Страхові внески по нарахуваннях на заробітну плату та утримання

Ставки страхових внесків

Увага!!! З 2011 року діє Єдиний соціальний внесок, в якому об'єднані перераховані вище платежі, крім податку з доходів фізичних осіб.

Ставка єдиного соціального внеску для найманих працівників – 3, 6% (п.7 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» №2464-V от 08.07.2010);

З кожною виплатою заробітної плати розмір всіх утримань не має перевищувати 20 %, а у випадках, передбачених зако­ном, 50 % заробітної плати, яка підлягає виплаті. (Обмеження не діє при утриманні аліментів і утриманні сум із заробітної плати працюючих на примусових роботах).

Деякі підприємства виплачують заробітну плату своїм робітникам один раз на місяць. Деякі підприємства, що дотримуються законодавства про оплату праці, виплачують заробітну плату два рази на місяць. Заробітна плата складається із двох частин: заробітної плати за першу половину місяця (так званий «аванс») та за другу половину місяця (безпосередньо заробітна плата).

Необхідність виплати заробітної плати два рази на місяць обумовлена вимогами статті 115 Кодексу законів про працю України та статтею 24 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР від 24.03.1995, згідно яких:

«…заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця < …>, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата…; розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця < …>, але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.». Міністерство праці та соціальної політики у своєму Листі №912/13/155-10 від 09.12.2010 роз’яснює, що заробітна плата, за першу половину місяця (15 календарних днів) має виплачуватись в період з 16 по 22 число, а за другу – з 1 по 7 число.

Отже, ті підприємства, які виплачують заробітну плату один раз на місяць порушують законодавство про оплату праці.

Синтетичний облік використання фонду оплати праці і розрахунків з працюючими ведеться на рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці», який має два субрахунки:

661 «Розрахунки за заробітною платою»

662 «Розрахунки з депонентами».

За дебетом рахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою» обліковуються операції: за утриманнями із заробітної плати, виплаті готівкою і депонуванні.

Із нарахованих зарплат проводяться обов’язкові утримання, утримання для відшкодування заподіяних підприємству збитків з вини працюючих і добровільні утримання.

З дозволу працюючих з заробітної плати можуть бути утримані нестачі і втрати від псування цінностей (К-т 375), за допущений брак виробництва з вини працівників (К-т 24).

За письмовими заявами із заробітної плати бухгалтерія може здійснити вирахування на оплату індивідуальних позик, оформлених через підприємство, по добровільному страхуванню, за товари, продані в кредит.

Різниця в сумі нарахованої зарплати і утриманнями всіх видів належить виплаті готівкою з каси або через банкомат або платіжні картки.

Для одержання готівки на зарплату до банку подаються такі документи: грошовий чек і платіжні доручення на перерахування: утримань і нарахувань на зарплату (прибуткового податку, до пенсійного фонду, страхового, фонду страхування на випадок безробіття та фонду страхування від нещасних випадків). При одержанні готівки з поточного рахунка в касу на виплату зарплати або перерахуванню до банкомату або на платіжні картки з поточного рахунка перераховуються платежі до соціальних фондів і тим самим погашаються зобов’язання за соціальними фондами.

Протягом трьох повних робочих днів здійснюється виплата зарплати готівкою з каси. Після цього платіжні відомості закриваються. Проти прізвищ працюючих, котрі не одержали зарплату, ставиться штамп або пишеться від руки «депоновано». Прізвища і суми депонентів переносяться до окремої відомості або книги. Сума депонованої зарплати наступного дня здається в банк на поточний рахунок.

Аналітичний облік розрахунків з працюючими з заробітної плати організується за особовими рахунками працюючих, видами оплат і утримань.

Таблиця кореспонденція бухгалтерських рахунків по обліку оплати праці

ІІ. Дискусійні питання для обговорення студентами

1. Які завдання обліку праці та її оплати?

2. Які розрізняють види, форми і системи оплати праці?

3. Як ведуть облік особового складу працівників?

4. Як ведеться первинний облік праці та її оплати?

5. Як ведеться синтетичний і аналітичний облік оплати праці?

