Приклади приклад зміни собівартості реалізації за різних методів оцінки вибуття запасів наведені у практичній роботі № 11. 4 страница

Таблиця кореспонденції рахунків з обліку надходження та вибуття готової продукції та товарів

Таблиця кореспонденції рахунків з обліку надходження та вибуття напівфабрикатів

ІІ. Дискусійні питання для обговорення студентами

1. Дайте визначення запасам як об’єкта бухгалтерського обліку.

2. Які види вартості запасів можуть використовуватись в їх якості балансової вартості?

3. Які витрати включаються в первісну вартість запасів, придбаних за плату?

4. Яка вартість запасів використовується в якості первісної при внесенні її засновниками до статутного фонду, безплатному одержанні, придбанні у результаті обміну на подібні та неподібні запаси?

5. Які витрати не включаються до первісної вартості запасів?

6. Дайте визначення чистій вартості реалізації запасів та назвіть умову її використання в якості балансової.

7. Як відшкодовується різниця між первісною вартістю і чис­тою вартістю реалізації?

8. Дайте визначення облікової ціни запасів і назвіть причини її використання.

9. Назвіть методи визначення облікових цін, регламентовані П(с)БО № 9.

10. За яких умов використовується метод оцінки запасів за ідентифікованою собівартістю?

11. Як визначається середньозважена собівартість одиниці запасів?

12. В чому сутність методу ФІФО?

13. В чому сутність методу ЛІФО?

14. В чому сутність методу оцінки за нормативними затратами?

15. В якій сфері діяльності використовується метод оцінки за ціною продажу і в чому його сутність?

16. Назвіть види виробничих запасів, на яких рахунках ведеться їх облік?

ІІІ. Структурно – логічні схеми

Рис. 4.1. Рахунки класу 2 «Запаси»

IV. Практичні завдання для самостійного вирішення

4.1. Нижче наведені деякі поняття та визначення, які асоціюються з запасами. Які з термінів, наведених в частині А, відповідають визначенням, поданим у частині В? Підберіть відповідні пари.

4.2. Виберіть серед запропонованих варіантів відповідь на поставлене питання, зробивши попередньо необхідні розрахунки.

1) Підприємство має наступну інформацію про наявність та рух запасів за період:

1.1.Яка вартість запасів на 31.01.2013 р. буде відображена у звітності підприємства, за умови, що воно використовує метод оцінки за середньозваженою собівартістю:

а) 2640 грн;

б) 3225 грн;

в) 3300 грн;

г) 3900 грн.

1.2. Яка вартість запасів на 31.01.2013 р. буде відображена у звітності підприємства за умови, що воно використовує для оцінки метод ЛІФО:

а) 1300 грн;

б) 2700грн;

в) 3400грн;

г) 3900 грн.

2) Згідно з угодою підприємство здійснює обмін запасів, перви­нна вартість яких становить 6400 грн, а справедлива їх вартість — 5500 грн на товари. Первісна вартість товарів за даними обліку постачальника становить 4700 грн, а справедлива — 6000 грн. Товари, отримані в результаті обміну будуть оцінені в сумі:

а) 4700 грн;

б) 5500 грн;

в) 6000 грн;

г) 6400 грн.

Тема. ОБЛІК НАРАХУВАННЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ТА УТРИМАНЬ І ВІДРАХУВАНЬ ІЗ ФОНДУ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

План лекції

1. Нарахування заробітної плати по погодинній та відрядній системі оплати праці. Нарахування по окладам. Оплата праці сумісників.

2. Порядок розрахунку середньої заробітної плати. Порядок надання і оплати відпусток, допомоги по тимчасовій непрацездатності.

3. Порядок створення резерву на оплату відпусток.

4. Облік утримань та відрахувань з ФЗП.

5. Зведений облік заробітної плати.

Домашнє завдання: О.В. Лишиленко «Бухгалтерський облік» с. 381 – 402

1. підготуватись до опитування за питаннями теми, вивчити конспект

2. опрацювати питання теми, яка виноситься на СРС: №№ 23, 24, 25.

