Сутність соціальної політики та її структура.

Вивчаючи це питання, слід підкреслити, що соціальна сфера має надзвичайно багатоманітну, складну й динамічну структуру, яка характеризується цілою низкою взаємозв’язаних та взаємодіючих параметрів, що окреслюють соціальний простір, в якому живе, працює й відпочиває людина. Головними чинниками, що нині визначають розвиток соціальної сфери, є насамперед соціальне становище людини в суспільстві, котре визначається рівнем соціальної свободи особистості та можливості її самореалізації, наявність та ефективність її соціальної захищеності, характер взаємозв’язку особистих, групових та суспільних інтересів, зрілість життєвих потреб і можливість їх задоволення тощо.

Не менш важливими параметрами соціальної сфери є існуючі у суспільстві умови праці, побуту, дозвілля, охорони здоров’я, ступінь їх відповідності стандартам сучасного життя; стан і динаміка соціальної структури, відносин між класами, соціальними верствами, іншими спільнотами, відносини людини й суспільства з навколишнім середовищем і т.п.

Що ж таке соціальна політика? Який зміст вкладається в це поняття? В політології соціальна політика розглядається як особливий напрямок діяльності суб’єктів соціально-політичного життя, спрямований на забезпечення сприятливих умов і засобів існування індивідів, на реалізацію життєво важливих соціальних потреб та інтересів людей і соціальних спільнот. Соціальна політика — це діяльність владних структур, інших суб’єктів соціально-політичного життя, що знаходить свій вияв в управлінні соціальним розвитком суспільства, у здійсненні заходів для задоволення матеріальних і духовних потреб його членів та в регулюванні процесів соціальної диференціації суспільства. Основною метою соціальної політики є досягнення в суспільстві рівноваги, стабільності, цілісності й динамізму.

Соціальне життя — це насамперед діяльність людей, що входять у соціальні спільності (класи, соціальні верстви та групи тощо). Становище й роль соціальних спільностей суттєво різняться між собою, а їх сукупність становить соціальну структуру суспільства, тобто сукупність взаємозв’язаних і взаємодіючих соціальних спільностей і відносин між ними.

Для визначення змін у соціальній структурі вчені пропонують декілька орієнтирів і підходів. Найбільший інтерес становлять теорії класів і стратифікації, що на даний момент здобули значну популярність серед фахівців та вчених, що розробляють теорію соціального життя суспільства.

Який же вигляд має соціальна структура нашого суспільства? Деякі дослідники уявляють її як сукупність таких страт або верств: вища політична еліта, середні верстви правлячого апарату, його низові працівники; промисловці та підприємці; провідні господарські керівники об’єднань; господарські керівники середнього рівня; низові керівники (до майстрів і бригадирів); спеціалісти різноманітних профілів, робітники різної кваліфікації і соціального статусу; члени колгоспів, кооператори, фермери; пенсіонери та інваліди; сезонні робітники, декласовані та кримінальні елементи тощо.

Перехід до ринкової економіки, приватизація державної власності з необхідністю підвищують роль власності, яка тепер зможе реально виступати як критерій соціальної диференціації в Україні. З’являються вже нові соціальні групи, зокрема підприємці, в усіх сферах нашого суспільства, зміцнюється підприємництво, орієнтоване на ефективну працю та отримання прибутків, котре має стати джерелом формування середнього класу, зростання кількості його представників буде гарантом соціальної стабільності й розвитку суспільства.

Ситуація, яка склалася у соціальній сфері в Україні та інших країнах СНД, поставила перед суб’єктами соціальної політики як пріоритетну проблему прогнозування, запобігання та оперативного подолання соціальних конфліктів. Соціальний конфлікт — це явний або прихований стан протиборства суб’єктивно протилежних інтересів, цінностей, цілей та тенденцій розвитку соціальних суб’єктів, пряме або непряме зіткнення соціальних сил на грунті протидії існуючому соціальному порядку, це особлива форма історичного руху до нової соціальної єдності.

Необхідно підкреслити, що суб’єктами соціального конфлікту можуть бути тільки люди, які виступають як індивідуально, так і спільно. Конфліктні відносини можуть виникнути між індивідом і соціальною групою, оскільки інтереси індивіда і групи не завжди збігаються. Індивід також може вступати в конфліктні відносини з соціальними верствами, класами і навіть цілим народом або державою.

