Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Розкриття інформації про вартість підприємства бухгалтерській звітності
|
|
Визначення балансових та позабалансових показників вартості є невід’ємною складовою процесу підготовки інформації про ринкову вартість підприємства для зацікавлених категорій користувачів. Важливим інформаційним джерелом для прийняття інвестиційних рішень є фінансова звітність підприємства, яка виступає важливим інструментом організації руху бухгалтерської інформації між різними сторонами економічних відносин. Показники вартості підприємства, відображені у фінансовій звітності, відображають наслідки рішень, що приймались власниками та керівництвом підприємства протягом звітного року. Система показників вартості дозволяє оцінити якість та ефективність управлінських рішень в частині регулювання впливу генеруючих та руйнуючих факторів вартості, дає можливість визначити потенційну здатність активів підприємства забезпечувати високий рівень приросту доданої вартості на вкладений інвестиційний капітал.
Високий рівень показників вартості свідчить про здатність підприємства безперервно продовжувати свою діяльність, підтверджує його достатню ліквідність та платоспроможність, ділову активність. Розглядаючи економічну динаміку підприємства, Я.В. Соколов зауважує, що уміння користувача бухгалтерської звітності визначити, на якій стадії розвитку знаходиться підприємство – його основне завдання.
В процесі формування вартості підприємства слід обов’язково враховувати, що різні групи внутрішніх та зовнішніх користувачів бухгалтерської інформації аналізують показники вартості, виходячи з тих цілей яких вони прагнуть досягнути у визначений момент часу. У зв’язку з цим ідентифікація завдань оцінки вартості підприємства утворює передумови для побудови відповідної інформаційної моделі для її розкриття у фінансовій звітності.
Відображення показників вартості у фінансовій звітності перетворює її на важливе джерело інформації для аналізу механізмів управління власним капіталом, оцінки ефективності використання інвестованих ресурсів, визначення рівня одержаної доданої вартості на вкладений капітал, що становить основний інтерес для акціонерів підприємства та його потенційних інвесторів. Затверджені форми фінансової звітності, надають важливу інформацію для інвестиційних потреб в частині показників вартості підприємства.
Інформаційна місткість фінансової звітності в частині показників вартості підприємства
| № з/п | Звітна форма | Характеристика | Інформація щодо показників вартості підприємства |
| Ф. № 1 “Баланс” | Відображає активи, зобов’язання і власний капітал підприємства на звітну дату | Балансова вартість майна підприємства на визначену дату, джерела фінансування діяльності | |
| Ф. № 2 “Звіт про фінансові результати” | Надає інформацію про доходи, витрати і фінансові результати діяльності за звітний період | Аналіз здатності підприємства генерувати прибуток | |
| Ф. № 3 “Звіт про рух грошових коштів” | Відображає надходження і витрачання грошових коштів в результаті діяльності підприємства за звітний період | Оцінка можливості підприємства генерувати грошові потоки та задовольняти потреби у грошових коштах | |
| Ф. № 4 “Звіт про власний капітал” | Розкриває зміни у складі власного капіталу підприємства, що відбулись протягом звітного періоду | Зміна капіталу підприємства та його структури; розподіл інвестованого капіталу серед дійсних і потенційних акціонерів; розподіл дивідендів серед акціонерів | |
| Ф. № 5 “Примітки до річної фінансової звітності” | Забезпечує деталізацію та обґрунтованість статей фінансових звітів, надає додаткову інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами) | Джерело додаткової інформації для розкриття сум, змісту та класифікації окремих звітних статей, що впливають на визначення вартості підприємства. Розкриває обсяги здійснених операцій та методи оцінки окремих з них | |
| Ф. № 6 Додаток до приміток до річної фінансової звітності “Інформація за сегментами” | Звітність, що формується за окремими сегментами бізнесу | Інформація про частину діяльності підприємства; оцінка якості функціонування кожного сегменту бізнесу та його вартості | |
| Примітки до фінансових звітів (текстова частина) | Надають інформацію щодо інших аспектів діяльності підприємства, які не відображені у стандартних звітних формах, що є суттєвими для прийняття економічних рішень | Підходи та методи оцінки активів та зобов’язань, порядок, умови та періоди проведення переоцінки активів та зобов’язань |
Враховуючи недостатність інформації щодо вартості підприємства, діюча система фінансової звітності потребує її розширення і доповнення даними щодо проведених коригувань вартості активів та зобов’язань, використаних методів оцінки їх справедливої вартості, одержаного приросту ринкової вартості підприємства за рахунок впливу позабалансових факторів, рівня потенційної прибутковості діяльності, видів та ступеня впливу ризиків на бізнес-процеси.
