Фактори зовн. середовища 1 страница

¨ політика уряду; законодавство; стан ек-ки країни; існуюча технологія; екологія (вимоги до неї); соціальна відповідальність; культурне середовище; сис-ма засобів масової інфор-ії.

2) фактори проміжного середовища

¨ поведінка споживачів; пов. торгів-х організацій; пов. конкур-в; пов. конкр аудиторій; банк сис-ма; страхові контори; страх. фірми, які здійснюють М-ві дослідження.

24.Керовані фактори маркетингу та їх характеристика.

До контрольованих факторів належать ті, до яких без­посередньо причетна фірма, її фінансові, виробничі, ек-ні, кадрові служби, підрозділи НДДКР, матеріально-техніч­ного постачання і власне маркетингові структури. Саме від них залежить визначення цілей дій, структури маркетингу, типів його організації, а також вибір цільового ринку, система контролю. Це:

1) фактори, які управляються вищим керівництвом

¨ сфера д-сті; загальні цілі; роль маркетингу, завдання, ф-ії; роль ін. підпр-цьких ф-й; корпоративна культура.

2) фактори, які визначаються службою маркетингу

¨ види цільових ринків; цілі маркетингу; організація маркетингу; контроль і керів-во М-ої д-сті.

25.Концепція “4Рs”: виникнення та зміст.

З кінця 70-х рр. систему засобів маркетингу називають " комплекс маркетингу" (marketing-mix).Систему засобів маркетингу становлять наступні 4 основні елементи:

Product – товар Price – ціна Place – місце збуту Promotion – просування.

Товар: дизайн, упаковка, марка й знак на товари та послуги, позиція на ринку, довжина та ширина виробничої лінії, гарантії, сервісне обслуговування тощо.

Ціна: мета та стратегії ціноутворення, ціна виробника, гуртового та роздрібного торговця, політика знижок та їх структура, умови контрактів.

Канали збуту: прямий чи непрямий метод збуту, довжина та ширина каналу збуту, відбір посередників, транспортування, матеріальні запаси, зберігання, управління й контроль за каналами розподілу.

Просування: реклама, персональний продаж, стимулювання споживачів, стимулювання посередників, стимулювання власного торговельного персоналу, взаємини з громадськістю.

26.Сучасні трактування концепції “4Рs”: сутність та критика.

В останні роки ця концепція доповнюється ще такими «Р»: people (люди, споживачі), physical evidence (матеріальні свідоцтва), process (процес надання послуг), partnership (дружні стосунки зі споживачами), preferred suppliers (тривалі стосунки з найліпшими постачальниками), profit (прибуток), packing (упаковка), positioning (позиціювання товару).

Але, на думку багатьох маркетологів, таке розширенння поняття комплесу маркетингу невиправдане і піддається критиці.

По-перше, такі елементи, як (упаковка) і (зв'язки з громадськістю) є складовими частинами, піделементи комплексу маркетингу. Перший є піделементи «Product», а другий - частиною «Promote». По-друге, елемент «People» (люди). Це елемент зовнішнього середовища. Саме на споживачів спрямований комплекс маркетингу. Через цінову політику, якість продукції, зручне географічне розташування, а також за допомогою інструментів реклами та PR, компанія впливає на своїх споживачів. Тому споживачів як елемент комплексу маркетингу розглядати не доцільно. Швидше потрібно розглядати їх як об'єкт, на який спрямований комплекс маркетингу.

По-третє, personal (персонал). Природно, персонал впливає на результати діяльності компанії на всіх стадіях виробництва продукції чи послуг і донесення їх до кінцевих споживачів. Проте варто розглядати цей елемент не в комплексі маркетингу, а як ресурс, який використовують при реалізації комплексу маркетингу

По-четверте, пропонований елемент probe (дослідження, опробирование) варто розглядати не як елемент комплексу маркетингу, а як інструмент, за допомогою якого розробляється і реалізується комплекс маркетингу.

27.Види маркетингу в залежності від стану попиту.

Відповідно до хар-ру попиту виділяють декілька типів М. кожний з них передбачає конкретну програму, спрямовану на досягнення конкретної марк.мети.

1) Конверсійний М. – мета – створити попит, програма передбачає різні заходи жормування попиту та стимулю­вання збуту.

