Та адміністративних витрат

В процесі виконання трудових процесів виникає необхідність у здійсненні різноманітних операцій, виконання яких безпесередньо пов’язане із технологією основних робіт або вони виступають обов’язковим елементом у підтриманні раціональних умов проведення основного виробництва. Здійснення таких додаткових операцій формує дві групи складових вартості будівельних робіт, перша із яких називається загальновиробничими витратами, а друга – адміністративними витратами. Кожен із цих видів додаткових складових до прямих витрат має своє місце і значення у загальній структурі вартості виконання будівельних робіт.

Так загальновиробничі витрати призначені для компенсації виконання додаткових елементів трудових процесів та витрат, що пов’язані їз зайнятістю у виробництві на протязі трудової діяльності робітників, що головним чином визвані необхідністю у створенні раціональних умов виробництва в межах будівельного майданчика. Визначені за відповідними нормативними положеннями значення загальновиробничих витрат наводяться у кожному локальному кошториисі.

Адміністративні витрати головним чином призначені для компенсації витрат, що пов’язані із загальногосподарською діяльністю підприємства, яка здійснюється в процесі виконання окремих договорів (контрактів), наприклад, це витрати на придбання канцелярських товарів і приладів, витрати на утримання, експлуатацію та поточний ремонт будинків, споруд, приміщень, що використовуються апаратом управління та інше. Ці витрати також призначені для підтримання управлінської діяльності інженерно – технічних працівників та службовців, наприклад, це заробітна плата за посадовими окладами і тарифними ставками за відпрацьований час, надбавки за високі досягнення у праці, надбавки за інтенсивність праці, надбавки за роботу із секретними матеріалами та інші.

Адміністративні витрати виробничих підприємств враховуються в структурі вартості виконання робіт на об’єкті у відповідності до положень ДСТУ-Н Б Д.1.1–3: 2013.”Настанова щодо визначення загальновиробничих та адміністративних витрат та прибутку у вартості будівництва” і головним чином відносяться до собівартості будівельних робіт. Адміністративні витрати визначаються за відповідними правилами в залежності від значення базового показника (собівартості, прямих витрат, трудомісткості та інше).

Перелік елементів загальновиробничих та адміністративних витрат визначає їх досить динамічну структуру, яка регулюється відповідними державними та відомчими нормами, що зафіксовані на певний період їх розрахунку. В принципі сруктури загальновиробничих та адміністративних витрат мають деяку схожість – кожна із них складається із певних розділів, а кожен розділ включає в себе певний перелік статей витрат.

Так як структура розділів та відповідних до них переліку статей формує основу для урахування в собівартості виробництва всіх складових загшальновиробничих та адміністративних витрат, то залишається актуальною задача по визначенню їх реального значення у відповідності до умов виробництва. В принципі у цьому випадку можливі різні підходи до визначення структурних груп цих витрат та їх складових, які грунтуються на використанні різноманітних методичних положень та обсягах вихідної інформації. До головних підходів по визначенню груп і статей загальновиробничих та адміністративних витрат слід віднести:

- нормативний метод, коли значення груп витрат та їх статей розраховуються за відповідним процентом по відношенню до базисного паказника, яким, як правило, є прямі витрати. Таикй метод був популярним за часів радянської влади, коли загальновиробничі та адміністративні витрати формували структуру так званих накладних витрат, а значення цих витрат розраховувалось у відповідності із нормативним процентом до прямих витрат, який в свою чергу залежав від виду виробництва;

- метод прямого калькулювання, який передбачає розрахунок кожної статті із використанням детальної інформації про умови виконання робіт – структури виробничих підроздіділів, технічні характеристики робочих машин, час та терміни виконання робіт та інші. Цей метод можливо розглядати як перспективний при умові, що як управління виробництвом в цілому, так і управління виконання окремих проектів буде здійснюватись на основі інформації про організацію виробництва;

- статистичний метод, який передбачає попереднє накопичення інформації про фактичне значення кожної статті витрат в залежності від типу контракту та умов виробництва із послідуючою її обробкою та встановленням результативних норм кожної статті. Цей метод можливо реалізувати у випадку чіткої організації безперервного та надійного процесу збору відповідної статистичної інформації при умові постійної зайняності для цього кваліфікованих працівників;

- розрахунковий метод, суть якого полягає у тому, що значення загальновиробничих та адміністративних витрат розраховуються у відповідності із аналітичними правилами. В основу цих правил покладені принципи визначення відповідних витрат по відношенню до базисного показника, наприклад, загальної трудомісткості із урахуванням умов виробництва – рівня механізації, виду виробництва та інше. Розрахунковий метод використовується більше ніж два десятиріччя, тобто з моменту введення в дію правил визначення вартості будівельних робіт ДБН Д.1.1.1 – 2000. “Правила визначення вартості будівництва”, як основний метод по визначенню як загальновиробничих, так і адміністративних витрат.

Визначена на сьогодні структура, так і правила розрахунку складових статей загальновиробничих та адміністративних витрат уявляють собою динамічні процеси по визначенню вартості виконання робіт в цілому і тому мають властивість змінюватись та пристосовуватись до поточних умов ціноутворення в будівництві.