Насадження на кладовищах;

міські розсадники та господарства.

Питома вага озеленених територій різного призначення в межах забудови

міста (рівень озеленення території забудови) повинен мати від 40% до 50%.

Поза межами забудови (озеленені території загального користування) ці

території в містах з населенням більше 100 тисяч повинні складати в Поліссі,

Прикарпатті та Закарпатті 10 м2/особу; в Лісостепу 11м2/особу, в Степу 12

м2/особу; на Південному березі Криму 15 м2/особу. На рівні житлового району

ця норма зменшується для Полісся, Прикарпаття та Закарпаття до 6 м2/особу;

для Лісостепу до 6 м2/особу, для Степу до 7 м2/особу; для Південного берегу

Криму до 8 м2/особу.

В містах, де розміщуються промислові підприємства І та ІІ класу

шкідливості, приведені норми озеленення території загального використання

необхідно збільшувати на 15-20%. В тих містах, де розміщуються залізничні

вузли цей показник становить 5-10%.

При формуванні систем озеленення міста необхідно враховувати кліматичні

умови місцевості (кількість атмосферних опадів, температурний режим,

швидкість та напрям вітру, характер інсоляції), природно – ландшафтні умови

(зелені насадження, будову рельєфу та ґрунтів, розташування водних

просторів). В просторовій системі озеленення, в залежності від умов, можуть

домінувати:

- обмежені зелені плями в забудові; водно – парковий діаметр (тобто, низка

парків та набережних, що перетинають місто вздовж ріки, або водосховища);

- кілька лісопаркових клинів, що досягають центру міста;

- смуга зелені розташована паралельно забудові (при лінійному розвитку

міста);

- масиви зелені, що оточують відокремлені райони забудови (при

децентралізованій планувальній структурі).

Найбільш обґрунтованим з екологічної та інших точок зору є організація

кількох водно – паркових діаметрів. При будь – якій побудові системи

озеленення міські масиви повинні сполучатися з зовнішньою лісопарковою

зоною та між собою, за допомогою безперервної мережі бульварів, озеленених

вулиць, пішохідних алей, набережних та т.п.

Курортні зони розміщуються на територіях, що мають природні лікувальні

ресурси. На цей території передбачається розміщення санаторно – курортних

та туристичних закладів та благоустрій парків та пляжів. Курортні зони

можуть бути розташовані поза кордонами поселень, або бути функціональною

зоною міст та селищ.

Література: 3, 5, 6, 10, 11, 12.

Питання для самоперевірки

1. Поясніть походження та значення термінів – бульвар та сквер.

2. Які території входять до ландшафтно – рекреаційної зони?

3. Як формується комплексна зелена зона міста?

4. На які функціональні зони ділиться комплексна зелена зона міста?

5. Які території належать до насаджень загального, обмеженого та

спеціального користування?

6. Як нормуються зелені насадження в сучасному місті?

7. Як розміщуються зелені насадження в сучасному місті?

ТЕМА 9. ТРАНСПОРТНА СИСТЕМА МІСТА

План

1. Історія розвитку транспортної системи міст;

2. Транспортна мережа сучасного міста;

3. Транспортна система міста як предмет архітектурно-містобудівної

композиції.

Якщо розглядати місто як комунікаційну систему, то стає зрозумілим яке

значення має для життя великого міського організму його транспортна

система. До того ж, будь – яку цивілізацію, продуктом та продуцентом яких і є

міста не можливо уявити без розвинутої системи доріг. Дороги Римської

Імперії слугують людству і в наші часи. Безліч доріг звиваються в вузли в

столицях та значних містах. Заміські дороги призначені для зв’язку міст з

містечками та селищами навколо міста, та з іншими регіонами та територіями.

Вулиці та дороги в межах міста з’єднують міські райони з центром та між

собою. Власне, транспорт та транспортна мережа змінювалися разом зі

змінами, які відбувалися у суспільстві.

В ІІІ тис. до н.е. було винайдено колесо, і в ІІ тис. з’явилися бойові

колісниці. В ІІ тис. колеса також дозволили використовувати селянам і

з’явилися візки. Таким чином, сільськогосподарські суспільства давнини як і

більш сучасні королівства Європи, вдовольнялися кінною тягою. В XVІ ст. н.е.

замінили верхових коней та портшези на екіпажі та карети.

Але, вже починаючи з XІX ст. починається активний розвиток парової, а

надалі інших механічних видів тяги. Відповідно змінюються і транспортні

засоби. Перші лінії метро простяглися в Лондоні в 60-х рр. ХІX ст. Міській

масовий пасажирський транспорт призначається для перевезення великої

кількості пасажирів на визначених маршрутах. Це може бути вуличний