2) Стимулюючий М. мета – стимулювати попит. За­ходи різноманітні – від ознайомлення спживачів з можли­востями товару до зміни об’єктивних умов, що стимулю­ють його викор-ня.

3) Синхромаркетинг. Мета – регулювання попиту при його коливаннях (пільгові ціни на туристичні путівки взимку).

4) Підтримуючий М. Мета –підтримати задовільний попит. Інструмени– продумана політика цін, контоль витрат на М.

5) Ремаркетинг. Мета – відновити попит, що знизився. Методи: надання товару ринкової новізни, переорієнтація під-ва на нові ринки.

6) Демаркетинг. Мета – зменшити надмірний попит. Програма реалізується через підвищення цін, скорочення або припинення реклами, продаж ліцензій на право в-ва товарів.

7) Протидіючий М. Мета – звести нанівець попит, який суперечить інтересам сус-ва, п-ва припиняють в-во таких товарів, контрольні органи вилучають їх із торговлі, через засоби масової інф-ії кампанії проти споживання товару (алкогольні напої, тютюнові вироби).

28.Сутність, принципи та практичні приклади застосування соціально-етичного маркетингу

Концепція соціально-етичного маркетингу – передбачає, що засобом досягнення мети фірми є визначення незадоволених потреб цільових ринків і забезпечення бажаної задоволеності їх продуктивніше, ніж конкуренти, з одночасним збереженням або зміцненням добробуту споживача та суспільства в цілому (задоволення потреби споживача + прибуток фірми + інтереси суспільства).

Головним принципом соціально-етичного маркетингу є досягнення балансу інтересів бізнесу, громадян і суспільства в цілому. Саме тому впровадження даної концепції в економіку повинно відбуватися системно і комплексно.

Як приклад для даного типу концепції маркетингу можна привести широко розрекламований шведський електромобіль: шведи розробили і практично уже впровадили таку модель, що відповідає всім вимогам сучасності, плюс відсутність вихлопних газів. Концепція соціально-етичного маркетингу ще тільки починає знаходити свою ринкову нішу в практиці маркетингової діяльності, і вона достатньо перспективна. Однак очевидна ринкова слабкість її в тому, що зокрема ціна електромобіля, як правило, у два рази вище, ніж ціна легкового автомобіля на бензиновому двигуні.

29.Комплекс маркетингу: сутність та характеристика.

З кінця 70-х рр. систему засобів маркетингу називають " комплекс маркетингу" (marketing-mix).

Систему засобів маркетингу становлять наступні чотири основні елементи:

Product – товар

Price – ціна

Place – місце збуту

Promotion – просування.

Товар: дизайн, упаковка, марка й знак на товари та послуги, позиція на ринку, довжина та ширина виробничої лінії, гарантії, сервісне обслуговування тощо.

Ціна: мета та стратегії ціноутворення, ціна виробника, гуртового та роздрібного торговця, політика знижок та їх структура, умови контрактів.

Канали збуту: прямий чи непрямий метод збуту, довжина та ширина каналу збуту, відбір посередників, транспортування, матеріальні запаси, зберігання, управління й контроль за каналами розподілу.

Просування: реклама, персональний продаж, стимулювання споживачів, стимулювання посередників, стимулювання власного торговельного персоналу, взаємини з громадськістю.

30.Система маркетинг-мікс: походження та сучасні інтерпретації.

Маркетинг-мікс (англ. marketing mix) — комплекс заходів, які визначають позиціонування продукту на ринку. Зазвичай маркетинг-мікс складається з «чотирьох P»: продукту, ціни, комунікації (англ. promo)[ та системи просування товару (або системи дистриб’юції).

Товар: дизайн, упаковка, марка й знак на товари та послуги, позиція на ринку, довжина та ширина виробничої лінії, гарантії, сервісне обслуговування тощо.

Ціна: мета та стратегії ціноутворення, ціна виробника, гуртового та роздрібного торговця, політика знижок та їх структура, умови контрактів.

Канали збуту: прямий чи непрямий метод збуту, довжина та ширина каналу збуту, відбір посередників, транспортування, матеріальні запаси, зберігання, управління й контроль за каналами розподілу.

