Чотири принципи відкритих систем

ü Portability – переносимість (мобільність) системи на нові платформи;

ü Scaleability – масштабованість (можливість модифікації функціональності системи за рахунок відповідної модифікації різних компонентів);

ü Interoperability – можливість сумісної роботи систем за рахунок стандартизованої семантики даних, моделей, поведінки і механізмів комунікацій;

ü Avoilability – широка доступність системи.

Приклади відкритих систем

ü Операційні системи UNIX та LINUX;

ü Система OpenMP, що підтримує відкритий стандарт для розпаралелювання програм написаних мовами C, C++ і Fortran, який описує сукупність програмних ресурсів для програмування багато поточних застосувань на багатопроцесорних системах із загальною пам’яттю;

ü Кластери робочих станцій;

ü Мейнфрейми – обчислювальні системи, орієнтовані на безперебійне виконання виключно великих, змішаних робочих навантажень;

ü Мережа Інтернет, тощо.

Переваги ідеології відкритих систем

Для користувача відкриті системи забезпечують наступне:

ü Нові можливості збереження зроблених вкладень завдяки властивостям еволюції, поступового розвитку функцій систем, заміни окремих компонентів без перебудови всієї системи;

ü Звільнення щодо залежності від одного постачальника апаратних чи програмних засобів, можливість вибору продуктів із запропонованих на ринку за умови дотримання постачальником відповідних стандартів відкритих систем;

ü Дружність середовища, в якій працює користувач, мобільність персоналу в процесу еволюції системи;

ü Можливість використання інформаційних ресурсів, наявних в інших системах (організаціях).

Проектувальник інформаційних систем отримує:

ü Можливість використання різних апаратних платформ;

ü Можливість спільного використання прикладних програм, реалізованих у різних операційних системах;

ü Розвинені засоби інструментальних середовищ, що підтримують проектування;

ü Можливості використання готових програмних продуктів та інформаційних ресурсів.

Розробники загальносистемних програмних засобів мають:

ü Нові можливості поділу праці, завдяки повторному використанню програм (reusability);

ü Розвинені інструментальні середовища і системи програмування;

ü Можливості модульної організації програмних комплексів завдяки стандартизації програмних інтерфейсів.