Арбітражний керуючий: правові підстави діяльності, порядок призначення, оплата праці, винагорода, відшкодування витрат, відповідальність, страхування

Більш ніж за тринадцять років існування, правовий статус арбітражного керуючого зазнав чималих змін. Достатньо відмітити такі еволюційні процеси, як зміни в порядку отримання ліцензії від п’ятирічного терміну до безстрокового, від ролі посередника між боржником, кредиторами та судом до ключового учасника судового та позасудового процесів у справах про банкрутство.

Але найбільші зміни в правовому статусі арбітражного керуючого виникли після вступу в дію Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 22.12.2011 р. (надалі – Закон про банкрутство). Це випиває з наступного:

- по – перше, із суб’єкта підприємницької діяльності, арбітражний керуючий стає суб’єктом незалежної професійної діяльності (ч.1 ст. 4 Закону про банкрутство);

- по – друге, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства – боржника (ч.2 ст. 4 Закону про банкрутство);

- по – третє, арбітражний керуючий здійснює свою діяльність на підставі отриманого свідоцтва у порядку, встановленому цим Законом та внесення до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України (ч.3 ст. 4 Закону про банкрутство).

Як і раніше, арбітражний керуючий може виступати в справах про банкрутство в якості розпорядника майна, керуючого санацією та ліквідатора.

Слід також зазначити, що діяльності арбітражного керуючого у Законі про банкрутство присвячений цілий розділ VIII, в якому містяться норми, щодо вимог до арбітражного керуючого, його прав та обов’язків, порядку отримання права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, порядку призначення та усунення арбітражного керуючого, порядку контролю за діяльністю арбітражного керуючого, страхуванню відповідальності арбітражного керуючого, порядку припинення діяльності арбітражного керуючого, винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

Необхідно відмітити, що нова редакція Закону про банкрутство суттєво змінює повноваження арбітражного керуючого при виконанні ним обов’язків розпорядника майна, керуючого санацією та ліквідатора.

Констатуючи загальні положення змін, що стосуються діяльності арбітражного керуючого в справах про банкрутство, не можна не зупинитися на окремих «новаціях» в Законі про банкрутство, які унеможливлюють або ускладнюють цю діяльність.

Арбітражний керуючий – як суб’єкт незалежної професійної діяльності.

Перш за все, слід зазначити, що поняття суб’єкта незалежної професійної діяльності випливає з абзацу 2 п. 14.1.226 Податкового Кодексу України, яким визначено, що «незалежна професійна діяльність – це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією та ліквідаторів), аудиторів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою – підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб».

Що потягнуло за собою визначення арбітражного керуючого як суб’єкта незалежної професійної діяльності.

По – перше, змінена система підготовки, стажування, складання фахового іспиту, отримання свідоцтва, яке дає право на здійснення діяльності арбітражного керуючого та внесення до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією та ліквідаторів) України.

По – друге, змінена система оподаткування зі спрощеної системи на загальну відповідно до ст. 178 Податкового Кодексу України.

По – третє, відповідно до підпункту б) пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» - арбітражні керуючі є суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення.

Після набрання чинності нової редакції Закону про банкрутство змінилася система підготовки арбітражних керуючих, отримання ними статусу арбітражного керуючого, як суб’єкта незалежної професійної діяльності, вона стала схожим на отримання статусу адвоката або нотаріуса.

Фактично, система підготовки арбітражних керуючих та отримання статусу арбітражних керуючих складається з трьох етапів.

На першому етапі фізичні особи, які мають намір стати арбітражними керуючими, проходять на протязі одного місяця навчання на спеціальних курсах арбітражних керуючих в навчальних закладах, які сформовані відповідно до п.п. 2.4 – 2.15 «Положення про систему підготовки і перепідготовки осіб, які мають намір здійснювати діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), та підвищення кваліфікації і перепідготовки арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.12.2012 №1937/5 (надалі – Положення №1937/5).

Згідно до п. 2.19 Положення №1937/5 навчання на курсах завершується проведенням у закладі, який здійснював навчання, підсумкового заліку. У разі успішної здачі заліку особам видається сертифікат про проходження навчання у сфері відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. Строк дії сертифіката становить два роки з моменту його видачі. На цьому перший етап підготовки арбітражного керуючого закінчується.

