Контроль та облік знань, умінь і навичок учнів з математики

Перевірка і оцінка знань учнів – необхідна складова частина про­цесу навчання математики. Контроль тісно пов'язаний з іншими його ланками – подачею нового матеріалу, його закріпленням, усвідомлен­ням і застосуванням отриманих знань у практичній діяльності. Пере­вірка знань дозволяє виявити і якість оволодіння учнями матеріалом, встановити прогалини в знаннях, вміннях і навичках і вчасно їх усу­нути. Підсумки контролю служать основою для оцінки успішності школярів, яка характеризує ступінь оволодіння ними знаннями, умін­нями та навичками у відповідності до вимог програми з математики. Якщо контроль показав відсутність або недостатність засвоєння матеріалу з тієї або іншої теми, вчитель аналізує свою роботу: правиль­ність вибору методів, організації процесу подачі матеріалу, врахування можливостей учнів всього класу і кожного зокрема. Сис­тематичний контроль має також і виховне значення: він дисциплінує школярів, привчає їх до акуратності, наполегливості, формує почуття гордості за свою працю тощо.

У допоміжній школі на уроках математики використовують такі види контролю: попередній, поточний і підсумковий. Залежно від то­го, на якому етапі навчального процесу його використовують, він має своє специфічне завдання.

Попередня перевірка знань учнів проводиться на початку навча­льного року або перед вивченням нової теми. її мета - виявити готов­ність школярів до сприймання нового матеріалу, наявність знань, умінь та навичок, на які можна опиратись у процесі організації робо­ти з ним. Особливого значення набуває попередній контроль знань учнів у пропедевтичний період: він визначає, які математичні знання, уміння і навички є у дітей, які прийшли на навчання у 1-й клас.

Ступінь підготовки учнів до вивчення нового навчального мате­ріалу, наявні прогалини у їхніх знаннях необхідно виявляти і перед новим навчальним роком, оскільки за період літніх канікул більшість з них забуває матеріал та втрачає набуті математичні навички та вміння.

Поточна перевірка знань здійснюється на уроках і дозволяє ви­явити правильність засвоєння матеріалу, привести у систему знання учнів. При цьому вчитель не лише перевіряє рівень знань, умінь та навичок школярів, а й одночасно контролює свою діяльність, визна­чаючи ефективність використовуваних ним методів та прийомів. Як­що більшість класу не засвоїла матеріал - це є свідченням скоріше неефективності запропонованих педагогом форм роботи, аніж не­вміння учнів його запам'ятати і своєчасно відтворити.

Результати поточної перевірки знань дозволяють визначити чи по­трібно переходити до наступної теми, чи необхідні додаткові пояс­нення з метою запобігання виникнення прогалин у знаннях школярів.

Тематична оцінка виставляється за результатами поточного конт­ролю, який вчитель проводить впродовж вивчення певної теми. Тема­тичному оцінюванню підлягають складові частини теми, без оволодіння якими неможливе подальше просування учня і які визна­чені вчителем на основі вимог навчальної програми. При організації такого оцінювання бажано добиватись того, щоб ці складові частини бу­ли заздалегідь відомі школярам, слугуючи орієнтиром у процесі роботі.

Підсумкова перевірка має на меті визначення якості засвоєних знань, умінь і навичок учнів з математики. Вона проводиться в кінці вивчення розділу, в кінці півріччя, навчального року.

Основними способами контролю знань з математики є усне опитування, письмові і практичні роботи.

Для визначення якості засвоєного матеріалу найбільш поширеним є усне опитування, яке дає можливість педагогу виявити ступінь усві­домлення математичного матеріалу, вміння ним оперувати під час практичної діяльності. Воно може носити фронтальний або індивіду­альний характер, проводитись у питально-відповідній формі або у вигляді зв'язних відповідей окремих учнів як на початку уроку (під час перевірки виконання домашнього завдання), в середині (в процесі закріплення нових знань, визначення ефективності їхнього засвоєн­ня) та у кінці (при закріпленні, узагальненні та систематизації знань).

Під час фронтального опитування вчитель ставить запитання всьому колективу і пропонуючи школяреві дати відповідь враховує його індивідуальні можливості. Це дозволяє оживити роботу в класі, включити до активної участі в ній всіх учнів. При цьому вчитель ви­магає від вихованців уважно вислуховувати відповіді своїх товаришів і у випадку необхідності доповнювати їх.

Усне фронтальне опитування не визначає всю глибину засвоєння навчального матеріалу на одному уроці, але дозволяє протягом короткого часу встановити, наскільки весь клас оволодів тією чи іншою те­мою. При такій формі контролю вчитель, як правило, виставляє оцінки у кінці уроку. Причому оцінюються не лише школярі, яких ви­кликав педагог, а й ті учні, які брали активну участь у роботі.

