Поняття, види та функції складу злочину у вітчизняній доктрині

Поняття злочину та його ознак визначають групу діянь, що відносять до категорії злочинів. Однак, якщо залишитись тільки з цим поняттям (злочин), то буде неможливою подальша класифікація злочинних проявів, віднесення окремих діянь за відповідними ознаками до окремих видів злочинів, структуризація видів злочинів, кваліфікація діянь, вчинених особами та вирішення інших питань практичного застосування кримінально-правових норм Особливої частини Кримінального кодексу. З огляду на це, у кримінальному праві виникла потреба в розробці спеціального наукового апарату, за допомогою якого можна було б вирішувати питання, поставлені раніше. Таким апаратом став " Склад злочину", на підставі якого побудована конструкція норм Особливої частини КК України.

Уперше термін " склад злочину" (corpus delicti) застосував у 1581 р. відомий італійський криміналіст Фарінацій. Однак тривалий час це поняття використовувалось не як кримінально-правове, а як кримінально-процесуальне і криміналістичне [33, с.54].

У теорії кримінального права проблема визначення складу злочину зазнала за останній час певного розвитку. З кола радянських юристів, котрі зробили значний внесок для її вирішення, перш за все необхідно виділити А.Н. Трайніна, який провів фундаментальне дослідження складу злочину та пов'язаних з ним кримінально-правових категорій. В основу дефініції складу злочину цей відомий науковець поклав погляди Фейєрбаха, Штюбеля, Белінга, Міттермейєра, Менгера, Гарро, Бернера, Кьостлина, Білогриць-Котляревського, Кістяківського та інших.

А.Н. Трайнін уважав, що склад злочину є сукупністю усіх об'єктивних та суб'єктивних ознак (елементів), які згідно з радянським законом визначають конкретну суспільно небезпечну для соціалістичної держави дію (бездіяльність) як злочин [ 28, с. 17, 59, 60].

Подальша наукова розробка поняття " склад злочину" пов'язана з іменами видатних науковців радянського періоду: М. І. Бажанова, Я. М. Брайніна, В. М. Кудрявцева, В. П. Курляндського, Б. С Нікіфорова, А. А. Піонтковського, А. Б. Сахарова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація, В. М. Чвіхвадзе, М. Д. Шаргородського, Б. С. Утєвского та ін.[33, с.55].

Склад злочину - це своєрідна юридична абстракція, що встановлена наукою кримінального права. її формулювання базується на законодавчому визначенні підстави кримінальної відповідальності (ч.1 ст. 2 КК України), матеріально-формальному понятті злочину (ст. 11 КК України) та теоретичному узагальненні ознак складів злочинів, що передбачені нормами Особливої частини КК України [13, с. 64].

Склад злочину -- це передбачена законом про кримінальну відповідальність система елементів та відповідних до них ознак. У дефініціях більшості криміналістів зустрічається вираз " сукупність елементів" чи " сукупність ознак", а словосполучення " система елементів та відповідних до них ознак" майже не застосовується [17, с. 89].

Коріння вирішення поставленої проблеми знаходиться у самій природі досліджуваного кримінального явища, у системному характері його прояву. Система надає нових властивостей сукупності усіх елементів та їх ознак порівняно з тим, якщо б вони існували окремо, утворюючи склад злочину таким чином, що він з простої групи ознак перетворювався б на побудовану цілісну структуровану єдність. Взаємозв'язок між елементами складу злочину як цілісної системи настільки суттєвий, органічний, що змінення одного з елементів та, навіть, одної з ознак необхідно викликає зміну властивості інших ознак, елементів а, відтак, і всієї системи складу злочину у цілому.

Звідси випливає основне правило кваліфікації, яке можна було б викласти таким чином: " За відсутності хоча б однієї ознаки складу злочину відсутній склад злочину у цілому". Тобто, в кримінальному праві стосовно складу злочину діє принцип: один за всіх та всі за одного.

Якщо склад злочину відсутній, то відсутня і підстава кримінальної відповідальності. Адже згідно з ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК України. У зв'язку викладеним, особа, у діях якої склад злочину відсутній, не підлягає кримінальної відповідальності [11, с.263-264].

