Пам'ятка вчителю щодо ефективного застосування інтерактивних технологій

1. Дати завдання учням для попереднього підготування: прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання.
2. Відібрати для уроку або заняття такі інтерактивні вправи, які дали б учням „ ключ" до освоєння теми.
3. Під час самих інтерактивних вправ дати учням час подумати над завданням, щоб вони сприйняли його серйозно, а не механічно або „граючись" виконали його.
4. На одному занятті можна використовувати одну (максимум - дві) інтерактивних вправи, а не їх калейдоскоп.
5. Дуже важливо провести спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи, зокрема акцентуючи увагу й на іншому матеріалі теми, прямо не порушеному в інтерактивній вправі.
6. Проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, які не були пов'язані з інтерактивними завданнями.
Але перед цим необхідно:
- глибоко вивчити та продумати матеріал, у тому числі додатковий, наприклад, різноманітні тексти, зразки документів, приклади, ситуації, завдання для груп тощо;
- старанно планувати і розробити заняття: визначити хронометраж, ролі учасників, підготувати запитання й можливі відповіді, виробити критерії оцінки ефективності заняття;
- мотивувати учнів до вивчення шляхом добору найбільш цікавіших для учнів випадків, проблем; оголошувати очікувані результати (мети) заняття й критерії оцінки роботи учнів;
- передбачити різноманітні методи для привернення уваги учнів, на лаштування їх на роботу, підтримання дисциплін, необхідної для нормальної роботи аудиторії; цьому, зокрема, можуть сприяти різноманітні вправи - розминки, письмовий розподіл ролей у групах тощо.
Оцінюючи результати інтерактивного навчання, необхідно враховувати такі умови:
- тримати баланс перевірки знань, перевірки навичок, виявлення ставлення учнів;
- використовувати традиційні та інтерактивні технології оцінювання;
- застосувати групове, змагальне та індивідуальне оцінювання, самооцінку та взаємооцінку учнів;
- обов'язковим є обговорення критеріїв оцінювання з учнями;
- необхідно враховувати досягнення класу та індивідуальний прогрес учнів.

Найефективнішим засобом досягнення мети є інноваційні технології навчання. Інноваційний підхід забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань, активне функціонування інтелектуальних і вольових сфер, сприяє розвитку творчої особистості.Створення ситуації успіху, сприятливих умов для повноцінної діяльності кожної дитини – основна мета, що покладена в основу інноваційних технологій навчання. Багато з них варті уваги сучасного педагога, який прагне дати якісний рівень знань, зробити урок цікавим, досягти максимального взаєморозуміння і співпраці між вчителем і учнем. Часто у роботі вчителі – словесники надмірно захоплюються використанням якоїсь однієї педагогічної технології, не помічаючи її " мінусів", не враховуючи індивідуальні особливості своїх учнів, їх готовність до роботи за певною технологією. Експеримент не приносить бажаних результатів, і вчитель розчаровується у всіх нововведеннях, продовжує працювати за " старою системою". Сучасному педагогові необхідно вибрати те " зерно", що дасть змогу створити свою міні-методику. А у творчого вчителя і учні прагнутимуть до творчості.

У своїй педагогічній практиці учителі-словесники використовують спосіб інтеграції окремих елементів таких сучасних технологій навчання:

• Проектне навчання;

• Інтерактивна технологія;

• Особистісно зорієнтоване навчання.

Незважаючи на розмаїття нововведень, основною формою організації навчальної діяльності залишається урок. Яким же повинен він бути? Сучасний урок – це урок демократичний. Для такого уроку характерними ознаками є:

• підготовка не мовознавців-теоретиків, а гуманних освічених людей;

• навчання не словом, а справою;

• проведення його не для учнів, а разом з ними;

• спрямовування діяльності не на клас в цілому, а на особистість кожного учня;

• забезпечення повного засвоєння навчального матеріалу на уроці.

Саме уникненню багатьох недоліків у підготовці до уроку допомагає чітке використання методики тієї чи іншої технології, суттєвою особливістю якої є протиставлення довільних дій чіткому алгоритму, системі логічно вмотивованих дій, послідовному переходу від одного елемента до іншого.

Урок вивчення нового матеріалу можна умовно поділити на два етапи:

І – бесіда, в якій переплітаються мотивація навчальної діяльності, актуалізація опорних знань, засвоєння нового матеріалу (з підручника і слів учителя).

ІІ - повторний виклад матеріалу, розповідь за опорним конспектом. Мета його – стисло, доступно, в логічній послідовності відтворити відомі вже учням вузлові питання теми, пов’язавши його із опорним конспектом.

Треба зауважити, що учні самі оцінюють ефективність опорних схем, адже " так цікавіше, зрозуміліше і легше". Звичайно, для цього учні мають бути підготовлені.

Етапи підготовчої роботи по складанню зорових опор:

1. Вчитель пояснює матеріал, ілюструє прикладами і паралельно складає схему–опору на дошці. При цьому не припиняється живий діалог з учнями, які допомагають підібрати приклади, вносять пропозиції щодо правильної побудови опори.

2. Аналізований навчальний матеріал(не забуваємо про роботу в групах, колективне обговорення проблеми)вчитель представляє у вигляді схеми-опори, зумисне пропускаючи деякі її складові частини. Учні повинні " відновити" схему, користуючись правилом у підручнику.

3. Вчитель не пояснює матеріал, лише записує на дошці низку прикладів, що ілюструють правило. Завдання учнів – " перетворити" текст правила в опорну схему, дібрати приклади для ілюстрації теоретичних положень з довідки на дошці.