Просування: реклама, персональний продаж, стимулювання споживачів, стимулювання посередників, стимулювання власного торговельного персоналу, взаємини з громадськістю.

На відміну від традиційної моделі маркетинг-міксу, яка включає чотири компоненти («чотири P» — продукт, ціну, комунікацію та дистриб’юцію), за Блумзом та Бітнером (англ. Blooms and Bitner) розширена модель маркетинг-міксу[2] — вона використовується, насамперед, для сфери послуг — включає додаткові компоненти:

людей (англ. people) — усіх осіб, які безпосередньо або опосередковано причетні до споживання послуг: споживачів, працівників відповідної компанії, керівництво компанії тощо;

процеси (англ. process) — процедури та процеси, які визначають споживання послуг (англ. customer management processes);

фізичну наявність (англ. physical evidence) — визначає здатність надати послугу, а також визначає середовище, у якому послуга надається.

Всі елементи комплексу взаємопов'язані й оцінка продукту при виборі здійснюється по всім компонентам комплексу. Кожний з елементів включає самостійний комплекс заходів, реалізація яких формує відповідну політику в комплексі маркетингу. Відносна значущість кожного окремо взятого елемента маркетингу залежить від різних чинників, таких як тип організації, вид товару, поведінка споживачів.

31.Сутність та елементи навколишнього середовища маркетингу.

Навколишнє бізнес-середовище – це сукупність чинників, суб’єктів, сил та умов, які впливають на визначення предмета та об’єкта маркетингу, створення системи його засобів, формування їхньої структури, тобто це сфера, що в ній відбувається маркетингова діяльність суб’єкта господарювання.

Навколишнє бізнес-середовище підприємств складається з кількох частин. По-перше, це зовнішні умови та сили. Цю частину маркетингового бізнес-середовища ще називають зовнішнім макросередовищем. Ця частина не може бути керованою підприємством, а тому мета дослідження полягає у вивченні та врахуванні підприємством її дії з метою можливого запобігання негативним впливам чи посилення позитивних впливів на ділову активність та результативність його діяльності.

До таких зовнішніх умов і сил, які визначають маркетингову діяльність підприємства, належать: міжнародні, регулювальні, економічні, технологічні, політичні, екологічні, конкурентні та соціальні.

Друга частина навколишнього бізнес-середовища (зовнішнє мікросередовище) – це сукупність фізичних та юридичних осіб, з якими підприємство стикається в ході повсякденного господарювання.

Головним об’єктом дослідження серед суб’єктів зовнішнього бізнес-середовища є безумовно споживачі. Крім цього, у ході досліджень навколишнього бізнес-середовища вивчаються такі суб’єкти: державні органи управління, акціонери (власники), постачальники, оптова і роздрібна торгівля, засоби масової інформації, конкуренти, контактні аудиторії та банківські, страхові, науково-дослідні, охоронні, транспортні організації.

32.Сутність та класифікація маркетингової інформації.

Маркетингова інформація — це вихідний елемент маркетингових досліджень і найцінніший ринковий продукт. Цінність маркетингової інформації полягає в тому, що вона створює передумови для здобуття конкурентних переваг, допомагає знизити рівень комерційного ризику, визначити й урахувати зміни в навколишньому бізнес-середовищі. Належна інформація сприяє опрацю­ванню та координації стратегій, підтримці і обґрунтуванню відповідних рішень, підвищенню іміджу підприємства, дає можливість аналізувати його діяльність з метою підвищення її ефективності.

Розрізняють такі класифкації інформаці:

1. За призначенням: Вихідна (Для визначення проблеми та її розв’язання); Контрольна (Для оцінки ефективності розв’язання проблеми)

2. За Рівнем: Макропланова (Інформація про державну фінансову систему, політику екон рег-я цін, доходів, податків, позик тощо); Мікропланова (Інформація про величину попиту і пропонування, про показники д-ті підприємства, його конкурентів, споживачів)

3. За Власністю: Власна (Інформація зібрана підприємством і належить йому); Чужа (Власність інших підприємств чи держави)

4. За Доступністю: Відкрита; Приватна (Доступна лише для службового користування); Таємна

5. За Терміном отримання: Вторинна (Зібрана раніше для розв’язання інших проблем); Первинна (Зібрана спеціально для розв’язання конкретної проблеми).

