Автомобільним транспортом в дорожньому будівництві

Як було відзначено вище, розрахунок вартості перевезення одиниці вантажу в транспортному будівництві визначається спеціальним документом – “Методикою визначення вартості перевезення автомобільним транспортом 1 т дорожньо-будівельних матеріалів, у тому числі загальновиробничих, адміністративних витрат і прибутку”. Вартість перевезення 1 тони вантажу автомобільним транспортом – ВПА у відповідності із цією Методикою визначається як:

, (5.2)

де Т – розрахунковий норматив витрат часу автомобільного транспорту на перевезення 1 тони вантажу, год.;

ВЕА – вартість експлуатації автомобільного транспорту за 1 годину.

Значення розрахункового нормативу витрат часу автомобільного транспорту на перевезення 1 тони вантажу розраховується за такою формулою:

, (5.3)

де LТР – відстань транспортування (в кілометрах) згідно з затвердженою Замовником транспортною схемою перевезення дорожньо – будівельних матеріалів, яка визначається в залежності від конфігурації цієї схеми;

L_о – відстань (в кілометрах) нульового пробігу, яка визначається за таким алгоритмом:

- відстань нульового пробігу першого рейсу, тобто відстань від місця стоян­ки транспортних засобів (тимчасової дислокації транспортних засобів чи місця розташування АТП) до місця навантаження і розвантаження - Р1 додається до відстані останнього рейсу – Р2, тобто відстані від місця розва­нтаження матеріалу до місця стоянки (дислокації транспортного засобу);

- від отриманої суми віднімається подвійна відстань транспортування – 2х Lтр;

- отриманий результат ділиться на 2 і на кількість рейсів - n, здійснених за зміну (якщо з мінусом, то результати не враховуються).

В цілому:

Lo = [(P1 + P2) – 2 х LТр] / 2 х n (5.4)

g – вантажопідйомність автомобіля (КРАЗ - 12т; КАМАЗ - 10т; Маз - 8т; ЗІЛ - 4, 5т та інші);

V_е – середня експлуатаційна швидкість (км/год.) транспортного засобу, яка визначається за формулою (5/5) у км/год.:

, (5.5)

де VТ –середня технічна швидкість автотранспортних засобів, яка відповідає їх прийнятим технічними швидкостям, які в свою чергу визначаються типами покриття за межами міста і у населених пунктах, а саме:

для доріг з удосконаленим покриттям (асфальтобетонним, цементобетонним)

V₁ – 49 км/годину;

для доріг з твердим покриттям (крім 1 пункту)

V₂ – 37 км/годину;

для доріг із природним ґрунтовим покриттям

V₃ – 28 км/годину;

у межах населених пунктів

V₄ – 25 км/год.

В свою чергу середня технічна швидкість - VТ розраховується за формулою:

, (5.6)

де L_i – це довжина характерної ділянки перевезення вантажу, тобто:

L₁ – дороги із твердим удосконаленим покриттям;

L₂ – дороги із твердим покриттям перехідного типу;

L₃ – ґрунтові дороги, пристосовані до перевезення;

L₄ – міські дороги, дороги в населених пунктах.

Vі – відповідна до виділених ділянок швидкість.

Відстань транспортування (в кілометрах) - LТР дорожньо – будівельних матеріалів визначається в залежності від схеми “виходу” на лінійний об’єкт, тобто дорогу. Наприклад, коли точка “виходу” ділянки перевезення вантажу від місця його складування (отримання) до дороги знаходиться на початку чи її закінченні, та відстань транспортування визначається як:

, (5.7)

де Lо – відстань від від місця складування (отримання) матеріалу до дороги, км;

L – загальна довжина лінійного об’єкту (дороги).

У тому випадку, коли шлях перевезення матеріалу перетинає лінійний об’єкт (рис. 5.1), то визначення відстані перевезення вантажу здійснюється у такому порядку. По – перше, вся ділянка лінійного об’єкту (дороги) – L розподіляється на два відрізки – L1 та L2. Середні відстані перевезення вантажу визначаються за формулами (5.8) та (5.9):

(5.8) (5.9)

Lо Рисунок 5.1 – Транспортна схема із

“виходом” на дорогу.

L₁ L₂

Середня кількість рейсів за зміну – n (округлюються до цілого числа) визначається за формулою:

, (5.10)

Т_зм – час робочої зміни, як правило, 8 год.;

L_TP – відстань перевезення матеріалу.

Т_НВ – час простою транспортного засобу під навантаженням та розвантаженням, який приймається у відповідності із Методикою за таблицею А.1. Фрагмент таблиці А.1 наведено в табл.. 5.1.

У формулі (5.5) по визначенню середньої експлуатаційної швидкості транспортного засобу використовується значення коефіцієнтf використання пробігу – в, значення якого у відповідності до Методики приймається як 0, 5, тобто в = 0, 5.

Вартість експлуатації транспортного засобу – ВЕА в транспортному будівництві розраховується за методикою, яка повністю відповідає методиці визначення вартості експлуатації будівельних машин (див. розділ 4), але витрати палива (бензину, дизельного палива) регулюються спеціальним наказом №43 Мінтрансу України від 10.02.1998 р. “Норми витрат палива і мастильних матеріалів на ав­томобільному транспорті”. Але витратні норми па­льного згідно з наказом № 43 можуть коригуватися в залежності від умов експлуатації транспортного засобу. Ці норми коригуються коефіцієнтами, які збільшують чи зменшують витрати пального.

Таблиця 5.1 – Норма часу простою при навантаженні та вивантаженні на 1 тонну вантажу

Норми витрат палива підвищуються в таких випадках:

К1 – робота в зимових умовах, тобто в залежності від фактичної температури повітря:

від О гр. С - до -10гр. С – до 5 %;

від -1Огр. С - до -20гр. С – від 5 % до 10 %;

від -2Огр. С і нижче – від 10 % до 15 %;

К2 – робота в гірській місцевості при висоті над рівнем моря:

від 500 до 1500 метрів – до 5%;

від 1501 до 2000 метрів – до 10%.

К3 – робота на дорогах зі складним планом (наявність у середньому на 1 км шляху бі­льше 5 заокруглень радіусом менше 40 м, тобто на 100 км шляху не менше 501 повороту) – до 10%.

К4 – робота в умовах міста:

з населенням до 0.5 млн.чол. – до 5 %;

з населенням від 0.5 млн.чол.до 1, 0 млн.чол. – до 10 %;

з населенням більше 1, 0 млн.чол. – до 15 %.

К5 – при виконанні робіт, що потребують понижених швидкостей (до 20 км/годину) у за­довільних дорожніх умовах (перевезення крупногабаритних, вибухонебезпечних, скляних, кри­хких і т.п. вантажів, при виконанні сільськогосподарських робіт, робота кінознімальних і анало­гічних спеціальних автомобілів, рух у колонах тощо) – до 10%.

К6 – робота у важких умовах (у кар’єрах, їзда полями, лісами чи степовими ділянками, пе­ресіченою місцевістю тощо) – до 20%.

К7 – робота в надважких шляхових умовах у період сезонного бездоріжжя, снігових чи піщаних заметів, паводків та ін. стихійних лих - до 35%.

Примітка: Одночасне використання коефіцієнтів К5, К6, К7 – заборонено.