Соціально – політичні концепції періода буржуазних революцій XVII - I половині XIX століття.

Буржуазна революція — соціальна революція, основним завданням якої є знищення феодального ладу або його залишків.

Буржуазна революція - різновид соціальної революції, основний зміст якої полягає в насильницькому відсторонення від влади класу феодалів і в переході управління державою до класу капіталістів. При неповної заміні феодального режиму капіталістичним така революція називається буржуазно-демократичною.

Нідерла́ ндська револю́ ція (нід. Tachtigjarige Oorlog — Вісімдесятирічна війна, в радянській історіографії — Нідерландська буржуазна революція) — успішна революція сімнадцяти провінцій у боротьбі за незалежність від Іспанської імперії. У результаті революції була визнана незалежність Семи Об'єднаних провінцій. Області, відомі нині як Бельгія та Люксембург (ті з сімнадцяти провінцій, які залишилися під правлінням Габсбургів), отримали назву Південних Нідерландів. Першим лідером революції був Вільгельм Оранський. Нідерландська революція стала одним з перших успішних розколів у Європі та призвела до появи перших європейських республік сучасного часу.

Результати й наслідки революції:

Це була перша успішна буржуазна революція;

Унаслідок революції Нідерланди поділені на дві держави — Голландію (Сполучені провінції Нідерландів) та Бельгію (Південні Нідерланди, що визнали владу Іспанії);

У результаті поділу країни сформувалося два народи — голландці-кальвіністи та фламандці-католики;

У Голландії встановлено республіканську форму правління, до влади прийшли переважно підприємці-купці, буржуазія, нові дворяни;

У Голландії розпочинається бурхливий економічний розвиток:

— розвивається виробництво вовняних, шовкових, бавовняних тканин, скляне та цегляне виробництво, суднобудування й суміжні з ним галузі;

— основа розвитку економіки країни — торгівля;

— землі, конфісковані у короля та прибічників Іспанії передані фермерам в оренду або продані;

— стала колоніальною державою (Північна Америка, Південна Африка, Індонезія).

Англійська буржуазна революція — процес переходу у Англії від абсолютної монархії до конституційної, за якої влада короля обмежена владою парламенту, а також гарантовані цивільні свободи.

Революція набула форми конфлікту виконавчої і законодавчої влад (король Карл І і роялісти (кавалери) проти парламенту під керівництвом Кромвеля), що вилився у громадянську війну, а також форму релігійної війни між англіканами і пуританами. У Англійській революції був відмічений, хоча грав і другорядну роль, також елемент національної боротьби (між англійцями, шотландцями та ірландцями).

Приводом до війни були неконституційні акти короля, а причиною — боротьба за владу між королем і парламентом. Воєнні дії почалися серією поразок роялістів, що завершилися полоном Карла у 1647 та його стратою у 1649. Війна продовжувалася до останнього розгрому роялістських військ при Ворчестері у 1651. Кромвель правив до своєї смерті у 1658.

Причини та передумови:

Економічний розвиток призвів до загострення суперечностей між буржуазією і новим дворянством, з одного боку, і монархією та феодальним дворянством — з другого.

Перша Громадянська війна (1642–1646)

1640, 3 листопада — після дванадцятирічної перерви скликаний парламент, що незабаром вийшов з-під контролю корони і пізніше був названий Довгим (англ. Long Parliament), оскільки діяв до 1653 року.

1641 — парламент відмовився фінансувати придушення заколоту Ірландії і прийняв закон про неможливість розпуску парламенту без його згоди. У серпні 1641 парламент прийняв «Велику ремонстрацію» — збірка статей, що перераховували злочини корони. Після цього державна влада фактично зосередилася в руках парламенту.

1642 — спроби короля Карла I розпустити Парламент приводять до протистояння прихильників Парламенту (англ. Roundheads — «круглоголових») і прихильників короля («роялістів»).

10 січня король покидає Лондон

4 липня був створений Комітет оборони, що очолив військову діяльність парламенту.