Індивідуальне опитування має на меті визначити глибину знань окремих учнів. Для цього вони, як правило, викликаються до дошки. Але можна відповідати і біля парти, якщо не потрібно використову­вати дошку або наочний матеріал.

Під час такого опитування вчитель може перевірити як теоретичні знання, так і вміння застосовувати їх на практиці. При цьому зверта­ється увага на ґрунтовність, усвідомленість відповіді, вміння практи­чно використовувати знання. Дуже важливо встановлювати зв'язок нового матеріалу з раніше вивченим. Для такого опитування вчитель може запропонувати завдання на індивідуальних картках з метою ви­значення засвоєння виконання прийомів арифметичних дій, алгорит­мів розв'язання задач, креслення геометричних фігур, обчислення їхніх площ, об'ємів тощо.

Беручи до уваги малу продуктивність праці розумово відсталих, швидку стомлюваність, підвищену виснаженість тривалість опиту­вання не повинна перевищувати 10 хвилин у молодших, і 15 хвилин у старших класах. Завдання для усного опитування повинні підбира­тись з урахуванням індивідуальних можливостей школярів. Наповнюваність учнів у класі допоміжної школи дає можливість вчителю за один урок опитати всіх.

Письмова перевірка знань, умінь і навичок передбачає самостійне виконання школярами завдань. Основні види письмової перевірки, які використовуються у допоміжній школі – це самостійні, напівписьмові та контрольні роботи.

Невеликі самостійні письмові роботи вчитель проводить майже на всіх уроках з математики. Вони дозволяють за незначний проміжок часу перевірити якість засвоєння невеликого об'єму матеріалу, визна­чити труднощі, які виникають як в окремих учнів, так і у більшості школярів класу, намітити шляхи їх подолання. В таку роботу можуть включатись приклади, задачі, завдання практичного характеру, гео­метричний матеріал тощо. Залежно від вікових особливостей, трива­лість самостійних робіт у молодших класах не повинна перевищувати 15, у старших – 25-30 хвилин. Кожна самостійна робо­та перевіряється вчителем і оцінюється.

У допоміжній школі використовується і напівписьмова перевірка. Краще всього її проводити у формі математичних диктантів. Матері­ал для неї визначається загальною дидактичною метою уроку: пере­віркою знань табличного та позатабличного множення та ділення, прийомів виконання усних обчислень, нумерації чисел тощо. При ор­ганізації такої роботи вчитель диктує матеріал, а школярі лише запи­сують відповіді. Це досить ефективний прийом, адже він дозволяє зменшити моторне тренування учнів у письмі, економить час і спря­мовує його на формування математичних здібностей.

Контрольні підсумкові роботи мають на меті встановити, як учні засвоїли передбачені програмою знання, вміння та навички після ви­вчення матеріалу протягом тривалого часу. На них потрібно забезпе­чити варіативність завдань. Бажано, щоб завдання, які виносяться на контрольну роботу, ставили своєю метою перевірку не механічного запам'ятовування, а вміння логічно мислити, використовувати отри­мані знання у інших ситуаціях, під час виконання практичних робіт.

На контрольну роботу даються завдання з різних розділів програ­ми. Вчитель при цьому повинен уникати як простих завдань (які створюють у школярів враження, що вони все добре знають і їм не потрібно працювати на уроках), так і складних (здається, що трудно­щі нездоланні і розумово відсталі просто відмовляються від роботи, у них виникають внаслідок цього негативні емоції і створюється нега­тивне ставлення до навчального предмету, в даному випадку до математики).

Завдання на контрольну роботу повинні підбиратись з урахуван­ням індивідуальних здібностей і можливостей школярів. Для тих учнів, які працюють за зниженою або індивідуальною програмою вони відбираються у відповідності з нею.

Підсумкова перевірка знань виконується учнями самостійно, без будь-якої допомоги з боку педагога. Вчитель на дошці записує варіа­нти, у разі потреби проводить словникову роботу і робить загальні вказівки на її виконання. Контрольні роботи виконуються в спеціаль­но виділених зошитах. Під час роботи педагог слідкує за порядком у класі, за ходом її виконання і своєчасним закінченням.

Письмові контрольні роботи підлягають обов'язковій перевірці з боку педагога. Під час перевірки він відмічає не лише арифметичні помилки, допущені школярами, але й інші недоліки: не точно постав­лене запитання, пропущено назву, неправильно сформульована від­повідь задачі тощо. Не можна знижувати оцінку за допущені орфографічні помилки. Педагог їх виправляє, вказує на них учневі, але при цьому ставить оцінку за виконаний арифметичний зміст роботи.

