Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Предмет і основні ознаки національної економіки.
В економічній теорії (термін " економіка" походить від грецького " oiconomia" - oicos (дім), nomos (вчення, закон) як науковій галузі використовуються різні поняття: національна економіка, макроекономіка, мікроекономіка, національне господарство та ін. національна економіка - це структурно і організаційно єдина система взаємозв'язаних галузей і сфер діяльності людей, якій властива відповідна пропорційність, взаємозумовленість розміщення на території, обмеженій державними кордонами. Національна економіка є продуктом певних історичних процесів і періодів, оскільки становлення її здійснюється досить тривалий час. Для виникнення й розвитку національної економіки необхідні певні умови: - поглиблення суспільного розподілу праці, який стимулює виникнення різних видів діяльності, спеціалізацію території; - формування міцних централізованих держав, що з часом сприяє перетворенню народного господарства у національний комплекс, тобто на таке територіальне утворення, в якому всі компоненти економічного життя - галузі, окремі регіони, підприємства, заклади - функціонують як єдиний організм, що забезпечує матеріальні й духовні потреби суспільства. Отже, єдність ще не є визначальною рисою господарської системи як національного господарства. Тут дуже важливим чинником є спільність духовного розвитку членів суспільства - спільність культур, звичаїв, традицій, моралі. Оскільки національна економіка є дуже складною системою господарювання, то об'єктом її дослідження є різноманітні природно-господарські та соціально-економічні процеси і явища, що відбуваються в ній. Суб'єктами національної економіки є домашні господарства, підприємства, фірми, підприємницька структура, держава. Всі вони вступають між собою в певні економічні відносини, що набувають форми вертикальних і горизонтальних зв'язків. Усі суб'єкти є економічно відособленими, зі своїми інтересами, однак їхня діяльність в національній економіці має підпорядковуватися загально- державним інтересам національної безпеки. Будь-яку сучасну національну економіку характеризують такі ознаки, які об'єднують в чотири групи: - національний суверенітет; - ресурсно-виробничий потенціал; - господарсько-організаційна структура; - товарообмінні ознаки. Національний суверенітет (тобто незалежність) означає: - суверенітет і недоторканність територіального й державного устрою; - суверенітет законодавства й дії правових органів на території держави; - суверенітет національної внутрішньої й зовнішньої політики, суспільно-культурної ідеології; - суверенітет господарської діяльності. Ця група ознак забезпечує здатність суспільно-господарської системи до самоорганізації й самореалізації як суб'єкта міжнародних рівноправних партнерських господарських зв'язків. Ресурсно-виробничий потенціал характеризує потенційні можливості виробничої діяльності, структури виробництва і його спеціалізації. Ця група охоплює: - природно-ресурсний потенціал, який визначають географічним розміщенням, наявністю природних сировинних ресурсів, рівнем їх освоєння й перероблення; - трудовий потенціал, який визначають кількістю робочої сили, її професіоналізмом, структурою, кваліфікаційним рівнем, освітою, моральними устроями й цінностями, якими керується населення країни, національною психологією й релігією; - науковий і науково-технічний потенціал. Господарсько-організаційна структура займає основне місце серед складових національної економіки й характеризується здатністю економічного механізму оптимально об'єднувати потенціал трудових ресурсів з природними ресурсами й науково-технічним потенціалом. Рівень такого об'єднання залежить від того, як співвідносяться між собою приватні, колективні й суспільні інтереси, якою є система стимулювання виробництва й праці. Інфраструктуру економічного механізму становлять: - правова база (система), що містить закони про власність, підприємництво та ін.; - система стимулювання виробництва й праці; - фінансово-кредитна система: фінанси держави, підприємств, населення; національна грошова одиниця, банківська й податкова системи; - митна система; - система керування й регулювання: макроекономічна, мікроекономічна та релігійна. Товарообмінні ознаки виявляються через розгалужену систему внутрішніх ринків і спроможність вироблених товарів і послуг виходити на світові ринки.
|