Сутність та значення трансфертного ціноутворення

Трансфертне ціноутворення – це процес визначення трансфертної ціни, сукупність економічних відносин, які виникають у процесі визначення трансфертної ціни на будь-який об’єкт торгівлі (товари, послуги або фактори ви­робництва) між пов’язаними компаніями або структурними підрозділами однієї компанії, якщо об’єкт торгівлі перетинає митний кордон.

Трансферна ціна визначається як ціна, що застосовується при обміні товарами в рамках транснаціональних корпорацій, спільних підприємств, між їхніми підрозділами в різних країнах. Трансферна ціна зазвичай не надається широкому розголосу.

Трансферне ціноутворення виникає, коли продукція одного підприємства, що входить до холдингу, споживається іншим підприємством холдингу, і в першу чергу характерно для вертикально інтегрованих холдингових структур.

Трансферне ціноутворення має бути спрямоване на вирішення наступних завдань:

1. надавати інформацію керівникам підприємств для прийняття обгрунтованих економічних рішень;

2. забезпечувати узгодженість цілей підприємств і групи в цілому;

3. надавати підприємствам автономність у прийнятті рішень;

4. проводити справедливу оцінку діяльності підприємств;

5. цілеспрямовано перерозподіляти частину прибутку між підприємствами;

6. служити цілям податкової оптимізації.

На практиці жодна з трансфертних цін, швидше за все, не зможе в рівній мірі успішно забезпечити досягнення всіх зазначених вище цілей. Тому дуже часто має місце конфлікт цілей, в результаті якого менеджери корпоративного центру змушенішукати компромісні варіанти вирішення завдань.

Трансферні ціни напряму впливають на фінансові результати підприємств. Система трансфертних цін у холдингу визначає типи центрів відповідальності: чи є підприємство центром витрат, центром доходів або центром прибутку. Трансферні ціни впливають на прийняття рішень " make-or-buy" - виробляти проміжний продукт самостійно або закуповувати його на стороні.Проміжним називають продукт, який передається підрозділом-виробником підрозділу-споживачу.

Трансфертне ціноутворення визначається як процес, в якому приймають участь дві сторони: центр відповідальності, що передає виготовлену продукцію (послугу), і центр відповідаль­ності, який приймає дану продукцію (послугу) з метою її наступного споживання або переробки.

Отже, трансфертна ціна – ціна, відповідно до якої роботи або послуги одного центру відповідальності підприємства передаються іншому центру відповідальності цього підприємства.

Система трансфертного ціноутворення має забезпечити можливість функціонування господарюючого суб’єкта як єдиного цілого у відповідності до корпоративних інтересів, це особливо важливо для підприємств і організацій споживчої кооперації. В сучасних економічних умовах розвитку питання трансфертного ціноутворення є досить актуальними, оскільки сприяють підвищенню рівня ефективного функціонування усієї системи управління господарюючого суб’єкта.

Існує цілий ряд факторів, що впливає на встановлення трансфертних цін:

1. Наявності конкурентного ринку. Для проміжного продукту основний принцип трансферного ціноутворення свідчить, що трансферна ціна повинна бути максимально наближена до ціни, по якій продукт може бути проданий зовнішнім покупцям або придбаний у зовнішніх постачальників, тобто до ринкової;

2. Наявності вільних потужностей у підрозділу-виробника. Якщо у підприємства є вільні виробничі потужності, то для холдингу в цілому більш кращою є купівля продукції всередині групи, в результаті чого збільшиться прибуток холдингу (додаткове виробництво дозволить покрити частину постійних витрат, які пов'язані з простоюванням потужностей);

3. Кваліфікації менеджерів. Система трансфертного ціноутворення вимагає високої кваліфікації менеджерів корпоративного центру. Перед ними стоїть завдання збалансувати різні суперечать один одному цілі для досягнення оптимального для холдингу результату;

4. Переговорної сили підприємств. Трансферні ціни між двома підприємствами провокують виникнення конфлікту між ними. Підприємство-виробник зацікавлена ​ ​ в тому, щоб ціни були якомога вище, підприємство-споживач, навпаки, зацікавлений в максимально низьких цінах. Переговорна сила підприємств може мати значний вплив на рівень трансфертних цін;

5. Важливості для холдингу переваг вертикальної інтеграції. Вертикальна інтеграція дозволяє знизити економічні ризики в холдингу, зокрема ризик залежності від постачальників і споживачів, оскільки компанія може контролювати весь процесстворення вартості - від видобутку сировини до продажу кінцевому споживачеві. Це стає особливо важливим, якщо ринки характеризуються високою волатильністю, тобто зазнають сильних коливань (сезонним, кон'юнктурним і т. д.)

Існують різні методи трансфертного ціноутворення (для цілей управлінського та податкового обліку)

Для контролю за трансфертним ціно-утворенням встановлено 5 методів із на-ступною пріоритетністю їх застосування:

  порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу);

  ціни перепродажу;

  витрати плюс;

  чистого прибутку;

  розподілення прибутку

39.3.3. Метод порівняльної неконтрольованої ціни

39.3.3.1. Метод порівняльної неконтрольованої ціни базується на порівнянні ціни, застосованої під час контрольованої операції, з ціною (діапазоном цін) у співставній (співставних) неконтрольованій (неконтрольованих) операції (операціях).

39.3.4. Метод ціни перепродажу

39.3.4.1. Метод ціни перепродажу складається з порівняння результату перепродажу, який покупець товару у контрольованій операції отримує від перепродажу товару у неконтрольованій операції, з результатом перепродажу, який отримується у співставній неконтрольованій операції купівлі та операціях перепродажу.

39.3.5. Метод " витрати плюс"

39.3.5.1. Метод " витрати плюс" складається з порівняння надбавки на витрати, понесені прямо чи опосередковано під час поставки товарів (робіт, послуг) у контрольованій операції, з надбавкою на витрати, понесені прямо чи опосередковано під час поставки товарів (робіт, послуг) у співставній неконтрольованій операції.

39.3.6. Метод чистого прибутку

39.3.6.1. Метод чистого прибутку операції полягає у порівнянні чистого прибутку на основі відповідної бази (витрати, продаж, активи), що отримує платник податку у контрольованій операції, з чистим прибутком на основі тієї ж бази у співставній неконтрольованій операції.

39.3.7. Метод розподілення прибутку

39.3.7.1. Метод розподілення прибутку операції складається з виділення кожному пов'язаному підприємству, що бере участь у контрольованій операції, частини загального прибутку (або збитку), отриманого від такої операції, яку б непов'язане підприємство отримало від участі у співставній неконтрольованій операції.