До середньо завиткової відносяться сорти: відбірний, жакет, жакет московський.

До дрібно завиткової групи відносять сорти: кирпук, відбірна флера.

До крупно завиткової відносять - жакет товстий.

2. Ребристо плоска група каракулю характеризується присутністю в шкурці в основному гривок, які розташовуються паралельними рядами. Ця група поділяється на тонкомездрову, товстомездрову, плоскозавиткову.

3. Кавказька група каракулю відрізняється трохи перерослим волоссям і недостатньо чітким малюнком завитків на шкурках. Ця група поділяється на тонкомездрову (кавказький тонкий) і товстомездрову (кавказький товстий).

4. До малоцінної групи відносять шкурки, котрі мають менш цінні і міцні завитки: кільця горошок, штопор.

5. Назугча - до цієї групи відносять самі низькі сорти каракулю: фігура і портіоний з пухлими, грубими, мало блискучими завитками.

Сірий каракуль.

Сірий каракуль – це один із найбільш красивих кольорів каракулевих шкурок.

Він утворюється від змішування білих і чорних волосинок, із яких складаються завитки цих шкурок. Клітини як серцевини, так і покривного шару чорного волосся наповнені дрібнозернистим чорним пігментом. Серцевина і корковий шар білого волосся позбавлені пігменту і тому скловиднопрозорі.

Колір шкурок сірого каракулю варіює від дуже світлого, білуватого до майже чорного. Темнота кольору цих шкурок залежить від кількісного відношення в завитках чорного і білого волосся.

Розрізняють таки категорії сірого каракулю:

· Світло-сірі шкурки - дуже світлого, білуватого кольору. В завитках білі волосся кількісно різко переважають над чорними, звичайно вони складають від 70 до 95% всього волосся завитків.

· Сірі шкурки – середньої темноти. В завитках біле волосся складає від 40 до 70% всього волосся.

· Темно-сірі – шкурки чорного кольору з домішкою невеликої кількості білого волосся на огузку і хребті, з плямами сірого кольору на загривку і з сірими вухами.

· Чорно-сірі з морозом – шкурки чорного кольору з домішками окремо подовбаного білого волосся на хребті. Це волосся утворює таке враження, ніби чорний покрив шкурки злегка затягнутий памороззю.

По ДСТН ці шкурки відносяться до кольорового каракулю.

В оцінці шкурки сірого каракулю велике значення має кольор. Найбільш ціняться шкурки з волосяним покривом чисто-сірого кольору, який нагадує тон сталі.

Порочними відтінками є свинцевий, крейдяний, бурий і жовтий.

В середньому шкурки сірого каракулю мають завитки більш крупні, менш пружні і трохи гірше оформлені, ніж шкурки чорного забарвлення. Чим темніше колір шкурки, тим більш довершені форми її завитків. Ці властивості сірого каракулю зумовлені тим, що у більшості шкурок в завитках спостерігається більша або менша перерослість білого волосся над чорним в силу більш швидких темпів росту перших. Завитки, які складаються на волоссі різної довжини, не можуть бути також добре оформленими і пружними, як завитки, складені волоссям однакової довжини.

По якості волосяного покриву сірий каракуль поділяють на три сорти. До першого відносять шкурки з шовковистим, густим і блискучим волосяним покривом, завитки – переважно вальок і боб; до другого – шкурки з недостатньо густим, мало шовковистим, слабо блискучим волосяним покривом, завитки вальки, боби і кільця; до третього – шкурки з недостатньо густим, мало шовковистим, слабо блискучим або матовим волосяним покривом, завитки – пухкі боби різних розмірів, гривки, кільця та інш.

Кольоровий каракуль.

До кольорового каракулю відносять шкурки коричневого забарвлення, сур, бузкового, білого і пістрявого.

Шкурки кольорового каракулю мають більш або менш рівномірне забарвлення різних відтінків і різної темноти. Волосся фарбоване на всій протяжності однотонно без різких змін відтінку і інтенсивності забарвлення.

В залежності від темноти волосяного покриву шкурки кольорового каракулю поділяються на світло-кольорові (середньої темноти) і темно-кольорові.

Шкурки кольорового каракулю мають менш добре оформлені і пружні завитки, ніж шкурки чорного каракулю. вони ціняться в середньому нижче шкурок каракулю чорного і сірого.

Забарвлення сур – одне із найбільш оригінальних і красивих забарвлень каракулю.

Шкурки сур на відміну від інших мають різко виражену зонарність забарвлень каракулю. Основні частини стрижня волосся чорного, бурого або кольорового кольору, кінці ж їх світлі – сріблясто - білуваті або золотисто-жовті.

Зонарне забарвлення волосяного покриву надає шкуркам сур особливу красу гри тону їх забарвлення. Достатньо трішки змінити положення шкурки по відношенню да падаючого на неї світла, щоб її забарвлення змінилось, стаючи темно-кольоровим або навіть чорним,

то золотистим або сріблястим. Саме ця особливість забарвлення шкурок каракулю сур зумовлює їх особливу товарну цінність.