6. Який порядок нарахування оплати праці та відрахувань на соціальні за-

7. Які утримання проводяться із нарахованої оплати праці і як їх обліковують?

8. Який порядок ведення бухгалтерських регістрів оплати праці?

Тема. ОБЛІК ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА І КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ

План лекції

1. Облік витрат основного і незавершеного виробництва.

2. Облік загально виробничих витрат.

3. Відхилення фактичної собівартості від планової.

4. Відображення формування виробничої собівартості готової продукції на рахунках бухгалтерського обліку.

Домашнє завдання: О.В. Лишиленко «Бухгалтерський облік» с.405-413, 439-453

1. підготуватись до опитування за питаннями теми, вивчити конспект

2. опрацювати питання теми, яка виноситься на СРС: №№ 26, 27.

І. Основні категорій і поняття, короткий виклад теми

Випуск продукції (виконання робіт, надання послуг) потребує здійснення певних витрат, тобто витрат виробництва.

Згідно з П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» витрати виробництва — це зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу між власниками).

Витрати визнаються витратами певного звітного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснюються.

Витрати, які неможливо прямо пов’язувати з доходом певного періоду, відображаються в складі витрат періоду, в якому вони були здійснені.

Це загальні положення, які стосуються витрат усієї діяльності підприємства.

Собівартість продукції — виражені в грошовій формі витрати підприємства на виробництво продукції (виробнича собівартість).

Особливості формування собівартості продукції та розподілу загально виробничих витрат визначаються положенням П(С)БО 16 «Витрати».

Для узагальнення інформації про витрати на виробницто призначений рахунок бухгалтерського обліку 23 «Виробництво».

Рахунок 23 «Виробництво» — активний, основний, витратний, призначений для обліку господарських засобів.

За дебетом цього рахунка відображаються прямі матеріальні, трудові та інші витрати, а також виробничі накладні витрати на втрати від браку продукції (робіт, послуг); з кредиту списуються суми фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом продукції, виконаних робіт та послуг. Сальдо на цьому рахунку показує залишок незавершеного виробництва.

Незавершене виробництво - частина виготовляємої продукції, яка до кінця звітного періоду не пройшла всіх стадій технічної обробки.

Наявність на підприємстві незавершеного виробництва та його розміри залежать від характеру структури та технології виробництва. Значні обсяги незавершеного виробництва характерні для машинобудівної та дерево обробляючої промисловості. Поряд з цим на підприємствах енергетичної промисловості незавершене виробництво взагалі відсутнє.

З метою визначення обсягу незавершеного виробництва в натуральному і вартісному виразі на перше число кожного місяця проводиться його інвентаризація.

У собівартість продукції відносяться прямим способом і втрати від виробничого браку. Такі втрати оформляються на рахунку 24 «Брак у виробництві», де з дебетом відображаються собівартість невиправного браку, витрати на виправлення виправного браку, а за кредитом — справедлива вартість невиправного браку, відшкодування витрат винуватцями браку.

Втрати від виробничого браку списуються в дебет рахунка 23 «Виробництво» з кредиту рахунка 24 «Брак у виробництві».

Брак - продукція або напівфабрикати, якість яких не відповідає встановленому стандарту, або технічним характеристикам і які не можуть використовуватись за своїм призначенням, або можуть бути використані тільки після додаткових витрат на виправлення.

Внутрішній фактичний брак оцінюється за фактичною собівартістю витрат на виробництво.

До собівартості готової продукції включаються, крім прямих витрат, загальновиробничі витрати.

До складу таких витрат відносяться витрати на утримання й експлуатацію обладнання та на управління й обслуговування виробництва.

Відповідно до Плану рахунків вони групуються за дебетом рахунка 91 «Загальновиробничі витрати».

Як правило, ці витрати в калькуляції показуються за окремими статтями.

Ці витрати групуються за кожним підрозділом підприємства (цехом) і відображаються за дебетом рахунка 91 і кредитом різних рахунків (13, 20, 65, 66 і т. д.). Щомісячно ці витрати розподіляються між об’єктами обліку (видами продукції) пропорційно вибраній базі.

