Племена раннього залізного віку(РЗВ) на території України

Кіммерійці (IX—VII ст. до н. е.)

— кочові іраномовні скотарі, що прийшли з території Азії. Перші племена Украіни у РЗВ.

- Територія розселення: Причорномор’я, Крим, Кавказ;

- Згадуються в «Одіссеї» Гомера;

- Суспільний устрій. Рабовласницька держава на чолі з царем;

- Чорноліська культура.

- Територія розселення. Причорноморські степи, лісостеп України.

- Основні заняття — кочове скотарство, гончарство, обробка заліза, зброярство, рільне землеробство, присадибне скотарство, ковальство.

- Головні пам'ятки. П оховання в курганах (с. Мала Лепетиха, Херсонщина);

- Військова справа. Основа війська — кіннота. Завойовницькі походи в Малу Азію проти Урарту, Ассирії, Лідії.

- Релігія та мистецтво. Поховання в курганах.

Скіфи (VII—III ст. до н. е.)

— кочові іраномовні скотарі, що витіснили кіммерійців;

- Територія розселення. Від Азовського моря до Дунаю, від Чорного моря до Чернігівщини, Курщини, Воронежчини(тобто між Доном і Дунаєм).

- Суспільний устрій. Велика Скіфія (Наприкінці VI—V ст. до н. е.) — скіфська рабовласницька держава, союз племен на чолі з царем, влада якого спадокова. Цар — військова, судова, політична влада, він — верховний жерець. Столицею Великої Скіфії — Кам’янське городище(Дніпро). Основа суспільства — сім’я;

- Господарство. Розрізняють царських скіфів, скіфів—скотарів, скіфів—землеробів та скіфів—орачів.

- Військова справа. Озброєння — мечі, списи, дротики тощо; винайшли складний далекобійний лук. Основа війська — озброєна кіннота. Скіфи здійснювали походи на Ассирію, Сирію. У 331 р. до н. е. скіфи перемогли військо Олександра Македонського. У 1—2 ст. до н. е. перський цар Дарій І вторгся у Скіфію. Дарій програв.

- Релігія та мистецтво. Язичництво, поклонялися Дрею(бог війни). Вірили в потойбічне життя, могили облаштовували як підземні житла. Скіфський звіриний стиль.

- До к. III ст. до н. е. Велика Скіфія припинила своє існування: сарматські племена витіснили скіфів на північне Причорномор’я та у Крим. У Криму скіфи створили державу – Малу Скіфію(столиця — м. Неаполь(Сімферополя).

Сармати (III ст. до н. е. — III ст. н. о.)

- — іраномовні племена, що з’явилися з уральсько—поволзьких степів, що були витіснені готами та гунами, асимільовані під час Великого переселення народів(ВПН). Назва «сармат» означає «підперезаний мечем».

- Територія розселення. Північне Причорномор’я.

- Суспільний устрій. Жили племенами(роксолани, алани, аорси тощо). Зберігалися пережитки матріархату: жінка займала поважне становище, володіла зброєю. Сарматські жінки — прототип амазонок. Використовували рабську працю. Державу не створили.

- Основні заняття. Кочове скотарство, полювання, землеробство, ткацтво, гончарство, ковальство, військова справа. Військо — важкоозброєної піхоти та кінноти. Брали участь у війнах проти Риму.

- Релігія та мистецтво. Обожнювали сили природи, мали культ богині—матері Астарти(покровителька коней). Вірили в силу вогню. Особливою магією наділяли дзеркало.

- Пам'ятки. Найвідоміший сарматський курган — Соколова Могила (Миколаївіцина).

Асиміляція — злиття одного народу з іншим (як правило, більш численні ним) шляхом засвоєння його мови, звичаїв тощо. І кіммерійці, і скіфи, і сармати були вихідцями з азійських степів. Вони принесли на наші землі своєрідну культуру, а залишки іранських мов, якими вони користувалися, збереглися донині в топоніміці України.