Досягнення відповідності між балансовою та ринковою вартістю підприємства залежить від повноти здійснених коригувань фактичної (історичної) вартості активів та зобов’язань для доведення її до справедливої, а також врахування впливу факторів, що не відображаються в балансі внаслідок невідповідності критеріям визнання, проте здійснюють вплив на рівень ринкової вартості підприємства.
Для належного відображення показників вартості підприємства у фінансовій звітності необхідно:
– привести ретроспективну фінансову документацію до порівнянного вигляду, з урахуванням інфляційних змін цін при складанні прогнозів грошових потоків, ставок дисконтування тощо;
– – нормалізувати звітність з метою визначення доходів і витрат, типових для бізнесу, що оцінюється;
– – визначити поточний фінансовий стан суб’єкта господарювання;
– виявити тенденції у розвитку бізнесу на основі ретроспективної інформації, поточного стану та прогнозу на майбутнє [572, с. 26].
Окрім вказаних заходів важливою умовою приведення фінансової звітності до потреб системи управління вартістю підприємства є перехід від статичної моделі звітності до динамічної. Як зауважують науковці, суттєвим недоліком інформації, сформованої за даними статичного балансу, є те, що вони характеризують більше виробничий потенціал, ніж ділову активність підприємства
Обов’язковою умовою розвитку системи звітування вітчизняних підприємств в напрямі забезпечення інвестиційних потреб є зміна концепції оцінювання. Зокрема, діюча практика оцінки активів та зобов’язань свідчить про переважне використання історичних оцінок в обліку та звітності. Разом з тим, визначення вартості підприємства передбачає використання справедливих оцінок для балансових та позабалансових показників вартості.
Сама справедлива вартість не є однаковою величиною, вона відображає характеристику найбільш адекватного способу вимірювання. Відповідно, оцінка активів та зобов’язань підприємства за справедливою вартістю є базовим інструментом формування інформаційного базису для оцінки вартості підприємства. Роль справедливої вартості в процесах підготовки фінансової звітності визначається необхідністю врахування впливу зовнішніх факторів на показники вартості. Орієнтація фінансової звітності вітчизняних суб’єктів господарювання переважно на історичні оцінки перешкоджає достовірному відображенню складових вартості та ускладнює прийняття інвестиційних рішень.