6. За Змістом: Аналітична (Ідеї, гіпотези, поняття); Методологічна (Методи, підходи, методики); Фактична (Статистичні дані)

7. За Джерелами отримання: Внутрішня (Звіти фірми, списки покупців, постачальників, посередників); Зовнішня (Звіти підприємств і торговельних організацій, періодичні видання, дані опитувань)

33.Методи збору маркетингової інформації: сутність та характеристика.

Маркетингова інформація – це вихідний елемент маркетингових досліджень і найцінніший ринковий продукт.

Основними методами збирання первинної інформації є опитування, спостереження, експеримент та імітація.

Опитування (90%) – це інтерв’ю, узяте в респондента під час особистої зустрічі, телефоном чи поштою за допомогою опитувального листка (анкети).

За формою проведення буває:

анкетування; інтерв’ювання

За способом зв’язку з аудиторією поділяється на:

- особисте опитування (індивідуальне і групове);

- поштові опит-я(у т.ч. анкети в газетах, журналах);

- телефонні опитування.

За охопленням: суцільні і вибіркові (репрезентативні).

Об’єкти опитування: реальні та потенц споживачі; продавці та ін категорії торгівельних посередників; експерти-фахівці…

Спостереження – це реальна оцінка ситуації за допомогою систематичного обліку поведінки суб’єктів без словесної чи іншої комунікації і без впливу на об’єкт спостереження. Об’єктом спостереження є, як правило, споживач, його поведінка в крамниці, перед вітриною, рекламним оголошенням, його реакція на ті чи інші події. Перевагами спостережень проти опитувань є їх незалежність від бажання чи небажання об’єкта співпрацювати, можливість реєстрації неусвідомленої поведінки, а також урахування впливу чинників навколишнього бізнес-середовища. Недоліки: складність забезп-я репрезентативності вибірки, суб’єктивізм спостерігача, неприродність поведінки об’єкта спостереження (якщо він здогадується про спостереж-я).

Експеримент – це отримання інформації про взаємозв’язок між залежними і незалежними змінними, наприклад, між графіком рекламування і кількістю клієнтів, рівнем цін і обсягом продажу тощо. Об’єктами експериментів можуть бути ринки чи їхні сегменти, товари, ціни, процеси збуту, реклама та ін., а Ії місцем – як реальні умови, так і спеціальні лабораторії.

Імітація – це відтворення дії різних маркетингових чинників за допомогою економіко-математичних моделей та ЕОМ. Саме імітація, незважаючи на певні складності (потреба у висококваліфікованих фахівцях, спеціальному обладнанні, програмах) останнім часом набуває пріоритетного значення в маркетингових дослідженнях.

34.Маркетингові дослідження ринку: види, напрями, методи

Маркетингове дослідження – це визначення кола даних, необхідних для прийняття маркетингових рішень, їх збір, аналіз та звіт про результати.

Маркетингові дослідження ринку спрямовані на основі хар-ки та темпи р-ку, попит та про-ня, умови їх оптимального співідношення, місткість ринку, сегментування ринку, частки ринку, сан і тенденції розвитку конкуренцї, прогнозні дослідження збуту, дослідження поведінки субктів ринку.

Маркетингові дослідження ринку дасть підприємцеві чітке розуміння того, наскільки перспективним буде втілення в життя його бізнес - ідеї. Чи варто взагалі братися за цей почин в даному конкретному місці? Чи буде в цьому регіоні попит на Ваш товар? Чи не задавлять Вас сильніші конкуренти? На якій конкурентній перевазі Вашого продукту (ціна, якість, рівень обслуговування і так далі) треба зіграти, аби відбити клієнтів у конкурента?

Існує декілька класифікацій маркетингових досліджень ринку за показниками або системою проведення. Найбільш популярних – дві.

Перша ділить дослідження на:

1. кількісні: опит, спостереження, експеримент, аудит роздрібної мережі. Вони дають числові або процентні показники.

2. якісні: фокус-група, глибинне інтерв'ю, " таємний покупець". Вони – показують, чому купують саме цей товар.

