Синекдоха – різновид метонімії. (від грецького Synek­doche — співвідношення) заміна назви цілого предмета назвою його частини.

· Червонашапочка – на позначення всієї дівчинки – лише її головний убір;

· Ногимоєї тут не буде – на позначення цілої людини – тільки частина її тіла;

· Вчися шануватикопійку – на позначення всіх грошей – найменша частина грошей.

носа не показує; ноги моєї там не буде.
Повз них все йшли і йшли підняті коміри, капелюхи, кепки і спецівки, окуляри і берети, цокали туфельки і човгали матерчаті боти. Час від часу проходили роздуті портфелі (Є. Носов);
* вживання однини замість множини, рідше навпаки: зібралася вся школа, державна копійка, наш
люд, хвиля в берег б’є дзвінка.
Синекдоха наявна й у таких словосполученнях, як сто шабель (сто бійців), мати руку (знайомого), Чер­воний Капелюшок (дівчинка в черво­ному капелюшку), заклеїт и вікна (заклеїти рами вікон).

Сентименталізм — напрям у європейській літературі, другої половини XVIII — початку ХІХ ст., що характеризується прагненням, відтворити світ почуттів простої людини й викликати співчуття читача до героїв твору. Сентименталізм розвивався як утвердження чуттєвої, ірраціональної стихії в художній творчості на противагу жорстким, раціоналістичним нормативам класицизму та властивому добі Просвітництва культу абсолютизованого розуму. Сентименталізм відкидає класицистичний поділ жанрів на «високі» і «низькі», усі вони стають рівноправними. Письменники-сентименталісти відкрили здатність простої людини, не зіпсованої цивілізацією, передовсім ідеалізованого селянина, до тонких чуттєвих переживань.
Визначальні риси сентименталізму:
- відтворення почуттів і пристрастей людини як основний предмет зображення;
- позитивні герої — представники середніх і нижчих верств суспільства;
- вільна побудова твору;
- підвищена емоційність зображення подій та характерів, їх нетиповість;
- мальовничі сільські пейзажі;
- розробка переважно епічних форм, виникнення ліро-епосу;
- інтенсивне використання пестливої форми та слів, що означають почуття й настрої. В Україні сентименталізм найяскравіше проявився у творчості І. Котляревського («Наталка-Полтавка») та Г. Квітки-Основ'яненка («Маруся», «Сердешна Оксана», «Козир-дівка», «Щира любов» тощо).

ТавтолОгія – повторення одного й того ж слова, однокореневих чи близьких за значенням, щоб з більшою силою виразити щось важливе у висловленій думці.

" Мати любила його без пам'яті, тряслась над ним і у всім волила його волю" (Іван Франко).
«Як стрель стрельнув у дівчину» (Панас Мирний).
«... було чути, Як реве ревучий» (Тарас Шевченко).

Троп – слово або вираз, вжитий у переносному, образном у значенні.

Уособлення, або Прозопопея – різновид метафори: зображення неживих предметів або абстрактних явищ із наданням їм властивостей живих істот.