І. Основні категорій і поняття, короткий виклад теми

Заробітна плата — це винагорода в грошовій формі працівнику за затрачену працю. Вимірюються затрати праці відпрацьованим часом (у разі погодинної оплати) або обсягом виконаної роботи чи виготовленої продукції (в разі відрядної оплати).

Підставою для нарахування заробітної плати при погодинній оплаті служить табель обліку робочого часу, який є іменним спис­ком працюючих, до якого щоденно записуються дані про відпрацьований час у годинах, а при неявках — причини. Табельного обліку достатньо для нарахування зарплати в разі погодинної оплати.

Підставою для нарахування заробітної плати робітникам у разі відрядної оплати служать різні документи: наряди, маршрутні листи, рапорти (відомості) виробітку та деякі інші.

Працею за сумісництвом вважається виконання робітником, крім своєї основної іншої регулярно оплачуваної роботи.

Виконується вона у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві або по найму.

Як правило, оплата праці сумісників проводиться за фактично виконану роботу, в залежності від прийнятого для даного виду робіт форми та системи оплати праці.

Для розрахунку заробітної плати по окладам необхідно мати відомості про встановлені оклади (штатний розклад) та табель відпрацьованого часу.

Оплата невідпрацьованого часу (обов'язкових щорічних та додаткових

відпусток, лікарняних за дні тимчасової витрати працездатності; виконання працівником громадських або державних обов'язків та інше) здійснюється на підставі середньої заробітної плати.

Правила обчислення середньої заробітної плати для нарахування лікарняних та інших подібних виплат визначено «Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням», який затверджується постановою КМУ від 26.09.2001р. №1266.

Нормативним документом, на підставі якого здійснюється обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної та додаткових відпусток є «Порядок обчислення заробітної плати», затверджено постановою КМУ від 08.02.1995р. №100.

Нормативний документ, який встановлює виплату відпусток є Закон України “Про відпустки” від 15.11.1996 р.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менше як 24 календарних дні.

Сума відпускних визначається множенням середньоденного заробітку на кількість календарних днів відпустки.

Для визначення середньоденного заробітку сумарний заробіток за останні 12 місяців перед наданням відпустки необхідно поділити на кількість календарних днів розрахункового періоду, за вирахуванням святкових і неробочих днів.(365 днів – 10 днів)

Допомога з тимчасової непрацездатності визначаються на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.

Сума допомоги з тимчасової непрацездатності визначається множенням середньоденного заробітку на кількість днів тимчасової непрацездатності і на коефіцієнт страхового стажу.

Середньоденний заробіток обчислюється діленням заробітної плати за останні шість місяців перед наданням допомоги або за менший фактично відпрацьований період на кількість днів відпрацьованих особою за цей період.

Перші п’ять днів непрацездатності оплачуються за рахунок підприємства, починаючи з шостого дня – за рахунок фонду соціального страхування з тимчасової непрацездатності.

Допомога за тимчасовою непрацездатністю, згідно чинного законодавства, виплачується застрахованим особам, залежно від страхового стажу в таких розмірах: 60 відсотків середньої заробітної плати (доходу) особам, які мають стаж до 5 років; 80 відсотків – від 5 до 8 років; 100 відсотків – понад 8 років. Якщо втрата працездатності відбулася внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, допомога виплачується у розмірі 100 відсотків незалежно від стажу.

Якщо виробництво має сезонний характер, то з метою рівномірного включення витрат на оплату відпускних у витрати виробництва, підприємство може попередньо створювати резерв відпусток. Для цього розраховується сума резерву відпускних шляхом множення середнього проценту відпускних на суму нарахованої оплати праці у звітному періоді.

Середній процент відпускних розраховується як частка від ділення запланованої суми відпускних за звітний період на загальну суму фонду заробітної плати за даний період.

Для цілей Закону України «Про податок з доходів громадян» від 22.05.2003 №889 -ІУ під терміном «заробітна плата» розуміється також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, або інші виплати та винагороди, які виплачуються платнику податку у зв’язку з відношенням трудового найму згідно закону.