Проблеми відображення показників вартості підприємства діючою системою фінансової звітності
| Проблема | Виокремлені недоліки |
| Низька релевантність інформації | Фінансова звітність підприємства не враховує ризиків щодо недостовірності визначення окремих показників внаслідок об’єктивних та суб’єктивних обставин (зокрема, через конкурентні загрози) |
| Відображення в бухгалтерському обліку норм права, а не реальних економічних процесів не забезпечує реалізацію мети фінансової звітності | |
| Елементи моделі бізнесу, які дійсно створюють додану вартість в сучасних умовах, зазвичай такими не є в бухгалтерському розумінні. Вони не можуть бути оцінені достовірно з позиції бухгалтерського обліку (наприклад, вартість бренду компанії), або не вважаються активами згідно стандартів бухгалтерського обліку (наприклад, вартість персоналу, що працює в компанії, вартість сукупності постійних лояльних клієнтів компанії тощо). Такі елементи в балансі не відображаються | |
| Баланс не відображає всіх цінностей компанії, що їй належать на правах власності, наприклад, кадровий склад та рівень кваліфікації персоналу, партнерські зв’язки, інноваційні технології, що виражається в узагальненому показнику – “гудвіл” Не завжди підприємства формують резерв сумнівних боргів по дебіторській заборгованості. Це викривляє інформацію про її реальний стан та можливі ризики неповернення боргів, що, в свою чергу, завищує валюту балансу | |
| Зазвичай підприємства не формують резерви під забезпечення виплат відпусток, гарантійних зобов’язань, що занижує вартість зобов’язань, а відтак завищує вартість чистих активів підприємства Звітність може містити одночасно непритаманні для підприємства, що оцінюється, доходи і витрати В балансі відображаються деякі активи повністю амортизовані, але термін використання яких ще не закінчився | |
| Ретроспективність інформації | Традиційний баланс відображає ретроспективну інформацію про події господарського життя в минулому |
| Дані балансу відображають стан справ у минулому, так як на його складання витрачено деякий час, а отже його дані застарівають і не дають уявлення про стан справ на цей момент | |
| Фінансова звітність містить лише ретроспективну інформацію Фінансова звітність застаріває до дати оцінки (якщо дата оцінки не зафіксована в майбутньому) | |
| Невідповідність балансової вартості ринковій | У бухгалтерській фінансовій звітності підприємства не відображаються об’єкти обліку за справедливою вартістю, оскільки історична оцінка активів за фактичними витратами відображає процеси минулого періоду і спрямована в основному на визначення фінансових результатів здійснених господарських операцій |
| У балансі здійснено акцент на історичну вартість активів, в той час як ринкова вартість може суттєво від неї відрізнятись. Будучи сконцентрованим на історичній вартості, бухгалтерський облік поступово втрачає позиції, переходячи від історичної вартості до чистої ринкової вартості Активи балансу, згруповані залежно від рівня ліквідності, насправді згруповані залежно від рівня невідповідності ринкової вартості активу та його вартості в бухгалтерському баланс | |
| Вартість компанії, відображена в балансі, зазвичай не відповідає ринковій, баланс не відображає всіх цінностей підприємства, що належать йому на правах власності. До балансового звіту не включаються такі нематеріальні активи як товарні знаки, емблеми, якими володіє підприємство, і які можуть виявитися найбільш істотними активами. Через “приховані резерви”, що створюють різницю між реальною та балансовою вартістю цих видів активів, при оцінці підприємства за чистою балансовою вартістю можуть виникнути проблеми, пов’язані з оцінкою основних засобів за балансом. Тільки з урахуванням усіх необхідних поправок ці неточності в оцінці активів можна усунути | |
| Вартість активів, відображена в балансі, рідко відповідає їх ринковій вартості | |
| Неадекватне відображення стану діяльності | Баланс є відображенням стану підприємства на певний момент часу. Реальний стан діяльності між датами складання балансу може кардинально відрізнятись від наведеного в балансі |
| Недосконале податкове законодавство спонукає підприємців приховувати реальний стан справ, занижувати базу оподаткування з метою зменшення податку на прибуток | |
| Неотримання справжньої, істинної картини про підприємство, внаслідок викривленої інформації за багатьма показниками | |
| Звітність може не відображати реального стану діяльності через ведення подвійної бухгалтерії | |
| Традиційні баланси – це набір статей різних типів, суми яких обчислені за різними принципами, внаслідок чого отримуються цифри з таким же невизначеним змістовим наповненням: сума різного майна, придбаного за цінами різних років, не відображає ні грошової оцінки поточної вартості підприємства, ані його ліквідаційної оцінки | |
| Можливість маніпуляції обліковими даними | Бухгалтери і фінансисти можуть, не порушуючи стандарти бухгалтерського обліку, видозмінювати показники балансу, розрахувавшись з основними кредиторами до дати складання балансу і знову утворювати кредиторську заборгованість після неї |
| Звітність може містити помилки бухгалтера |
Відповідно, діюча система фінансової звітності характеризується фрагментарним відображенням усіх активів та зобов’язань, що формуються вартість підприємства, у складі балансових статей, невідповідністю ринкової вартості активів та зобов’язань їх балансовій вартості, наявністю викривленої інформації внаслідок навмисних або ненавмисних помилок бухгалтерів та неефективної облікової політики.
