Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
|
Державна служба: сутність, принципи, види, правове регулювання.
Державна служба є невід’ємною складовою механізму державного управління. Вона виникла за часів первісного суспільства і має багатовікову історію свого розвитку. Її можна розглядати як вид суспільної діяльності, комплексний правовий інститут, правовий інститут адміністративного права, як навчальну дисципліну. В Україні поки що не існує офіційно визнаної самостійної галузі права про державну службу як систему теорій, ідей, уявлень про правове регулювання державно-службових відносин. Разом із тим, можна стверджувати, що у міру розвитку законодавства про державну службу, державно-службових відносин та методів їх регулювання відбувається становлення нової комплексної галузі права – службового права. Вперше на законодавчому рівні визначення поняття «державна служба» закріплене у ст. 1 ЗУ від 16. 12. 1993 р. «Про державну службу», згідно з яким вона являє собою професійну діяльність осіб, що займають посади в державних органах та їхньому апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Відповідно до ст. 1 ЗУ від 17. 11. 2011 р. «Про державну службу» (не вступив ще в силу) - державна служба - професійна діяльність державних службовців з підготовки пропозицій щодо формування державної політики, забезпечення її реалізації та надання адміністративних послуг. Державна служба характеризується такими ознаками: а) професійна діяльність; б) діяльність у державних органах та їхньому апараті; в) заробітна плата за рахунок державних коштів. Під функціями державної служби слід розуміти основні напрями практичної реалізації правових норм інституту державної служби, які сприяють досягненню відповідної мети правового регулювання державно-службових відносин і виконанню державною службою своєї соціальної ролі і державно-правового призначення. Принципи державної служби – це основоположні ідеї, настанови, що виражають об’єктивні закономірності та визначають науково обґрунтовані напрями реалізації компетенції, завдань і функцій державної служби, повноваження державних службовців. Їх можна класифікувати на конституційно-правові та організаційно-функціональні. Вивчаючи питання про види державної служби, слід мати на увазі, що на законодавчому рівні це питання не врегульовано. Немає єдиної думки із цього приводу і в науці. Найчастіше державну службу класифікують на такі види: а) служба в органах законодавчої, виконавчої та судової влади; б) цивільна та мілітаризована (воєнізована) служба; в) цивільна (в органах законодавчої, виконавчої влади) та спеціалізована (військова, дипломатична, митна, в правоохоронних органах тощо). В юридичній науці існують два підходи щодо визначення дефініції державної служби: широкий і вузький. Відповідно до широкого трактування державна служба — це служба в державних підприємствах, установах і організаціях (державних навчальних закладах, державних закладах охорони здоров'я тощо). Вузький аспект даного поняття визначений у статті 1 Закону «Про державну службу», згідно з яким державна служба — це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їхньому апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Види державної служби в широкому розумінні відповідають тій класифікації, яка запропонована В. Б. Авер'яновим і Концепцією реформи адміністративного права. У вузькому розумінні державної служби можна виділити наступні її види (деякі вчені називають їх типами державної служби): а )цивільна державна служба (державні службовці державних органів та їхнього апарату); б)мілітаризована державна служба (державні службовці збройних державних формувань, які мають військові або спеціальні звання); в)спеціалізована державна служба (державні службовці органів виконавчої влади зі спеціальним статусом). Якщо проаналізувати названі види державної служби, то в їхній структурі можна виділити підвиди, а саме: а) у цивілізованій державній службі: служба в Адміністрації ПУ та апараті органів, створюваних при Президентові України; служба в Апараті Верховної Ради України та секретаріатах комітетів Верховної Ради; служба в Секретаріаті КМУ та в апаратах урядових органів; служба в патронатних службах державних органів; служба в апаратах Національного банку України, його обласних (та прирівняних до них) відділеннях; служба в апаратах міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; служба в апаратах місцевих органів виконавчої влади; цивільна служба в апаратах органів прокуратури; цивільна служба в апаратах органів внутрішніх справ; цивільна служба в апаратах (штабах) військових формувань; несуддівська служба в апаратах судових органів; служба державних нотаріусів; служба державних судових виконавців; деякі інші види служб, визначені законом; б)у спеціалізованій державній службі: державна дипломатична служба; державна санітарно-епідеміологічна служба; державна пожежна служба; державна контрольно-ревізійна служба; державна служба прокурорів; державна служба судів; державна митна служба; державна податкова служба; служба державних судово-медичних експертів; державна фельд'єгерська служба; деякі інші види служб, визначені законом; в) у мілітаризованій службі: військова служба у ЗСУ (служба вусіх видах Збройних Сил України); служба в Прикордонних військах України; служба у Внутрішніх військах МВС України; служба в СБУ; служба в Державній службі охорони України; служба в органах виконання покарань; служба атестованих працівників органів внутрішніх справ; служба атестованих працівників військ центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій; деякі інші види служб, визначені законом. Право на державну службу є невід'ємним правом громадянина України. Так, стаття 38 Конституції України закріпила, що «громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування». Таким чином Конституція України ставить тільки одну вимогу до особи, яка претендує на посаду державного службовця — наявність громадянства України. Назване конституційне право знайшло своє подальше відображення і деталізацію в статті 4 Закону «Про державну службу», згідно з якою «право на державну службу мають громадяни України незалежно від положення, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою КМУ». Аналіз цієї статті дає підстави виділити три основні вимоги щодо права на державну службу: громадянство України; відповідна освіта і професійна підготовка; проходження конкурсного відбору або іншої процедури, передбаченої КМУ. Серед основних джерел правового регулювання державної служби можна назвати такі - Конституція України. Закони. Важливу роль у законодавчому регулюванні питань державної служби відіграв Закон «Про державну службу», прийнятий 16 грудня 1993 року — перший в Україні закон стосовно державної служби. Цей Закон регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, а також визначає загальні засади діяльності і правовий статус державних службовців, які працюють в державних органах та їхньому апараті. Окрім вищеназваних законів, питання окремих видів державної служби регулюються іншими законами: новим ЗУ від 17. 11. 2011 року «Про державну службу», що вступить в силу 01. 01. 2014, митної служби — МКУ; дипломатичної служби — ЗУ «Про дипломатичну службу» від 20 вересня 2001 р.; служби в органах міліції — ЗУ «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р. (зі змінами і доповненнями); служби в органах служби безпеки — ЗУ «Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992 р.; військової служби — ЗУ «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» в редакції від 18 червня 1999 р; державної виконавчої служби — ЗУ «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 р тощо. Укази ПУ Серед основних указів ПУ можна назвати наступні: Про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців (від 30 травня 1995 р.); Про митну службу України (від 29 листопада 1996 р.); Положення про Національне агентство України з питань державної служби, затверджене Указом ПУ від 18 липня 2011 року № 769/2011 тощо. Постанови і розпорядження КМУ, Накази Національного агентства з питань державної служби України та інших органів виконавчої влади, ін.
Данная страница нарушает авторские права?