Властивості карбіду кальцію

Для заповнення зазору між кромками зварюваних деталей і утворення валика шва в зварну ванну вводять присаджувальний метал, у вигляді дроту, прутків, який за хімічним складом повинен бути таким як і основний метал. Не можна зварювати метал дротом невідомої марки.

Для покращення властивостей металу шва в присаджувальний метал добавляють легуючі елементи.

Зварювальний дріт постачають в мотках масою не більше 80 кг і діаметром 0, 3; 0, 5; 0, 8; 1, 0; 1, 2; 1, 4; 1, 6; 2, 0; 2, 5; 3, 0; 4, 0; 5, 0; 6, 0; 8, 0; 10, 0; 12, 0 мм.

Позначення зварювального дроту складається з букв і цифр. Букви Св означають зварювальний, цифри після букв Св вказують на вміст вуглецю в сотих частках процента.

Наступні букви – умовні позначення легуючих елементів, а цифри після них – вміст легуючого елемента у процентах. Відсутність цифр означає, що даного елемента в дроті близько одного відсотка. Буква А в кінці умовного позначення вказує на підвищену чистоту металу, а спарена буква А вказує на понижений вміст сірки і фосфору в порівнянні з дротом, в позначенні якого одна буква А. Якщо дріт обміднений, то в кінці ставлять букву О.

Присаджувальний метал повинен відповідати наступним вимогам:

· температура плавлення присадки повинна бути не вищою від температури плавлення основного металу;

· поверхня дроту і прутка повинна бути рівною і чистою;

· присаджувальний метал повинен плавитися спокійно, без розбрискування;

· вміст шкідливих домішок в присаджувальному металі повинен бути мінімальним.

Флюси використовують для видалення з металу шва неметалічних включень, для захисту від окиснення кромок металу і присаджувального дроту. Флюс розчиняє оксиди, неметалічні включення, утворюючи легкоплавку суміш, яка легко піднімається в шлак.

Флюси використовують у вигляді порошків або паст. Для зварювання низьковуглецевих сталей їх не застосовують через утворювання легкоплавких оксидів заліза, що вільно виходять на поверхню шва. З флюсами зварюють чавуни, кольорові метали, високолеговані сталі.

Зварювальні флюси повинні відповідати таким вимогам:

· флюс має бути більш легкоплавким, ніж основний і присаджувальний метал;

· флюс повинен мати достатню рідкотекучість;

· флюс не повинен спричиняти корозію швів;

· флюс повинен активно розкиснювати оксиди і переводити їх в більш легкоплавкі хімічні сполуки або видаляти їх з ванни;

· утворений шлак повинен добре захищати метал від окиснення киснем і азотом повітря;

· шлаки повинні добре відокремлюватися від шва після зварювання;

· густина флюсу має бути меншою від густини основного і присаджувального металу, щоб шлак добре спливав на поверхню ванни і не залишався в металі шва.

Склад флюсу вибирають в залежності від властивостей зварюваного металу.

В зварювальній ванні утворюються основні і кислотні оксиди. Якщо утворюються основні оксиди, то застосовують кислий флюс, а якщо кислотні – основний флюс. В обох випадках реакція проходить за схемою:

основний оксид + кислий оксид = сіль

При зварюванні чавуну утворюється кислий оксид SiO_2, для розчинення якого вводять основні оксиди – К₂О, Na₂O. В якості основних флюсів застосовують вуглекислий натрій (Na₂CO₃), вуглекислий калій (К₂CO₃) і буру (Na₂B₄O₇).

При зварюванні міді, латуні утворюються основні оксиди (Cu₂O, ZnO, FeO і ін.), тому для розчинення їх вводять кислі флюси (сполуки бору).

Обладнання і матеріали: зразки зварних з’єднань, макети вентилів та балонів, редуктори, зварювальні дроти, присадки, колекція зразків металів і сплавів, зразки флюсів, довідкові таблиці.