При цьому незалежна аудиторська перевірка не вирішує зазначених проблем, оскільки фінансова звітність може бути достовірною та відповідати вимогам бухгалтерських стандартів, проте не відображати істинного фінансового стану підприємства та його реальної вартості.
В працях вітчизняних та зарубіжних дослідників наголошується на доцільності використання таких способів коригування фінансової звітності підприємства для потреб формування його вартості (табл. 4.4)
| № з/п | Назва методу | Мета коригування | Порядок здійснення коригування |
| Інфляційне коригування | 1. Приведення ретроспективної інформації за минулі періоди до порівнянного вигляду 2. Облік інфляційної зміни цін при складанні прогнозів грошових потоків і ставок дисконтування | Переоцінка всіх статей балансу відповідно до зміни курсу гривні відносно більш стабільної валюти, наприклад долара або євро | |
| Переоцінка статей активу і пасиву балансу за коливанням рівнів товарних цін. Можна орієнтуватися як на товарну масу в цілому, так і на кожен конкретний товар або товарну групу. Є достатньо точним способом інфляційного коригування | |||
| Базується на обліку зміни загального рівня цін: статті фінансових звітів розраховуються в грошових одиницях однакової купівельної спроможності (в гривнях базового або поточного періоду на звітну дату), для перерахунку використовується індекс динаміки валового національного продукту або індекс споживчих або оптових цін | |||
| Нормалізація бухгалтерської звітності | Визначення доходів і витрат, характерних для нормально функціонуючого бізнесу, тобто виявлення такого грошового потоку, який забезпечує нормальне функціонування підприємства із заданим рівнем відтворення | Коригування звітності на основі визначення доходів і витрат, характерних для нормально діючого бізнесу. Нормалізація фінансової документації проводиться за такими напрямами: а) коригування разових, нетипових та неопераційних доходів і витрат; б) коригування методу обліку операцій (наприклад, облік запасів) або методу нарахування амортизації; в) коригування даних бухгалтерської звітності з метою визначення ринкової вартості активів | |
| Трансформація бухгалтерської звітності | Отримання стандартизованих даних, що відображають реальний ринковий та економічний стан підприємства | Коригування рахунків для приведення до єдиних стандартів бухгалтерського обліку |
Наведені методи можуть використовуватися в процесах формування вартості підприємства як відокремлено, так і в їх комплексному поєднанні.
У цій ситуації доповнити або замінити фінансову звітність може управлінська (внутрішня, внутрішньогосподарська) звітність.
Внутрішня звітність є не тільки джерелом інформації про об’єкт управління, а й інструментом ефективного внутрішнього контролю господарської діяльності, що має ключове значення в процесі розвитку системи управління підприємством
38. Стратегічне прогнозування в процесі прийняття управлінських рішень та його обліково-інформаційне забезепечення.
У практичній діяльності розрізняють прогноз і прогнозування. Прогноз — оцінка майбутньої діяльності, а прогнозування — це вид передбачення, оскільки ті, хто цим займається, отримують інформацію про майбутнє.
