Етапи розвитку інформаційних систем менеджменту

6.1.2.1. Системи планування матеріальних ресурсів MRP

Системи планування матеріальних ресурсів MRP (Material Resource Planning)з’явилися приблизно на початку 70-х років ХХ ст. і переважали до кінця 70-х років. Інакше абревіатуру MRP розшифровують «Material Requirements Planning» — планування матеріальних потреб. Системи планування матеріальних ресурсів реалізують основні положення концепції MRP, сформульованої APICS (американським товариством з управління виробництвом і запасами):

· виробнича діяльність описується як потік взаємопов’язаних замовлень;

· за виконання замовлення враховуються обмеження ресурсів;

· забезпечується мінімізація виробничих циклів і запасів;

· замовлення постачання і виробництва формуються на основі замовлень реалізації і виробничих графіків;

· прямування замовлень ув’язується з економічними показниками;

· виконання замовлення завершується до того моменту, коли воно необхідне.

Надалі розвиток концепції MRP здійснювався в напрямі розширення функціональних можливостей підприємства задля повнішого задоволення потреб клієнтів і зниження виробничих витрат. Це привело до того, що наприкінці 70-х років концепцію MRP було доповнено положеннями про формування виробничої програми в масштабах усього підприємства і контроль її виконання на рівні підрозділів (Closed Loop MRP або, іншими словами, відтворення замкнутого циклу в MRP-системах).

6.1.2.2. Системи планування виробничих ресурсів MRPII

Переважний розвиток систем планування виробничих ресурсів MRPII (Manufacturing Resource Planning) відбувався у період з кінця 70-х — до кінця 80-х років. Основна суть концепції MRPII зводиться до того, що прогнозування, планування і контроль виробництва здійснюється для повного його циклу, починаючи від закупівлі сировини і закінчуючи відвантаженням товару споживачеві.

Стандарт APICS на системи класу MRPII містить опис 16 груп функцій системи, серед яких планування продажу і виробництва, розроблення графіка випуску продукції, планування матеріальних потреб, планування виробничих потужностей, управління попитом, управління на рівні виробничого цеху тощо.

Упровадження систем MRPII забезпечувало зростання ефективності роботи підприємств. Ця методологія базується на низці об’ємних взаємопов’язаних функціональностей, серед яких:

· бізнес-планування (Business Planning, BP);

· планування виробництва (Production Planning, PP);

· системи поточного виробництва типу «точно-у-строк» (Just-in-Time, JIT) та ін.

Але системи MRPII не позбавлені деяких вад. Це:

― слабка інтеграція із системами проектування та конструювання продукції, що є особливо негативним для підприємств, які виробляють конструктивно складну продукцію;

― слабка інтеграція із системами проектування технологічних процесів та автоматизації виробництва;

― недостатнє насичення системи управління функціями управління витратами;

― відсутність інтеграції з процесами управління фінансами і кадрами;

― орієнтація системи управління підприємством виключно на існуючі замовлення, що ускладнює прийняття рішень на тривалу, середньострокову, а іноді й на короткострокову перспективу.

6.1.2.3. Системи планування ресурсів підприємства ERP

Системи планування ресурсів підприємства ERP (Enterprise Resource Planning) займають переважні позиції з кінця 80-х років. Системи цього класу орієнтовані на роботу з фінансовою інформацією для розв’язування задач керування великими корпораціями з територіально рознесеними ресурсами. ERP реалізує всі необхідні операції для одержання ресурсів, виготовлення продукції, її транспортування і розрахунків за замовленнями клієнтів. Крім наведених функціональних вимог, до систем ERP ставляться й нові технологічні вимоги щодо застосування потужної комп’ютерної графіки, використання реляційних баз даних, наявності CASE-засобів для розвитку систем, архітектури обчислювальних систем типу «клієнт-сервер» та їх сумісності з основними програмно-апаратними платформами, тобто «відкритості» систем.

Суттєвою рисою систем ERP, отриманою ними у спадок від MRPII, було те, що розв’язання задач планування виробництва у цих системах базувалося на застосуванні календарно-планових нормативів. Хибність такого підходу полягає у тому, що він суперечить необхідності оптимізації планування. Елементи оптимізації планування у традиційних MRPII/ERP системах зустрічалися лише на нижньому рівні — за розв’язання задач оперативного планування із застосуванням методів теорії розкладів.

6.1.2.4. Розвинені системи планування APS

Розвинені системи планування APS (Advanced Planning and Scheduling) з’являються приблизно з середини 90-х років. Архітектурно вони здебільшого створюються як окремі програмні модулі, використовувані разом із системами MRPII/ERP. Появі систем APS сприяли такі чинники, як швидке нарощування потужностей обчислювальних систем і пошук нових, ефективніших методів управління в умовах конкуренції. Для цих систем характерне застосування економіко-математичних методів для розв’язання задач планування з поступовим зниженням ролі календарно-планових нормативів.

Основними перевагами методології APS є:

· підвищення ступеня деталізацїї у плануванні виробничих потужностей, що дає змогу отримувати обґрунтованіші планові рішення;

· включення у системи засобів підтримки прийняття рішень працівниками вищої ланки управління;

· розгляд задач з одночасними обмеженнями на досяжні матеріальні ресурси і потужності;

· паралельне формування планових рішень для декількох підприємств;

· поліпшення зворотного зв’язку завдяки реалізації задач обліку фактичного стану процесів за рахунок підвищення точності та оперативності оброблення інформації;

· широке застосування методів оптимізації планових рішень;

· динамічний підхід до ведення інформації про виробничі цикли.

APS-засіб mySAP Supply Chain Management корпорації SAP об’єднує функції розвинених систем планування та систем управління ланцюжками постачань і може бути інтегрований з існуючим ядром ERP. Інструменти оптимізації (оптимізатори), що постачаються разом з mySAP SCM, забезпечують можливості оптимізації: розподілених мереж, глобальних логістичних ланцюжків від розподілювальних центрів до заводів і постачальників, правил прийняття рішень, графіків і маршрутів руху транспортних засобів, планування замовлень за умови обмежень виробництва, виробничих заходів тощо. Оптимізаційні розрахунки здійснюються з використанням методів лінійного та змішаного дискретного програмування, методів декомпозиції, евристичних методів, алгоритмів розподільної відомості на основі поширення обмежень, табличного пошуку, генетичних алгоритмів та ін.

Головним компонентом mySAP SCM є інструментальний пакет планування та оптимізації SAP Advanced Planner and Optimyzer, до складу якого входять: інструменти APS; набір базових та специфічних галузевих оптимізаторів; база даних; графічний користувацький інтерфейс; засіб Optimization Extension Workbench, призначений для виконання функцій інтеграції SAP APO із зовнішніми оптимізаторами. При цьому можливі два види інтеграції: функціональна інтеграція — специфічний для користувача оптимізатор включається у середовище SAP APO, та інтеграція даних, що забезпечує поставку даних із бази даних SAP APO для специфічного користувацького оптимізатора.