Друга група ділить дослідження на:

1. кабінетні, проводяться за відкритими джерелами, не виходячи з кабінету, допомагають вивчити: об'єми ринку, попит, асортимент, структуру вжитку і так далі.

2. польові, проводяться з виходом у відкрите середовище: опити, спостереження, експерименти, " таємний покупець", інтерв'ю, home-тести, hall-тести і так далі.

35.Маркетингові дослідження підприємства: види, напрями, методи.

Маркетингове дослідження – це визначення кола даних, необхідних для прийняття маркетингових рішень, їх збір, аналіз та звіт про результати.

Маркетингові дослідження підприємства спрямоваані на аналіз результатів господарської дія-сті, оцінка конкурентноспром., дослідження іміджу, оцінка ефективності маркетинг. заходів.

для визначення рівня власної конкурентоспроможності.

Конкурентоспроможність підприємства — це його здатність посісти відповідну позицію на конкретному ринку. На-й-

об’єктивнішим, з погляду маркетингу, є встановлення конкурентоспроможності підприємства на підставі його реальних конкурентних переваг. Згідно з таким підходом оцінка конкурентоспроможності підприємства — це порівняння його характеристик, властивостей чи марок товарів, що ним продукуються, із аналогічними показниками пріоритетних конкурентів (тобто з найліпшими позиціями на даному ринку) для визначення того, що забезпечує підприємству переваги над конкурентами в конкретній сфері чи навіть у кількох сферах діяльності.

36.Чинники зовнішнього середовища маркетингу та їх характеристика.

Це сук-ть об'єктів, що діють за межами фірми і взаємин між ними і фірмою. Їх звичайно поділяють на 2 групи: мікро- і макросер-ще. Мікросер. становлять: конкуренти, клієнти, постачальники, посередники, контактні аудиторії. Контактні аудиторії- це групи, що виявляють інтерес до діяльності фірми і можуть вплинути на досягнення поставлених цілей. віділяють 7 контактних груп: 1)внутрішні контактні аудиторії (трудовий колектив, акціонери, рада директорів, профспілки)

2)місцеві (місцеві жителі) 3)фінансові (банківські служ­бовці, аудитори, дебітори, кредитори) 4)контактні аудито­рії держ.установ(держ. службовці, що відповівдають за реєстрацію, працівники податкової служби та статистич­них органів, пожежної інспекції тощо) 5)конт.ауд. засобів масової інформації (журналісти, економічні оглядачі, співробітники відділів реклами та інформації) 6) груп громадської дії (активісти екологічного руху, руху за здоровий спосіб життя) 7) конт. ауд. публіки - лідери громадської думки (естрадні зірки, спортсмени, політики)

Макросередовище - фактори, які впливають на фірму та її мікросер-ще і які вона не може контолювати. Поняття макросер-ща визначають 5 груп факторів: екон. (темпи інфл-ії, дефляції, рівень зайнятості, сис-ма оподаткування, доходи споживачів), соц-культурні (демографічна ситація, соціально культурні умови), природно- геграфічні (кліматичні умови, інфрастр-ра регіону, забезпеченість енергією, корисними копалинами, якість груну, повітря, води, забруднення навк.сер-ща), технологічні (рівень розвитку науки та техніки, темпи НТП, кваліфікація роб.сили), політико- правові (законодавче рег-ня ек. д-ті, антимонопольне рег-ня, рівень корумпованості, ставлення до іноземних компаній).

37.Сутність, завдання та принципи маркетингової товарної політики.

Маркет товарна політика — це комплекс за-ходів зі ств-я й упр-я продукцією підпр-ва для задов-я потреб споживачів та досягнення підпр-м власних цілей. Традиційно ця політика становить основний зміст маркетингової д-ті, бо підприємство, що не виготовляє корисних споживачам товарів, стає непотрібним.

Найважливішою частиною маркет товарної політики є розробка товарів. Це поняття передбачає планування (ство-рення) нових товарів, які дадуть змогу підприємству вийти на нові ринки чи розширити існуючі, перемогти конкурентів, отримати прибутки, або модифікування існуючих товарів, тобто зміну їх властивостей, що приверне до них увагу споживачів і як результат — збереже протягом тривалого часу обсяги збуту і доходи

Обслуговування (все від контролю якості в процесі виробництва, формування сервісного і гарантійного забезпечення і закінчуючи допомогою в утилізації, якщо з нею у споживача виникне проблема). Основним у цій частині маркет товарної політики є контроль за якістю продукції, своєчасне інформування виробництва про необхідність її поліпшення, проведення заходів іі збереження характеристик товарів під час товарного руху та збуту.