У системі управління соціально-економічними процесами суспільства, регулюванні підсумків та динаміки його розвитку, у забезпеченні нормального функціонування комерційних організацій особливе місце посідає прогнозування. Роль прогнозування зростає в умовах ринкової економіки. Це зумовлено двома важливими обставинами. По-перше, ринкова економіка, ринкове господарювання характеризуються постійними коливаннями кон’юнктури, що безпосередньо позначається на доходах кожного продавця і споживача товарів або послуг. Щоб уникнути значних, а іноді й непоправних помилок, треба оцінити можливі альтернативи агентів та конкурентів на внутрішньому і зовнішньому ринках. Саме тому стратегічне прогнозування — необхідний елемент формування ринкової стратегії на будь-якому рівні господарювання — від індивідуального виробництва, комерційних організацій та їх асоціацій до суспільства в цілому. По-друге, при ринковому господарюванні стратегічне прогнозування є основою для обґрунтування проектів довготермінових програм і планів. Це зумовлено тим, що численні процеси, що охоплюються відповідними програмами та планами, виступають як важливі елементи відтворення і мають надзвичайно високий ступінь невизначеності. Тому можливо лише прогнозувати їх динаміку та вплив на соціально-економічний розвиток.
Прогнозування — це найважливіша процедура стратегічного планування розвитку національної економіки в цілому, її окремих ланок і структурних елементів. Суть стратегічного прогнозування полягає в розробці довготермінових та середньо термінових прогнозів щодо економіки підприємства в цілому та його структурних підрозділів.
Під стратегічним прогнозом слід розуміти емпіричне або науково обґрунтоване судження про можливі стани об’єкта прогнозування в майбутньому, альтернативні шляхи і терміни досягнення цих станів.
Стратегічне прогнозування виступає як важлива зв’язуюча ланка між теорією та практикою регулювання діяльності підприємства. Воно виконує дві головні функції. Перша з них — передбачення (опису), друга, безпосередньо пов’язана з першою — розпоряджувальна, що сприяє оформленню прогнозу в план діяльності.
Функція передбачення полягає в описі можливих або бажаних перспектив об’єкта прогнозування в майбутньому.
Розпоряджувальна функція передбачає підготовку проектів рішень щодо різних проблем планування, використання інформації про майбутнє в цілеспрямованій діяльності різних суб’єктів управління.
Процес і результати прогнозної діяльності можуть використовуватися в двох напрямах: теоретико-пізнавальному та управлінському. Теоретико-пізнавальне призначення стратегічного прогнозування передбачає вивчення та удосконалення методології і методики робіт із складання прогнозів, виявлення тенденцій, характерних для розвитку економіки і соціальних відносин, факторів, що сприяють виникненню та здійсненню можливих змін цих чинників, а також самих тенденцій. Управлінський аспект стратегічного прогнозування — це використання прогнозів економічного і соціального розвитку підприємства для створення необхідних умов, які забезпечують підвищення наукового рівня відповідних управлінських рішень.
Складання кожного виду прогнозу має свої особливості. У зв’язку з цим виникає потреба в їх класифікації. Вона може будуватися залежно від різних критеріїв та ознак, цілей, завдань, об’єктів прогнозування і методів його організації. Найважливішими з них є: масштаби прогнозування, термін, на який робиться прогноз, характер та специфічні особливості об’єкта, призначення прогнозу.
За масштабом прогнозування прогнози розподіляються на:
макроекономічні та структурні; розвитку окремих комплексів економіки; галузеві та регіональні; діяльності господарюючих об’єктів, їх асоціацій, а також окремих виробництв і продуктів.
За терміном і характером розв’язуваних проблем виділяють такі прогнози:
стратегічні; довгострокові; середньострокові; короткострокові; оперативні.
Стратегічні прогнози мають на меті передбачення найважливіших характеристик (параметрів) формування керованих об’єктів у середньостроковій та довгостроковій перспективах; оперативні — призначені для виявлення можливостей для вирішення конкретних аспектів стратегічних прогнозів, короткострокових перспектив і поточної діяльності.
За функціональною ознакою прогнози поділяють на:
пошукові; нормативні.
Пошуковий прогноз базується на умовному продовженні в майбутньому тенденцій розвитку підприємства, виходячи з оцінки його діяльності в минулому і на нинішньому етапі, й не враховує чинники, які можуть змінити ці тенденції.