Кожна контрольна робота на наступний день аналізується. Це дає можливість виявити якість засвоєння знань школярами, визначити помилки, притаманні окремим учням і більшості класу. Дані аналізу доцільно заносити в облікову таблицю, яка може знаходитись у спе­ціальному зошиті вчителя (див. табл. 3.1.)

Таблиця 3.1.

Підсумки виконання завдань: Оцінки: " 10-12" –

Правильно – " 7-9" –

Неправильно – " 4-6" –

Не виконано – " 1-3" –

Така фіксація дозволяє зразу ж зробити не лише кількісний, а й якісний аналіз контрольної роботи. Педагогу чітко видно, які знання учні засвоїли краще, над якими потрібно провести додаткову роботу, які помилки є типовими, а які притаманні лише окремим школярам. Проведений аналіз дозволяє вчителю оптимально спланувати роботу над помилками. Педагог може повернутись до повторного пояснення матеріалу (якщо помилки є типовими і у більшості вихованців), об­межитись виконанням аналогічних завдань з окремими школярами та практичних вправ.

Перевірка знань розумово відсталих школярів проводиться як в молодших, так і в старших класах. Будь-яка форма перевірки завжди супроводжується оцінкою. У допоміжній школі відповіді потрібно оцінювати з урахуванням індивідуальних можливостей і здібностей учнів, їхнього психофізичного стану на момент виконання завдання і на момент оцінювання. Потрібно домагатись того, щоб оцінка не не­сла в собі психотравмуючого ефекту.

На сучасному етапі у загальноосвітній школі використовується 12-и бальна система оцінювання. Дана система впроваджується і в допоміжних школах. О.П.Хохліна зазначає, що оцінювання навчаль­них досягнень учнів даної школи за 12-и бальною системою передба­чає: 1) оцінювання на позитивному принципі, тобто врахування рівня досягнень учні, а не його невдач; 2) оцінювання в межах матеріалу, визначеного програмою; 3) оцінювання в межах можливостей засво­єння учнями програмного матеріалу, зумовлених особливостями їх­нього психофізичного розвитку; 4) оцінювання відповідних розвитку учнів якісних характеристик навчальних досягнень.

Вона пропонує таку оцінку загальних рівнів досягнень учнів допо­міжної школи (див. табл. З.2.).

Таблиця 3.2.

I рівень – початковий. Учень із допомогою вчителя фрагментар­но, неточно відтворює окремі елементи, ознаки об'єкта вивчення; з допомогою вчителя виконує окремі дії (предметні, розумові, загаль­но-навчальні), прості завдання. Ставлення до навчання байдуже чи недостатньо виразне. Потребує стимуляції з боку вчителя.

II рівень – середній. Учень відтворює (не завжди правильно) до половини обсягу навчального матеріалу, розуміє його, але пояснити, виділити в ньому головне і другорядне не може. Здатний з допомо­гою вчителя за зразком чи в аналогічних ситуаціях застосувати набуті знання, виконати окремі дії (предметні, розумові, загально-навчаль­ні), прості завдання, відтворити (переказати) спосіб виконання за­вдання. Ставлення до навчання позитивне, але недостатньо виразне, дійове і стабільне. Потребує стимулювання з боку вчителя.

III рівень – достатній. Учень в основному правильно і логічно відтворює більшу частину навчального матеріалу, розуміє його, може виділити головне і другорядне, частково чи з допомогою вчителя по­яснити. Здатний самостійно адекватно застосувати знання в аналогіч­них умовах. Самостійно та правильно виконує дії (предметні, розумові, загально-навчальні) та завдання за зразком чи в аналогіч­них умовах. Нові завдання виконує з допомогою вчителя. З допомогою вчителя пояснює спосіб виконання завдання та використовує в аналогі­чних умовах. Має достатньо зацікавлене ставлення до навчання.

IV рівень – високий. Учень адекватно, логічно і повно відтворює матеріал, визначений навчальною програмою. Матеріал розуміє, мо­же відокремити головне і другорядне, пояснити. Самостійно і адекват­но застосовує знання, вміння й навички в аналогічних ситуаціях. Здатний самостійно і правильно виконувати предметні, розумові, загаль­но навчальні дії, аналогічні та відносно нові завдання. Здатний пояснити використаний спосіб виконання завдання та застосування для розв'язан­ня іншого. У нього виразно позитивне ставлення до навчання*.

