Теоретичні основи до роботи

На стан повітряного середовища виробничих приміщень суттєво впливає наявність та кількість забруднюючих шкідливих речовин (пилу, хімічних речовин), що виділяються при проведенні різних ремонтно-експлуатаційних операцій в трамвайних і тролейбусних депо (наприклад, зварювання, просочення ізоляції, робота в акумуляторній майстерні й ін.). Гранично допустима концентрація (ГДК) шкідливих речовин у повітряному середовищі виробничих приміщень регламентується ГОСТ 12.1.005-88* «Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны» та СН 245-71 (ДНАОП 0.03-3.01-71) «Санитарные нормы проектирования промышленных предприятий».

Регулювання мікрокліматичних умов і концентрації шкідливих речовин у повітрі виробничих приміщень депо може здійснюватися різноманітними засобами, у тому числі шляхом вентиляції.

Вентиляцією називають організований і регульований повітрообмін, що забезпечує видалення з приміщення забрудненого повітря і подачу замість нього свіжого.

За способом переміщення повітря розрізняють системи природної й механічної вентиляції. Якщо система механічної вентиляції призначена лише для подачі повітря, то вона має назву припливної; якщо ж вона призначена для видалення повітря – витяжною. Також можлива організація повітрообміну з одночасною подачею і видаленням повітря – припливно-витяжна вентиляція.

За місцем дії вентиляція буває загальнообмінною і місцевою.

При проведенні розрахунків та проектуванні вентиляції необхідно дотримуватися ряду вимог:

1) обсяг припливу повітря в приміщення повинен відповідати обсягу повітря, що видаляється з приміщення. Різниця між цими обсягами не повинна перевищувати 10-15 %;

2) при організації повітрообміну необхідно подавати свіже повітря в ті частини приміщення, де концентрація шкідливих речовин мінімальна, а видаляти повітря необхідно з найбільш забруднених зон;

3) система вентиляції не повинна створювати додаткові шкідливі й небезпечні фактори (перегрів, переохолодження, шум, вібрація, пожежовибухонебезпека).

Розрахунок загальнообмінної вентиляції здійснюють за такими чинниками: шкідливі речовини, надлишки теплоти, надлишки вологи, за кількістю працюючих. Якщо в приміщенні мають місце одночасно декілька шкідливих чинників, розрахунок ведуть за кожним із них і більше з отриманих значень приймають за розрахункове.

Необхідний об’єм повітря для розбавлення шкідливих речовин до допустимих концентрацій згідно ГОСТ 12.1.005-88* розраховують за формулою, м³/год:

, (1)

де k – коефіцієнт нерівномірності розподілу шкідливої речовини у приміщенні (приймається 1, 2÷ 2, 0 залежно від висоти приміщення й особливостей технологічних процесів);

G – кількість шкідливої речовини, що виділяється в приміщенні за годину, мг/год;

q – концентрація шкідливої речовини в повітрі, яке видаляється (≤ ГДК), мг/м3;

q₀ – концентрація шкідливої речовини в повітрі, яка потрапляє у приміщення (≤ 0, 3 ГДК), мг/м³.

За наявності місцевої вентиляції необхідну кількість повітря визначають за формулою, м³/год:

, (2)

де L_М – кількість повітря, що видаляє з приміщення місцева вентиляція, м³/год; q_м – концентрація шкідливих речовин у повітрі, які видаляє з робочої зони місцева вентиляція, мг/м³;

При одночасному надходженні у повітря приміщення кількох шкідливих речовин односпрямованої дії, об’єми повітря, необхідні для розбавлення кожної речовини оремо, сумують, а при речовинах різноспрямованої дії – допускається приймати найбільший об’єм повітря з розрахованих. Іноді якість вентиляції оцінюють за показником кратності повітрообміну, 1/год:

, (3)

де V – вільний об’єм приміщення, м³.

Показник кратності повітрообміну показує, скільки разів за годину повітря у приміщенні повністю замінюється свіжим.

Розрахунок повітрообміну за його кратністю ведуть таким чином. Спочатку визначають, скільки шкідливої речовини надходить у повітря приміщення й фактичну її концентрацію, що утворюється у приміщенні протягом однієї години q_ф, мг/(м³·год):

, (4)

де G – фактичне надходженні шкідливої речовини у повітря приміщення за годину, мг/год.

Потім визначають значення К, 1/год, за яким шкідлива речовина буде розбавлена до допустимої концентрації:

, (5)

де q_ГДК – ГДК шкідливої речовини у повітрі робочої зони, мг/м³.

Необхідну кількість повітря, м³/год, для видалення надлишків шкідливої речовини визначають за формулою:

. (6)

Для виробничих приміщень, у яких внаслідок технологічних процесів не виділяються шкідливі речовини (наприклад, адміністративні приміщення трамвайних та тролейбусних депо), необхідну кількість повітря для вентиляції, м³/год, визначають з урахуванням кількості працівників за формулою:

, (7)

де N – кількість працівників у даному виробничому приміщенні;

L₁ – нормативна кількість повітря на одного працівника, м³/(год.люд.), яка залежить від питомого об’єму приміщення V_n, м³/люд:

, (8)

де V – вільний об’єм приміщення, м³.

Якщо V_n ≤ 20 м³/люд., то L₁ ≥ 30 м³/(год.люд.), а якщо V_n > 20 м³/люд., то L₁ ≥ 20 м³/(год.люд.).

Таблиця 1

Варіанти розрахункових даних для лабороторної роботи
Протокол звіту містить

1. Назву, мету, завдання до роботи.

2. Основні терміни та визначення з теми.

3. Розрахунки характеристик параметрів повітря та виробничого приміщення.

4. Порівняльний аналіз характеристик повітря з діючими номами безпеки праці.

5. Результати розрахунків для моделювання забруднення шкідливими речовинами.