Античні міста—держави Північного Причорномор'я

Давньогрецькі міста виникли в Північному Причорномор’ї в к. VII ст. до н. е., коли почалося активне розселення греків по узбережжях Середземного моря.

Колонізація — заселення та засвоєння нової території. її

Причини грецької колонізації:

- Перенаселення Греції в І тис. до н. е.;

- Нестача землі;

- Пошук нових джерел сировини, передусім металів;

- Пошук ринків збуту своїх товарів;

- Внутрішня політична боротьба змушувала до імміграції тих, хто програв;

- Напади лідійців і персів підштовхували до пошуку безпечніших місць проживання.

Засновувалися поселення переважно в гирлах річок. Спочатку це були торгові факторії, які згодом виростали в адміністративні й культурні центри.

Найбільші міста:

- Ольвія (Миколаєв)(гр. щаслива);

- Тіра (Білгород—Дністровський);

- Херсонес (Севастополь)(гр. півострів);

- Пантікапей (Керч)(гр. рибний шлях);

- Керкінітида (Євпаторія).

Основні заняття. Землеробство, виноробство, риболовля, металообробка, гончарство, ткацтво, виготовлення виробів зі скла, дерева, кістки, ювелірна справа, торгівля.

Політичний устрій. Частина з них була рабовласницькими республіками, в управлінні якими могли брати участь усі вільні громадяни, частина — монархіями (Боспорське царство).

Культура і релігія. Були школи, театри; поширені культи давньогрецьких богів, міфологічних героїв.

Боспорське царство було засноване близько 480 р. до н. е. внаслідок об’єднання держав—полісів Керченського півострова; до нього входили також Приазов’я та землі Кубані.

Особливості Боспорського царства:

- Монархічна форма правління;

- Тісні торговельні й культурні зв’язки з Афінами;

- Значна частка місцевого, негрецького населення;

- Занепало під натиском гунів.

- Столиця – Пантікапей.

На початку нової ери грецькі міста почали занепадати;

Значення античного впливу для населення українських земель:

— залучення до досягнень античної цивілізації (технології обробки землі, ремесла, товарно—грошових відносин);

— ознайомлення з демократичним устроєм;

— античні колонії сприяли поширенню християнства на українських землях.

Велике переселення народів(ВПН)

Велике переселення народів — активні переміщення «варварських» племен від Центральної Азії до кордонів Римської імперії через територію Східної та Північної Європи (сер. І тис. н. е.).

Готи (II—IV ст.)

— германські племена, що в середині II ст. з’являються на території України й поступово витісняють сарматів.

- Вестготи(на захід від Дністра)

- Остготи(пониззя Дніпра) — на початку IV ст. остготські племена об’єдналися в державу на Чолі з королем Германаріхом. Із наступом гунів у середині IV ст. частина остготів перейшла на правий берег Дунаю на територію Римської імперії.

Гуни (III—V ст.)

Вирушили з монгольських степів на захід під тиском Китаю в III ст. до н. е. Підійшовши до Північного Причорномор’я, вони скористалися послабленням античних міст через боротьбу з готами і зруйнували майже всі міста—держави. Вистояли Херсонес і Пантікапей. У IV ст. гуни розбили готів і тривалий час панували в причорноморських степах від Азовського моря до Дунаю, здійснюючи набіги на Західну Європу. Занепад гунської держави пов’язаний зі смертю у 453 р. Аттили — гунського правителя.