Зазначимо, що помилку роблять ті педагоги, які не виставляють оцінки в журнал, забуваючи про це або відводячи їм другорядну роль. Свою недбалість вони приховують за словами " Головне, щоб учень знав і володів матеріалом. А скільки в нього буде стояти оцінок - це не важливо". І часто в журналі такого педагога з предмета за чверть стоїть в учнів по 2-3 оцінки. А в кінці чверті він прагне аргу­ментувати оцінки в табелі успішності і для цього виставляє по декі­лька оцінок за урок. Цього допускати не можна. Наповнюваність класу в допоміжній школі - 12 учнів. Така кількість дозволяє вчите­лю за один урок виставити одному учню не одну, а зразу декілька оці­нок. Не потрібно цього уникати. Якщо школяр старався, працював протягом уроку - доцільно виставити йому дві оцінки, аргументував­ши це. Така форма роботи буде стимулювати його до подальших ус­піхів у навчанні, приховує в собі позитивні емоції. А відомо, що та діяльність, яка викликає у розумово відсталих позитивні емоційні пе­реживання, зацікавлює їх. Тому недооцінювання ролі оцінки у навча­льно-виховному процесі не припустимо.

При поточному оцінюванні знань вчитель виставляє оцінку за ін­дивідуальну відповідь або за участь у роботі класу. Оцінка несе в собі виховну спрямованість, яка значно посилюється, якщо школяр розу­міє, за що він її отримав, якщо вона збігається з його самооцінкою. Не всі розумово відсталі здатні на об'єктивну самооцінку. Тому, ви­ставляючи поурочний бал, вчитель повинен роботи короткий комен­тар, залучати самих школярів до оцінки відповіді своїх товаришів.

При оцінюванні письмових робіт з математики грубими потрібно вважати ті помилки, які свідчать про незнання або не усвідомлення учнем матеріалу: 1) неправильне виконання обчислень внаслідок не­точного застосування правил або їхнього незнання; 2) неправильне розв'язання задачі (неправильний вибір, пропуск дій, виконання зай­вих дій, виконання дій не над тими числовими даними, викривлення суті запитання, невідповідність дії запитанню, нерозуміння залежно­сті між величинами у задачі, залучення непотрібних або втрата не обхідних числових даних); 3) невміння правильно виконати вимірювання і побудову геометричних фігур.

Не грубими вважаються помилки, які допускаються під час спису­вання числових даних (викривлення, заміна), знаків арифметичних дій, неповне формулювання запитання (відповіді) задачі, правиль­ність розміщення записів, креслень, невелика погрішність при вимі­рюванні і кресленні.

Як ми вже зазначали вище оцінка не повинна знижуватись за гра­матичні помилки, які допустив учень під час роботи. Виключення складають випадки написання тих слів і словосполучень, які широко використовуються на уроках математики (назви компонентів і резуль­татів дій, величин, числівників тощо).

Контрольні запитання

1. Що Ви розумієте під методами навчання?

2. У чому специфіка використання на уроках математики у допо­міжній школі методів навчання?

3. Які програмовані методи можна використовувати на уроках у допоміжній школі?

4. Як проводиться облік та контроль знань учнів з математики у допоміжній школі на сучасному етапі?

5. Обґрунтуйте доцільність використання і 2-й бальної системи оцінювання учнів допоміжної школи.

6. Розкрийте особливості використання словесних методів на уроках математики.

Рекомендована література

1. Єременко І.Г. Олігофренопедагогіка / Єременко І.Г.. - К.: Вища школа, 1985.

2. Есипов Б.П. Самостоятельная работа учащихся на уроках / Есипов Б.П.. – М.: Учпедгиз, 1961.

3. Книга для учителя вспомогательной школы / [Под ред. Г.М.Дульнева]. – М.: Учпедгиз, 1959.

4. Основи спеціальної дидактики / [За ред. І.Г.Єременка]. – К.: Ра­дянська школа, 1975.

5. Перова М.Н. Методика преподавания математике в специальной (коррекционной) школе VIII вида / Перова М.Н.. - М.: Владос, 1999.

6. Печерский В.Г. Программированные задания как способ организации учебной деятельности учащихся коррекционной школы / Печерский В.Г. // Дефектология. - 2000. - №1. - С. 44-47.

7. Прахина М.П. Практическая направленность преподавания ма­тематики во вспомогательной школе / Прахина М.П. // Дефектология. - 1991. - №5. -С.34-37.

8. Современные образовательные технологи / Селевко Г.К. [Учебное пособие]. – М.: Народное образование, 1998. - С. 63-64.

9. Тишин П.Г Возможности програмированного обучения в шко­ле / Тишин П.Г // Дефектология. - 1970. - №1. - С.46.

10.Хохліна О.П. Удосконалення змісту навчання та особливості оцінювання навчальних досягнень учнів допоміжної школи / Хохліна О.П. // Дефек­тологія. - 2002. -№3. - С.9-13.

11.Эк В.В. Словесная регуляция действий учащихся на уроках ма­тематики во вспомогательной школе / Эк В.В. //Дефектология. - 1988. - №1. -С.42-46.