Нормативний прогноз, на відміну від пошукового, розроблюється на підставі раніше визначених цілей. Його завданням є розробка шляхів і термінів досягнення можливих станів об’єкта прогнозування в майбутньому. Якщо пошуковий прогноз при визначенні майбутнього стану об’єкта прогнозування ґрунтується на його минулому і теперішньому, то нормативний прогноз розроблюється в зворотній послідовності — від заданого стану в майбутньому з урахуванням існуючих тенденцій.
Прогнозуванням на підприємстві займаються працівники, які пройшли спеціальну підготовку. Для прогнозування створюються робочі групи, які в своїй роботі використовують різні методи.
Загальні методи прогнозування можна розподілити на такі групи:
методи експертних оцінок; методи екстраполяції трендів; методи регресивного аналізу;
методи економіко-математичного моделювання.
Методи екстраполяції трендів і методи регресивного аналізу об’єднуються поняттям «Методи аналізу рядів з урахуванням часу».
Методи регресивного аналізу і методи економіко-математичного моделювання разом складають поняття «Методи аналізу причинно-наслідкових зв’язків».
Складні методи прогнозування використовуються в стратегічних оцінках у тому випадку, коли комбінація методів дає змогу отримати найкращі результати.
Метод експертних оцінок передбачає врахування суб’єктивних думок експертів про майбутній стан підприємства. Для експертних оцінок характерним є передбачення майбутнього на основі раціональних аргументів та інтуїції. Методи експертних оцінок, як правило, мають якісний характер.
У стратегічному аналізі розрізняють індивідуальні та колективні експертні оцінки. До першого типу відносяться: сценарії, метод інтерв’ю, аналітичні доповідні записки. Під методом інтерв’ю треба розуміти бесіду організатора прогнозів з прогнозистом-експертом. Самостійна робота експерта над аналізом ділової ситуації підприємства і можливими шляхами її розвитку становить зміст методу доповідних записок.
Колективні експертні оцінки можна охарактеризувати як комплексні методи прогнозування, оскільки вони включають:
підготовку і збір індивідуальних експертних оцінок;
статистичні методи обробки одержаних матеріалів.
До складу колективних експертних оцінок входять: метод «комісії», метод «мозкових атак», метод Делфі.
Під методом «комісії» розуміють організацію «круглого столу» та інших подібних заходів, у рамках яких відбувається узгодження думок експертів. Колективну генерацію ідей та творче вирішення поставлених проблем називають методом «мозкових атак», який являє собою вільний, неструктурований процес генерації будь-яких ідей за обраною темою, які спонтанно висловлюються учасниками зустрічі.
Суть методу Дельфі, розробленого відомим експертом Аладьом Хельмером, математиком за освітою, полягає в організації проведення анкетних опитувань фахівців з обраної галузі знань.
Метод екстраполяції трендів базується на статистичних спостереженнях за динамікою певного показника, визначенні тенденції його розвитку і продовженні її у майбутньому періоді, тобто за допомогою методу екстраполяції трендів закономірності минулого розвитку об’єкта переносяться в майбутнє.
Метод системного аналізу ґрунтується на дослідженнях різних об’єктів за допомогою їх представлення як систем і аналізу цих систем. У практичній діяльності можна виділити такі типові ситуації, які потребують застосування методів системного аналізу:
виявлення і чітке формулювання проблеми в умовах невизначеності;
вибір стратегії дослідження і розробок;
точне визначення систем (межі дослідження, входи, виходи та інші компоненти);
виявлення цілей розвитку і функціонування системи.
Інформаційний метод передбачає використання оцінок ділової активності підприємства в минулому. Цей метод у сучасних умовах є найпоширенішим і найнадійнішим методом прогнозування. Його переваги — високий рівень об’єктивності та строге кількісне визначення. Але цей метод має недоліки, пов’язані зі складністю врахування змін майбутньої ринкової ситуації.
Уміння аналізувати отримані дані залишається необхідною складовою частиною кожного методу прогнозування.