Приклади благодійної діяльності підприємців України

Брати Яхненки і Симиренки дбали про своїх робітників, будували крамниці, лікарні, школи, театри, церкви. У неврожайні періоди годували тисячі людей. У 1860 р. коштом Платона Симиренка було видано “Кобзар” Т. Шевченка у Петербурзі.

В. Симиренко на власний кошт утримував майже всі українські газети та журнали в Україні, фінансував історико-етнографічні експедиції, сплачував стипендії відомим українським письменникам, вченим, діячам культури.

Микола і Федір Терещенки неодноразово одержували золоті медалі на всесвітніх промислових виставках у Парижі, Чикаго, Петербурзі за високий рівень благоустрою на своїх заводах, де створили зразкові умови для праці й побуту робітників. Вони відкривали їдальні, лікарні, школи.

Микола Терещенко зі своїх прибутків пожертвував 5 млн крб. на будівництво лікарень, навчальних закладів, музеїв, театральних приміщень, притулків, храмів, вуличних пам’ятників у Глухові та Києві, допомагав молодим митцям. Свої багаті музейні колекції заповів Києву (помер 1903р.). Вдячні кияни назвали і одну з центральних вулиць міста Терещенківською.

Із 2002 р. підтримує зв’язки з Україною Мішель Терещенко — представник славної сім’ї, який нині проживає у Франції.

Лазар Бродський—знаменитий український цукрозаводчик, узяв під свою опіку підготовку інженерних кадрів для цукрової промисловості у Київському політехнічному інституті. Разом з братом Левом клопотався справою поліпшення добробуту киян і благоустрою міста. Споруджував своїм коштом лікарні, притулки, читальні. Побудував комерційне училище, бактеріологічний інститут тощо. Заповів Києву на доброчинні справи 1 млн крб. Половину цієї суми було витрачено на спорудження першого в Україні критого ринку — Бессарабського.