Франція наприкінці XX - на початку XXI ст.

Після Шарля де Голля президентами Франції були:

Жорж Помпіду — 1969-1974 pp.;

Валері Жискар д’Естен — 1974-1981 pp.;

Франсуа Міттеран — 1981 — 1995 pp.;

Жак Ширак — з 1995 р., переобраний на президентських виборах 2002 року.

У 1969 р. президентом Франції став Жорж Помпіду, який прагнув продовжувати політику де Голля й одночасно зважати на опозицію, співпрацюючи з нею. 1974 р. Жорж Помпіду раптово помер.

У 1974 р. президентом Франції було обрано В. Жискар д’Естена. Значні труднощі в економіці Франції були пов’язані з надмірним захопленням держави втручанням у приватне підприємництво та не завжди продуманою і доцільною приватизацією.

На президентських виборах 1981 р. перемогу здобув Ф. Міттеран завдяки підтримці лівих сил країни. До нового уряду крім соціалістів, вперше після 1947 р. увійшли й комуністи. Уряд провів націоналізацію дев’яти Найбільших промислових корпорацій і майже всіх банків. Було значно розширено соціальні програми:

• оплачувані відпустки зросли до п’яти тижнів;

• на 19% була підвищена зарплата;

• збільшено грошові виплати інвалідам і людям похилого віку;

• зросли виплати одиноким матерям;

• витрати на охорону материнства зросли в 10 разів.

Ці витрати вимагали значних коштів, що й спричинило велику інфляцію. Уряд соціалістів був змушений припинити виконання соціальних програм, а комуністи у 1984 р. вийшли зі складу уряду.

Новий уряд при президенті-соціалісті сформували праві. Він призупинив проведення реформ, почав денаціоналізацію, підвищувалася роль приватного сектора. Заходи уряду привели до зростання виробництва у промисловості уже в 1986 р.

Значні зміни сталися у зовнішній політиці Франції. Франція Міттерана, налякана радянськими ракетами СС-20, націленими на Західну Європу, та вторгненням СРСР в Афганістан, зблизилася з НАТО.

З 1995 р. президентом Франції став Жак Ширак, переобраний на президентських виборах 2002 р.

Наприкінці 90-х pp. у Франції було значне невдоволення такими заходами уряду:

• замороженням програми боротьби з бідністю;

• спробами позбавити державних службовців частини пільг пенсійного забезпечення;

• зростанням безробіття.

У 1997 р. президент розпустив парламент, але на нових парламентських виборах перемогла коаліція лівих сил (соціалістів, комуністів, зелених та ін.).

До 2002 р. президент від правих був змушений співпрацювати з парламентом від лівих сил.

Новий уряд очолив Л. Жоспен:

• були зменшені витрати на оборону;

• зросли витрати на створення нових робочих місць;

• зменшено податки;

• значна увага приділялася поглибленню інтеграційних процесів у рамках ЄС.

Сьогоднішня Франція — одна з найбільш економічно розвинених країн світу. Її авторитет у Європі та світі досить значний.

Франція залишається в числі провідних держав світу, входить до сімки найрозвиненіших країн.

Франція має добре розвинене сільське господарство, 20% якого теж експортується.

Франція — країна з великими демократичними традиціями. Проводить політику, виходячи з реалій світового розвитку, виступає за розширення НАТО за рахунок східноєвропейських країн.

Виступає за політичне врегулювання конфлікту на Близькому Сході, поліпшила відносини з Німеччиною та іншими країнами, відіграє значну роль у миротворчих операціях ООН, не підтримала вторгнення американських військ до Іраку.