Для списання витрат з рахунка 91 в дебет рахунка 23 необхідно їх розділити на змінні та постійні.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати, які змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу виробництва. Ці витрати повністю відносять на собівартість виготовленої продукції записом з дебету 23 «Виробництво» і кредиту рахунка 91 «Загальновиробничі витрати».

Постійні загальновиробничі витрати — це витрати, які залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу виробництва. Вони поділяються на витрати, які відносять на собівартість виготовленої продукції записом з дебету рахунка 23 «Виробництво» і кредиту рахунка 91 «Загальновиробничі витрати» та на собівартість реалізованої продукції записом з дебету субрахунку 901 «Собівартість реалізованої продукції». Базою для поділу є показник нормальної потужності підприємства (машино-години, нормо-години відпрацьованого часу, обсяг виробництва тощо).

Собівартість продукції являє собою грошовий вираз витрачений на її виробництво. Сукупність способів обліку витрат на виробництво, а також економічні розрахунки з метою визначення собівартості продукції являє собою процес калькулювання. В залежності від організації та технології виробництва, а також виду продукції, яка виробляється на промислових підприємствах використовують різні методи калькулювання:

Ø попередільний;

Ø попроцесний;

Ø нормативний;

Ø позамовний.

З метою виявлення відхилення фактичних витрат від нормативних використовують нормативний метод калькулювання. Підставою для визначення фактичної собівартості є нормативна калькуляція, яка складається на початку року на кожний вид продукції на підставі затверджених норм. При такому методі калькулювання виробнича собівартість дорівнює нормативній і відображає Д-т 26 К-т 23, а різниця між фактичною собівартістю та нормативною називається понаднормативними витратами і включає в собівартість реалізованої продукції Д-т 901 К-т 23.

Таблиця кореспонденції рахунків з обліку виробничої собівартості продукції

ІІ. Структурно – логічні схеми

Рис.6.1.Структура виробничої собівартості

ІІІ. Дискусійні питання для обговорення студентами

1. Назвіть критерії визнання витрат у бухгалтерському обліку?

2. Які витрати підприємства не визнаються витратами у бух­галтерському обліку?

3. Розкрийте структуру витрат, що включаються у виробничу собівартість продукції (робіт, послуг).

4. Дайте визначення змінних загальновиробничих витрат.

5. Дайте визначення постійних загальновиробничих витрат.

6. Назвіть показники, які використовуються в якості бази розподілу змінних і постійних виробничих витрат.

Тема. ОБЛІК ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ

План лекції

1. Облік адміністративних витрат.

2. Облік витрат на збут.

3. Облік інших операційних витрат.

Домашнє завдання: О.В. Лишиленко «Бухгалтерський облік» с. 413-444

1. підготуватись до опитування за питаннями теми, вивчити конспект

2. опрацювати питання теми, яка виноситься на СРС: №№ 28, 29.

І. Основні категорій і поняття, короткий виклад теми

У виробничу собівартість продукції згідно з П(С)БО 16 «Витрати» не включаються адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати тощо. Для обліку вказаних витрат у плані рахунків бухгалтерського обліку передбачені рахунки:

Ø 92 «Адміністративні витрати»,

Ø 93«Витрати на збут»,

Ø 94 «Інші операційні витрати».

За дебетом відображаються суми визнаних операційних витрат, а за кредитом – списання на рахунок 79 “Фінансові результати”.

До адміністративних витрат відносяться:

¾ загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

¾ витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємства та іншого загальногосподарського персоналу;

¾ витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опа­лення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

¾ винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

¾ винагороди за зв’язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

¾ амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

¾ витрати на врегулювання спорів у судових органах;

¾ податки, збори та інші, передбачені законодавством, обо­в’язкові платежі (крім податків, зборів та обов’язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

¾ плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

¾ інші витрати загальногосподарського призначення.