Другий етап - полягає в необхідності проходження на протязі шести місяців стажування. Стажування проводиться в порядку, встановленому главою 3 Положення №1973/5. При цьому слід зазначити, що порядок проходження стажування має багато неузгоджених норм. Так, не зрозуміло за яким принципом буде призначатися керівник стажування, якщо ніхто із можливих кандидатів на це не дасть своєї згоди, по якому принципу буде здійснюватися фінансування стажування, хто із керівників стажування буде давати відгук, якщо за час стажування буде декілька керівників. Ці питання потребують ретельного вивчення і вирішення на рівні внесення змін до Положення №1973/5. Після проходження стажування і отримання від керівника стажування відгуку за результатами стажування і направлення його до Кваліфікаційної комісії, може бути вирішення питання щодо здійснення третього етапу підготовки і отримання статусу арбітражного керуючого.

Третій етап – полягає в складанні арбітражним керуючим кваліфікаційного іспиту. Порядок складання кваліфікаційного іспиту особам, які мають намір здійснювати діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), шляхом автоматизованого анонімного тестування затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 14.01.2013 №93/5 «Про отримання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)» (далі – Наказ №93/5). Іспит проводить постійно діюча кваліфікаційна комісія, яка призначається Наказом Міністра юстиції України

Слід звернути увагу на деякі питання, які містяться у порядку, затвердженому Наказом №93/5. Наприклад, обов’язковість надання кваліфікаційній комісії довідки про проходження медичного огляду. З огляду на цей документ не зрозуміло яка довідка про проходження медичного огляду повинна надаватися кваліфікаційній комісії, якому критерію повинен відповідати стан здоров’я особи, яка буде здійснювати діяльність арбітражного керуючого, яким документом це передбачено. Відповідь на це жодним чином не міститься в законодавстві про банкрутство.

Сам іспит буде здійснюватися по – новому, шляхом проведення незалежного тестування по сорока питанням.

Тільки після успішної здачі іспиту можна отримати свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого з необмеженим строком дії.

Із всього вищевикладеного випливає наступне: щоб отримати свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) необхідно пройти досить довгий та складний шлях навчання та складання іспиту, що призведе до скорочення кількості бажаючих, і, можливо, виключить вхід випадкових осіб в професію.

Важливе місце в Положенні №1973/5 займає розділ, пов\'язаний з порядком перепідготовки осіб, які мають намір здійснювати діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та діючих арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).

Перепідготовка проводиться в двох випадках:

- коли особа, яка мала намір здійснювати діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) не склала повторного кваліфікаційного іспиту;

- коли у діючого арбітражного керуючого анульовано свідоцтво на право здійснювати діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Порядок проведення перепідготовки такий самий, як і порядок підготовки осіб, які мають намір здійснювати діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Незважаючи на те, що арбітражні керуючі отримають свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) з необмеженим строком дії, Положенням №1973/5 передбачено, що арбітражні керуючі не рідше одного разу на два роки повинні підвищувати свою кваліфікацію.

Підвищення кваліфікації арбітражних керуючих здійснюється у формі короткострокового підвищення кваліфікації шляхом участі у семінарі з питань банкрутства та відновлення платоспроможності боржника.

Підвищення кваліфікації організовуються та проводяться закладами, що включені до переліку закладів та Всеукраїнськими саморегульованими організаціями арбітражних керуючих (ВСРО). При цьому ВСРО організовує та проводить підвищення кваліфікації не частіше ніж один раз на рік, в той час, як заклад, включений до переліку, не рідше одного разу на рік повідомляє про намір проведення підвищення кваліфікації.

Пунктом 4.7 Положення №1973/5 наданий перелік тематик, по яких здійснюється підвищення кваліфікації арбітражних керуючих, а пунктами 4.8 – 4.11 цього ж Положення встановлено порядок проведення заліку та отримання відповідного свідоцтва про підвищення кваліфікації.

Також пунктом 4.14 Положення №1973/5 встановлено, що Державний орган з питань банкрутства постійно здійснює моніторинг осіб, які пройшли підвищення кваліфікації. У разі виявлення осіб, які не пройшли підвищення кваліфікації у встановлений термін Державний орган з питань банкрутства вносить подання до Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, щодо застосування до них дисциплінарних стягнень, передбачених Законом.

Таким чином, арбітражні керуючі постійно підвищують свою кваліфікацію, що в зрештою підніме рівень знань і дій арбітражних керуючих в справах про банкрутство.

Як вказувалось вище, змінена система оподаткування діяльності арбітражного керуючого як суб’єкта незалежної професійної діяльності.

Із визначення терміну «незалежна професійна діяльність» підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 «Податкового Кодексу України» випливає, що фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність арбітражного керуючого, не може бути підприємцем у межах такої діяльності та повинна пройти процедуру припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця.

