Кодекс законів в Україні про працю

Кодекс законів про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці. Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

2.Форми і методи організації праци и відпочинку на виробництві /Організація виробництва є системою заходів, спрямованих на раціональне поєднання праці з речовинними елементами виробництва, знаряддями і предметами праці. Ця система заходів, крім того, спрямована на оптимальне поєднання виробничих процесів між собою в просторі й часі і на цій основі - на підвищення ефективності виробництва. Розрізняють форми організації суспільного виробництва, типи організації виробництва та методи організації виробничих процесів.До форм організації виробництва в цілому належать концентрація, спеціалізація, кооперація і комбінування. Концентрація є процесом зосередження виготовлення продукції на обмеженій кількості підприємств і в їхніх виробничих підрозділах. Рівень концентрації залежить, передусім, від обсягу випуску продукції, величини одиничної потужності машин, агрегатів, апаратів, технологічних установок, кількості однотипного устаткування, розмірів і числа технологічно однорідних виробництв. Для вимірювання рівня концентрації використовуються показники обсягу продукції, чисельності працівників, а в окремих галузях - вартості основних фондів. 3.1. Відповідно до статті 50 КЗпП нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень.3.2. Для окремих категорій працівників встановлюється скорочена тривалість робочого часу (стаття 51 КЗпП).3.3. На підприємстві, в установі, організації встановлюється п’ятиденний або шестиденний робочий тиждень i такий розпорядок роботи: початок роботи (вказати); закінчення роботи (вказати); перерва для харчування та відпочинку (вказати). Крім перерви для харчування та відпочинку можуть встановлюватися інші перерви (якщо їх надання обумовлено умовами праці, наприклад, роботи на холодному повітрі тощо).Працівники мають право також на коpoткoтepмінoвi перерви санітарно-гігієнічного призначення.

3. За характером проведення інструктажі з питання ОП поділяються на- Вступний (проводять з усіма, хто приймається на роботу незалежно від їхньої освіти, стажу роботи за даною професією чи посадою) - Первинний (усіма працівниками, знову прийнятими на підприємство і перекладними з одного підрозділу в інший; З працівниками, виконуваними нову для них роботу, відрядженими, тимчасовими працівниками; З будівельниками, виконуваними будівельно-монтажні роботи на території діючого підприємства; Зі студентами та учнями, які прибули на виробниче навчання або практику перед виконанням нових видів робіт) - Повторний (проходять всі працівники незалежно від кваліфікації, освіти, стажу, характеру виконуваних робіт, не рідше одного разу на квартал) - Позачерговий (При введенні в дію нових або стандартів, правил, інструкцій з охорони праці, при зміні технологічного процесу, при порушенні вимог охорни праці, на вимогу органів нагляду)- Цільовий (проводиться при виконанні разових робіт, не пов'язаних з обов'язками за фахом)

4. Закон «Про охорону праці» захищає соціальні права трудівників. Він вимагає, щоб при укладенні трудового договору громадянин був поінформований власником під розписку; про умови праці на підприємстві; про наявність на робочому місці. Стаття 43. Штрафні санкції до юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, посадових осіб та працівників. За порушення законодавства про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці юридичні та фізичні особи, які відповідно до законодавства використовують найману працю, притягаються органами державного нагляду за охороною праці до сплати штрафу у порядку, встановленому законом. Стаття 44. Відповідальність за порушення вимог щодо охорони праці. За порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також представників профспілок. їх організацій та об'єднань винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законом.

5. Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці. Перелік важких робіт та робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 грудня 1993 p. Забороняється також застосування жіночої праці на підземних роботах, крім деяких підземних робіт. Забороняється залучення жінок до підіймання і переміщення важких речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Законодавство обмежує застосування праці жінок у нічний час. Така праця допускається тільки в тих галузях народного господарства, де це зумовлюється особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід. Неповнолітні, тобто особи, котрі не досягли віку 18 років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх. Нарівні з цим для них встановлено додаткові пільги і гарантії трудових прав. В інтересах охорони здоров'я неповнолітніх забороняється застосування їх праці на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Забороняється також залучати осіб, молодших 18 років, до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Забороняється залучати працівників, молодших 18 років, до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні. Працівникам віком до 18 років щорічні відпустки надаються у зручний для них час тривалістю 31 календарний день.

