи керівництво, так і роботодавцям-власникам підприємства, оскільки створюються умови, за яких поєднуються інтереси власників, менеджменту і найманих працівників. Недержавний пенсійний фонд допомагає керівникам вирішувати три основні управлінські завдання: 1) фінансово-економічні; 2) кадрові; 3) соціальні.Фінансово-економічні проблеми. Участь у НПФ дозволяє оп-тимізувати: витрати роботодавця на сплату податку з прибутку, а також витрати працівника на сплату податку з доходів фізичних осіб соціальні нарахування на фонд оплати праці;

співвідношення грошових та пенсійних виплат на користь працівника з максимальними вигодами для працівника та роботодавця. Крім того, виникає можливість часткового рефінансування підприємства за рахунок внесків, зроблених до пенсійного фонду не лише роботодавцем, але й самим працівником, а також за рахунок частини інвестиційного доходу НПФ. Водночас зростають можливості широкого доступу роботодавців до фінансових ресурсів, накопичених в інших пенсійних фондах та у системі недержавного пенсійного забезпечення в цілому.Соціальні завдання. Сплата роботодавцем внесків на користь своїх працівників забезпечує: створення членам трудового колективу додаткового джерела пенсійного забезпечення; випереджальне зростання сукупного доходу працівників підприємства (оплата праці плюс пенсійні внески) відносно умов оплати праці в інших роботодавців; зниження рівня оподаткування сукупного доходу податком з доходів фізичних осіб. При цьому існує можливість прискореного формування пенсійних накопичень особам передпенсій-ного віку шляхом установлення підвищених нормативів відрахування пенсійних внесків на користь представників старшого покоління та ветеранів підприємства.

Фінансово-економічні проблеми. Участь у НПФ дозволяє оп-тимізувати: витрати роботодавця на сплату податку з прибутку, а також витрати працівника на сплату податку з доходів фізичних осіб; соціальні нарахування на фонд оплати праці; співвідношення грошових та пенсійних виплат на користь працівника з максимальними вигодами для працівника та роботодавця. Крім того, виникає можливість часткового рефінансування підприємства за рахунок внесків, зроблених до пенсійного фонду не лише роботодавцем, але й самим працівником, а також за рахунок частини інвестиційного доходу НПФ. Водночас зростають можливості широкого доступу роботодавців до фінансових ресурсів, накопичених в інших пенсійних фондах та у системі недержавного пенсійного забезпечення в цілому. Кадрові питання. Участь у пенсійних схемах дозволяє: закріпити кращі кадри на даному виробництві; створити більш привабливі матеріальні та соціальні умови для залучення висококваліфікованих фахівців, у тому числі від конкурентів; стимулювати омолодження кадрів, зокрема завдяки виплатам достойних пенсій особам пенсійного віку. Спільна участь у добровільному пенсійному забезпеченні - конкретна тема конструктивного діалогу та співпраці роботодавців з профспілками.

57. (2) Доходи та витрати недержавних пенсійних фондів. До доходів: ■ частина інвестиційного прибутку, отриманого від пенсійних внесків, що розміщені на іменних пенсійних рахунках, котрі залишаються в розпорядженні фонду і є його власністю. Вона ви­значається у відсотках від суми прибутку, встановлюється відповідно до умов пенсійного договору і складає 20—25 %; ■ комісійні збори, що встановлюється у відсотках від суми першого пенсійного внеску вкладника, якщо це передбачено умовами договору; ■ доходи з обороту власних засобів пенсійного фонду; ■ надходження з інших джерел, не заборонених законодавством. ■ витрати на виготовлення бланків договорів, контрактів, полісів, книг учасників; ■ витрати, пов'язані з актуарними розрахунками пенсійних схем (актуарні розрахунки можна представити як систему математичних і статистичних закономірностей, що регламентують взаємини між страховиком і страхувальниками; через систему актуарних розрахунків визначається обсяг фінансових зобов'язань страховика, ліквідність його страхових зобов'язань);

■ витрати на рекламу; ■ витрати на нагромадження необхідної інформації; ■ заробітну плату персоналові фонду (основну і додаткову) з нарахуваннями; ■ плату за оренду приміщення; ■ оплату комунальних послуг, послуг зв'язку; ■ витрати на утримання і обслуговування автотранспорту; ■ амортизаційні відрахування.Виплати 1)пенсія на визначений строк; 2) одноразова пенсійна виплата.

58. Асоціація недержавних пенсійних фондів України: В Україні в 1998 році була створена Асоціація недержавних пенсійних фондів (АНПФ), що зареєстрована як неприбуткова організація. Основними задачами асоціації є: ■ створення правових і економічних умов для розвитку в Україні добровільного недержавного пенсійного забезпечення, підвищення рівня й ефективності соціального забезпечення громадян України; ■ сприяння підготовці проектів законодавчих і нормативних актів, спрямованих на розвиток і захист системи соціальних прав громадян України на базі НПФ; ■ створення інформаційного центра і банку даних для забезпечення та удосконалення діяльності НПФ, обміну досвідом і надання на цій основі відповідної інформації членам асоціації; ■ надання членам асоціації консультацій з питань міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, звітності, оподатковування, економічних і юридичних послуг, захисту їхніх законних інтересів у державних структурах і судах; ■ розвиток співробітництва з міжнародними організаціями, вивчення міжнародного досвіду у сфері додаткового пенсійного забезпечення і застосування його до діяльності НПФ України. 2007 року УА АПФ отримала статус саморегулівної організації.

