Методичні рекомендації з підготовки постановки задачі для автоматизованого розв’язання

Під час вивчення теми розглядаються умови автоматизованого розв’язання окремих функціональних блоків і задач виробничого менеджменту. В результаті студенти мають уміти:

1) виходячи зі змісту вихідного (результатного) документа по задачі проектувати його форму;

2) визначати склад і структуру вхідних інформаційних масивів для автоматизованого формування вихідного документа;

3) визначати математичний алгоритм розрахунку, враховуючи зміст вихідного документа і склад вхідної інформації;

4) виходячи зі складу вхідної інформації, вихідної інформації та математичного алгоритму, будувати схему алгоритму розв’язання задачі;

5) будувати схему інформаційних зв’язків задачі.

Проектуючи форму вихідного документа, у його заголовок виносять реквізити-ознаки, значення яких є незмінними для всього документа (дата), або ті, значення яких змінюються досить рідко порівняно з рештою і які вказують на більш значущі порівняно з іншими об’єкти управління для даного документа. Для деяких відомостей це може бути код структурного підрозділу, код виробу, код рахунка бухгалтерського обліку.

У заголовочній частині таблиці назви граф розміщуються так: ліворуч розташовуються довідкові та групувальні реквізити-ознаки у порядку убування їхньої важливості у контексті документа, праворуч — реквізити-основи. Серед останніх здебільшого ліворуч розташовуються реквізити-основи, використовувані у розрахунку (вхідні), праворуч — результат розрахунку. Рядки таблиці переважно впорядковані за значеннями групувальних реквізитів-ознак у порядку їх розташування у заголовку документа і заголовочній частині таблиці. Але іноді допускаються деякі відхилення від цих загальних правил.

Склад вхідної інформації визначають, виходячи зі змісту вихідного документа та суті задачі. Дані про ціни та найменування об’єктів розташовуються у масивах-довідниках характеристик і цін (на матеріали, вироби, обладнання), норми витрат ресурсів (матеріальних, трудових) — у відповідних масивах нормативно-довідкової інформації, плани випуску виробів, деталей — у масивах планової інформації, фактична інформація про випуск продукції, рух деталей, матеріалів, відпрацьований час і т. ін. — у відповідних масивах облікової інформації. До структури запису вхідних масивів входять реквізити-ознаки, які характеризують господарські об’єкти (коди та найменування матеріалів, виробів, деталей, структурних підрозділів, професій, табельні номери і т. ін.) і процеси (дата, код операції, номер документа), а також реквізити-основи (кількість, ціна, вартість, тарифна ставка, оклад). Склад вхідної інформації має бути достатнім для формування вихідного документа.

Усі розрахунки, здійснювані під час формування результатного документа з вхідної інформації, мають бути формально описані у вигляді математичного алгоритму. У формулах великими літерами позначають реквізити-основи, верхніми та нижніми індексами — реквізити-ознаки. В алгоритмі слід передбачити розрахунок результатних підсумків.

Схема алгоритму розв’язання задачі відображає поетапний процес перетворення вхідних даних у результатну інформацію. До складу результатної інформації входять вихідний документ і результатний масив (масиви), який зберігається, якщо потрібно використовувати його дані для розв’язування інших задач або повторних розв’язувань даної задачі.

Під час побудови схеми алгоритму слід ураховувати послідовність упорядкування вхідної інформації (або її відсутність) і те, як має бути впорядкована інформація для забезпечення можливості здійснення розрахунків, а також послідовність упорядкування інформації вихідного документа. У разі потреби у схему алгоритму слід включати блоки, в яких здійснюватиметься впорядкування інформаційних масивів. Упорядкування масиву означає, що записи у ньому розташовані (або можуть бути прочитані) у певному порядку. Впорядкування за кількома полями (реквізитами) означає, що записи масиву впорядковані за зростанням (убуванням) значення першого поля; ті записи, в яких значення першого поля однакові, впорядковані за зростанням (убуванням) значення другого поля, і т. д.

У схемах алгоритму за потреби слід зазначати операції групування записів масиву. Групування записів здійснюється під час розрахунку проміжних і кінцевих підсумків — у результатному масиві формується один запис замість групи записів у початковому масиві. Групування записів у один запис здійснюється за виконання певної умови, наприклад, коли у групі записів початкового масиву значення певних полів є незмінними (тобто в розрізі цих полів розраховується підсумок). При цьому розраховується сума значень деякого (деяких) реквізиту-основи, яка заноситься у запис результатного масиву. Решта полів у цей запис вибирається з початкового масиву без змін.

У деяких задачах використовуються не всі записи вхідних масивів оперативної інформації. Так, у масиві руху матеріалів на складі можуть використовуватися лише дані про надходження матеріалів на склад. У такому разі в алгоритмі слід передбачити операцію вибірки записів з масиву за певною ознакою (наприклад, за кодом операції руху матеріальних цінностей).

Схема інформаційних зв’язків задачі являє собою креслення, у центрі якого розташовано прямокутник (символ процесу) з назвою задачі; вгорі та ліворуч від нього — символи даних (документів, масивів) вхідної інформації; праворуч і знизу — символи даних (документів, масивів, відеокадрів) вихідної інформації. Для вхідних (вихідних) масивів, які є результатом розв’язання інших задач (або використовуються для розв’язання інших задач), на схемі наводяться назви цих задач у символах процесу. Також на схемі показується, в які підрозділи підприємства передається результатний документ або з яких підрозділів чи зовнішніх джерел надходять вхідні документи. Інформаційні зв’язки між символами даних, задач, підрозділів зображуються у вигляді ліній. Приклад постановки задачі наведено у додатку 2.