Виплата заробітної плати проводиться 2 рази на місяць чи 1 разів, відповідно до того, як прийнято в колективному договорі. Податок з доходу громадян утримується відповідно до Закону України «Про податок з доходу громадян» від 22.05.2003 № 889- ІV.

Нарахування, утримання і перерахування в бюджет податку з доходів громадян здійснюється підприємствами, установами й організаціями самостійно.

Розрахунок податку протягом усього року проводиться із суми місячного сукупного оподатковуваного доходу по ставці встановленій згідно ст. 7 Закону №889.

Об'єктом оподатковування громадян, що мають постійне місце проживання на Україні, є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік, що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів, отриманих з різних джерел на території України, а так само за її межами.

Для громадян, що не мають постійного місця проживання на Україні, об'єктом оподатковування є доход, отриманий із джерел на Україні.

При визначенні сукупного оподатковуваного доходу, враховуються доходи як у натуральної, так і в грошовій формі.

Доход, отриманий у натуральній формі зараховується в оподатковуваний доход за ринковими цінами, крім доходів сільськогосподарських підприємств, що визначаються за цінами продажу.

Відповідно до п.п. 6.5.1. п.6.5 Закону №889 податкова соціальна пільга застосовується до доходу, одержаного платником податку у вигляді заробітної плати на протязі звітного місяця, якщо її розмір не перевищує суми місячного мінімального прожиткового рівня для працездатної особи, встановленого законодавством, помноженої на 1, 4 та округленої до ближчих 10 гривень.

Податкова соціальна пільга (ПСП) — сума, на яку платник податку з доходів фізичних осіб має право зменшити суму свого загального місячного оподатковуваного доходу, отриманого з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати.

Загальна пільга для платників, у яких дохід не перевищує граничного розміру доходу, становить 50 % прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня поточного року.

Для тих, хто утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, застосовується загальна пільга, кратна кількості дітей.

На 150 % суми загальної пільги мають право такі платники: одинока матір (батько), вдова (вдівець) або опікун, піклувальник - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років; хто утримує дитину-інваліда - у розрахунку на кожну таку дитину-інваліда віком до 18 років; є особою, віднесеною законом до першої або другої категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв’язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад’юнктом; є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства; є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів; є учасником бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на якого поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»(афганці)

На 200-відсоткову пільгу претендують: Герої України, Герої Радянського Союзу, Герої Соціалістичної Праці або повні кавалери ордена Слави чи ордена Трудової Слави, особи, нагороджені чотирма і більше медалями «За відвагу»; учасники бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, та інвалідом І і ІІ групи, з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; колишні в’язні концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою; особи, які були насильно вивезені з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками; особи, які перебували на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.

У разі якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав, застосовується одна податкова соціальна пільга з підстави, що передбачає її найбільший розмір. Але якщо особа утримує двох і більше дітей до 18-ти років, у тому числі дитину-інваліда (дітей-інвалідів), то на дітей-інвалідів надається пільга в розмірі 150 відсотків від основної пільги і одночасно на інших дітей — 100 відсотків від основної пільги.

Пільгу застосовуватимуть за одним місцем роботи на підставі поданої платником податку заяви разом з підтверджуючими документами (крім державних службовців, які можуть не подавати заяви, але зобов’язані надати підтверджуючі документи).

Податкова соціальна пільга не застосовується до доходу:

- самозайнятої особи від провадження підприємницької діяльності, а також від іншої професійної діяльності;

- доходів платника податку, інших ніж заробітна плата;

- зарплати, яку особа отримує одночасно зі стипендією, грошовим чи майновим забезпеченням учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад’юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджетів.

У разі перевищення місячної заробітної плати понад встановлений розмір питання щодо надання податкової соціальної пільги не розглядається, незалежно від категорії платника податку, що її одержує. До доходів, відмінних від заробітної плати, застосування податкової соціальної пільги не передбачено.

Ставка податку на доходи фізичних осіб – 15%, якщо сума доходу не перевищує десять мінімальних заробітних плат. та 17% на суму перевищення (п.167.1 ст.167 ПК).