Таблиця кореспонденції рахунків з обліку адміністративних витрат

Витрати на збут включають:

¾ витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції;

¾ витрати на ремонт тари;

¾ оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

¾ витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

¾ витрати на передпродажну підготовку товарів;

¾ витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

¾ витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов’язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

¾ витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

¾ витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

¾ інші витрати, пов’язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

Таблиця кореспонденції рахунків з обліку витрат на збут

Інші операційні витрати включають:

¾ витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи»;

¾ собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для цілей бухгалтерського обліку визначається шляхом перерахунку інозем­ної валюти в грошову одиницю України за курсом Національного банку України на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати, пов’язані з продажем іноземної валюти;

¾ собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов’язаних з їх реалізацією;

¾ сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

¾ втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов’язаннями, що пов’язані з операційною діяльністю підприємства);

¾ втрати від знецінення запасів;

¾ нестачі й витрати від псування цінностей;

¾ визнані штрафи, пеня, неустойка;

¾ витрати на виплату матеріальної допомоги на утримання об’єктів соціально-культурного призначення;

¾ інші витрати операційної діяльності.

Таблиця кореспонденції рахунків з обліку інших операційних витрат

ІІ. Структурно – логічні схеми

Рис. 7.1. Структура операційних витрат і їх склад за елементами

ІІІ. Дискусійні питання для обговорення студентами

1. За якою структурою ведеться облік операційних витрат підприємства за функціями діяльності?

2. За якими елементами ведеться облік операційних витрат підприємства?

3. Розкрийте структуру витрат, що включаються у собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг).

4. Дайте характеристику адміністративних витрат.

5. Дайте характеристику витрат на збут.

Тема. ОБЛІК ДОХОДІВ ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

План лекції

1. Формування собівартості реалізованої продукції.

2. Визначення ціни продажу та результату основної діяльності. Облік доходів від іншої реалізації.

Домашнє завдання: О.В. Лишиленко «Бухгалтерський облік» с. 487-511

1. підготуватись до опитування за питаннями теми, вивчити конспект

2. опрацювати питання теми, яка виноситься на СРС: № 30.

І. Основні категорій і поняття, короткий виклад теми

Відповідно до П(С)БО собівартість реалізації продукції включає:

1) виробничу собівартість готової продукції;

2) нерозподілені постійні загально виробничі витрати;

3) понаднормативні виробничі витрати.

Для обліку собівартості реалізації призначено рахунок 90 «Собівартість реалізації» в розрізі таких субрахунків:

Ø 901 «Собівартість реалізованої готової продукції»;

Ø 902 «Собівартість реалізованих товарів»;

Ø 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг»

За дебетом відображаються витрати, пов’язані з формуванням собівартості реалізації, за кредитом – її списання у порядку закриття на рахунок 79 «Фінансові результати».

Механізм формування собівартості реалізованої продукції представлена в наступній таблиці.

Таблиця кореспонденції рахунків з обліку формування собівартості реалізованої продукції

Доходи – це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, в наслідок чого збільшується власний капітал (за винятком росту власного капіталу за рахунок внесків засновників).

Для цілей бухгалтерського обліку та фінансової звітності доходи, як і витрати, поділяються за видами діяльності.

Доходи можуть бути отримані як від звичайної діяльності (в основному), так і від надзвичайних подій.

Доходи отримані від звичайної діяльності підприємства поділяються на:

· доходи від операційної діяльності;

· доходи від фінансової діяльності;

· доходи від інвестиційної діяльності (участь у капіталі).

В свою чергу, доходи операційної діяльності можуть бути отримані від:

· продажу продукції власного виробництва;

· продажу товарів;

· виконання робіт та надання послуг;

· інші види доходів (продаж інших оборотних активів, продаж іноземної валюти, операційна оренда активів та інше).

Основні вимоги до визнання, складу та оцінки доходів від звичайної діяльності підприємств викладені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 15 “Доходи”.

Процес формування ціни на продукцію на кожному підприємстві має
важливе значення. Як ми вже знаємо з курсу предмету ціноутворення, відпускна ціна складається з трьох компонентів: собівартості реалізації, прибуток, непрямі податки (ПДВ, АЗ).