Водночас чинним законодавством не заборонено фізичній особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність арбітражного керуючого, бути підприємцем та здійснювати іншу, відмінну від діяльності арбітражного керуючого, підприємницьку діяльність не заборонену законом. При цьому така особа повинна подавати податкову звітність та платити податки в терміни, передбачені законодавством як фізична особа – підприємець.

Що стосується оподаткування діяльності арбітражного керуючого, як суб’єкта незалежної професійної діяльності, слід зазначити, що відповідно до пункту 167.1 статті 167 Податкового Кодексу України доходи від такої діяльності оподатковуються за ставкою 15%, а якщо доходи в календарному місяці перевищують десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного податкового року, то до суми такого перевищення застосовується ставка оподаткування у розмірі 17%.

Важливе значення при здійсненні оподаткування має перелік витрат, на які можна зменшити доходи.

Податковим Кодексом України не передбачено будь – якого переліку витрат для особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність арбітражного керуючого. Але, враховуючи специфіку цієї діяльності податківцям, разом з фахівцями в галузі банкрутства слід визначитися з переліком таких витрат. На думку автора цієї статті до таких витрат можна було би віднести такі:

• оренда офісу та комунальні платежі, поточний ремонт;

• страхування професійної діяльності;

• виготовлення печатки, штампів (своєї та по підприємствам);

• відрядження (бензин, амортизація авто), проїзд іншим транспортним засобом, проживання тощо;

• участь у семінарах, конференціях і т.д., підвищення кваліфікації;

• сплата щорічних внесків в саморегульовану організацію;

• канцтовари та інші витрати для ведення господарської діяльності;

• програмне забезпечення (Ліга, 1С і т.і.), користування електронною базою законодавства:

√ послуги в сфері інформатизації;

√ обробка ключів та сертифікатів ЕЦП.

• інтернет (телекомунікаційні послуги);
технічне забезпечення діяльності (телефони, факси, комп’ютери, меблі, сейфи тощо);

• обслуговування технічного обладнання (ремонт оргтехніки, заміна швидкозношувальних матеріалів (диски, флешки, картриджі тощо);

• передплата спеціалізованих видань;

• охорона офісу;

• охорона майна боржника;

• послуги архіваріуса (передача документів підприємства банкрута та власного архіву до архівної установи);

• відкриття та обслуговування банківського рахунку само зайнятої особи;
поштові та кур’єрські послуги;

• послуги залучених спеціалістів: експерти, аудитори, бухгалтери тощо;
сплата податків (ЄСВ);

• оплата праці та обов’язкові нарахування у фонд оплати праці найманих працівників (помічників) (4 особи);

• отримання платних довідок з державних реєстрів, МРЕВ, техогляд, Держкомзем тощо;

• витрати на проведення конкурсів з визначення організаторів торгів, з визначення оцінювачів тощо;

• публікації повідомлень в засобах масової інформації;

• інші витрати, пов’язані з соціальним пакетом арбітражного керуючого (додаткові витрати на санаторно – курортне лікування, медичне страхування тощо).

Щодо обліку доходів і витрат арбітражного керуючого необхідно підкреслити, що він, як суб’єкт незалежної професійної діяльності, самостійно здійснює такий облік. За результатами звітного року до 01 травня наступного року подає податкову декларацію, а до 01 серпня самостійно здійснює сплату податкового зобов’язання визначеного у податковій декларації.

У зв’язку з набуттям арбітражним керуючим статусу суб’єкта незалежної професійної діяльності, не можна не висловитися щодо отримання ним статусу суб’єкта відповідальності за корупційні правопорушення.

Відповідно до підпункту б) пункту 2) частини 1 статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (надалі – Закон про корупцію) визначено, що суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення є «особи, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, оцінювачі, а також експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейського суду під час виконання ними цих функцій, інші особи в установлених законом випадках)».

У зв’язку з цим, слід звернути увагу на діяльність арбітражного керуючого з точки зору конфлікту інтересів і їх врегулювання, а також з точки зору прозорості інформації і порядку її надання. Законом про корупцію визначено які дії підпадають під корупційне правопорушення та яка відповідальність настає за ці правопорушення.

Арбітражний керуючий – як службова особа

Поняття службової особи визначено в частині 3 статті 18 Кримінального Кодексу України. Нею є «особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов’язані з виконанням організаційно – розпорядчих чи адміністративно – господарських функцій або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом».

