Методи управління фінансовими ризиками.

Учасники фінансового ринку України несуть такі ризики:

· Як емітенти;

· Як інвестори;

· За операціями з цінними паперами за дорученням клієнтів чи як андеррайтер (якщо виступають як інвестиційний інститут – фінансовий посередник) та дилер на рику цінних паперів.

Зниження ступеня ризику – скорочення ймовірності і обсягу втрат. При виборі конкретного способу управління ризиком інвестор повинен виходити із таких принципів:

1) Не можна ризикувати більше, ніж дає змогу зробити власний капітал;

2) Необхідно думати про наслідки ризику;

3) Не можна ризикувати великим заради малого;

Реалізація першого принципу означає, що, перш ніж вкладати капітал, інвестор повинен: визначити максимально можливий розмір збитку за даним ризиком, зіставити його з об’єктом вкладеного капіталу; зіставити його з усіма власними ресурсами і визначити, чи не призведе втрата цього капіталу до банкрутства інвестора.

Реалізація другого принципу потребує, щоб інвестор, знаючи максимально можливу величину збитку, визначив, до чого може призвести збиток, якв ймовірність ризику, і прийняв рішення про відмову від ризику, про взяття ризику на свою відповідальність чи про передачу ризику на відповідальність іншої особи.

Дія третього принципу особливо чітко проявляється при передачі фінансового ризику. У цьому разі він означає, що інвестор повинен визанчити прийнятне для нього співвідношення між страховою премією і страховою сумою. Стархова премія, чи страховий внесок – це плата за страховий ризик страхувальника страховику. Страхова сума – це грошова сума, на яку застраховані матеріальні цінності (або громадянська відповідальність, життя, здоров’я). Інвестор не повинен барти ризику на себе, якщо розмір збитку можливо більший, ніж страхова премія.

Для зниження ступеня фінансового ризику застосовуються різні способи:

Диверсифікація – являє собою процес розподілу інвестованих коштів між різними об’єктами вкладання, які безпосередньо не пов’язані між собою. На цьому принципі базується діяльність інвестиційних фондів, які продають клієнтам свої акції, а отримані кошти вкладають у різні цінні папери, що купуються фондом на ринку і дають постійний прибуток.

Придбання додаткової інформації – інвестор іноді приймає рішення, коли результати не визначені і засновані на обмежаній інформації. Природно, що якби у інвестора була повніша інформація, він міг би зробити кращий прогноз і знизити ризик. Це робить інформацію товаром. Інформація є досить цінним товаром, за який інвестор готовий платити великі гроші.

Лімітування – це встановлення ліміту, тобто граничних сум витрат, продажу, кредиту. Лімітування є важливим засобом зниження ступеня ризику і застосовується банками при видачі позик (при продажу товарів у кредит).

Страхування – сутність стархування виражається в тому, що інвестор готовий відмовитися від частини прибутків, тільки б уникнути ризику. Для страхування характерні:

v Цільове призначення створенного грошового фонду, витрачання його ресурсів тільки на покриття втрат (надання допомоги) в обумовленних випадках;

v Ймовірнісний характер відносин, оскільки заздалегідь невідомо, коли настане відповідальна подія, якою буде її сила і кого із страхувальників вона зачепить;

v Поверненість коштів, тому що ці кошти призначені для виплати відшкодування втрат від усіх страхувальників, а не від кожного окремо.

У процесі страхування відбувається перерозподіл коштів між учасниками створення страхового фонду: відшкодування збитків одному або декільком страхувальникам зійснюється шляхом розподілу втрат на всіх. Кількість страхувальників, які внесли платежі протягом того чи іншого періоду, більша від кількості тих, хто отримає відшкодування.

Широко використовується метод страхування цінового ризику шляхом проведення протилежних операцій із різними видами біржових контрактів. Цей метод отримав назву хеджування.

Хеджування – купівля і або продаж похідних цінних паперів (опціонів або ф’ючерсів) для того, щоб знизити ризик можливих втрат від майбутніх біржових угод.

Питання для самоконтролю:

1. Дайте характеристику економічному ризику;

2. Дайте характеристику класифікації ризиків;

3. Дайте характеристику видам ризику;

4. Опишіть методи зниження міри фінансового ризику;

5. Опишіть методи управління фінансовими ризиками;

6. Опишіть методи оцінки ризику на фінансовому ринку.