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

- покупцеві передані ризики й вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

- підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

- сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

- є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов’язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Для обліку доходу від реалізації продукції (товарів), робіт, послуг Планом рахунків передбачено застосування рахунку 70 «Доходи від реалізації» в розрізі таких субрахунків:

Ø 701 «Дохід від реалізації готової продукції»;

Ø 702 «Дохід від реалізації товарів»;

Ø 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг»;

Ø 704 «Вирахування з доходу».

За кредитом цих субрахунків відображається одержання доходу, за дебетом – належна сума непрямих податків; суми, які отримуються підприємством на користь комітента, принципала; повернуті перестраховиками частки страхових платежів; результат зміни резервів незароблених премій та списання у порядку закриття на рахунок 79 «Фінансові результати».

На субрахунку 704 “Вирахування з доходу” за дебетом відображається сума наданих після дати реалізації знижок покупцям, вартість повернених покупцем продукції та товарів й інші суми, що підлягають вирахуванню з доходу.

Таблиця відображення в обліку доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів)

ІІ. Структурно – логічні схеми

Рис. 8.1. Класифікація видів діяльності

Рис. 8.2. Структура собівартості реалізованої продукції

ІІІ. Дискусійні питання для обговорення студентами

1. Дайте визначення доходу.

2. На рахунках якого класу ведеться облік доходів? Їх характеристика.

3. Як визначається чистий дохід на рахунках обліку доходів?

4. Які рахунки використовуються для обліку операцій, пов’я­заних з реалізацією готової продукції?

5. Які надходження не визнаються доходами?

6. На яких рахунках відображаються надходження, які не визнаються доходами?

7. Назвіть види діяльності підприємства, за якими ведеться бухгалтерський облік витрат.

8. Дайте визначення звичайної діяльності підприємства.

9. Дайте визначення інвестиційної діяльності підприємства.

10. Дайте визначення фінансової діяльності підприємства.

Тема. ОБЛІК ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

План лекції

1. Облік фінансового результату від основної діяльності, від фінансових операцій, іншої звичайної діяльності, від надзвичайних подій.

2. Визначення чистого прибутку підприємства.

Домашнє завдання: О.В. Лишиленко «Бухгалтерський облік» с. 487-511

1. підготуватись до опитування за питаннями теми, вивчити конспект

2. опрацювати питання теми, яка виноситься на СРС: № № 31, 32.

І. Основні категорій і поняття, короткий виклад теми

Для обліку фінансових результатів у плані рахунків передбачено рахунок 79 «Фінансові результати», в розрізі якого відкриваються субрахунки для відображення фінансових результатів від кожного виду діяльності:

Ø 791 «Фінансовий результат від основної діяльності»;

Ø 792 «Результат фінансових операцій»;

Ø 793 «Результат від іншої звичайної діяльності»;

Ø 794 «Результат надзвичайних подій»

За кредитом рахунку 79 “Фінансові результати” відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів.

За дебетом відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, а також належна сума нарахованого податку на прибуток.

Рахунки доходів та витрат поділяються на певні групи, залежно від виду діяльності підприємства. Причому, та сама господарська операція для різних підприємств може бути класифікована по-різному.

Фінансовий результат діяльності підприємства за поточний звітний період (місяць, квартал або рік) визначається на рахунку 79 «Фінансові результати» після закриття рахунків доходів та витрат.

Таблиця кореспонденції рахунків щодо списання доходів і витрат на фінансовий результат

Класифікація рахунків доходів та витрат у Плані рахунків

Кінцеве сальдо рахунку 79 «Фінансові результати» при його закритті у кінці звітного року списується на рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)»:

ü у випадку кредитового сальдо рахунку 79 «Фінансові результати» (прибутку) у кредит рахунку 44 (441);

ü у випадку дебетового сальдо рахунку 79 «Фінансові результати» (збитку) у дебет рахунку 44(442).

Рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» використовується для обліку нерозподіленого прибутку чи непокритих збитків поточного та минулих років,

Він має такі субрахунки:

Ø 441 «Прибуток нерозподілений»

Ø 442 «Непокриті збитки»

Ø 443 «Прибуток, використаний у звітному році»

На субрахунку 441 «Прибуток нерозподілений» відображається наявність та рух нерозподіленого прибутку.