4. Вдома за власноруч складеною схемою учні готують усне лінгвістичне повідомлення, добирають приклади.

5. Учні отримують випереджувальне завдання: самостійно скласти зорову схему-опору до теми, яка буде вивчатися. На уроці декілька гімназистів презентують свою роботу, виступаючи у ролі вчителя, пояснюють новий матеріал. Оцінюється не тільки правильна, а й оригінальна подача нової теми.

Як бачимо, поступово учні привчаються до роботи з підручником, іншими джерелами, адже останній етап передбачає саме творчий підхід.

Учні " малюють" основні теоретичні поняття у вигляді структур, матриць, пірамід, нерідко у зошитах з'являються " сонечка", " хмарки", " чарівні квіти".

Така робота розвиває у дітей навички аналізу та синтезу, вміння виділяти головне у теоретичному матеріалі. Такий підхід дозволяє практикувати систему уроків різного типу в межах однієї теми, вивільняє час для розв’язання учнями системи усних і письмових завдань, спрямованих на саморозвиток особистості, формування мовленнєвої компетенції. Особистість учня з об’єкта навчання перетворюється на головну фігуру. Багаторазове повторення матеріалу в найрізноманітніших формах, групування і подача матеріалу у вигляді блок -схем довели, що навчання під силу всім. На думку Г. Лозанова, така система роботи спрямована на комплексний розвиток творчої особистості учня. Систему уроків тренувальних вправ з блок - теми логічно наситити інтерактивними вправами. Інтерактивне навчання, на думку Є.Коротаєвої, це навчання „занурене” у спілкування. У житті людини спілкування не існує як відокремлений процес або самостійна форма активності. Воно входить до складу індивідуальної або групової практичної діяльності. Поза спілкуванням формування особистості взагалі неможливе. Інтерактивні форми роботи сприяють розвитку ініціативи, незалежності, уяви, співпраці з іншими учнями. Учням подобається робота в групах, кожна з яких колективно виконує конкретне навчальне завдання – однакове для всіх груп чи різне. При цьому можна передбачити не лише спільну роботу в одній групі, а й міжгрупову взаємодію. На уроках виконання тренувальних вправ кожна група одержує блок з 4-5 вправ різної складності. Вчитель надає консультації. Учні, у рамках своєї групи, виконують взаємоперевірку та знайомлять з результатами роботи весь клас. Організована таким чином робота сприяє підвищенню навчальної активності школярів, усуває їхню природну скутість (запитати у свого товариша значно простіше, ніж у вчителя), дає змогу кожному учневі засвоювати навчальний матеріал у природньому йому темпі, а також є дієвим засобом у посиленні індивідуалізації навчання.

Сучасна методика нагромадила багатий арсенал прийомів інтерактивного навчання від найпростіших («Робота в парах», «Ротаційні (змінні) трійки», «Карусель», «Мікрофон») до складних («Мозковий штурм», «Мозаїка», «Аналіз ситуації»), а також імітаційні ігри, дискусії, дебати. Використання інтерактивних технологій не самоціль, а засіб створення атмосфери доброзичливості й порозуміння, зняття з душі дитини почуття страху, спосіб зробити її розкутою, навіяти впевненість у своїх силах, налаштувати на успіх, виявити здібність до творчості.Вміле застосування інноваційних форм роботи, дасть змогу вчителеві успішно розв`язати порушені проблеми. Для цього визначила такий алгоритм:

- визначити рівень підготовленості класу до сприйняття тієї чи іншої технології;

- провести достатню попередню підготовку;

- забезпечити послідовність в освоєнні учнями певних прийомів роботи;

- дати учням інструктивні матеріали.

Важливою проблемою є те, що учні розглядають знання, як щось застигле, що треба просто вкласти в голову. Такі учні не будуть мислити критично, поки учитель не створить творчої атмосфери, яка сприятиме активному залученню учнів до процесу навчання. А для цього треба дозволити дітям вільно розмірковувати, робити припущення, встановлювати їхню очевидність або безглуздість. Дієвим є використання різноманітних форм і методів роботи на уроці: кросворди, ребуси, загадки, лінгвістичні ігри, написання творів-мініатюр(особливо учні полюбляють писати твори-перевтілення типу" Я – шкільна дошка", " Я – квітка у полі", " Я – промінчик сонця" та ін..)

Висновки. Інноваційні технології відіграють важливу роль у сучасній освіті. Їх перевага в тому, що учні засвоюють всі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, оцінка), в класах збільшується кількість учнів, які свідомо засвоюють навчальний матеріал. Учні займають активну позицію в засвоєнні знань, зростає їхній інтерес в отриманні знань.

Список використаної літератури:

1. Інтерактивні технології навчання: теорія, досвід: Методичний посібник. / Авт.-уклад. О. Пометун, Л. Пироженко. – 2007.

2. Нісімчук А. С., Падалка О. С., Шпак О. Т. Сучасні педагогічні технології. К, 2000.

3. Пометун О. І., Пироженко Л. В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. - К.: А.С.К., 2004.

4. Перспективні педагогічні технології в шкільній освіті: Навчальний посібник / За заг. ред. С. П. Бондар. – Рівне, Редакційно-видавничий центр " Тетіс" Міжнародного університету " РЕГІ", 2003. – 200с.

5.. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 192 с.

6. Фасоля А. М. Урок в умовах особистісно-зорієнтованого навчання // Українська мова і література. – 2003. - № 46.