Враховуючи те, що в різних процедурах банкрутства, арбітражні керуючі наділені різними повноваженнями, можна зробити висновок, що в кожній процедурі банкрутства вони наділяються цими повноваженнями як службова особа. Так, при виконанні функцій розпорядника майна арбітражний керуючий має особисті повноваження, спільні повноваження та повноваження по здійсненню контролю за діями органів управління боржника. Відповідно до частини 3 статті 22 Закону про банкрутство на розпорядника майна покладені особисті обов’язки щодо:

• розгляду заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли в установленому цим Законом порядку;

• вести реєстр вимог кредиторів;

• повідомляти кредиторів про результати розгляду їхніх вимог;

• вживати заходів для захисту майна боржника;

• аналізувати фінансово – господарську діяльність, інвестиційне становище боржника та його становище на ринках;

• виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства;

• скликати збори кредиторів та організовувати їх проведення;

• надавати Державному органу з питань банкрутства відомості необхідні для ведення Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено справу про банкрутство;

• надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника.

Крім особистих повноважень Законом про банкрутство на розпорядника майна покладені повноваження по спільним діям з органами управління боржника, а саме:

• не пізніше двох місяців від дня порушення провадження у справі про банкрутство разом з боржником організувати та забезпечити проведення інвентаризації майна боржника та визначити йог вартість;

• брати участь у розробці плану санації у випадках, передбачених цим Законом та, за можливості проведення санації боржника, розробити разом з боржником (не пізніше двох місяці від дня порушення провадження у справі про банкрутство) план санації боржника та подати йог на розгляд комітету кредиторів.

Законодавець також поклав на розпорядника майна повноваження по здійсненню контролюючих функцій, які полягають в наступному:

• органи управління боржника не мають права без згоди розпорядника майна приймати рішення про (частина 5 статті 22 Закону про банкрутство):

› реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) і ліквідацію боржника;

› створення юридичних осіб або про участь в інших юридичних особах;

› створення філій та представництв;

›виплату дивідендів;

› проведення боржником емісій цінних паперів;

› вихід зі складу учасників боржника юридичної особи, придбання в акціонерів раніше випущених акцій боржника.

• рішення про участь боржника в об’єднаннях, асоціаціях, спілках, холдингових компаніях, промислово – фінансових групах чи інших об‘єднаннях юридичних осіб приймається органами управління боржника за згодою розпорядника майна (частина 6 статті 22 Закону про банкрутство);

• керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна вчиняють правочини (укладають договори (частина 8 статті 22 Закону про банкрутство) щодо:

› відчуження або обтяження нерухомого майна боржника, в тому числі його передачі в оренду, заставу, внесення зазначеного майна до статутного капіталу іншого підприємства або господарського товариства, розпорядження нерухомим майном боржника у будь – якій спосіб;

› одержання та видачі позик (кредитів), надання поруки, гарантій, уступки прав вимог, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника;

› розпорядження у будь – який спосіб іншим майном боржника, балансова вартість якого, становить понад один відсоток балансової вартості активів боржника, та укладання інших значних правочинів (договорів).

• стягнення грошових коштів за зобов’язаннями, на які не поширюється дія мораторію, проводиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий (частина 5 статті 19 Закону про банкрутство).

Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.

Аналізуючи визначені повноваження розпорядника майна, необхідно зазначити, що з метою запобігання зловживання з боку органів управління боржника, необхідно письмово попередити керівника боржника про його обов’язок, письмово узгоджувати з розпорядником майна всі вищевказані дії.

Невиконання керівником боржника положень частин 5, 6, 8 статті 22 Закону про банкрутство щодо письмового узгодження з розпорядником майна окремих дій, вказаних вище, тягне за собою відповідальність відповідно до Закону.

Розпорядник майна повинен ретельно вивчати всі запити керівника боржника щодо питань, які потребують узгодження з розпорядником майна і надавати згоду тільки на законних підставах. У разі незаконних дій з боку розпорядника майна, невиконання або неналежного виконання ним своїх повноважень він, як службова особа, в силу частини 4 статті 22 Закону про банкрутство, несе відповідальність відповідно до діючого Законодавства України (цивільну, адміністративну та кримінальну).

Незважаючи на те, що з розпорядником майна погоджується багато питань, він, відповідно до частини 10 статті 22 Закону про банкрутство не має права втручатися в оперативно – господарську діяльність боржника, крім випадків, передбачених Законом про банкрутство. Більш того, частиною 11 статті 22 встановлено, що «призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника». Але, у разі виявлення з боку органів управління боржника дій, які створюють перешкоди діям розпорядника майна чи інші порушення законодавства, за клопотанням кредиторів або інших учасників справи про банкрутство, ухвалою господарського суду, повноваження керівника та виконавчих органів управління боржника припиняються, а виконання обов’язків тимчасово покладаються на розпорядника майна до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника та виконавчих органів управління боржника.