На субрахунку 442 «Непокриті збитки» відображаються непокриті збитки. Їх списання здійснюють за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного, пайового чи додаткового капіталу.

На субрахунку 443 «Прибуток, використаний у звітному році» відображаються розподіл прибутку між власниками (нарахування дивідендів), виплати за облігаціями, відрахування в резервний капітал та інше використання прибутку в поточному році.

А також для виправлення помилок за минулий рік, що виявлені в поточному році. При цьому облік належної суми податку на прибуток ведеться на рахунку 98 «Податки на прибуток».

Практика показує, що зручнішим, з точки зору наявності інформації для заповнення Звіту про фінансові результати та зменшення кількості проміжних бухгалтерських записів, є закриття рахунків доходів та витрат в кінці року. В цьому випадку накопичені з початку року залишки за рахунками 7 та 9 класів в будь-який момент являють собою готову інформацію для заповнення відповідних рядків І розділу Звіту про фінансові результати.

У випадку щомісячного закриття рахунків доходів та витрат на рахунок 79 «Фінансові результати» останній рекомендується закривати на рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» лише в кінці року. У цьому випадку накопичене з початку року сальдо рахунку 79 «Фінансові результати» є контрольною цифрою для перевірки правильності заповнення Звіту про фінансові результати. Згорнуте кредитове сальдо за цим рахунком має відповідати рядку 220 «Чистий прибуток», згорнуте дебетове сальдо – рядку 225 «Чистий збиток».

Таблиця кореспонденції рахунків щодо формування чистого прибутку

ІІ. Дискусійні питання для обговорення студентами

1. Який склад іншого операційного доходу?

2. На яких рахунках відображаються операції з отримання доходів і витрат від інших доходів основної діяльності?

3. Який склад доходів від іншої звичайної діяльності?

4. На яких рахунках відображаються операції з отримання доходів і витрат від іншої звичайної діяльності?

5. Який порядок віднесення і списання інших доходів та інших витрат для визначення фінансового результату від іншої звичайної діяльності?

6. На яких рахунках відображаються операції, які виникають внаслідок надзвичайних подій?

7. Як визначається фінансовий результат від надзвичайних подій?

8. Дайте визначення надзвичайної діяльності підприємства.

9. Дайте характеристику фінансових витрат.

10. Дайте характеристику надзвичайних витрат.

11. Дайте характеристику витрат від участі в капіталі.

Тема. ОБЛІК СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ ТА ІНШИХ ВИДІВ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

План лекції

1. Формування та облік статутного капіталу в акціонерному товаристві.

2. Облік інших видів власного капіталу.

Домашнє завдання: О.В. Лишиленко «Бухгалтерський облік» с. 511-521

1. підготуватись до опитування за питаннями теми, вивчити конспект

2. опрацювати питання теми, яка виноситься на СРС: № № 33 – 38.

І. Основні категорій і поняття, короткий виклад теми

Необхідною умовою підприємницької діяльності є наявність початкового капіталу (для забезпечення фінансування процесів придбання і використання господарських засобів).

Цю функцію виконує Статутний капітал.

Статутний капітал - це реєстровий капітал – це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників до капіталу підприємства.

Статутний капітал, як визначено у П(С)БО 2 «Баланс» — зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

Умови та мінімальний розмір статутного капіталу визначається згідно з Законом України «Про господарські товариства».

В акціонерних товариствах статутний капітал на момент створення не може бути менше суми еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, а ТОВ — не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам.

Сума статутного капіталу ділиться на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості і несе відповідальність за зобов’язання тільки майном товариства. Сума статутного капіталу, відображена у фінансовому обліку і звітності, повинна дорівнювати загальній номінальній вартості випущених акцій, вказаній в установчих документах.

Акції можуть бути:

— іменними;

— на пред’явника;

— простими;

— привілейованими.

Усі акціонерні товариства повинні випускати прості акції, яким надається право голосу. Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні АТ, якщо інше не передбачено його статутом. Власником привілейованих акцій надається першочергове право під час сплати дивідендів і розподілу активів у разі ліквідації товариства, тому сума простих акцій — це залишковий капітал підприємства.