По НД шкурки сур поділяються на такі основні категорії:

· Сур сріблястий – темно-димова або чорна основа з світло-сріблястим забарвленням на кінцях волосся. шкурки цієї категорії особливо цінні в силу гарного забарвлення.

· Сур золотистий – шкурки бурого або кольорового кольору з чітко вираженим золотистим відтінком на кінцях волосся;

· Сур бронзовий – має кольорову всіх відтінків основу до світло-бронзового або оранжевого забарвлення на кінцях волосся.

Крім того зустрічається янтарний, стальний, кольору абрикосу.

Бузкове забарвлення (гулігаз).

Шкурки цієї категорії мають своєрідне рожево-сіре або бузкове забарвлення, яку утворюється від змішування в завитках коричневого та білого волосся.

Внаслідок різної швидкості зростання волосся кольорового і білого кольору завитки шкурок бувають досить пухкими і слабо оформленими.

Біле забарвлення – волосяний покрив всіх частин шкури мають чисто біле або жовтувато-біле забарвлення без домішок пігментного волосся. Волосяний покрив білих шкурок перерослий малої щільності

Досить часто зустрічаються шкурки з чорними плямами на голові, ногах або хвості.

Пістряве забарвлення.

До пістрявих відносять шкурки, у яких на основних частинах (за винятком голови, ніг і хвоста) розташовані плями іншого кольору, ніж основне забарвлення. Ці плями (ніжини) бувають білого кольору, рідше жовтого або кольорового.

По формі завитка каракуль забарвлення “сур” поділяється на групи: з напівкруглими завитками, кавказька, ребриста і плоска. В залежності від форми і розміру завитків шкурки кольорового каракулю поділяють на три сорти.

Каракуль помісний.

Помісний каракуль одержують шляхом схрещування каракулевих баранів з матками інших порід – смушкових, грубововняних, курдючних і інші.

Шкури помісного каракулю відрізняються від чистопородного грубим, мало шовковистим, слабо блискучим волосяним покривом. На голові, лапах, а також по кінцям шії і черева волосяний покрив гладенький, не завитий або слабо завитий. Шкурки кращих сортів помісного каракулю не відрізняються від чистопорідного. По якості волосяного покриву шкурки помісного (чорного фарбованого) каракулю поділяються на 19 сортів.

Сорти також, як і чистопородного каракулю мають літерне позначення.

Крім чорного розпізнаються шкурки помісного каракулю сірого кольору та кольорові. вони поділяються на ті ж кольорові категорії і сорти, що і шкурки чистопорідного каракулю.

Смушка.

З часів давнини шапки із сірих і чорних смушок були невід’ємною частиною національного українського костюму.

Українські смушки, особливо сур, відрізняються красотою, міцністю і легкістю. М. В. Гоголь писав: ”А які смушки! Сизі з морозом! Описати не можливо: бархат! Вогонь! ” Саме ці властивості смужок зробили їх улюбленим хутром не тільки українців, але і росіян, молдаван, багатьох народів Кавказу. Смушок - називають шкурки ягнят у віці до 4-х днів від українських, молдавських молодих овець смушкових грубововняних.

Кращі українські смушкові вівці відносяться до порід решетилівської та сокольської, батьківщина яких є Полтавська область. Серед ягнят решетилівських овець переважно чорні, серед сокольських – сірі.

Молдавські вівці “чушки” чорного або чорно-бурого забарвлення, рідше сірі і білі. Кримські маличеві мають також сірий кольор.

Від шкурок каракулю смушок відрізняється більш м’яким менш густим і пружнім волосяним покривом, не так добре оформленим, і менш цільними завитками, відсутністю або слабим розвитком завитків на ногах, голові, іншою формою хвоста. По якості волосяного покриву поділяється на три сорти.

Голяк, муаре, клям – шкурки мертвонароджених ягнят грубововняних порід (крім каракулевої). Голяк – шкурки ягнят - викиднів на порівняно ранніх стадіях утробного розвитку, з ледь починаючим розвиватися гладеньким, блискучим волосяним покривом без муаристого малюнку.

Муаре – шкурка ембріону приблизно 4, 5 місяця з низьким прилягаючим до шкіри, але все ж більш розвитим, ніж у голяка, волосяним покривом з більш або менш чітко вираженим муаровим малюнком.

Клям – шкурки ягнят в останній період ембріонального розвитку або в перші дні життя. Відрізняються від муаре більш рослим волосяним покривом з достатньо блискучими завитками (гривками, муаровим малюнком) трохи перерослим волосяним покривом в області шиї і боків.

Мерлушка – це шкурки ягнят грубововняних овець в віці до 3 днів. Мерлушка буває чорною, кольоровою і білою. Розпізнають мерлушку російську – від грубововняних овець північних порід і степову – від овець курдючних. Російська мерлушка поділяється на два сорти, степова – на п’ять

Лямка – це шкурки ягнят тонкорунних і напівтонкорунних овець в віці до 8 днів. Завитки виражені не різко, волосяний покрив злегка зваляний. Лямка буває чорною, кольоровою і білою. Використовують лямку як овчиношубний напівфабрикат.

Лекція на тему:

“Класифікація, асортимент та особливості сортування свійських напівфабрикатів”