. Елімінування (зняття застарілого товару з виробництва) такого, який перестав користуватись достатньо активним попитом. Основне завдання— оптимізувати процеси усунення з ринку застарілих товарів, узгодити витрати підприємства на виробництво і збут товарів, попит на які постійно спадає, зі зменшенням доходів від їхнього продажу, котрі поки ще наявні і на котрі можна розраховувати принаймні в найближчому майбутньому.

38.Функції маркетингової товарної політики та їх характеристика.

1.Визначення попиту на товар, його прогнозування. 2)Сегментація ринку. 3)Забезпечення якісних відповідних хар-к товару пипиту споживачів. 4) Розробка концепції життєвого циклу товарів 5)Визначення конкурентоспрмож­ності товарів, їх підвищення. 6) Управління товарним асортиментом. 7)Зняття з в-ва застарілих виробів. 8)Управдіння товарною масою і упаковкою.

Завдання маркетингової товарної політики:

• формування ідеї та реальне створення ексклюзивного товару, стосовно якого решта факторів маркетингу мала б виключно додатковий (обслуговуючий) характер;

• розроблення нового товару та оновлення тих виробів, що вже існують на ринку;

• розроблення товарного асортименту, упаковки та товарних марок;

• забезпечення якості та конкурентоспроможності товарів;

• позиціонування товарів на ринку;

• аналіз та прогнозування життєвого циклу товарів.

39.Рівні товару в маркетингу та їх характеристика

Товар – це продукт праці, що має цінність та пропонується ринком.

З погляду маркетингу товар — це сукупність матеріальних і нематеріальних хар-к, які пропонуються для задоволення потреб і забезпечують очікувані вигоди як для споживачів, так і для товаровиробників. Для товаровиробників вигода від товару полягає в отриманні доходів та прибутку, або в досягненні інших ринкових цілей у тому разі, зрозуміло, коли товар буде проданий. Для споживачів товар — це сукупність властивостей, яка здатна задовольняти їхні потреби, розв'язувати певні конкретні проблеми.

5 рівнів товару за КотлеромЗгідно з концепцією Ф.Котлера товар розглядається як 5-рівнева система. Кожен рівень підвищує споживчу цінність товару. Усі разом вони створюють ієрархію споживчої цінності

1-й рівень становить основу товару, бо є тією ключовою цінністю, яку купує споживач. Наприклад, покупець автомобіля, заінтересований у тому, щоб отримати засіб пересування (бажано престижний), а не просто впорядковану сук-ть металевих, пластмасових та ін деталей.

2-й рівень — це основний товар, тобто набір тих чи інших його функціональних характеристик.

3-й рівень — очікуваний товар (набір характерних ознак, котрі споживач очікує отримати, і умов, за яких він погоджується придбати товар).

4-й рівень — поліпшений товар (що перевершує за ознаками реальні очікування споживачів).

5-й рівень — потенційний товар (наявні можливості по­ліпшення товару в майбутньому).

40.Специфіка товару в маркетингу.

Товар- це сук-ть матеріальних та нематер-х хар-к і властивостей, які пропонуються споживачу для задово­лення потреб, вирішення його проблем. Продукт праці, властивості якого задовольняють потреби покупця., це засіб за допомогою якого можна задовольнити певну потребу. Товар класифікують: 1)за часом викор-я (короткот-ве, тривал вик-я, послуги) 2)В зал-ті від типу споживача (спживчі, промисл-го призн-я) 3)За типом зр-я ринк попиту(впроваджені на ринок вперше, товари на які попит підвищ-ся, високорентабельні товари, товари попит на які зменш-ся).

З погляду маркетингу товар (фізична одиниця або процес) — це сукупність матеріальних і нематеріальних характеристик, які пропонуються для задоволення потреб і забезпечують очікувані вигоди як для споживачів, так і для товаровиробників. Для товаровиробників вигода від товару полягає в отриманні доходів та прибутку, або в досягненні інших ринкових цілей у тому разі, зрозуміло, коли товар буде проданий. Для споживачів товар — це сук-ть властивостей, яка здатна задовольняти їх потреби.

