Оцінювання якості сіна , його зберігання та облік (1).

Якість сіна. Залежно від ботанічного складу й умов проростан­ня трав сіно поділяють на такі види: сіяне бобове (бобових рослин понад 60%); сіяне злакове (злакових понад 60% і бобових менше 20%); сіяне бобово-злакове (бобових 20%); сіяне бобово-злакове (бобових 20—60%); природних кормових угідь (злакове, бобове і ін.).

Сіно із сіяних трав і трав природних кормових угідь не повинно мати затхлого, пліснявілого та гнилісного запаху. В такому сіні немає шкідливих і отруйних рослин (блекота чорна, болиголов плямистий, жовтеці, хвощ болотний і польовий, чистотіл великий та ін.). Сіно, яке вміщує шкідливих і отруйних рослин більше, ніж визначено діючими стандартами, а також з прикметами зіпсовано­сті (пліснявіння, затхлості, гниття), належить до некласного. За­лежно від масової частки в сухій речовині сирого протеїну і по­живності сіно поділяють на три класи: — І, II і III.

Зберігання сіна. Поживні речовини в сіні втрачаються при не­правильних технологіях заготівлі та зберігання. Сіно після вису­шування складають в ожереди (скирти) і стоги. Для цього виби­рають підвищені, рівні місця, що не затоплюються. До цих місць роблять зручні під'їзди. Вузьким (торцьовим) боком скирти повин­ні бути спрямовані перпендикулярно пануючим вітрам. Сіно добре трамбують. Коли воно має підвищену вологість, його вкладають тільки на зовнішній частині скирти (ожереду). Зі збільшенням вологості вершину скирти чи стогу роблять більш гострою. В умо­вах вологого клімату вершина повинна починатися з половини ви­соти скирти чи стогу, в степових районах — вище. Скирти вершать гіршим сіном, але м'яким, щільно укладеним. Вершину закріплю­ють жердинами, щоб сіно не здував вітер.

Ширина скирт — 4—4, 5 м, висота — 5, 5—6, 5 м, довжина 8— 15 м. Приблизна маса сіна на 1 м довжини скирди 0, 9—1, 6 т. Ок­ружність стогу — 10—23 м, висота — 5—6 м. приблизна маса

2—5 т.

Облік сіна. При обліку сіна спочатку визначають об'єм скирти чи стогу, а потім обчислюють масу сіна, оцінюють його якість.

Для визначення об'єму скирти необхідно знати її довжину (Д), ширину (Ш) та довжину перекидки (П). Довжину та ширину скир­ти вимірюють з двох боків, потім знаходять середнє значення.

Обмір скирти (а), стогу (б) показаний на рисунку 44 підручника В.П. Рябчук «Недеревна продукція лісу» ст..44

Якщо скирта знизу звужена, то роблять з кожного боку по два виміри: один у найширшій частині, другий — біля самої землі, а потім визначають середнє значення. У довгих скиртах перекидку визначають у трьох місцях, а далі обчислюють середнє значення Виміри слід виконувати не швидше, ніж через 3—5 днів після закінчення скиртування сіна.

Об'єм скирти на 1 м її довжини відображений в таблиці30 на ст..243 підручника

В.П. Рябчук «Недеревна продукція лісу»

Якщо габарити скирти виходять за межі, зазначені в табл. 30, її об'єм можна визначити за такими формулами:

1. Для скирт з круглим верхом, висота яких більша ніж ши­рина

V= (0.52П—0, 46Ш) ШД.

2. Для скирт з круглим верхом, середньої висоти та низьких

V = (0, 5211—0, 44111) ШД.

3. Для скирт шатрового типу з гострим верхом і низьким по­чатком вершини

V =

Для визначення об'єму стогу необхідно виміряти його окруж­ність (С) приблизно на висоті 0, 5 м від землі (рис. б). Коли стіг звужується до основи, то вимірюють найширшу частину стогу, потім визначають середню довжину окружності та двох перекидок хрест- навхрест. Об'єм стогу можна також визначити за даними таблиці 31 підручника В.П. Рябчук «Недеревна продукція лісу»

Для стогів, що мають інші довжини окружності та перекидки, об'єм вираховують за формулою

V = (0, 04 П—0, 012 С ) С²

Приблизна маса сіна залежно від його типу та строку зберіган­ня в скирті чи стогу наведена в таблиці 32 ст.244 підручника В.П. Рябчук «Недеревна продукція лісу»

Більш точний облік заготовленого сіна — це його зважування.

Обліковуючи сіно в зеленій масі трави, необхідно знати коефіці­єнт переведення сіна в щільну масу. Для лісових сінокосів він до­рівнює 3—4, для заливних низинних лук — 4—4, 5, для суходолів — 2, 3—3.