Наукою кримінального права визначено, що склад злочину, як один із найбільш важливих інститутів, виконує функції: а) фундаментальну; б) процесуальну; в) розмежувальну; г) гарантійну.

Фундаментальна функція складу злочину полягає в тому, що він є законною, єдиною, необхідною та достатньою підставою кримінальної відповідальності. Законною підставою кримінальної відповідальності склад злочину виступає тому, що його ознаки описані в законі й більш ніде. Єдиною підставою - тому, що іншої підстави просто не існує. Інша поведінка особи, що не містить складу злочину, не може бути підставою кримінальної відповідальності. Достатньою підставою - тому що встановлення складу злочину - це все (необхідні мінімум і максимум), що вимагається для притягнення особи до кримінальної відповідальності. Необхідною підставою- тому що склад злочину виступає необхідною умовою такої відповідальності. Без встановлення складу злочину кримінальна відповідальність виключається.

Процесуальна функція складу злочину полягає в тому, що саме встановлення складу злочину визначає межі розслідування і є головним завданням будь-якого розслідування. Інші факти, які не мають відношення до складу злочину, не мають значення для кваліфікації злочинів. Вони можуть мати інше кримінально-правове (скажімо, для призначення покарання), цивільно-правове тощо значення.

Розмежувальна функція складу злочину полягає в тому, що саме за допомогою складу злочину відмежовується злочинна поведінка від незлочинної, один склад злочину від іншого. КК не містить двох складів злочинів, які були б повністю ідентичні за всіма ознаками.

Гарантійна функція складу злочину полягає в тому, що точне встановлення складу злочину є гарантією забезпечення законності та дотримання прав людини. Особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, повинна нести відповідальність саме за той злочин, який вона вчинила. Застосування закону, який посилює чи зменшує відповідальність за фактично вчинене, є неприпустимим. Крім того, існування поняття складу злочину надає кожному громадянинові можливість самоорієнтації, обмежуючи рамки його свободи через точний опис протиправної поведінки [13, с.64-65, 67-68].

Таким чином, аналізуючи все вищезазначене, можна визначити, що склад злочину -- це передбачена законом про кримінальну відповідальність система елементів та відповідних ознак, які характеризують суспільно небезпечне діяння як конкретний злочин.

Виділення окремих видів складів злочинів (їх класифікація) має важливе значення для пізнання окремих складів злочинів і встановлення їх істотних ознак і в кінцевому підсумку -- для точної кваліфікації злочину. Склади можна класифікувати за різними критеріями: за ступенем суспільної небезпечності; за структурою, тобто за способом опису ознак складу в законі; за особливістю законодавчого конструювання.

За ступенем суспільної небезпечності розрізняють такі види складів злочину:

1) основний;

2) кваліфікований;

3) особливо кваліфікований;

4) із пом'якшуючими обставинами [13, с.71].

Поділом складів злочинів за ступенем їх суспільної небезпечності кримінальний закон встановлює у санкції статті відповідну межу певного виду та розміру покарання і тим самим звужує можливість суду за своїм міркуванням або розумінням призначати розмір покарання [20, с.91].

Основним (або простим) називають склад злочину певного видубез обтяжуючих (кваліфікуючих) та пом'якшуючих обставин. Законодавчо це викладено у частині першій відповідної статті Особливої частини КК України. Такими є, наприклад, склади злочинів, що описані у ч. 1 ст. 115 КК України (умисне вбивство), ч. 1 ст. 185 КК України (крадіжка).

Кваліфікований склад злочину - це склад злочину з обтяжуючими обставинами (кваліфікуючими ознаками), тобто такими що обтяжують покарання і впливають на кваліфікацію. Це, наприклад, склади злочинів, описані у ч. 2 ст. 115 КК України (умисне вбивство при обтяжуючих обставинах), ч. 2 ст. 186 КК України (грабіж, вчинений повторно) [27, с. 115-116].

Особливо кваліфікованим є склад злочину з особливо кваліфікуючими обставинами (ознаками). У такому складі міститься вказівка на обставини, що додають злочину особливої суспільної небезпеки. Такими є, наприклад, склади злочинів, що описані у частинах 3, 4, 5 ст. 185 КК України (крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому, вчинена у великих розмірах, вчинена в особливо великих розмірах або організованою групою осіб) [13, с.71].

