Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Підстави до відмови в прийнятті позовної заяви
1. Заінтересована особа має право в установленому порядку звертатися до суду за захистом порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. В силу ст. 6 ЦПК відмова від права на звернення в суд недійсна. Суддя зобов'язаний прийняти заяву та порушити цивільну справу. Відмова в порушенні справи можливий лише з підстав, зазначених у законі. Як зазначив Пленум Верховного Суду Республіки Білорусь у постанові " Про застосування норм Цивільного кодексу при розгляді цивільних справ у суді першої інстанції" від 28 липня 2001 року № 7, не допускається відмова в порушенні справи за підставами, не передбаченими ЦПК, а також іншими законодавчими актами, в тому числі з мотивів пропуску строку позовної давності та неподання доказів при подачі заяви до суду. Не може служити підставою для відмови в порушенні справи відсутність норми права, що регулює спірні відносини. В даному випадку суд, керуючись ст. 21 ЦПК, застосовує аналогію закону чи аналогію права. 2. ЦПК передбачає дві групи підстав відмови в порушенні цивільної справи. Суддя може відмовити у порушенні справи: у зв'язку з відсутністю у заявника права на звернення в суд (ст. 245 ЦПК); у зв'язку з наявністю до цього перешкод (ст. 246 ЦПК). 3. У відповідності зі ст. 245 ЦПК суддя відмовляє у порушенні справи у зв'язку з відсутністю у заявника права на звернення в суд, якщо: позовна заява не підлягає розгляду в судах через непідвідомчість; після смерті громадянина, а також у зв'язку з ліквідацією юридичної особи, які були однією із сторін у справі, спірне правовідношення не допускає правонаступництва; є що вступило в законну силу, винесене по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав рішення суду чи ухвала суду про припинення провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або затвердженням мирової угоди сторін; позовна заява про порушення справи подано особою, яка уклала з відповідачем договір про передачу даного спору на вирішення третейського суду; є що вступило в законну силу прийняте по спору між тими ж сторонами, про те саме предметі і з тих ж підставах рішення третейського суду, за винятком випадків, коли є що набрало законної сили ухвала суду про відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або про скасування рішення третейського суду; відбулося рішення товариського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. 4. Згідно ст. 246 ЦПК, суддя відмовляє в порушенні справи у зв'язку з наявністю до цього перешкод, якщо: справа непідсудна даному суду; позивачем не додержано встановленого для даної категорії справ порядок попереднього позасудового вирішення справи; справа по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав знаходиться на розгляді в тому ж або іншому суді; позовну заяву подано недієздатною особою; позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на його підписання або пред'явлення; позовну заяву в інтересах дієздатного громадянина або юридичної особи недержавної форми власності подано державними органами, іншими юридичними особами чи громадянами без згоди цього громадянина чи юридичної особи; заява про порушення справ, що виникають з адміністративно-правових відносин, і справ особливого виробництва пов'язане зі спором про право, підвідомчому суду. 5. У разі відмови в порушенні справи у зв'язку з відсутністю у заявника права на звернення в суд (ст. 245 ЦПК) повторне звернення до суду з заявою по тій же справі не допускається. Відмова в порушенні справи з підстав, передбачених ст. 246 ЦПК, не перешкоджає повторному зверненню до суду з заявою по тій же справі, якщо зацікавленою особою в установленому порядку буде усунуто допущене порушення (наприклад, представнику буде видана довіреність на пред'явлення позову в суд від імені заінтересованої особи). 6. Суддя, відмовляючи в порушенні справи, виносить про це мотивовану ухвалу. У ньому суддя повинен вказати, в який орган слід звернутися заявнику, якщо справа непідвідомчої суду або непідсудна даному суду, або як усунути обставини, що перешкоджають порушенню справи. Визначення судді про відмову в порушенні справи вручається заявнику одночасно з поверненням поданих йому документів. 7. На ухвалу судді про відмову в порушенні справи може бути подана приватна скарга чи принесений приватний протест (ч. III ст. 247 ЦПК). Ухвала про порушення справи самостійному оскарженню і опротестуванню не підлягає, але заперечення проти неї можуть бути включені до касаційної скарги чи протест. 8. По вже порушеній справі неприпустимо виносити ухвалу про відмову у прийнятті заяви. Суддя, якщо процес виник неправомірно, повинен вирішити питання про припинення провадження у справі або залишення заяви без розгляду.
|