Бланки акцій обліковуються на позабалансовому рахунку 08 «Бланки суворого обліку», за дебетом якого відображається надходження бланків акцій власної емісії, а за кредитом — їх списання при видачі акціонерам після повної сплати їх вартості.

При створенні ВАТ акції розповсюджуються шляхом відкритої передплати на них, а ЗАТ лише між власниками (учасниками) підприємства.

Бухгалтерський облік статутного фонду починається з дня реєстрації підприємства / тобто Статуту/ в державному реєстрі і припиняється днем вибуття підприємства з державного реєстру /в наслідок припинення діяльності, банкрутства, припинення строку дії тощо/. Внески засновників в статутний фонд відображаються в бухгалтерському обліку на дату фактичного їх надходження.

Для обліку статутного капіталу Планом рахунків передбачено пасивний рахунок 40 «Власний капітал», який призначений для обліку та узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу підприємства.

Синтетичний облік статутного капіталу ведеться за формами власності, за видами акцій.

Аналітичний облік ведеться за кожним засновником (учасником) підприємства.

Збільшення або зменшення статутного капіталу може здій-
снюватися в установленому порядку та після внесення відповідних змін в установчі документи підприємства.

АТ може змінювати розмір статутного капіталу згідно з рішенням зборів акціонерів. Збільшення статутного капіталу акціо­нерного товариства не більше ніж на 1/3 може бути здійснено за рішенням правління за умови, що таке передбачено статутом. Збільшувати статутний капітал товариство має право, якщо всі раніше випущені акції повністю сплачені за вартістю не нижче номінальної.

Збільшення статутного капіталу може здійснюватись шляхом:

— випуску нових акцій;

— обміну облігацій на акції;

— збільшення номінальної вартості акцій.

Зменшення статутного капіталу АТ може здійснюватися шляхом:

— зменшення номінальної вартості акцій;

— зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості шляхом викупу їх у власників з метою анулювання.

Зміни Статутного Капіталу (збільшення або зменшення) здійснюються у встановленому порядку і повинні відображатися в установчих документах. Вони потребують реєстрації в органах державної реєстрації (виконком, податкова адміністрація та ін.).

На практиці не вся сума зареєстрованого капіталу вноситься одразу.

У зв’язку з цим виникає частина неоплаченого капіталу.

Для обліку неоплаченого капіталу призначено активний, регулюючий, контрарний, контрпасивний рахунок 46 «Неоплачений капітал». Рахунок 46 «Неоплачений капітал» призначений для узагальнення інформації про зміни у складі неоплаченого капіталу підприємства. За дебетом рахунка відображається заборгованість засновників (учасників): за внесками до статутного капіталу під­приємства, а також номінальна вартість розміщених неоплачених акцій. За кредитом — погашення заборгованості за внесками до статутного капіталу і номінальна вартість сплачених акцій. Аналітичний облік неоплаченого капіталу ведеться за видами розміщених неоплачених акцій і кожному засновнику (учаснику) підприємства.

Після здійснення усіх внесків учасниками сальдо на рахунку 46 не залишається.

В обліку формування та змін статутного капіталу використовується також активний, регулюючий, контрарний, контрпасивний 45 «Вилучений капітал».

Рахунок 45 «Вилучений капітал» призначений для обліку вилученого капіталу, який має бути повернутий у разі викупу власних акцій у акціонерів з метою їх перепродажу або анулювання, а також у разі зменшення номінальної вартості акцій.

Ці акції повинні бути реалізовані або анульовані у строк не біль­ше одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму на загальних зборах акціонерів провадиться без урахування придбаних АТ власних акцій.

За дебетом цього рахунка відображаються суми вкладів, що повертаються учаснику товариства, вартість викуплених у акціонерів власних акцій за покупною ціною, за кредитом — вартість анульованих або перепроданих акцій. Дебетове сальдо цього рахунка являє собою вартість викуплених власних акцій на кінець звітного періоду (перелік операцій вже був наведений в поперед­ніх складових частинах цього розділу).

У фінансовій звітності суми неоплаченого капіталу (сальдо рахунка 46 «Неоплачений капітал») та ви