Наведені повноваження розпорядника майна не є вичерпними. Незважаючи на те, що в процедурі розпорядження майном розпорядник майна не є посадовою особою, законодавець наділив його спеціальними функціями, які притаманні посадовим особам боржника або його органам управління. Так, відповідно до частини 7 статті 22 Закону про банкрутство, господарський суд за заявою розпорядника майна, скасовує арешт з майна боржника чи інші обмеження щодо розпорядження його майном у разі, якщо такі арешти чи обмеження, перешкоджають господарській діяльності боржника та відновлення його платоспроможності. А частиною 9 цієї ж статті розпоряднику майна надано право на подання до господарського суду позову щодо визнання недійсним правочинів (договорів), укладених боржником з порушенням порядку, встановленого Законом про банкрутство, а також позовів щодо визнання недійсними актів, прийнятих у процедурі розпорядження майном стосовно зміни організаційно – правової форми боржника.

Зовсім інші повноваження законодавець покладає на арбітражного керуючого при призначенні його господарським судом керуючим санацією. Відкриття процедури санації змінює правовий статус органів управління боржника та керівника. Частиною 4 статті 28 Закону про банкрутство встановлено, що з моменту винесення ухвали про введення процедури санації:

• керівник боржника звільняється з посади у порядку, визначеному законодавством;

• управління боржника переходить до керуючого санацією;

• припиняються повноваження органів управління боржника – юридичної особи щодо управління та розпорядження майном боржника, повноваження органів управління передаються керуючому санацією, за винятком повноважень, передбачених планом санації.

Органи управління боржника протягом трьох днів з дня прийняття рішення про введення процедури санації та призначення керуючого санацією, зобов’язані здійснити передачу керуючому санацією бухгалтерської та іншої документації боржника, його печаток, штампів, матеріальних та інших цінностей.

Вищенаведені норми Закону про банкрутство встановлюють те, що з моменту винесення ухвали про введення процедури санації і призначення керуючого санацією, арбітражний керуючий, який виконує повноваження керуючого санацією, стає посадовою особою боржника зі збільшеними повноваженнями, бо, до нього переходять, як повноваження керівника боржника, так і повноваження всіх органів управління, в тому числі і власника майна боржника. Згідно частини 9 статті 28 Закону про банкрутство, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника не може обмежувати повноваження керуючого санацією щодо розпорядження майном боржника.

Крім виконання повноважень керівника боржника, керуючому санацією, відповідно до частини 5 та 6 статті 28 Закону про банкрутство, надані додаткові права та обов’язки, виконання яких дозволяє керуючому санацією здійснити санаційні заходи по відновленню платоспроможності боржника.

Слід зазначити, що в процедурі ліквідації боржника, арбітражний керуючий, призначений відповідно до частини 1 статті 40 ліквідатором, набуває статусу посадової особи боржника.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури згідно до частини 2 статті 38 Закону про банкрутство, припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв’язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.

Як і в процедурі санації, в ліквідаційній процедурі на арбітражного керуючого покладені не тільки повноваження посадової особи банкрута, а і спеціальні повноваження, які спрямовані на формування ліквідаційної маси банкрута, заходи, спрямовані на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, реалізація майна банкрута, відповідно до Закону про банкрутство, та розрахунки з кредиторами в порядку, встановленому статтею 45 Закону про банкрутство.

Слід звернути увагу, що у ліквідаційній процедурі ліквідатор приймає всі рішення одноособово, без втручання комітету кредиторів і власника майна, крім окремих випадків, коли власником майна – є держава, або в статутному капіталі підприємства частка державної власності перевищує 50%.

Законом про банкрутство передбачена процедура оскарження дій або бездіяльності ліквідатора до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушені такими діями чи бездіяльністю (частина 11 статті 41 Закону про банкрутство).

Нова редакція Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка вступила в дію з 19.01.2013 р., змінила правовий статус арбітражного керуючого: з суб’єкта підприємницької діяльності на суб’єкт незалежної професійної діяльності.

Водночас арбітражний керуючий тримав новий правовий статус – статус службової особи.

При виконанні своїх повноважень в справах про банкрутство, на арбітражного керуючого, як на службову особу у різних процедурах, покладаються як загальні повноваження, так і особисті повноваження, тобто Законом та судом на арбітражного керуючого покладаються організаційно – розпорядчі та адміністративно – господарські повноваження, порушення яких тягне за собою відповідальність, відповідно до діючого законодавства.