6. Розслідуванню підлягають травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні отруєння та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори (далі - нещасні випадки), що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності перевести потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менше, ніж на один робочий день, а також випадки смерті на підприємстві.До гострих професійних захворювань і гострих професійних отруєнь належать випадки, що сталися після одноразового (протягом не більше однієї робочої зміни) впливу небезпечних факторів, шкідливих речовин. Гострі професійні захворювання спричиняються дією хімічних речовин, іонізуючих та неіонізуючих випромінювань, значним фізичним навантаженням та перенапруженням окремих органів і систем людини. До них належать також інфекційні, паразитарні та алергійні захворювання тощо. Гострі професійні отруєння спричиняються, в основному, шкідливими речовинами гостроспрямованої дії.

7. Виробничі і побутові травми виникають в результаті впливу на організм людини зовнішніх факторів, що призводять до пошкодження цілісності тканин, порушення нормального перебігу фізіологічних процесів. Травматизм є однією з поширених причин інвалідності і смертності дорослих людей працездатного віку. Травми поділяють на такі види: -виробничі – отримані людьми при виконанні професійних обов'язків; -невиробничі – відбулися в домашніх умовах, не пов'язані з роботою на виробництві.Причини виробничого травматизму: - організаційні – недотримання правил техніки безпеки, низька кваліфікація персоналу; - технічні – несправність обладнання та його захисних пристроїв, непродуманий технологічний процес; - санітарно-гігієнічні – відсутність або невідповідність правилам безпеки спецодягу і взуття, відхилення від норм мікроклімату і освітленості робочих місць, забруднення території; - соціально-психологічні – напружені відносини в колективі; - кліматичні – специфічний клімат, час роботи та умови праці; - біографічні – впливають вік, стан здоров'я, кваліфікація. Найбільш поширеною причиною побутових травм є робота по дому. Побутові сварки – ще одна причина отримання ушкоджень, найчастіше це відбувається в стані алкогольного сп'яніння. Професійні хвороби виникають в результаті специфічного впливу на організм несприятливих факторів виробничого середовища. Однак їх клінічні прояви часто не мають специфічних симптомів, і лише відомості про умовах праці хворої дозволяють встановити приналежність виявленої патології до категорії професійних хвороб.Загальноприйнятої класифікації професійних хвороб не існує. Розрізняють також гострі і хронічні професійні захворювання.Гостре професійне захворювання (інтоксикація) виникає раптово, після одноразового (протягом не більше однієї робочої зміни) впливу відносно високих концентрацій хімічних речовин, що містяться в повітрі робочої зони, а також рівнів і доз інших несприятливих факторів.Хронічне професійне захворювання виникає в результаті тривалого систематичної дії на організм несприятливих факторів.

8.Управління охороною праці – це підготовка, прийняття і реалізація рішень щодо здійснення організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів, направлених на забезпечення безпеки, збереження здоров’я і працездатності людини у процесі роботи. В СУОП наявні об’єкти і органи управління, що виконують визначені функції та завдання. Об’єктом управляння є дієздатність функціональних служб і структурних підрозділів щодо забезпечення безпеки праці на робочих місцях, ділянках, в підрозділах і на об’єкті господарювання. Управління охороною праці на підприємстві здійснює його керівник (власник); у цехах, службах і на ділянках – керівники відповідних підрозділів і служб. Для цього розробляється і затверджується Положення про систему управління охороною праці на підприємстві. Управління охороною праці дає можливість вирішувати такі основні задачі: • навчання працівників безпеці праці і пропаганда досягнень охорони праці; • забезпечення безпеки виробничого обладнання, виробничих процесів, а також будівель і споруд; • нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці; • забезпечення працівників засобами індивідуального захисту; • забезпечення оптимальних умов праці та відпочинку працівників; • організація лікувально-профілактичного і санітарно-побутового обслуговування працівників; • професійний відбір працівників за окремими спеціальностями.