На закінчення треба наголосити, що тривале ігнорування у колишньому СРСР проблематики соціальних конфліктів призвело до того, що суспільні науки виявилися не готовими запропонувати державним, суспільним інститутам і політикам грунтовного теоретичного аналізу феномена конфліктності і практичних рекомендацій для врегулювання процесів розвитку конфліктних ситуацій. За цих умов стає надзвичайно актуальним завдання максимального освоєння накопиченого світовою науковою думкою теоретичного багажу в галузі конфліктології, а також прискореного розвитку власних досліджень у цій науці, яка тривалий час у нас вважалася «зайвою».

Плани семінарських занять

1. Зміст і сутність соціальної політики.

2. Пріоритетні напрямки здійснення соціальної політики в Україні.

Теми рефератів

1. Соціальний захист населення в умовах ринкових перетворень.

2. Молодіжна політика зайнятості.

Література

Андрущенко В., Михальченко А. Сучасна соціальна філософія. — К., 1996.

Базилюк П.В. Соціальний захист населення. — К., 1992.

Ганслі Теренс. Соціальна політика та соціальне забезпечення за ринкової економіки. — К., 1996.

Классы и социальные слои. Исторические судьбы. — М., 1990.

Лібанова Є. Ринок праці. Соціальні демографічні аспекти. — К., 1997.

Скуратівський В.А. Соціальна політика як суспільний феномен і вид практичної діяльності // Вісн. УАДУ при Президентові України. — 1997. — №1.

Скуратівський В., Палій О., Лібанова Е. Соціальна політика. — К., 1997.

Навчальні завдання

1. У плюралістичному суспільстві визнається багатоманітність вільно створюваних політичних, етнічних та інших груп інтересів. Плюралістична теорія визначає, що процес цей не управляється природним гармонійним порядком (що було б утопічно), а зумовлює регуляцію. Хто повинен брати на себе функцію регулювання інтересів у суспільстві? Які вимоги і обмеження потрібно пред’явити до регулятора?

2. Одним із способів узгодження соціальних інтересів є суспільна дискусія, обговорення проблеми з точки зору людей з різним життєвим досвідом і соціальним положенням. Але люди відрізняються один від одного не тільки своїми інтересами, але й силою влади, різною вагою впливу на суспільні справи. Чи існують способи, які б дозволяли досягти того, аби було чути голос кожного, чи завжди пріоритети залишаються за тими, хто володіє владою?

3. У нашому суспільстві людина частіше за все виступає не сама по собі, «не від себе», а є частиною певної спільності, групи. Її характеристики виступають поняттями групової ідентифікації — робітник НТІ, службовець, українець тощо. І в той самий час у сучасному суспільстві все важливішими стають особисті риси людини, її індивідуальність, власне неповторне «я», яке не ховається за «ми». Як вирішити суперечності між груповою належністю з неминучим внутрішньогруповим конформізмом та тенденцією до індивідуалізації?

4. Економічні реформи, що проходять у нашому суспільстві, надають можливість все більш широким верствам громадян включитися в коло економічно й соціально повноправних членів суспільства, сприяють появі та посиленню громадянського суспільства. Але економічні фактори одночасно і розхитують базу громадської злагоди, бо сприяють розширенню соціальної нерівності. Як відбиваються ці суперечливі тенденції на політичному процесі?

5. Способи узгодження соціальних інтересів у суспільстві можуть бути розділені на дві групи: конфліктні й консенсусні. Проілюструйте ці дві моделі управління соціальними інтересами.

Завдання для перевірки знань

1. Що таке соціальна політика і які її основні складові?

2. Визначте категорії «клас», «соціальна група», «соціальний статус», «соціальна стратифікація».

3. Ознайомившись із теорією соціальної стратифікації, спробуйте скласти «стратифікаційну карту» нашого суспільства.

4. Як ви розумієте категорію «середній клас»? Які існують основні критерії для його виділення? Які його основні характеристики?

5. Чому, як ви думаєте, середній клас зацікавлений у демократичних формах влади?

6. Визначте соціальну базу прихильників політичної лібералізації.

7. Що таке соціальний конфлікт і які функції у суспільстві він виконує?