Розділ 3

Роза Хард- дівчина дуже скромна, моя однокласниця і найкраща подруга. Найбільше я спілкуюсь саме з нею і тільки вона знає мої найстрашніші таємниці та сповіді. Досі від мене в шоці… але думаю любить мене. Вона зовсім не спортивна, непримітна дівчинка з чорними густим волоссям, зеленими очима та дивиться на світ крізь окуляри. Роза- скромне дитя із великим потенціалом. Завжди все вчить, знає, проте через свою скромність не може сміло підняти руку і відповісти на запитання. Жаль, адже вона могла б стати відміницею.

Зайшовши в клас я побачила Марбаса. Дора не раз попереджувала, що не варто в нього закохуватися, адже він може причинити мені біль. Однак я не зважала на її слова. Не в силах стриматися, я так хотіла бути з ним. Але він був вже зайнятий. Його дівчина жила далеко, в Метрополі-столиці Унавії. Ніколи не бачила її, проте заздрила, що такий красунчик достався їй. І справді Марбас був моїм ідеалом. Високий, м'язистий, має блакитні очі, чудову усмішку і ікла. Останнє найкраще та мені так подобається ця особливість деяких людей. Так і манить ніби вампір. Але я не знала на скільки це небезпечно, коли хлопець має ікла та про що це говорить…

Ззаді нього скромно стояла Роза. Вона мені посміхнулась. Не бачила я вже кілька днів її. Адже хворіла та була дуже рада бачити свою подругу. Як я сумувала, стільки всього треба взнати і розказати. Тому я підійшла до неї, але в думках в мене були зовсім не історії, які відбулись за цих пропущених мною дні. Я думала про нашого красунчика та не могла зосередитись на тому, що говорить Роза.

- Ти мене взагалі чуєш? - сердито спитала Роза.

- Оу, так звичайно. Продовжуй- викрутилась я.

- Так ось, директор Гаррі кричить, типу " Чого ви тут дурні ринг влаштували. Вам ваших гаражів мало. Зараз я вам покажу". А потім взяв обох за ноги і потащив до себе в кабінет. В мене чуть очі на лоб не вилізли. Не думала, до він настільки сильний мачо.

- Угу. Я теж.

Тут в кабінет зайшла наша класна керівничка Емілія. Ми ж її називаємо Емі, адже вона любить нас, а ми її тому в нас немає непорозумінь.

- Де всі? Вже 8.20, а вас тільки 5. Я в шоці. Що за фігня?

- Ой все як завжди. Вони приходять за або після 5 хвилин уроку. Нічого дивного. Одні ми молодці! - мовила зарозуміла Стефані.

Ця дівчина випромінювала впевненість у собі, красу природи та неймовірний талант художниці і чудово володіла іноземними мовами. Стефані завжди ходила з високо піднятою головою, ніби боялася, що корона впаде, завжди могла знайти спільну мову з будь-ким, тому в неї не було проблем ні з однокласниками, ні з вчителями. Її всі любили, адже вона підлещувалась до кожного, робила компліменти і оп- всі в тебе повзають під ногами. Та ще й вродлива, кожен хлопець мріє про таку дівчину, худорлява, струнка, висока, блондинка з темними карими очима та білосніжною усмішкою. Я таємно в душі заздрила її вроді та з яким смаком і вишуканістю вона обирає собі одяг. Навіть старий, пошарпаний одяг на ній виглядає чудово та розкішно.

- Ви сьогодні гарно виглядаєте. Вам личить зелений колір, - з усмішкою промовила Стефані.

- Дякую! - вчителька відразу засяяла та з посмішкою вийшла з кабінету.

Потім дівчина лихо блимнула очима і промовила:

- Фу! Хоч б змінила стиль, а то виглядає жахливо.

Я її ненавиділа, крім того що заздрила. Адже це була найбільша лицемірка з поміж усіх. Вона не цінували нічиїх почутів і думала про те, як краще виставити себе в тому чи іншому світлі. Мало хто здогадувався, що вона користується людьми, але тільки не я. Бачила її наскрізь. Там гарна зовнішність, але на половину гнила всередині. Стерва (в поганому сенсі цього слова), подібних на неї треба ще довго пошувати.

Вже коли зібрався клас і почався уроки, я думала зовсім не про навчання. З дитинства любила читати, пізніше почала й писати, тому мріяла стати відомою журналісткою і письменницею. Дуже часто сидячи на заняттях чи йдучи додому, мимовіль в моїй голові створювалась певна історія, однак я ніколи не переносила її на папір. Я знов поринула в свій світ і роздумувала про те, що було б, якби опинилася у паралельному всесвіті. Заняття на той момент мене не цікавили, проте я досить непогано вчилася, незважаючи на мою лінь. Просидівши так весь урок, я чекала дзвінка на перерву. Мені терміново потрібно було вийти в коридор і походити, бо в цьому задушливому приміщенні, де стіни давлять на мене, знаходитись більше не можу.

А ось і він, мій рятівник мелодійний. Вчителька дала домаху і я вискочила за двері. Хух нарешті. Я підійшла до вікна. Тільки початок зими, моєю улюбленої пори, а ще снігу майже нема. Хоча ні, почали падати маленькі сніжинки, і я, побачивши цю красу, усміхнулася, мов дитина. Але мої мрії зробити ангела на снігу обрушив чийсь привітливий крик. Це була одна з моїх менших подруг Канді. Ми інколи зустрічаємся на перервах саме на цьому місці.

- Як справи, братухо? - мовила Канді. Вона неймовірно позитивна, життєрадісна дівчина, навіть можна деколи жартуючи сказати, що солодка, наче карамель. Дівчина вдягається завжди в яскраві кольори, незважаючи на шкільну форму та строгі правила. Має на шиї якийсь кулончик, проте кожен раз різний. Обожнює аніме та слухати ванільну музику. Ще й постійно пропадає у соціальних мережах та на різних форумах.