Склад злочину з пом'якшуючими обставинами (інколи його ще називають привілейованим) - це склад злочину з обставинами (ознаками), що значною мірою знижують суспільну небезпеку даного виду злочину, тобто за його вчинення в законі значно знижено розмір покарання порівняно з покаранням за дії, описані щодо основного складу злочину. До таких складів злочинів належать, зокрема, склади злочинів, описані у статтях 116-118 КК України: умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини, умисне вбивство у випадку перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.[27, с.116]

Залежно від способу описання злочину в кримінальному законі розрізняють таки види складів злочинів:

- простий склад злочину;

- складний склад злочину.

Простий склад містить опис ознак одного діяння, що посягає на один об'єкт, вчиняється однією дією і характеризується однією формою вини (наприклад, склад крадіжки, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України).

Складний склад злочину характеризується наявністю:

- двох і більше безпосередніх об'єктів (наприклад, склад розбійного нападу - ст. 187 КК України);

- двох форм вини - складної (змішаної) (наприклад, склад умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке потягло за собою смерть потерпілого - ч. 2 ст. 121 КК України);

- двох або більше дій, що утворюють об'єктивну сторону складу злочину (наприклад, ст. 357 КК України).

До числа складних належать також склади злочинів, об'єктивна сторона яких характеризується різними способами вчинення злочину або настанням різних наслідків.

Отже, для простих складів злочинів характерним є наявність лише однієї ознаки кожного виду - одного безпосереднього об'єкта, одного виду предмета чи потерпілого, одного діяння чи наслідку тощо. Складним складам злочину притаманна наявність декількох таких " однойменних" ознак кожного виду або ж декількох різних ознак, які можуть замінити одна одну. Вони можуть бути зазначені у законі як обов'язкові, так і альтернативні [22, с. 92].

Залежно від конструкції об'єктивної сторони розрізняють злочини з матеріальним, формальним та усіченим складом.

Матеріальний склад злочину передбачає настання шкідливих наслідків або реальну можливість їх настання як обов'язкову ознаку його об'єктивної сторони.

Водночас у ряді статей про шкідливі наслідки навіть не згадується. Закон не вимагає встановлювати наслідки в разі вчинення, зокрема, таких злочинів, як порушення недоторканності житла (ст. 162 КК України), незаконне перетинання державного кордону (ст. 331 КК України), ухилення від призову на строкову військову службу (ст. 335 КК України), одержання хабара (ст. 368 КК України) тощо.

Злочини з формальним складом - це злочини, в яких суспільно небезпечні наслідки не є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони.

Поняття " формальний склад злочину" нічого іншого не означає, крім того, що наслідки цього злочину перебувають за межами складу злочину і встановлювати їх у кожному конкретному випадку не потрібно. Але наслідки і в злочинах з " формальними" складами завжди є або вони припускаються як реально можливі.

Злочин з матеріальним складом вважається закінченим з моменту не лише вчинення діяння, а й за обов'язкової умови настання або можливості настання зазначених у законі шкідливих наслідків. Водночас деякі злочини, що мають дуже високий ступінь суспільної небезпеки (статті 112, 257 КК України та інші) і пов'язані з можливістю настання тяжких наслідків, вважаються закінченими не з моменту настання злочинних наслідків, а з моменту вчинення самого діяння, спрямованого на досягнення таких наслідків. Такі діяння прийнято відносити до формальних складів злочину. Але вони за своєю сутністю мають не лише формальний, а й матеріальний зміст. Зазначені злочини вважаються закінченими не лише у випадку самого факту посягання на життя державного діяча або самого факту нападу банди, а й у випадку посягання, пов'язаного з позбавленням життя державного діяча, та у разі коли напад банди пов'язаний із захопленням майна. В обох цих випадках злочин має кваліфікуватися як закінчений відповідно до статей 112 і 257 КК України [23, с. 55-57]

Різновидом злочинів із формальним складом визнаються так звані усічені склади злочинів, які через їх підвищену суспільну небезпеку визнаються закінченими на більш ранніх стадіях вчинення злочину: готування або замах.

Момент закінчення злочину у таких складах переноситься на стадію попередньої злочинної діяльності.