59. Договір про недержавне пенсійне страхування: Для складання пенсійного договору вкладник подає в НПФ письмову заяву за формою, встановленою фондом, про намір укласти договір на додаткове пенсійне забезпечення. Вкладник (юридична особа) вибирає пенсійну схему і складає пенсійний договір з фондом, що оформляється в двох примірниках: один залишається у фонді, інший видається вкладникові. До договору додається відомість учасників, обраних вкладником. Договір на додаткове пенсійне забезпечення повинен містити: ■ реквізити фонду і вкладника; ■ пенсійну схему учасника; ■ порядок внесення вкладником пенсійних внесків; ■ права й обов'язки фонду і вкладника, їхню відповідальність; ■ дату, відповідно до якої учасник має право на пенсійні виплати; ■ дату, відповідно до якої учасник має право на розпорядження пенсійною сумою; ■ термін дії договору; ■ умови припинення дії договору. Якщо вкладником є фізична особа, то оформляється договір на особисте пенсійне забезпечення (в двох примірниках), що повинен містити: ■ прізвище, ім'я, по батькові, дату народження, паспортні дані, адресу вкладника; ■ пенсійну схему; ■ порядок внесення вкладником пенсійних внесків; ■ права й обов'язки фонду і вкладника, їхню відповідальність; ■ дату реєстрації заявочного листа; ■ прізвище, ім'я, по батькові, дату народження, паспортні дані, адресу учасника; ■ дату, відповідно до якої учасник має право на розпорядження пенсійною сумою. Якщо вкладником є юридична особа, то вона укладає з учасниками контракти на додаткове пенсійне забезпечення.Після дати надходження на розрахунковий рахунок фонду пенсійного внеску фонд протягом 10 днів відкриває іменний пенсійний рахунок на учасника. З цього моменту пенсійний договір набирає силу.

60. Іноземний досвід недержавного пенсійного страхування. Структура вкладів зарубіжних пенсійних фондів різноманітна. У США і Великій Британії в структурі інвестиційних портфелів переважають акції (62 та 78 відсотків від розміру пенсійного портфеля відповідно), що пояснюється розвиненістю фондового ринку. В Німеччині частка акцій інвестицій пенсійних фондів становить лише 8 %, 74 % коштів розміщуються в цінних паперах з фіксованою дохідністю. Основними активами, в яких розміщують свої засоби зарубіжні пенсійні фонди, є державні та корпоративні облігації, акції, депозити, іпотечні папери та нерухомість. Працівники у Великій Британії, що регулярно виплачують установлені законом внески в одну з приватних пенсійних систем, одержують право вийти з обов'язкової державної пенсійної системи. Пенсійне недержавне забезпечення зосереджено в руках страхових компаній, для яких цей вид бізнесу забезпечує більше 50 % обороту. У США приватним страхуванням охоплено тільки 60 % працюючих, що свідчить про неможливість заміни обов' язкової державної пенсійної системи приватною. У Швеції і Норвегії координація державної і недержавної підтримки полягає не тільки в наданні мінімальних пенсій, а й у підтримці громадян з низьким заробітком. Працівники із середніми і високими доходами самостійно створюють собі звичний спосіб життя при досягненні пенсійного віку. Політика пенсійного забезпечення в Чилі ґрунтується на повному нагромадженні засобів. У цьому випадку мова йде не про добровільне приватне забезпечення, а про обов' язкове, нормоване і регульоване забезпечення, встановлене державою. Перехід до такої системи був здійснений у 1981 році, коли була впроваджена нова система управління приватними структурами і регульованими пенсійними фондами.

61. Управління страховими фондами: Управління фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюють правління та виконавчі дирекції страхових фондів, які забезпечують визначені законами конкретні види соціального страхування. Правління страхового фонду: затверджує документи, що регламентують внутрішню діяльність фонду, в тому числі виконавчої дирекції; подає у встановленому порядку пропозиції щодо визначення розмірів загальнообов'язкових внесків для забезпечення відповідного виду соціального страхування (за винятком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання); затверджує проекти річних бюджетів фонду та звіти про їх виконання, порядок використання коштів з окремих видатків бюджету фонду; створює резерви коштів для забезпечення виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; розглядає кандидатури та затверджує на посадах керівника виконавчої дирекції фонду та його заступників; спрямовує та контролює діяльність виконавчої дирекції страхового фонду та її робочих органів; визначає кадрову політику; Порядок обрання правління страхового фонду визначається законами України з окремих видів соціального страхування. Виконавча дирекція страхового фонду є виконавчим органом правління фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню фонду та здійснює діяльність від імені страхового фонду в межах та порядку, що визначаються його статутом та положенням про виконавчу дирекцію, яке затверджується правлінням страхового фонду. Керівник виконавчої дирекції входить до складу правління страхового фонду з правом дорадчого голосу. Робочими органами виконавчої дирекції є її відділення, страхові каси тощо.