41.Індекси конкурентоспроможності товару: сутність і методика розрахунку.

Конкурентоспроможність товару — це його здатність привертати увагу споживачів з-поміж інших груп аналогічних товарів, які пропонуються на ринку підприємствами-конкурентами.

Визначаючи конкурентоспроможність товару, треба зважати на такі міркування. Споживач завжди намагається отримати максимальний споживчий ефект у розрахунку на одиницю його витрат. Тому концептуальною умовою конкурентоспроможності товару (К) є максимізація питомого споживчого ефекту.

У свою чергу, ціна споживання складається із відпускної ціни товару і вартості його споживання (усіх витрат, які несе споживач під час використання товару).

Конкурентоспр-ть товару має відносний характер. Це означає, що вона визначається порівнянням товару підприємства з товаром-аналогом (конкурентом) стосовно конкретного ринку (групи споживачів) у конкретний проміжок часу.

Найпоширенішими є такі м-ди оцін-я конкурспр-ті товарів.

М-од групових експертиз -аналіт оцінка конкурентоспром-ті товарів висококваліф фахівцями. Цей метод є особливо результативним щодо високотехнічних товарів, товарів-новинок, а також товарів виробничо-технічного призначення.

Опитування споживачів під час виставок, презентацій, пілотного продажу тощо. Цей метод дає змогу визначити конкурентоспроможність споживчих товарів, широко відомих споживачам, накреслити напрямки їх удосконалення.

Оцінка конкурентоспроможності на підставі технічних та економічних параметрів товарів При цьому одиничні (Q_i) та групові (I_r) параметричні індекси розраховуються за формулами

де р_і — і -й параметр товару,

р ₁₀₀ — аналогіч параметр гіпотетичного виробу (що повністю на цей час задовольняє конкр групу спож-ів). ,

де α i — вага (значення) і-го параметра.

Інтегральний показник конкурентоспроможності (к) може бу-ти розрахований за формулою:

,

де та — групові параметричні індекси, розраховані від-повідно за групами технічних і економічних показників.

42.Концепція життєвого циклу товару: сутність та дискусійні положення.

Життєвий цикл товару — концепція, яка характеризує розвиток обсягів збуту і прибуток від реалізації товару, пропонує заходи зі стратегії і тактики маркетингу з моменту надходження товару на ринок аж до його усунення з ринку.

І — дослідження та розроблення товару;

ІІ — запровадження товару на ринок;

ІІІ — розширення ринку збуту;

IV — використання переваг;

V — зрілість товару;

VI — насичення ринку;

VII — витискування товару з ринку.

1м етап-період, коли товару на ринку як такого практично нема. Ведеться тільки його розробка, дослідження ринку, апробація ідеї товару.

На 2му етапі товар запроваджується на ринок, починається його реалізація. На цьому етапі здійснюються заходи з пробного маркетингу, а також розгортається виробництво і комерційна реалізація товару. На 3му етапі здійснюється розширення ринку та збуту за рахунок збільшення обсягів виробництва товару, прискорення процесів його розповсюдження, посилення рекламної діяльності. Це потребує зміцнення відносин з торгівлею, розширення системи каналів розподілу, формування достатнього рекламного бюджету. Саме на цьому етапі життєвого циклу товару підприємство може перейти точку беззбитковості, мати прибутки. На 4му етапі підприємство повною мірою відчуває свої переваги, забезпечені вдалою ідеєю товару, правильним вибором цільового ринку тощо. Тут обсяги продажу і прибуток набувають певної інерції за рахунок заходів, реалізованих на попередніх етапах. Товар стає відомим на ринку, привертає до себе все нові групи споживачів. Водночас рівень прибутку на цьому етапі наближається до максимуму, хоч обсяги збуту продовжують зростати. Наступним є 5етап зрілості товару. На цьому етапі обсяг його продажу досягає найбільшого значення, але стають усе помітнішими тенденції до його гальмування. Обсяги прибутку зменшуються, але вони ще настільки значні, що привабливість товару для підприємства зберігається.