Кормова база бджільництва, медозбір, його типи і особливості використання

В Україні розрізняють п’ять грунтово-кліматичних зон – Степ, Лісостеп, Полісся, Крим і Карпати. Медоносні угіддя кожної зони мають свої особливості. В зоні Степу чимало садів, є зарості білої акації, обмаль лісових культур та дикорослих медоносів. У зоні Лісостепу є чимало медоносів у лісах, луках, левадах, природних сінокосах, випасах. Багаті на медоноси Карпати та Полісся.

Ліс має великі запаси продуктів бджільництва, які люди повинні не тільки раціонально використовувати, але й дбати про їх постійне збільшення.

Нектар – цукристий сік рослин, що виробляється квітами особливими залозами секреторної тканини. Дуже рідкий чи густий нектар бджоли, як правило не беруть (концентрація цукру 5% чи 70%). Як головний показник оцінки рослин для бджіл, використовують дані про медпродуктивність, яку визначають у кг.меду/1га.

Падь – солодкі виділення попелиць та інших комах на листках рослин. Комахи поселяються з нижньої частини листка, висмоктуючи з рослинних клітин солодкий сік. Дрібні краплини екскрементів падають (звідси й назва) на розміщені нижче листки. При відсутності нектарного медозбору бджоли збирають падь, приносять у вулики і переробляють на мед. Іноді бджоли за день приносять у вулик по 2-3кг. Паді. На зиму падевий мед слід викачувати (бо взимку падевий мед як отрута для бджіл викликає пронос у бджіл), а бджіл підгодовувати наприкінці літа цукровим сиропом або забезпечити квітковим медом.

Бджоли також збирають на рослинах сік під назвою медяна роса, виділення якого не пов’язане з діяльністю комах.

Квітковий пилок – у вигляді мікроскопічних зерен у пиляках квіток. Бджоли використовують його як білковий і вітамінний корм. Сім’ї бджіл потрібно на рік 20-30кг. Пилку. Бджоли збирають пилок з перших весняних днів, коли зацвітають ліщина, вільха, клен майже до останніх днів вильотів з вулика. Пилкову масу бджоли зліплюють в грудочки, що формуються на третій парі ніжок у спеціальних пристосуваннях – кошиках. Прилітаючи у вулик бджола приносить по дві таких грудочки, у вулику вона їх складає у стільники (комірки), утрамбовує і перетворює на щільну масу. Таким чином пилок консервується молочною кислотою, що виробляють бактерії. В такому вигляді пилок називається пергою.

Клей (прополіс) – бджоли використовують для склеювання рамок, ним вони обробляють дерев’яні частини у гнізді, заліплюючи щілини. Ці смолисті речовини бджоли збирають переважно з бруньок дерев та кущів. Багато смолистих речовин дають різні види тополь, верби, хвойні породи.

Отже, основними продуктами рослин для живлення бджіл є нектар і квітковий пилок, тимчасовими замінниками можуть бути падь, сік з пошкоджених пло­дів та ягід. Рослини, що дають бджолам переважно нектар, називають некта­роносами (медоносами), а ті, що забезпечують тільки пилком - пилконосами. Всі медоносні та пилконосні рослини поділяють на чотири групи:

- нектароносно-пилконосні, з яких бджоли беруть в основному нектар і меншою мірою пилок (малина, акація біла);

- рослини, з яких бджоли однаково беруть нектар і пилок (яблуня, клен, еспарцет, гречка, соняшник, конюшина тощо);

- пилконосно-нектароносні рослини, з яких беруть головним чином пи­лок і меншою мірою нектар (горобина, шипшина, кульбаба);

- пилконосні рослини, це ті з яких бджоли беруть тільки пилок (береза, топо­ля, звіробій)

За часом цвітіння медоноси розрізняють: ранньовесняні, весняні, ранньолітні, літні і осінні. Ранньовесняні не дають товарного меду, але стимулюють відкладання яєць маткою, забезпечують кормом бджіл і розплід (різні види верб, клени). Весняні медоноси сприяють нарощуванню сили сімей бджіл до головного медозбору (плодові дерева, жовта акація, глід, медунка). Раньолітні та літні медоноси створюють основний медозбір для бджіл (акація біла, липа, гречка, іван-чай, буркуни). Осінній медозбір у більшості випадків буває підтри­муючим, але в сприятливі роки дає товарний мед (верес, чистець, цикорій).

Розрізняють два види медозбору: головний та підтримуючий. При головному медозборі меду вистарчає на харчування бджіл, викормлювання розплоду, накопичування про запас. При підтриманому медозборі нектару вистачає лише на харчування бджіл та вигодовування розплоду.

Цінними для медозбору є ліси з розрідженими деревостанами, узлісся, галявини. Хвойні ліси не цінні для бджільництва, оскільки там відсутні умови для росту медоносних кущів і трав. Малоцінними є ліси, які складаються із дерев однієї породи, наприклад, суцільні березняки, осичняки. Високомедопродуктивні лісосіки, де з’являється хаменерій, згодом малина, потім молода деревна порость. Значний інтерес для бджільництва являють ліси, в яких росте липа, клен, верба, малина, крушина, верес, хаменерій, дягель.

Істотне значення лісів для бджільництва потребує належної оцінки їх у медоносному відношенні й проведення заходів щодо збільшення в них нектарних запасів. Чільне місце серед різноманітних заходів такого напрямку посідає збереження в лісах цінних порід медоносів та впровадження медоносних рослин у процесі лісокультурних робіт. Особливе місце серед медоносів посідають верби, які дають перш за все високопоживний пилок і нектар. Добрими медоносами є липа та клен, які при створенні лісів є супутними породами.

У процесі рубок догляду потрібно створювати не тільки оптимальні умови для росту головних порід, але й одночасно зберігати потрібну кількість медоносів.