Довгострокове лікування

Оскільки ішемічні події часто виникають після виписки із стаціонару, вторинна профілактика має першочергове значення. У базі даних 16 321 пацієнтів із ГКС, 20 % пацієнтів були повторно госпіталізовані і 18 % чоловіків та 23 % жінок віком понад 40 років померли протягом першого року [304].

В такому контексті вторинна профілактика має великий вплив на довгостроковий результат. Рекомендації щодо вторинної профілактики докладно описані у рекомендаціях щодо профілактики серцево-судинних захворювань у клінічній практиці [252], які стосуються всіх пацієнтів із ризиком розвитку серцево-судинних захворювань, або з наявними серцево-судинними захворюваннями.

У вторинній профілактиці слід застосовувати всі заходи і методи лікування, ефективність яких доведена: зміна стилю життя, контроль факторів ризику та прийом фармакологічних препаратів (АСК, інгібітори рецепторів P2Y₁₂, β -адреноблокатори, статини, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту або блокатори рецепторів ангіотензину (БРА). Нещодавно було показано, що пацієнти із нестабільною стенокардією менш часто отримують рекомендовану медикаментозну вторинну профілактику порівняно з пацієнтами із ІМ без елевації сегмента ST [59]. Проте слід наголосити, що всі пацієнти із ГКС отримують користь від повної вторинної профілактики.

Включення у програми серцевої реабілітації/вторинної профілактики може покращити дотримання пацієнтами медичного режиму і особливо рекомендується хворим із декількома факторами ризику, а також з помірним або високим ризиком розвитку ускладнень. Переваги вторинної профілактики були описані у дослідженні OASIS-5, в якому через 30 днів після появи симптомів пацієнтам із ГКС без елевації сегмента ST було запропоновано приєднатися до здорового харчування, регулярної фізичної активності і відмовитися від куріння. У пацієнтів, що погодилися приєднатися до здорового харчування і фізичної активності, спостерігалося зниження відносного ризику ІМ, інсульту або смерті на 54 % (ВР 0, 46; 95 % ДІ 0, 38-0, 57; P< 0, 0001), для тих, хто кинув палити, зменшення відносного ризику ІМ становило 43 % (ВР 0, 57; 95 % ДІ 0, 36-0, 89; Р=0, 0145) [306]. Два інші дослідження підтвердили, що введення заходів вторинної профілактики після ГКС рятує принаймні таку ж кількість життів, що й лікування, надане у гостру фазу [307, 308].

Інгібітори АПФ і блокатори рецепторів ангіотензину добре вивчені для вторинної профілактики [309, 310], і особливо показані у пацієнтів зі зниженою функцією ЛШ. У пацієнтів, що погано переносять інгібітори АПФ, альтернативою є застосування БРА. Комбінація інгібіторів АПФ і БРА не рекомендується.

Показано, що антагоністи альдостерону, а саме еплеренон, зменшують серцево-судинну смертність після ІМ у пацієнтів із зниженою функцією ЛШ (ФВ ЛШ ≤ 35 %), навіть у пацієнтів із невираженими симптомами [277]. Таким чином, ці результати можуть бути екстрапольовані на пацієнтів з ГКС без елевації сегмента ST із дисфункцією ЛШ.

Статини рекомендовані всім пацієнтам із ГКС без елевації сегмента ST (при відсутності протипоказань) незалежно від рівня холестерину на ранніх стадіях (1-4 дні) після госпіталізації з метою досягнення рівня холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ) < 2, 6 ммоль/л (< 100 мг/дл). Ці твердження ґрунтуються на результатах декількох великих досліджень з аторвастатином і правастатином. Мета-аналіз ранньої терапії статинами не виявив покращення результатів лікування у перші 4 місяці [312]. Проте при тривалому спостереженні (до 2 років) було виявлено зниження на 19 % ризику смерті або серцево-судинних подій. Зменшенні рівня ХС ЛПНЩ до < 1, 81 ммоль/л (< 70 мг/дл) супроводжувалося подальшим зниженням серцево-судинних подій [313]. Для досягнення максимального ефекту доза статинів має бути високою.

Рекомендації щодо застосування препаратів у вторинній профілактиці