УРОК № 1

КОНСПЕКТ

з предмету: " Основи охорони праці"

УРОК № 1

Тема: Вступ.

1. Стан ОП, виробничого травматизму та професійної захворюваності в

Україні та за кордоном.

2. Структура і зміст дисципліни " Основи ОП".

3. Основні поняття в галузі ОП Їх терміни, визначення.

4. Класифікація шкідливих та небезпечних виробничих чинників.

1.Стан ОП, виробничого травматизму та професійної захворюваності в Україні та інших країнах.

За статистичними даними кількість нещасних випадків на виробництві у світі неухильно зростає, і становить на теперішній час приблизно 250 млн. щорічно (685 тис. виробничих травм на день). Рівень травматизму і проф. захворюваності значно вищий у країнах, що розвиваються, ніж в промислово розвинених державах. Так, у країнах ЄС щорічно жертвами НВ і ПЗ стають близько 10 млн. чол., з них майже 8 тис. гине. В Україні щоденно на виробництві травмується в середньому 140 – 180 чоловік, з них 20 стають інвалідами, а 4 – 5 гинуть.

Статистичні дані свідчать:

- кожні 3 хв. внаслідок НВ чи ПЗ у світі помирає одна людина;

- в Україні внаслідок травм кожні 5 годин помирає одна людина;

- кожної секунди у світі на виробництві травмується 4 людини;

- в Україні кожні 8 хв. травмується одна людина.

Міжнародне бюро праці встановило, що в середньому в світі на 100 тис. працюючих щорічно припадає приблизно 6 НВ зі смертельними наслідками.

В Україні цей показник майже вдвічі вищий.

Загальна кількість смертельних випадків на виробництві

на 1000 працюючих К_см¹⁰⁰⁰ у деяких країнах Європи

Таблиця 1

Однак слід зазначити, що показники стану ОП суттєво відрізняються за окремими галузями виробництва. Високотравмонебезпечною в нашій країні є вугільна промисловість. Так, на кожний 1 млн. тонн видобутого вугілля гине в середньому 3 шахтарі. В США цей показник у 100 разів нижчий, а в Росії – майже у 6 разів. У 2000 р. (11 березня) на шахті ім. Баракова (м. Суходольск, Луганської обл.) сталася аварія, в результаті якої загинуло 80 шахтарів.

На думку фахівці велика к-сть НВ зі смертельними наслідками пояснюється п’ятьма основними причинами:

- незадовільною підготовкою працівників і роботодавців з питань ОП;

- відсутністю належного контролю за станом безпеки праці;

- недостатнім забезпеченням працюючих ЗІЗ;

- повільним впровадженням засобів і приладів колективної безпеки на підприємствах;

- спрацьованістю засобів виробництва.

2. Структура і зміст дисципліни " Основи ОП".

Основи охорони праці – це комплексна дисципліна, яка вивчається з метою формування у майбутніх фахівців необхідного рівня знань та умінь з правових і організаційних питань ОП, з питань гігієни праці, виробничої і пожежної безпеки.

Дана дисципліна є комплексною й базується, як на загальноосвітніх (фізика, математика, хімія) так і на загально технічних та спеціальних (технічна механіка, електротехніка). Особливо тісно пов’язана дисципліна «Основи ОП» з БЖД, науковою організацією праці, ергономікою, інженерною психологією та технічною естетикою.

Дисципліна " Основи ОП" складається з чотирьох розділів:

- правові та організаційні питання ОП;

- основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії;

- основи виробничої безпеки (техніки безпеки);

- пожежна безпека.

3. Основні поняття в галузі ОП Їх терміни, визначення.

Під працею розуміють цілеспрямовану діяльність людини, в результаті якої створюються матеріальні блага, необхідні для задоволення її власних потреб, а також духовні цінності, що слугують суспільству.

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних,

організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я людини в процесі праці.
Засіб колективного захисту (працівників) – це засіб захисту, конструктивно і (або) функціонально пов'язаний з виробничим обладнанням, виробничим процесом, виробничим приміщенням або майданчиком.

Засіб індивідуального захисту (працівника) – це засіб захисту, що надягається на тіло працівника або його частину або використовується працівником під час праці.

Безпечні умови праці – стан умов праці, за якого вплив на працівника небезпечних і шкідливих виробничих чинників не перевищує гранично допустимих значень.

Шкідливий виробничий чинник (фактор) – виробничий чинник, вплив якого за певних умов може викликати професійне захворювання, зниження працездатності і призвести до порушення здоров'я нащадків.

Небезпечний виробничий чинник (фактор) – виробничий чинник, вплив якого на працівника в певних умовах призводить до травм, отруєнь, іншого раптового різкого погіршення здоров'я або до смерті.

4. Класифікація шкідливих та небезпечних виробничих чинників.

Небезпечні та шкідливі виробничі чинники (НШВЧ) за своїм походженням та природою дії поділяються на такі групи: фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні та соціальні.

До фізичних НШВЧ належать: рухомі машини; пересувні частини устаткування; підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони; підвищений рівень шуму, вібрацій, інфразвукових коливань, ультразвуку, іонізуючих випромінювань, статичної електрики, електромагнітних випромінювань, ультрафіолетової чи інфрачервоної радіації; підвищенні чи понижені барометричний тиск, вологість, іонізація та рухомість повітря; небезпечне значення напруги в електричному колі; відсутність чи нестача природного світла; недостатня освітленість робочої зони; підвищена яскравість світла; та ін.

До хімічних НШВЧ належать хімічні речовини, які за характером дії на організм людини поділяються на загально токсичні, подразнювальні, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні, та такі, що впливають на репродуктивну функцію.

До біологічних НШВЧ належать патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, грибки та ін.) та продукти їх життєдіяльності, а також мікроорганізми (рослини та тварини).

До психофізіологічних НШВЧ належать фізичні (статичні та динамічні) і нервовопсихічні перевантаження (розумове перевантаження, монотонність праці, перенапруження органів чуття, емоційні перевантаження).

До соціальних НШВЧ належать погані стосунки між членами колективу, незадоволеність роботою, погана організація праці, фізична та (або) словесна образа.

Д/з: с.13…22, [1].

Розділ І. Правові та організаційні питання з ОП